Не бійся, Захаріє, твоя молитва вислухана – Лк 1, 1-25, 57-68, 76, 80.
Ось черговий раз нашу увагу затримує подія народження Івана Хрестителя. Пророк Іван Христитель належить до нечисленної групи святих, яких Церква вшановує не тільки у день їхньої смерті – відходу до вічності, а й у день їхнього народження. А причиною цього є їхня особлива роль в історії спасіння. Так Іван Христитель завдяки своїй пророчій місії став своєрідним містком на межі двох Завітів, замкнув період Старого Завіту і відкрив Новий Завіт, еру сповнення Божих обітниць спасіння людського роду, об’явивши народові і вказавши особисто у ріці Йордані на Ісуса Христа – Спасителя людського роду.
Більшість святих Церква вшановує у день їхньої смерті. Надання їм титулу святий, як підтвердження святості їхнього життя, є певною Божою нагородою за їхнє праведне життя на землі, бо людина отримує на землі нагороду після виконання конкретної праці.
Вшанування святих у день їхнього народження, як Івана Христителя, вказує на їхню надзвичайну місію у ділі спасіння. Для належного її виконання вони отримали завдаток святості від Бога вже у момент свого народження, зберегли його, а потім розвинули і поглибили цей дар рішучою поставою, наполегливою працею, духовними подвигами, своїм праведним життям. Євангелист Лука потверджує це словами Архангела Гавриїла до Захарії: „Бо він буде великий в очах Господніх… і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї” (Лк. 1, 15). Також в літургійній молитві Церкви є такі слова на цю тему: „Її голосом (Богородиці) Предтеча звільнився від гріха первородного у лоні своєї матері і разом з нею сповнився Духом Святим”. Святі постаралися якнайкраще виконати своє покликання – це завдання, яке запропонував їм Господь, виявивши цим свою вірність і відданість Богові до кінця, геройську віру, надію і любов. Тому Церква вшановує їхній прихід у цей світ за це надзвичайне свідчення віри і любові до Бога, яке вони показали своїм життям.
Важливий вплив на духовне значення певних подій, описаних в Євангелії, мають обставини, в яких вони відбувалися. Роздумуючи сьогодні над народженням Івана Христителя, звернімо увагу на його батьків – Захарія і Єлисавету. Різдво Івана Предтечі можна до певної міри назвати плодом святості його батьків – їхньої твердої віри і витривалої молитви.
„Вони були обоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно” – зазначає Євангелист Лука.
Сьогоднішнє свято добре вписується в контекст перших неділь після Зелених свят, де багато уваги приділяється питанню віри. Подія народження Предтечі показує плоди віри його батьків в силу Божої ласки, яка змінює закони природи, здійснюючи цим слова Христа:
„Неможливе у людей, можливе у Бога” (Лк. 18, 27). Адже Єлисавета, котра вже за віком і природою не могла мати дітей, у глибокій старості з Божої ласки народила сина.
Людська історія знає багато прикладів, коли батьки довгий час, навіть при постійній молитві, не мали дітей, а коли усиновили чужих, у них народилося ще кілька своїх дітей.
Важливою рисою праведності Захарії і Єлисавети є їхня довготривала молитва. Молитва за дар дитини освятила і зміцнила духовно їх самих. Із їхнього життя випливає для нас християн важлива наука. Коли ми молимося до Бога про якийсь дар чи просимо допомоги для вирішення якоїсь особистої справи чи наших ближніх, але не має швидкої відповіді від Бога, то це не означає, що Бог нас не чує і не повинно підривати нашої віри чи ослаблювати духа молитви. Довготривала молитва має бути виявом нашої віри і надії на Бога, переконання, що тільки Бог може нам допомогти і цієї допомоги ми очікуємо від Нього, і одночасно має зміцнювати цю віру і надію. Така молитва, сповнена духом віри і надії, буде служити для християнина також захистом проти різних спокус зі сторони сатани, котрий постійно намагається засівати у людську душу сумніви щодо всемогутності, доброти Бога, ослабити молитовну ревність і спонукати нас зайнятися земними справами.
У середині минулого століття в одному з греко-католицьких монастирів жив дуже скромний монах. Він жив у строгому пості і молитві, не дозволяв собі жодних розваг і вважав себе найгіршим серед людей. У юності він був міцним і красивим юнаком. Під час однієї із забав він дозволив собі випити алкоголю, посперечався зі своїм однолітком і вдарив його кулаком. Оскільки був від природи дуже сильний, то юнак від удару помер. Зранку, коли проснувся, то усвідомив, що зробив. Це його дуже засмутило. Його пройняв великий душевний біль за скоєний злочин. У неділю приступив до Святої Тайни Сповіді та Причастя, а за покуту постановив собі, що ціле життя проведе в монастирі у молитві і не скоїть більше жодного гріха. Так і прожив життя у монастирі в пості і молитві, борючись з власними гріхами і в святості відійшов до вічності.
Ревна і довготривала молитва має змінювати, зміцнювати нас самих, приносити добро нам, а потім нашим ближнім. З цієї молитви найперше має користати той, хто молиться, а потім той, за кого молимося. Такою довготривалою молитвою Господь загартовує нас не лише на сьогодні, а й на майбутнє, щоб коли прийдуть нові випробування у житті, ми були готові мужньо їх перенести, оскільки тільки Бог знає все наше життя і що чекає нас ще попереду на життєвій дорозі. Тому Він загартовує нас духовно, щоб ми успішно пройшли дорогу життя і впевнено осягнули найважливіший плід – радість вічного життя.
Якщо ж в нашому духовному житті іноді виникає потреба довготривалої молитви для отримання якогось дару чи вирішення справи, нехай ця ситуація буде для нас не просто перешкодою, яку треба подолати, а цінною нагодою для особистого духовного зростання, удосконалення: утвердження віри і надії, зміцнення зв’язку любові і довір’я з Господом, поглиблення розуміння Божого провидіння. А все це разом стане для нас духовним світлом і провідником, який впевнено і надійно попровадить нас дорогами життя до Бога – невичерпного джерела всякого добра. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 13, 11 – 14, 4.
Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях.
Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 1, 1-25; 57-68; 76; 80.
Тому що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як нам передали ті, що були від початку наочними свідками і слугами слова, рішив і я, розвідавшися про все докладно від початку, написати тобі за порядком, високодостойний Теофіле, щоб ти мав точне знання науки, яку ти прийняв.
Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім’я Єлисавета. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком.
Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел сказав до нього: – Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Іван. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний.
Захарія сказав до ангела: – По чому знатиму це ? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого.
Ангел озвавсь до нього: – Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу.
Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п’ять місяців, кажучи: – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.
Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона родила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я, і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; але його мати заговорила, кажучи: – Ні, він буде зватися Іван.
Кажуть до неї: у твоїй родині нема нікого, хто звався б тим ім’ям.
І спитали його батька знаками, як би хотів, щоб той назвався. Попросивши табличку, він написав: «Іван – його ім’я». Всі дивувались тому. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що те чули, берегли те в своїм серці й між собою казали: – Що з того хлоп’яти буде?
І справді, рука Господня була з ним.
Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.
А ти, дитино, пророк Вишнього назвешся, бо перед Господом будеш ходити, щоб приготувати йому дорогу.
Дитя ж росло і скріплялося на дусі та пробувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.
Рм. 13, 11 – 14, 4 «Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла»
Апостол Павло говорить категорично, щоб ми відкинули діла темряви. Якщо задуматись, то зрозуміємо, що кожне, навіть найменше, діло темряви віддаляє нас від світла! А часто в житті ми дозволяємо собі на двозначні вчинки, на двозначні слова. Не виконуємо домовленостей, дозволяємо собі прогрішення, гріховні думки, слова. І це все нас підточує. Одна думка до іншої приходить і складає велику проблему, один вчинок допасується до другого і починаються великі труднощі в нашому житті.
Ніколи і в ніякий спосіб не можемо погодитись на найменший гріх. Маємо одягнутись у зброю світла і завжди поступати за голосом Божим, за своєю совістю. Тільки так зможемо бути справжніми воїнами Божими.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Ми так часто засуджуємо тих, які інакші, ніж ми.
Ми часто схильні до крайнощів. Коли ми самі в пошуках того, як нам жити, то здатні переймати дуже різні моделі поведінки інших людей. Ми приміряємо до себе чужі життя, поки не знайдемо врешті те, що начебто підходить нам.
Коли ж ми уже впевнюємося, що так, як ми живемо – найкраще, то інколи закриваємо своє розуміння на те, що інші люди мають право жити по-іншому. Ми обговорюємо, засуджуємо або, щонайменше, дивуємося.
Так, ми всі різні. Так, ми шукаємо кожеш свій спосіб життя, щоб бути щасливими. І що накраще, – Бог теж хоче, щоб ми шукали себе і щоб були щасливими. І саме з Його волі у житті інших, та й в нашому житті, трапляються „сюрпризи”, які викликають у людей нерозуміння.
Якби Іван Хреститель чи його батьки занадто думали, що про них скажуть люди, історія людства пішла б інакше. Та Божа воля зробила цю історію саме такою, як ми знаємо. Так само особливою є історія кожного з нас. Головне – радіти і сумувати у своєму власному житті разом з Богом.
Ісусе, навчи мене шанувати інших людей, особливо тих, кого я не розумію! Амінь.
Марта Гаврилів
Сьогодні наша Церква вшановує пам’ять різдва святого Івана Хрестителя, великого пророка Предтечі Христа і мученика за правду.
Святий Вернард пише: „Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана”. А святий Августин говорить так: „Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як Хреститель . Він ще навіть не народився, а вже пророкував, а оскільки не міг ще устами пророкувати, то знаком виказав свою радість. Він отримав скоріше Божого, як людського духа „. І тому „він більший від усіх, бо всіх він перевершив піднесеністю своїх чеснот”(св. Климентій Олександрійський) і«дивний є той, хто як чоловік перевищив святість ангелів»(св. Йоан Золотоустий). „Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма, над патріярхами і пророками, і кожен, хто народився від жінки, нижчий від Йоана” (св. Амвросій) бо „він прийняв початок благодаті скоріше, як природу людську” (св. Амвросій) „Йоан гідний того, що сам Спаситель дає свідчення його величі” (св. Вернард).
І справді, великим мав бути той, кого так величають найбільші учителі Христової Церкви, про якого сам Ісус Христос сказав „Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя” (Мт 11, 11).. А ось як оповідає нам Євангеліє від Луки про зачаття і різдво святого Йоана Хрестителя: „Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, и ти даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа , їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі.
Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку ». Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш и не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу ».
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми»”(Лк 1, 5-25.).
А потім здійснилася велика тайна святого Благовіщення. Той сам ангел Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вість. „Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і илисавета сповнилася Святим Духом „(Лк. 1, 39-41). Тут відбулася зустріч Пречистої Діви з тіткою Її Єлизаветою, яка промовила пророчі слова (див. Лк. 1, 42-45). І відповідь Пресвятої Богородиці: „Величає душа моя Господа …” (див. Лк. 1, 46-55), що з Її серця і вуст піднеслися до неба.
„Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я и хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім’я». Всі тому дивувались. Теєї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. ,сі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали муж собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то Він сповістив був устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою Він був поклявся Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу, дати Його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, об спрямувати наші ноги на дорогу миру ». Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж доя дня свого об’явлення Ізраїлеві „(Лк. 1, 57-80).
Про молодість святого пророка Святе Письмо подає дуже скупі відомості:дитя росло і кріпилося Духом і перебувало в пустелі аж до публічної появи перед Ізраїлем. Молодим “Йоан залишає світ, утікає від людей, забуває про все і свій погляд звертає лишень у висоту Божества” (св. Вернард), а “життя Йоана Хрестителя було нічим іншим, як одним безперервним постом” (св. Василій). Покутою він приготовляється до звершення свого великого посланництва, його життя своєю суворістю перевищує життя всіх пустельників, і “жодної плями не могло бути на тому, у кого була повнота благодаті” (св. Євсевій). Та послухаймо, що каже Святе Письмо:“Того часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив:«Покайтесь, бо наблизилося небесне царство». Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая:«Голос вопіющого в пустині:Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили диходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська 6. і продокительность подрожения производительности. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в гогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, ато, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття. Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в Нього, і Він очистить тік свій тавеле свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем невгасним »”
„Люди питали його:« Що ж нам робити? »Він відповів їм:« Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить ». Прийшли також митарі хреститись і йому мовили: «Учителю, що маємо робити?» А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею»”(Лк 3, 10-14.). Так святий Йоан „звіщав народові Добру Новину” (Лк. 3, 18). Аж настав день, коли сам Спаситель прийшов прийняти хрещення від Йоана. Йоан спротивився цьому, кажучи „Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт 3, 14)., Однак підкорився волі Спасителя, охрестив Його і став свідком Богоявлення – він почув голос Отця небесного „Це Син мій любий, що Його я вподобав „(Мт. 3, 17).
„Хрещення Йоана – це кінець Старого і початок Нового Завіту; Йоан Хоан Хреститель був початком Євангелія Ісуса Христа” (св. Кирило Єрусалимський). Він не припиняв проповідувати і після хрещення Ісуса, однак пло це резповімо з нагоди празника Усікновення Чесної Голови Йоана Хрестителя (28 серпня). Нині честь і поклін віддаймо Різдву святого Йоана, Предтечі і Хрестителя Христового, і просімо його, щоб своїми молитвами вимолив нам покаяння і вічну пам’ять про те, що „сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і вогонь кинуть „(М 3, 10).
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Стихири на „Господи, взиваю я”
Іван своїм народженням розв’язує Захаріїну німоту * бо не личило батькові мовчати * коли надійшов Голос * Бо як спочатку він занімів, не віривши * так розв’язався язик батька * якому був сповіщений, і народився Голос Слова * та Предтеча Світла, * що молиться за душі наші.
Сьогодні Голос Слова розв’язує язик батька * що занімів був задля невірства; *. Він проображає багатодітність Церкви * та й розриває узи материнської неплідности * Наближається світильник Світла * зоря сповіщає прихід Сонця правди * для збудування і спасіння душ наших.
Коли Боже Слово мало надприродно воплотитися * з Діви, що не знала мужа * від старих батьків народився його Предтеча * великий між народженими з жінок і перший між пророками; * бо личило, щоб речі божеські мали преславне начало: * Тобі, що твориш чудеса для нашого спасіння, – слава!
Пророком і Предтечею вже з лона * явився ти, Христовий Христителю Іване! * Ти кинувся з радости у матерньому лоні * коли бачив, що прийшла до слугині Цариця * яка носила Вічного, що походить від Отця, без Матері. * Вона прийшла і до тебе, * що за обітницею засяяв з неплідної і з похилого віком. * Моли Господа, щоб помилував душі наші.
О, преславне чудо * Захарія не повірив слову ангела * що звіщав Єлисаветі зачаття і народження сина, кажучи!?. * Як же вона породить, коли я постарівся * її ж лоно завмерло * Тому за невірство покарано його німотою * Сьогодні, побачивши, що народилось обіцяне * німота його розв’язалася, настала радість, і він славословить: * Благословенний Господь Бог Ізраїля, що навідався * і вчинив спасіння своєму народові * даючи світові велику милість!
Іване прехвальний і вселенський апостоле * Гавриїлове благовіщення, народжений з неплідної * найкращий сину пустині * і справжній друже жениха Христа! * Моли його, щоб були пoмилувані душі наші.
Сьогодні світильник Світла * немов ясна зірниця, споготовляє шлях для Бога Слова * Сьогодні розв’язується язик Захарії * що онімів був на веління ангела; * бо не годилося батькові мовчанням збувати народження того * хто вийшов з безплідного лона і мав з великою сміливістю * благовістити спасіння всьому світові.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 4:
Пророче і предтече пришестя Христового,* достойно звеличати тебе не в силі ми, що любов’ю тебе почитаємо,* бо неплідність матері і отча безгласність розрішилися славним і чесним твоїм Різдвом* – і воплочення Сина Божого світові проповідується.
Слава: Кондак, глас 3:
Перше неплідна днесь Христового предтечу родить* і він є сповненням усякого пророцтва,* бо кого пророки проповідували,* на того він у Йордані руку поклав.* Явився Божого Слова пророк, проповідник, разом і предтеча.
I нині: Богородичний, глас 3:
Діва днесь предстоїть у церкві* і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу.* Ангели з архиєреями поклоняються,* апостоли з пророками ликують,* бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, чесне різдво Христового хрестителя і предтечі – Йоана.
I ірмос, глас 4: Сокровенне Боже несказанне таїнство в Тобі явним стається, Діво Пречистая, Бог бо з Тебе воплотився з-за милосердя. Тому Тебе як Богородицю величаємо.
о. Петро Фостик
