Свято святого архистратига Михаїла переносить нас думкою у далеке минуле, до початків створення Богом невидимого світу. Серед всіх живих створінь Господь Бог найперше створив ангелів, чистих духів, яким дарував світлий розум і вільну волю, щоб вони його прославляли і йому служили.
Все, що Небесний Отець створив, вчинив з любові, а його любов не знає насилля, примусу над своїми створіннями. Ця вільна любов спричинила випробування вірності ангелів Богові – своєму Творцеві. Тоді між ангелами виникла боротьба. Частина ангелів під проводом Люцифера збунтувалася проти Бога і не хотіли більше йому служити. Решта ангелів під проводом архангела Михаїла стали по стороні Бога і окрилені закликом „хто як Бог”, вступили в боротьбу зі злими ангелами і їх перемогли, як пише про це апостол Іван в книзі Одкровення: „І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. І я почув голос могутній, що говорив на небі: „Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч” (Од. 12, 7-10).
Роздуми над історією сьогоднішнього свята затримують нашу увагу на словах архангела Михаїла – „хто як Бог”, з якими він вступив у боротьбу проти злих ангелів. Ці слова залишаються актуальними для християн і сьогодні. Вони можуть бути екзаменом живучості нашої віри в Бога і повинні бути духовним девізом, гаслом духовного життя кожного християнина.
Слова „хто як Бог” пригадують нам три речі:
– духовне життя християнина часто наповнене випробуваннями, це постійна боротьба добра і зла, як сказав Христос: „Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його” (Мт. 11,12). Тут не йдеться про силу фізичну, а силу нашого духа: міцну віру і повне довіря Божому провидінню, ревність і вірність Божій науці, які можуть надійно запровадити нас до Бога.
Як святих ангелів, так і нашу віру Господь іноді піддає випробуванню, щоб ми самі пересвідчилися, чи моя віра в Бога завжди жива, в чому вона проявляється: чи я справді вірую в одного і триособового Бога і всю надію покладаю на Нього, стараюся бути вірним йому у всьому і до кінця. А може скоріше вірую у земні речі і сили природи. Хто чи що насправді є моїм Богом, джерелом щастя? В якого Бога я вірую, і на якого Бога покладаю свою надію?- А як є в нашому житті? Як часто християни готові повірити швидше у різні людські слова, бо хтось щось там сказав чи бачив, у всякі сни, знаки і сили природи, талісмани, підкови щастя, пусті відра, бояться вітання через поріг, чорних котів, вірують у різні земні речі, а словам правди і життя живого Бога, нашого Небесного Отця, ми не хочемо вірити. А заповідь Господня звучить виразно: „Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому неволі. Хай не буде тобі інших богів передо Мною. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей” (Вих. 20,2-6). „Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися” (Вих. 6, 13).
– духовна боротьба, випробування дотикають передусім питання нашої віри: в що я вірую і як я вірую – тобто якою є моя віра, з чим вона пов’язана – з особою Бога, чи якимись речами і як вона проявляється у житті, яке знаходить застосування. Або інакше кажучи, хто є моїм Богом – земні речі чи особи Отця, Сина і Святого Духа. Віра повинна провадити людину до пізнання Бога і з’єднання з Ним в дусі любові і довір’я. А якість цього зв’язку впливає на рівень нашого життя, визначає міру Божого благословення для нас.
Християнське, духовне життя, це постійна боротьба, а ця боротьба, це передусім питання нашої віри – віри в одного і єдиного Бога і вірності Богові. Ісус Христос виразно навчає про це, що тільки вірний слуга отримає нагороду від Бога: „Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі”. „Але хто витримає до останку, той спасеться”. „Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт. 7,21; 24,13; 25, 21).
– Багато християн вважають себе людьми віруючими, та не всі живуть з Богом щодня. Коли приходять різні випробування, чи ми зразу звертаємося по допомогу до Бога і тільки на нього покладаємо всю нашу надію. А досвід життя показує протилежне: люди спочатку йдуть до ворожки, на гадання, до цілителів, екстрасенсів, читають гороспоки, одним словом вірують у різних кумирів, земних божків, котрі не вирішують вповні проблем і не приносять правдивого спокою для душі. Та коли поглиблюється і не проходить тривога їхнього серця, вони згадують про правдивого Бога, як каже народна мудрість: „Як тривога, то до Бога, по тривозі і по Бозі”. Ідучи за думкою цієї мудрості, можна сказати: в якого Бога віримо, такому Богу і служимо, а якому Богу служимо, таке наше життя і щастя.
У житті свщенномученика Севастіана розповідається про те, що коли один поганський начальник зруйнував ідолів, то прийшов до нього ангел у вигляді юнака і сказав: „Господь Ісус, в якого ти увірував, посилає тобі через мене здоров’я”. Він схопився і хотів кинутися до ніг ангела і поцілувати його, але той сказав: „Не намагайся торкнутися до мене, бо святим хрещенням не омитий ще від ідольського смороду”. З цього бачимо, що святі ангели служать на порятунок найперше для хрещених людей.
Придивляючись сьогодні до прикладу святого архангела Михаїла і інших небесних сил, пам’ятаймо про Божу правду: Якою є моя віра, такою є і надія, довір’я Богу і їхні плоди: Божа опіка, допомога, благословення у житті. Тож очищаймо нашу віру в Бога з усяких людських вірувань, зміцнюймо її духом довір’я Божій мудрості, щоб зміцнювався наш дух мужності і відваги, ревності і витривалості у визнанні нашої віри в Бога, щоб ми могли з Божою допомогою легко розривати сіті диявола, як архангел Михаїл, і долати різні труднощі на дорозі до Бога, щоб Боже благословення щедро спливало на нас тут і у вічності. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
Стихири на „Господи, взиваю я”
Архистратиже Михаїле, що стоїш перед трисвятим Божеством, * славетний як найвищий служитель, * і з небесними силами * радісно взиваєш: * Святий Отець, свят і співбесначальне Слово, * Святий Душ, * одна славо, єдине царство і природо, * одне Божество і сило!
І вид твій вогненний і краса чудова, * первоангеле Михаїле. * Ти відомий з того, що своєю бездоріжжю * істотою * проходиш увесь світ * виконує у своїй потузі * доручення Творець всього.
Ти, Господи, вчиняєш небесних духів * посланцями та слугами своїми, * як огненна полум’я. * Між ними, Господи, першим з твоїх архангелів * Ти викреслив архистратиг Михаїла. * Він підкоряється, Слове, * твоїм велінням * і з страхом співає твоїй славі * трисвяту пісню.
Як начальник небесних чинів * могутнього захисника людей, що перебувають на землі, * як захисник і визвольника, * ми вірою оспитаємо вас, архістратіже Михаїлу, благаючи: * Виліковуй нас від усякої * смертоносної недуги.
Вождь небесних Божих сил, Михаїл, * скликає сьогодні громаду вірних, щоб спільно з ангелами відзначити врочисте свято їхнього спасенного собору і разом поспівати за Бога * трисвятю пісню.
Божественний архангеле Михаїле! * Зберій нас, що з вірою користуються вашою охороною, * і покривай в усьому нашому житті. * У страшну годину смерті * Будьте для всіх нас, Архангелі, * найбажанішим помічником.
Радуйтесь разом з нами всі найвищі ангельські сили. Великий начальник ваш, і наш заступник, * пресловуво з’явився зараз у його святому храмі, святкує нас * Тому звеличуємо його належним, співаючи: * Покрий нас покровом твоїх крил, * найвищий архангеле Михаїле!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 4: Небесних воїнств архистратиги,* молимо вас завжди ми, недостойні,* щоб ви вашими молитвами огородили нас* покровом крил духовної вашої слави,* охороняючи нас, що усильно припадаємо і кличемо:* Від бід ізбавте нас як чиноначальники вишніх сил.
Слава: Кондак, глас 2: Архистратиги Божі, служителі божественної слави,* ангелів начальники і людей наставники,* корисного нам просіть і великої милости* як безплотних архистратиги.
I нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив той,* хто вселився в утробу приснодівственну.
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄВРЕЇВ 2, 2-10.
Браття, коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули, коли Бог засвідчив знаками, чудами і різними силами, і дарами Святого Духа, які він роздає по своїй волі.
Не ангелам бо підкорив він світ грядущий, про який ми говоримо. Бо десь хтось засвідчив, кажучи: Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш?
Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?
Ти вчинив його малощо меншим від ангелів.
Увінчав його славою і честю.
Усе підкорив йому під ноги.
Коли ж усе підкорив під нього, він не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, але бачимо Ісуса, увінчаного славою й честю, за те, що перетерпів смерть, який на короткий час був нижче ангелів, щоб благоволінням Божим за всіх зазнати смерти.
Годилось бо тому, ради якого все й через якого все, щоб увести багатьох синів у славу, через страждання удосконалити провідника їхнього спасіння.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 10, 16-21.
Сказав Господь своїм учням: Хто слухає вас, мене слухав; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи: – Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.
Він сказав їм: – Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.
Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив: – Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Собор Архистратига Михаїла й інших безплотних сил
Ангел Люцифер, наймудріший серед ангелів, збунтувався. Чому? Бо самовпевненість підштовхнула його до цього. Бажання бути як Бог, бути замість Бога настільки засліплило його, що він прагнув неможливого, забув, хто дає йому буття.
Архистратиг Михаїл і всі небесні сили були тими, що виявили свою відданість, єдність і вірність Богові. Їхню пам’ять ми святкуємо тому, що цей невидимий світ, світ ангелів, Бог створив для служіння нам. Бачимо у Святому Письмі, що ангели – це ті, які служать Господеві, служать і людям. Ми дуже рідко згадуємо про свого ангела-охоронця, рідко згадуємо про заступництво ангелів, майже не пам’ятаємо про цей небесний світ – ангельський.
Це свято нагадує нам, що існує не лише наше людське, земне життя, яке бачимо, а й божественне життя. Ангели якраз є свідками цього божественного життя.
Пам’ятаймо про ангелів, і вони будуть пам’ятати про нас і заступатися за нас!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять Господські, Богородичні празники та велика кількість празників мучеників і святих. Осередок цієї величної мозаїки — це Господь Наш Ісус Христос, як Бог і як Чоловік. На землі день і ніч славить Його Церква-паломниця, а в небі вічну славу співає Йому Церква прославлена: превеликий хор ангелів і святих. Святі ангели це одвічний Божий хор слави, це Божа сторожа і Божі слуги. Ангели сповняють також велику роль у відкупленні людського роду.
Свята Церква, пам’ятаючи про велике значення ангелів для Божої слави і нашого спасення, в мозаїці церковного року залишила окреме місце і на почитання ангелів. Тут на першому місці стоїть празник Собор святого архистратига Михаїла та инших безтілесних сил. Для заохочення до більшого почитання ангелів скажемо дещо про їхній культ, про мету цього празника та його духовне значення для нас.
ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ АНГЕЛІВ
Перш ніж Господь Бог схотів створити людину, Він спочатку створив ангелів. Це невидимі, безсмертні, дуже досконалі і чисті духи, які мають бистрий розум і свобідну волю, їхня кількість безмірно велика. Пророк Даниїл бачив у видінні престол Бога, де „тисячі тисяч йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла” (7, 10). А святий Йоан Богослов у Книзі Одкровення каже: „Потім я бачив, і чув голос ангелів багатьох навколо престола, і істот і старших; і було число їх — множини множин і тисячі тисяч” (5, 11). Сам Ісус Христос говорить у святому Євангелії про легіони ангелів (Мт. 26, 53).
Від Псевдо-Діонісія Ареопагіта (V ст. ) в Церкві започатковано звичай ділити всіх ангелів на три чини, по три хори кожний, тобто разом дев’ять ангельських хорів: серафими, херувими і престоли; господства, власти і сили; начала, архангели й ангели.
Господь Бог після створення ангелів схотів їх випробувати й тоді велика частина їх збунтувалася проти Нього. Святий Йоан Богослов говорить про війну на небі (Од. 12, 7). На чолі добрих ангелів став архангел Михаїл і переміг Люципера і його ангелів. Через це свята Церква, коли почитає ангелів, то ставить святого архангела Михаїла на першому місці.
Святі ангели мають подвійне завдання: щодо Господа Бога і людей. Головне завдання ангелів у небі — це вічно прославляти Господа Бога. Пророк Ісая бачив у видінні, як серафими в небі взивали: „Свят, свят, свят Господь сил: уся земля повна його слави” (6, 3). У святій Літургії є кілька уривків, де сказано про це почесне завдання ангелів. „Владико, Господи Боже наш, — каже молитва малого входу, — що установив на небі чини і воїнства ангелів і архангелів на служіння Твоєї слави… „. У молитві під час тропарів священик молиться: „Боже святий, що в Святих перебуваєш. Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славословлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються”. Друге завдання ангелів щодо Господа Бога — це ревне і швидке служіння Богові. Слово „ангел” з грецької означає: „посланець, вістун”. Тож ангели — це Божі посланці, вістуни. На підтвердження цієї ролі є багато прикладів у Старому й Новому Завітах.
Стосовно людей ангели з волі Божої є нашими опікунами й хоронителями. У 90 псалмі сказано: „Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах” (стих 11). Ангелів, завданням яких є охорона людей, звемо ангелами-хоронителями. Святі Отці Церкви вчать, що кожна людина має свого ангела-хоронителя. Святий Василій Великий каже: „Ніхто цього не заперечить, що кожний вірний має свого ангела” (Проти Евномія З, 1). Подібне говорить і святий Йоан Золотоустий: „Кожний з нас має ангела” (Бесіда. 26 на Ді. 12, 1-3). У просительній єктенії святої Літургії просимо в Бога про ангела-опікуна: „Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім”. На основі Святого Письма святі Отці вчать, що не тільки кожна людина, але й кожна громада, Церква й нарід мають свого ангела-хоронителя.
З усього того, що вище сказано, стає зрозуміло, чому свята Церква плекає культ ангелів, та чому вони займають особливе місце в нашому церковному році і богослуженнях. Почитання ангелів у Східній Церкві почалося ще в III столітті, а в IV вже було загальнопоширеним. Про це свідчить храм на честь святого архангела Михаїла, який збудував у передмісті Царгорода цісар Костянтин Великий (274-337). У цьому храмі, за свідченням історика Созомена, відбулось багато чудесних оздоровлень. На святій Літургії під час проскомидії наша Церква приписує ставити окрему частину просфори на честь „Чесних небесних сил безплотних”. У службах нашого октоїха ангелам присвячений понеділок, перший день тижня, мабуть, тому, що ангели — це перші Божі створіння, а в небі після Божої Матері стоять найближче до Божого престола.
Празник на честь святого архангела Михаїла та инших безтілесних сил був встановлений у IV ст. Цей празник зветься собором через те, що цього дня Церква празнує собор-зібрання усіх безтілесних сил разом зі святим архангелом Михаїлом, а також собор-зібрання людей на землі, щоб прославити небесні сили.
Празнуємо Собор святого архангела Михаїла в листопаді, бо колись давно, рік починався з березня. Тоді цей місяць був дев’ятим у році, тож має символічне відношення до дев’яти ангельських хорів.
Східна Церква від IV ст. святкує ще пам’ять святого архангела Михаїла 6 вересня на згадку про те, що він зберіг свій храм від знищення у Колосах у Фригії. Крім Собору святого архангела Михаїла, маємо ще два окремі дні в році, присвячені святому архангелові Гавриїлові. Він звістив Пречистій Діві Марії про воплочення Божого Сина, тому наступного дня після Благовіщення (26 березня) наша Церква святкує його собор, бо того дня збиралися вірні, щоб віддати окрему честь архангелові Гавриїлові. З IX сторіччя наш церковний календар має ще один собор святого архангела Гавриїла — 13 липня, щоб прославити за всі його чудесні появи.
Західна Церква з V ст. (до 1960 р. ) святкувала 8 травня явління святого архангела Михаїла на Ґарганській горі в Апулії, а 29 вересня святкує його инше явління на замку святого ангела в Римі. Першу неділю вересня з XVII ст. латинська Церква присвятила святим ангелам-хоронителям.
МЕТА ПРАЗНИКА СОБОРУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА
Головна мета празника — звеличити і прославити святого архангела Михаїла, а з ним й инших ангелів. Прославляють його тому, що в обороні Божої чести він став на чолі добрих ангелів, коли бунтував сатана. Звідси і його почесний титул архистратига, що з грецької значить „начальний вождь”. З тієї причини й іконографія представляє його як озброєного полководця: шолом на голові, вогненний меч у руках, а під ногами в’ється змій — символ сатани.
Богослуження цього дня оспівує велич відзначення святого Михаїла перед Божим троном, його ревність і вірність Богові та опіку й заступництво за нас. Ось деякі похвальні строфи зі стихир вечірні й утрені: „Ангельських хорів, воєводо”, „Воєвода вишніх сил, Михаїл начальний вождь божественних чинів”, „Михаїл архистратиг вишніх сил”, „Ти перший поміж безплотними ангелами”, „Ти воєвода й поборник, і ангелів начальний вождь, Архистратиже”, „Посеред полків ангельських ти найстарший”, „Для християн ти спасенний заступник”, „Михаїле Архистратиже, тебе оспівуємо вірно як сильного заступника, охоронця і визвольника лю дей”. У дні свого празника він усіх нас взиває до спільного собору-зібрання з ангелами, щоб віддати належну славу Богові: „Як верховний вождь небесних божественних сил, (Михаїл) днесь скликає людські хори, щоб один світлий празник з ангелами укласти, празник їхнього собору божественного, і разом Богові трисвяту пісню заспівати” (Стихира хвалитна).
Цей празник звеличує також усі ангельські хори, бо вони разом зі святим Михаїлом творять пречудний небесний собор. Тому сьогодні і святих ангелів славимо, величаємо, дякуємо їм за поміч та просимо в них опіки.
ЗНАЧЕННЯ ПРАЗНИКА ДЛЯ НАС
Празник святого архангела Михаїла і святих ангелів доводить нам велике значення ангелів для нашого спасення. Він пригадує нам і на наші обов’язки щодо святих ангелів, а передусім нашого ангела-хоронителя. Протягом усього нашого життя, кожної хвилини й на кожному місці він з волі Божої є над нами, нас хоронить, нам піддає добрі думки, остерігає нас від гріха, за нас заступається перед Богом. Наш ангел — хоронитель — це наш провідник до неба, помічник у спокусах, товариш у хвилині смерти. Він постійний свідок наших думок, наших слів і наших діл. Лише колись у вічності ми побачимо, наскільки ми завдячуємо своєму ангелові — хоронителеві. Звідси випливає наш обов’язок святих ангелів почитати, їх славити та їм кожного дня дякувати за поміч і опіку. „Прославляти ангелів, — читаємо у проповіді, що її приписують святому Йоанові Золотоустові на Собор архангелів, — це наш обов’язок. Вони прославляють Творця, об’являють його милосердя і любов до людей”. Від колиски доручаймо наших дітей їхньому ангелові — хоронителеві, учімо їх його любити та щодня до нього молитися. Історія Церкви знає дуже багато випадків, у яких ангел — хоронитель у чудесний спосіб захистив дітей під час небезпеки. „Ангели є придані нам, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, — як хоронителі й опікуни на ціле життя, тож без сумніву та повсякденна опіка ангела для кожного з нас зокрема повинна бути поштовхом до сердечного почитання і вдячности для нашого ангела хоронителя” (Про почитання святих, 1941).
Наша набожність до свого ангела-хоронителя буде йому особливо милою, коли ми не тільки будемо його почитати і до нього молитися, а коли будемо його наслідувати. Він дає нам гарний взірець святости. Він нас учить своїм прикладом, як любити Бога, Йому служити та Його славити. Тож намагаймося так гаряче Бога любити, як він Його любить, і так ревно сповняти Божу волю, як він її сповняє, і як сповняють її всі ангельські хори в небі.
Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.
о. Петро Фостик
