Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

8 ГРУДНЯ – XXIV НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА.

8 ГРУДНЯ – XXIV НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА.

Святе Євангеліє, яке читається в сьогоднішню неділю, розповідає нам про два чуда, які вчинив Ісус. У першому згадується про воскресіння дочки Яіра, у другому про оздоровлення кровоточивої жінки. У першому випадку сам голова синагоги прийшов до Ісуса з проханням зцілити його хвору дочку, яка, як виявилося, вже навіть померла, і Ісус, бачачи його покору, зробив для нього більше, ніж той міг на це сподіватися. Він воскресив уже померлу дитину та потішив зажурених батьків.

В іншому випадку, згаданому в св. Євангелії, Ісус Христос зцілив жінку, що дванадцять років була хвора на кровотечу. Як сказано про це в Євангелії, вона „витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її зцілити” (Лк. 8, 43). Ісус не чекає від людини якоїсь фінансової чи матеріальної компенсації за допомогу в її оздоровленні; Його ліки не потребують довгого часу для позитивного результату, вони не є болючими і не викликають побічних негативних дій. Його ліки — це живе Боже слово, що виявляє Його святу волю.

„Волі Божій завжди коріться, і тоді трудне стане легким, і неможливе можливим. Тільки щоб ми мали тверду віру в Нього, і дивлячись на велич Його сили, ставали вище понад усе людське” (св. Іван Золотоустий).

Коли хвора людина потребує лікарської допомоги, вона мусить довіритися лікарю та приймати приписані ним препарати. Коли євангельська кровоточива жінка торкалася одежі Ісуса Христа, вона вірила, що цього достатньо для її одужання. Можемо сказати, що своєю вірою вона торкнулася Божого милосердя. Святий Кирило Єрусалимський висловлюється так:

„Велика кількість твоїх гріхів не перевищує величі Божого милосердя. Твої рани не є поза лікувальними спроможностями великого Лікаря. Тільки віддайся Йому з вірою, скажи лікареві про свою недугу”. Як на це звертає увагу святе Євангеліє, жінка була переконана в тому, що тільки Ісус може її вилікувати, але соромилася прилюдно говорити про свою недугу. „Побачивши, що не втаїться, жінка тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала” (Лк. 8, 47).

З цього бачимо, що жінка сподівалася притаїти причину свого вчинку та отриману від Бога ласку зцілення. Як бачимо, Христос не хоче, щоб людина таїла в собі проблеми та негаразди, навіть тоді, коли вони торкаються її особисто. Вже не один переконався в тому, що коли він поділився з ближнім своїми болями чи будь-якими труднощами, йому стало легше і спокійніше на серці, бо замкнутість в собі ще більше виводить людину з психологічної рівноваги. Впавши до ніг Христа, жінка визнала Його, як Бога, який зробив для неї те, чого не міг до цього зробити ні один з лікарів, до яких вона зверталася по допомогу. Тоді вона почула спасенні Господні слова:

„Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!” (Лк. 8, 48).

Ці слова, напевно, стали девізом її подальшого життя, вони скріпляли її духовно у важкі моменти життєвих випробувань, кликали й далі жити з вірою в Боже милосердя.

Багато людей не довіряють Божому милосердю, особливо тоді, коли розуміють, що їхня найбільша недуга — це гріх, якого вони допустилися. Вони свідомі того, що ця душевна болячка переслідує їх всюди і повсякчасно. Святий Іван Золотоустий, кажучи про покаяння, говорить: „Подумай, чи іскра, що впала в море, може світитися? Яка маленька іскра у відношенні до моря, такий маленький і гріх у порівнянні до Божого милосердя. Власне навіть не так, а в сильнішому ступені тому, що море, яке б велике воно не було, все таки має межі, а Боже милосердя безмежне”. Зважмо на те, скільки людей довірилися Божому милосердю і були вислухані, молячись перед чудотворними іконами, їдучи на прощі до чудотворних джерел та місцевостей чудесних об’явлень. У книзі Петра Гринчишина „Від Зарваниці до Гарабандалу” в одній із багатьох розповідей розказується про виздоровлення канадського хлопця Майкла від лейкемії. За клопотанням батьків лікарі лікували одинадцятирічного Майкла методом хіміотерапії. Всі їхні старання були марними.

Коли було призначено повторний курс лікування, батьки познайомилися з побожною родиною Рожелюків, які через молитву та прикладання медалика Пречистої Діви з Гарабандалу випросили ласку оздоровлення хворої Анжели. Завдяки вірі в Божу допомогу, посильним молитвам, участі в Службі Божій, сповіді всієї родини подальше лікування хіміотерапією стало непотрібним, і хворий на лейкемію, на подив лікуючих лікарів, видужав від недуги. Подібних випадків не сотні, не тисячі, а мільйони.

Може й нам, дорогі брати і сестри у Христі, доводиться терпіти тілесні або душевні недуги. Не шукаймо собі інших рятівників, крім Бога. Довірмося Йому, як дитина довіряється заступництву батька чи матері, а Господь Бог і для нас вчинить чудо, яким залікує наші болючі рани. Для цього зробімо своє серце храмом для перебування в ньому Бога.

„Хочеш бути святим і непорочним храмом Божим? Завжди май у своєму серці образ Божий. Під образом Божим розумію не малюнок фарбами, а той образ, що його малюють у душі добрі діла, пости, чування, поступ у доброму, здержливість, молитви; а фарбами для цього небесного образу Владики служать чисті помисли, зречення усього земного і завжди чисте життя” (св. Єфрем Сирійський). Амінь.

о. Орест Рубель

Ви щойно прослухали розповідь євангеліста Луки про два чуда Ісуса Христа: оздоровлення жінки, яка дванадцять років хворіла на кровотечу і воскресіння померлої дочки Яіра – голови синагоги. Жінка з вірою лише діткнулася Христової одежі і відразу стала здоровою (Лк. 8, 44), а померлу дочку Яіра Христос воскресив, проказавши слова: „Дівчино, пробудися” (Лк. 8, 54).

Євангелісти записали численні чуда Ісуса Христа. На всемогутнє слово Божественного Спасителя всяка недуга відступала геть: паралітики, сліпі, глухонімі, прокажені, навіжені злими духами ставали здоровими, а померлим Христос повертав життя

Євангеліст Матей пише, що „Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу” (Мт. 9, 35). Дехто з невіруючих старався доказати, що Ісус Христос оздоровляв недужих при допомозі гіпнотизму, кажучи що недужі, оздоровлені Христом, були лише психічно хворими, істериками, а Ісус Христос так уміло гіпнотизував їх, що вони краще себе почували. Яка відповідь може бути на це?

Чудесні оздоровлення, записані євангелістами, були довершені на різних пацієнтах, серед різних обставин, деколи навіть на віддалі, так що не може бути і мови про гіпноз. Ось приходить до Ісуса Христа царський урядовець з Капернауму, благаючи, щоб Ісус прибув туди й оздоровив умираючого сина. Ісус промовив до урядовця: „Іди, син твій живий” (Ів. 4,50). Коли цей урядовець вертався додому, вийшли йому назустріч слуги з радісною вісткою, що син його живий і здоровий. На питання, в котрій годині йому полегшало, слуги відповіли: „Вчора о сьомій годині вечора”. Обрадуваний урядовець зауважив, що його син став здоровим саме в той час, коли Ісус проказав до нього слова: „Іди, син твій живий”. Тут гіпноз виключений, бо ж оздоровлення було на віддалі.

Або звернімо увагу на оздоровлення прокажених. Проказа занечищує кров, з’їдає повільно людський організм так, що тіло частинами відпадає і людина поступово вмирає. Ось зближається до Ісуса Христа такий прокажений і благає його: „Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити”. Ісус простягнув руку й доторкнувся до нього, кажучи: „Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази” (Мт. 8, 1-3). Рани від прокази зникли, прокажений з радістю може вже повернутися до села чи містечка і може жити з ріднею.

Ще більш гідне подиву було чудо воскресіння з гробу Лазаря у Витанії. Лазар лежав у гробі чотири дні. Ісус Христос прийшов до гробу і могутнім голосом кликнув: „Лазарю, вийди сюди!” (Ів. 11, 43), і Лазар вийшов живий з гробу. Хай усі гіпнотизери, всі чародії, всі чаклуни посходяться і нехай спробують зробити таке чудо. Ворожі первосвященики ухвалили вбити Лазаря, бо численні юдеї на вид воскреслого Лазаря покинули їх й увірували в Ісуса Христа (Ів. 12, 10-11).

Або уявіть собі, що ви знаходитеся з приятелями в невеликому човні на озері, аж тут раптом зривається буря, морські хвилі кидають човном і вам грозить смерть. В той час чується величавий голос Ісуса Христа: „Замовкни! Ущухни!”, і відразу буря стихла і настала тиша (Мр. 4, 39). Чи тут потрібно метеорологів, щоб підтвердити таке наглядне чудо над мертвою природою?

Чудо походить від Господа Бога. Бог Творець установив Фізичні закони й Бог може робити винятки з тих законів. Чуда творили пророки, апостоли і деякі святі угодники Божі, але є велика різниця між чудами вибраних одиниць і чудами Ісуса Христа. Святі творили чуда Божою силою. Христос творив чуда своєю власною силою. Оздоровляючи чоловіка кривого, каліку від народження, апостол Петро проказав слова: „В ім’я Ісуса Назарянина, встань і ходи” (Ді. 3, 6). Воскрешаючи померлого юнака в містечку Наїн, Христос промовив: „Юначе, я тобі кажу, встань!” (Лк. 7, 14). До прокаженого Христос сказав: „Я хочу, щоб ти був здоровий”, і негайно проказа зникла (Мт. 8, 3). Славний законовчитель і член жидівського синедріону, Никодим, при зустрічі з Христом, промовив: „Учителю, ми знаємо, що прийшов єси вчителем від Бога; ніхто бо, з ким немає Бога, неспроможен такі чуда творити, що ти їх Твориш” (Ів. 3, 2). У Кані Галилейській Спаситель перемінив воду в найкраще вино і весільні гості насолоджувалися ним (Ів. 2, 9-10).

Професор хімії, комуніст у Москві доводив студентам, що він зробить таке саме чудо, яке Ісус Христос зробив на весіллі в Кані Галилейській. Тож налляв він до склянки води і промовив:

– Священики проповідують, що Христос перемінив воду у вино. Я зроблю те саме чудо, — він всипав у воду порошок і вода стала червона, як вино.

– Ось бачите, яке-то чудо зробив Христос. Але ви побачите ще друге чудо. – Професор насипав до води інший порошок і вода знову набрала білого кольору.

Христос не зробив такого чуда, проказав комуніст, гордо усміхаючись.

– Товаришу професоре! Ви здивували нас своїм чудом. Але я маю до вас прохання: випийте склянку цього вашого чудесного вина, встав і промовив один студент.

Я не можу пити цю воду, бо порошок має в собі отруту, – схвильовано відповів професор.

Тоді відважний студент голосно промовив: – Ви, комуністи, вже десятки років своїм комуністичним вином затроюєте душі і життя невинних громадян! А Ісус Христос чудотворним вином своєї ласки і своєї небесної науки вже майже дві тисячі років ущасливлює мільйони і мільйони праведних християн. Дорогі в Христі! Ісус Христос – найславніший чудотворець. Євангеліст Лука свідчить: „Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла” (Лк. 6, 19). В Євангелії від святого Матея читаємо: „Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах проповідуючи Євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу” (Мт. 9, 35). Євангеліст Марко пише, що „куди Ісус тільки приходив, у села чи міста, чи слободи,- клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі: і хто тільки торкнувсь його, ставав здоровий” (Мр. 6, 56). Та юдеї, замість повірити в Христа, задумали його схопити і каменувати. Щасливі ми, що повірили в Христа Ісуса. Він наш Бог, наш – Спаситель і він оздоровляє наші душі. З глибин душі звернімося до нього словами апостола Петра: „Господи! Ми увірували і спізнали, що ти Божий Святий” (Ів. 6, 69). Ми віримо, що ти Христос, Син Божий, Спаситель світу, наш Бог, наше вічне щастя. Амінь.

Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ

Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату (Лк. 8, 41-56.)

Роздумуючи про оздоровленням Ісусом Христом дочки Яіра і кровоточивої жінки, варто спочатку звернути увагу на слова Апостола цієї неділі, в якому апостол Павло навчає ефесян, що саме Христос є тим, хто може поєднати людину з Богом і саму в собі, відновити її внутрішню єдність, єдність її думок і бажань, оздоровити зовнішньо і внутрішньо, допомогти їй подолати перешкоди в дорозі до Бога.

Здійснення цих слів ми бачимо у подіях сьогоднішнього Євангелія. Христос, воскресивши померлу дочку Яіра і оздоровивши жінку з довголітньої кровотечі, дарував їм мирне і щасливе життя. Звернення Яіра і кровоточивої жінки до Ісуса є проявом їхньої віри у всемогутність Христа, Його божественну силу, а тим самим молитвою про поміч. Звернення Яіра до Ісуса Христа можна назвати публічною молитвою, а молитва жінки є таємною, молитвою серця, але обидві ці молитви, ці звернення до Христа мають міцну основу – тверду віру.

У вирішенні своїх життєвих проблем люди докладають багато людських зусиль. Але є ситуації, де людські сили і можливості є обмежені, тому ми не повинні забувати про один важливий засіб – роль і силу молитви. У вирішенні будь-яких проблем християнин завжди повинен поєднувати усі свої вчинки з молитвою. Хоч одні труднощі потребують більше людських зусиль, інші потребують більше молитви, але в кожній ситуації людські вчинки треба поєднувати разом з молитвою, неначе летіти на двох крилах.

В одному місті проживало подружжя. Господь поблагословив їхню працю так, що вони були дуже заможними людьми, але всередині дев’яностих років дружина захворіла. Спочатку цьому не надали великої уваги. Відтак лікування не давало жодних позитивних результатів, бо стан здоров’я погіршувався. Жінка перенесла чотири операції. Лікарі тричі змінювали діагноз. На це пішло дуже багато грошей, навіть продали один із двох будинків, їздили на курорти, навіть за кордон, та стан здоров’я не покращувався. Чоловік був у розпачі, бо любив жінку і боявся її втратити. І ось, коли вже земські чинники не допомагали, вони почали звертатись до найбільшого лікаря — Ісуса Христа, почали більше молитися. Потім почали їздити на молитви до одного священика-монаха. Жінка швидше їздила не з думкою вилікуватись, а гідно підготувати себе до смерті. І сталося диво. Хвороба, як таємно прийшла, так і таємно зникла. Жінка досі не може пояснити, на що вона хворіла і як вилікувалася. Слава Богу, що тепер здорова. А найголовніше, що хвороба допомогла їй відродити віру і надію на Бога, до хвороби вона вірила, що Бог існує, ходила до Церкви, але це була віра поверхнева, формальна. Не було віри в серці. Терпіння допомогло їй відродити у серці віру у Всемогутнього і люблячого Бога. І ця віра врятувала її…

Різні складні ситуації у житті повинні пригадувати нам слова Христа: „У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо” (Мр. 10, 27), і тим самим оживляти віру у силу молитви. Тобто те, що ми не можемо вирішити людськими силами, у цьому може допомогти нам молитва, як вияв віри і надії на силу Божої ласки.

Молитва про Божу поміч у труднощах зміцнить наші людські і духовні сили, дасть нові думки, допоможе знайти спільну мову, порозуміння з ближніми, впевнено здобути земне чи духовне добро.

Отже, в недолі і смутку звертаймо в молитві наші очі до Неба, де перебуває наш добрий Батько, і благаймо помочі і сили для зношення всього, що посилає нам Небо, щоб з допомогою Ісуса Христа ми змогли щасливо дійти до цієї пристані, на якій очікує нас Господь Бог!

  о. Михайло Чижович, ЧНІ

НЕДІЛЬНА ПРОПОВІДЬ 8 ГРУДНЯ 2024 РОКУ, З КАПЛИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ У ВАТИКАНІ ВИГОЛОСИВ О. СЕРГІЙ ДМИТЕРКО. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=ZVDZw02IlGI

XXIV НЕДІЛЯ ПО ЗІСЛАННІ СВЯТОГО ДУХА. – НЕДІЛЬНА ПРОПОВІДЬ – https://www.youtube.com/watch?v=DHuRGU2O9rM

ДО ЕФЕСЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Еф. 221 зач.; 2, 14-22.

Браття, Христос – наш світ, він зробив з двох одне, зруйнувавши своїм тілом стіну, що була перегородкою, тобто ворожнечу, і скасував закон заповідей своїми постановами на те, щоб з двох зробити у себе одного нового людини, вчинивши світ між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши на ньому ворожнечу. Він прийшов і благовістив мир вам, що були далеко, і світ тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, мають доступ до Отця в одній Дусі.

Отже, ви не чужинці більше і не приходь, але співвітчизники святих і домашніх Божих, збудовані на фундаменті апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісусом Христом. На ньому вся будівля, міцно спою, росте в святий храм у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Лк. 39 зач. 8, 41-56.

У той час один чоловік приступив до Ісуса, Яір на ім’я, що був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату, бо була у нього дочка одиначка, котрий дванадцять років, і вона вмерла. І як він ішов туди, люди тиснули до нього.

А тут якась жінка, яка хворіла дванадцяти років на кровообіг і витрачала на лікарів увесь свій побут, і ніхто з них міг її зацитувати, підійшовши ззаду, торкнулася краю своєї одежі і вмить стала здоровою – зупинилася її кровотеча.

Ісус запитав: – Хто доторкнувся мені?

А що всі викупили, Петро мовив: – Наставніче, люди коло тебе товпляються і тиснуть!

Ісус сказав: – Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.

Приймаючи жінку, яка не втаїться, тремтіча підійшла і впала йому до ніг, визнала перед усіма людьми, чому доторкнулася до нього і як негайно одужала.

Сказав їй Ісус: – Дочко, віра твоя спасла тебе, іді в мирі!

Він говорив ще, як ось приходить хтось із голови синагоги і каже: – Твоя дочка померла, не турбуй більше учителя.

Ісус почувши це, звернувся до нього: – Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.

Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Івани та Якова з батьком і матір’ю дитини. Всі плакали за нею і голосили.

Він мовив: – Не плачте, вона не вмерла, вона спить.

Ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. Тоді він узяв її за руку і голосно промовив: – Дівчино, пробудись!

І дух її повернувся до неї, і вона вмить встала. Він велів дати їй їсти. Батьки ж її були здивовані вельми, та наказав їм нікому не говорити, що сталося.

Еф. 2, 14–22. «Ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі»

У цьому світі людина, як правило, прагне займати різні становища, більше чи менше впливові. Вона завжди прагне утвердитися, хоче щоб її зауважили інші. Однак Господь вказує, що важливе зовсім інше: ми не чужинці, приходні, які мають хвилюватися за своє земне становище, ми – спільники святих, співгромадяни, учасники Царства Божого.

І це співгромадянство має кожна людина, яка живе на землі, бо своєю смертю та Воскресенням Господь чинить усіх учасниками Царства Небесного.

Але це громадянство, як і громадянство будь-якої країни, теж треба спершу прийняти, а тоді за цим небесним громадянством жити.

Лк. 8, 41–56. «Дочко, віра твоя спасла тебе!»

Коли уважніше приглянемося до Євангелія, то можемо зауважити, що навколо Ісуса Христа ходили великі натовпи людей. Можна лише припускати, чому їх було так багато. Хтось прийшов з цікавости, хтось – тому, що бачив, що Він поважна особа, і хотів бути ближче до Нього. Хтось – ще з інших якихось мотивів, усвідомлених чи не усвідомлених. Але, напевно, мало було тих людей, які усвідомлювали, що Ісус Христос є Господь, а Господь може творити чуда.

Тому в Євангелії серед тих тисяч людей бачимо небагатьох, які зцілювалися. А зцілювала їх саме їхня віра. Бог міг оздоровлювати тисячі цих людей, але зцілювалися одиниці – саме ті, хто приходив з вірою. Бачимо, що ця жінка серед юрби людей, які штовхали Христа, одна-єдина «доторкнулася» вірою.

Як і в нашому житті: ми, здавалось би, часто приходимо до Бога, але чи доторкаємося з довірою до Нього? Бог «потребує» нашої довіри, щоб багато нам дати. 

Бог може все, але тільки через нашу віру!

Вл. Венедикт Алексійчук

Тропар (г. 7): 

Розрушив Ти хрестом твоїм смерть,* отворив Ти розбійникові рай,* мироносицям плач перемінив єси,* і апостолам проповідати повелів єси,* що воскрес Ти, Христе Боже,* даючи світові велику милість.

Слава: Кондак (г. 7): 

Вже більше влада смертна не зможе людей держати,* Христос бо зійшов, сокрушаючи й розоряючи сили її.* Зв’язується ад,* пророки согласно радуються,* представ Спас, мовлячи тим, що в вірі:* Вийдіть, вірні, у воскресіння.

І нині: Богородичний (г. 7): 

Як скарбниця нашого воскресіння* тих, що на Тебе надіються, Всепіта,* виведи з рова і глибин прогрішень,* бо Ти спасла єси винних у грісі,* родивши спасіння наше.* Ти перед Різдвом – Діва* і в Різдві – Діва,* і по Різдві дальше пробуваєш Дівою.

Прокімен (г. 7): Господь кріпость людям своїм дасть, Господь благословить людей своїх миром (Пс. 28,11).

Стих: Принесіть Господеві, сини божі, принесіть Господеві молодих баранців (Пс. 28,11).

Алилуя (г. 7): Благо є сповідуватися Господеві і співати імені Твоєму, Всевишній (Пс. 91,2).

Стих: Сповіщати зарання милість твою і істину твою на всяку ніч (Пс. 91,3).

Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте його в вишніх (Пс. 148,1). Алилуя, тричі.

Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і преподобного отця нашого Патапія, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

 о. Петро Фостик

Dodaj komentarz

Close Menu