Відомості про трикратне віднайдення чесної голови святого Йоана сягають дуже давніх часів, тому різні оповідання і передання часто відрізняються одне від одного. Подаємо їх за джерелами, які найбільше заслуговують на довіру, опускаючи всякі здогадки або пізніші додатки.
Після усікновення голови святого Йоана Хрестителя, Саломея віддала її Іродіяді. А та, ще не насичена помстою і кров’ю, знущалася з голови Предтечі, голками проколюючи язик, який сміливо виступив проти її грішного життя. Потім вона закопала голову святого Йоана в палаті, а тіло веліла десь поховати. Та учні святого Йоана забрали його тіло і поховали в Самарії, у місті Севастії. Побожна невіста, на ім’я Йоанна, жінка Хузи, одна з тих жінок, які, згідно зі святим Євангелієм (див. Лк. 8, 3), перші прийняли науку Христа і бачили Його чуда, знайшла у тій палаті голову Хрестителя. Чоловік її був слугою Ірода, то ж вона мала доступ до палат. Йоанна поклала голову у водонос, винесла з палацу і закопала на Єлеонській горі, на полі, що належало Іроду.
Минуло багато літ. Христова віра, хоч і була переслідувана, однак поширювалася на весь світ. Поблизу Єлеонської гори оселився один пустинножитель, і він, копаючи землю, знайшов голову Предтечі і з Божого об’явлення дізнався, який скарб тримає у своїх руках. А що поганство тоді лютувало в Єрусалимі, то він нікому не розповів про це, лиш гаряче молився у своїй келії перед головою святого Йоана, а перед смертю закопав її назад у землю.
Прийшов час, коли Христова віра вийшла з катакомб. Імператор Костянтин Великий став вірним слугою Христа Спасителя, і хрест засяяв над вселенною, чесне древо якого знайшли в Єрусалимі. У тому часі два монахи знайшли голову святого Йоана, і було це перше її віднайдення. Від тих монахів голова перейшла в руки одного вбогого гончаря з міста Емеси; він чесно зберігав її у своєму домі і Бог поблагословив його так, що він став заможним чоловіком. Перед смертю він передав голову Предтечі, запечатану у скриньці, своїй сестрі і наказав зберігати її як найбільший скарб, але скриньки не відчиняти. І так з рук в руки, з покоління в покоління переходила голова святого Йоана, аж потрапила до рук монаха Євстахія, що жив у печері поблизу Емеси. Він був аріянином, однак вдавав із себе дуже побожного. Вже тоді у тій печері діялося багато чуд, але їх приписували монахові, бо ніхто не знав, яку знамениту реліквію він приховує. Але коли Євстахій став відкрито намовляти людей до єресі, то єпископ Емеси попросив начальника міста, щоб той вигнав єретика. Тоді Євстахій закопав голову Предтечі в землю, бо не міг її забрати з собою, але вирішив колись потай повернутися за нею. Коли він пішов, у тій печері поселилися інші монахи і єретик не міг виконати свого наміру.
З часом на тому місці постала лавра, бо щораз більше монахів стало сюди приходити. У 453 р. Господь Бог об’явив, що в одній з печер монастирської лаври в землі схована чесна голова святого Йоана Предтечі. Ігуменом і архимандритом монастиря був тоді Маркел, муж дуже побожний і праведний. Одного разу уві сні він побачив, як до монастирської загороди вливається ріка, а за нею йшло багато вірниx, співаючи: “Явився тут святий Йоан Хреститель!” І справді посеред церкви явився святий Предтеча і поблагословив вірних. Так снилося ігуменові. За кілька днів він удруге побачив видіння. Йому явився святий Йоан у білих одежах, він увійшов до монастиря, а попереду нього – вогненний стовп. Маркел нікому не говорив про свої сни, а за кілька днів прийшов до нього один монах і розповів, що біля печери, де колись жили перші монахи їх монастиря, біля самого входу до неї, він бачив дивний вогонь. По якомусь часі Маркела збудив дивний голос, який виразно сказав: “Бог дарує вам мене; ти іди за зорею, і вона приведе тебе туди, де є я”. І в ту ж хвилю в його келії засвітилася зоря. Маркел із трепетом у серці встав і пішов, зоря палала перед ним, вказуючи дорогу. І так дійшов він до печери, і тут зоря зупинилася. Маркел упав на коліна і став молитися; він зрозумів, що тут сховано якийсь святий скарб, та не знав який. Наступного ранку він повернувся до печери і почав копати землю. Невдовзі він натрапив на мармурову плиту, під якою лежала посудина. У ній зберігалася чесна голова святого Йоана Хрестителя, вона була як жива, з волоссям. Печеру наповнив дуже приємний аромат. Маркел запалив лампадку, обкадив чесну голову і тоді зрозумів свій сон – у ньому йшлося про голову святого Предтечі. Про святу знахідку повідомили єпископа Емеси Уранія, і він, за великого здвигу народу, переніс голову Хрестителя до церкви в Едесі. Ця подія відбулася 24 лютого.
Близько 760 р. в Емесі на честь святого Йоана Хрестителя було побудовано величну церкву і в ній поклали голову святого, а згодом її перенесли до міста Комани в Понті. Та в часи іконоборства вірні боялися, щоб єретики не зневажали голову святого, тому потай закопали її у срібній посудині в землю. Минув час, і про те місце всі забули. Щойно за правління Михаїла і Теодори, близько 850 р., Бог об’явив святому Ігнатієві (його пам’ять вшановуємо 23 жовтня), де заховано голову Хрестителя. Усе місто зворохобилося; послали найпобожніших священиків, щоб відкопали в Команах голову святого. І справді, її знайшли там, де вказав святий Ігнатій. Коли її урочисто внесли до Царгорода, назустріч вийшов імператор зі своїм двором, а біля воріт міста, разом з усім клиром, чекав святий патріярх. Величезний натовп народу поклонився голові Предтечі, вдарили дзвони, почулася хвалебна пісня; хресним ходом голову святого внесли до міста і поклали в церкві, біля царської палати. Було це 25 травня, і тому в цей день Христова Церква святкує пам’ять третього віднайдення чесної голови святого Йоана Хрестителя.
Як ми вже згадували, мощі святого Йоана Хрестителя, звісно, без голови, було поховано в Севастії. Коли святий євангелист Лука у своїй апостольській подорожі до міста Антіохії Сирійської проходив через Севастію, він пішов на поклін мощам святого Йоана Хрестителя. Тоді всі побачили, що святі мощі цілком нетлінні. Святий Лука хотів узяти мощі зі собою, але вірні Севастії спротивилися цьому, тож євангелист узяв лишень праву руку (якою святий Йоан хрестив Ісуса) і приніс її до Антіохії, свого рідного міста. Ця свята реліквія була тут у великому почитанні, а Бог прославив її численними чудами. В часи Юліяна Відступника, коли погани стали мучити християн і руйнувати церкви, вірні боялися, щоб рука святого Йоана не була зневажена, і заховали її в кам’яному стовпі. А після смерти окаянного Юліяна руку святого урочисто було перенесено до церкви святого Петра, і Бог знову прославив її численними чудами. Та згодом Антіохію захопили агаряни, вони навідріз відмовилися дати дозвіл на те, щоб руку Хрестителя перенести до Царгорода. Однак завдяки одному дияконові, на ім’я Йов, руку святого вдалося перенести до Царгорода, на саме навечір’я Богоявлення. З того часу в Царгороді дуже урочисто святкують Собор святого Йоана Хрестителя (7 січня).
Решта мощей залишилися в Севастії, поблизу зберігалися також мощі святого пророка Єлисея (14 липня). За Юліяна Відступника погани зруйнували гріб святого Йоана, його мощі викинули і мали намір їх спалити. Однак деякі єрусалимські монахи навмисне змішалися із здичавілим натовпом і, з Божою допомогою, сховали мощі Хрестителя і перенесли до монастиря. Ігумен Филип 362 р. переправив їх святому Атанасієві до Олександрії, а той, при нечисленних свідках, сховав їх, замурувавши до спокійніших для Церкви часів у стіні храму.
На Русі віддавна багато церков було присвячено святому Йоанові Хрестителеві. Варто згадати тут про владичий собор у старовинному руському місті Перемишлі. 24 червня, коли святкуємо Різдво святого Йоана Хрестителя, народ сходиться сюди із найдальших околиць і молиться до Господа, щоб, за заступництвом святого Йоана Хрестителя, дав нам ласку покаятися з наших гріхів і щоб послав ліпшу долю руському народові, який на віки вічні воздає честь своєму Творцеві і величає пам’ять святого Предтечі і Хрестителя Йоана.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Коли був день народження безсоромного Ірода,* тоді він виконав клятву, яку дав нікчемній танечниці,* і відтяв Предтечі голову.* Принесли її, ніби їжу, на полумиску для бенкетуючих.* О, мерзенний бенкете, повний гидкого злочину та вбивства!* А ми, шануючи Христителя, як найбільшого з народжених від жінок,* достойно його прославляємо.
Не личило тобі, Іроде, задля диявольської розкоші* і розпусного шалу приректи на смерть того,* хто твій перелюб осудив.* Не годилося тобі облудно віддати його всечесну голову* заради клятви під час танцю пребеззаконній жінці.* Як же то ти відважився вчинити таке убивство?* І чому не попеклася мерзенна танечниця,* коли на полумиску обносила її посеред пирування?* А ми, шануючи Христителя, як найбільшого з народжених від жінок,* достойно його прославляємо.
Знову шаліє Іродіяда, знову метушиться!* Який же ж це облудний танок і підступний бенкет!* Ірод лютує і вбиває Христителя.* За молитвами, Господи, твого Предтечі* подай мир душам нашим.
Прийдіть, вірні, похвалім пророка, мученика і христителя Спасового,* бо він був ангел у тілі та докоряв Іродові,* засудивши його перелюбні вчинки.* За мерзенний танок дівчини йому відрубали достойну голову.* Тим, що були в аді, він благовістив воскресіння з мертвих* і ревно молиться до Господа,* щоб були спасенні душі наші.
Прийдіть, вірні, похвалім пророка,* мученика і христителя Спасового,* бо він пішов і поселився в пустині,* живившись диким медом і сараною.* Він суворо засуджував беззаконного царя,* нашу ж малодушність підтримував, кажучи:* Покайтеся, бо наблизилося царство небесне.
Щоб не слухати докорів твоїх за беззаконне життя,* Ірод злостиво передав твою, Предтече, голову нечестивій жінці;* давши її обносити на полумиску,* не думав, окаянний,* що сам себе цим засуджує.* Тому, христителю Христовий, ревний учителю чистоти* і проповіднику спасенного покаяння,* молися, щоб вибавити нас від нечестивих пристрастей.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво „Місіонер”, 2011
Стихири на стиховні
(г. 2): Проповіднику покаяння, Іване Христителю!* Коли тобі відсікли голову, ти освятив землю,* бо вірним з’ясував ти закон Божий і засудив беззаконня.* Стоячи перед престолом небесного Царя − Христа,* ублагай його, щоб спаслися душі наші.
Стих: Праведник квітнутиме, немов пальма;* він виженеться вгору, мов кедр ливанський.
За Господній закон, всесвятий Іване,* тобі стяли голову,* і з святою відвагою затаврував ти злочестивого беззаконника-царя.* Тому подивляють тебе ангельські хори* і славлять тебе апостольські й мученицькі чини.* Також і ми, всеславний блаженний Предтече,* вшановуємо твою рокову пам’ять, звеличуючи Пресвяту Тройцю,* що тебе славою завінчала.
Стих: Радіє праведник у Господі і на нього уповає.
Ти пророк від пророка і найбільший з пророків,* освячений в матерньому лоні на службу Господеві.* Тобі беззаконний цар стяв голову,* але ти і перед усікновенням й опісля* явно засудив мерзенну танечницю і засоромив грішне зборище.* Тому й ми кличемо: Христителю Йоане,* маючи сміливість, молися ревно за душі наші.
Слава (г. 8): Предтече Спасів!* Ти докоряв цареві, щоб не коїв беззаконня,* але беззаконна жінка підступно спонукала Ірода стяти тобі голову.* Тому від сходу сонця до заходу звеличується твоє ім’я.* Маючи довір’я до Господа, гаряче молися,* щоб спаслися душі наші.
І нині (г. 6): Зійшов Бог серед окликів,* Господь серед голосних сурем,* щоб піднести впалий Адамів образ* і послати Духа Утішителя,* щоб освячував душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво „Місіонер”, 2011
Тропар:
Як божественний скарб, сокровенний в землі,* Христос відкрив главу твою нам, пророче й предтече.* Отож усі, зійшовшися на її знайдення,* піснями богомовними Спаса оспівуймо.* Він спасає нас від тління, молитвами твоїми.
Кондак:
Світлосяючий і божественний у світі стовп, світильник сонця,* предтеча главу свою світлоносну й божественну показав у краях.* Він освячує тих, що вірно поклоняються і кличуть:* Христовий хрестителю премудрий, спаси всіх нас.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1693257304452792
о. Петро Фостик
