ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ АНГЕЛІВ. МЕТА ПРАЗНИКА СОБОРУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА. ЗНАЧЕННЯ ПРАЗНИКА ДЛЯ НАС.
У день 8 листопада наша Церква відзначає празник святого Архистратига Михаїла і всіх небесних ангелів. У Символі віри ми проказуємо слова:
„Вірую в єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого”.
Крім видимого, матеріального світу Бог створив також чудовий невидимий світ, світ небесних ангелів. Ангели це найкращі сотворіння Божі. Вони не мають тіла, вони чисті духи, обдаровані могутньою силою, бистрим умом і святістю.
Є люди, які не вірять у існування ангелів. Дві тисячі років тому жидівська секта садукеїв, як це читаємо у Діяннях апостолів, навчала, що „нема воскресіння, ні ангела, ні духа” (Ді. 23, 8). В наш час також є мудрагелі, які запере чують існування ангелів. Святе Письмо Старого і Нового Завітів дуже часто говорить про ангелів. Ангел з’явився Захарії в єрусалимській святині і заповів йому, що він матиме сина пророка Івана Хрестителя (Лк. 1, 11). Ангел приніс Пречистій Діві Марії в Назареті благовість, що вона породить Сина Ісуса Христа (Лк. 1, 26). Ангел з’являвся Йосифові в Назареті (Мт. 1, 20; 2, 13) і в Єгипті (Мт. 2, 19). Ісус Христос багато разів говорить про небесних ангелів. При кінці світу Христос „прийде у своїй славі, й ангели всі з ним” (Мт. 25, 31).
Господь Бог сотворив небесних ангелів на це, щоб вони прославляли його, бо „все, що живе” (Пс. 150, 6), вся вселенна має прославляти Творця. Пророк Ісая у видінні бачив Господа на піднесеному престолі, він бачив серафимів, які кликали: „Свят, свят, свят Господь сил” (Іс. 6, 3). У Книзі Одкровення читаємо, що святий Іван бачив ангелів, які „стояли навколо престола і старших і чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонилися Богу…” (Одкр. 7, 11-12). Псалмопівець Господній у Старому Завіті з одухотворенням закликає: „Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах! Хваліте його всі ангели його, хваліте його всі воїнства небесні” (Пс. 148, 1-2). На Святій Літургії, перед освяченням, священик проказує слова:
„Благодаримо тебе і за цю службу, яку ти з рук наших зволив прийняти, хоч і стоять перед тобою тисячі архангелів і десятки тисяч ангелів, херувими і серафими, шостокрилі, многоокі, що високо ширяють, пернаті. Побідну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи: (а хор співає) Свят, свят, свят Господь сил”.
Псалмопівець називає ангелів „небесними воїнами”. На наш людський спосіб думання ангели є військом, армією Небесного Царя. Коли вороги схопили Ісуса Христа в Оливному саді, і коли Петро витягнув меч, щоб боронити Ісуса Христа, Спаситель промовив до Петра:
„Вклади твій меч назад до піхви… Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш, як дванадцять легіонів ангелів?” (Мт. 26, 52-53).
Краса ангелів така велична, що ніхто з людей не в силі описати її. Апостол Іван, зачарований красою ангела, припав лицем до землі і хотів поклонитися йому, тож ангел перестеріг його, кажучи:
„Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх пророків… Богу поклонися!” (Одкр. 22, 8-9).
Знання ангела без порівняння досконаліше від людського знання, а сила ангела неймовірна.
Не всі ангели однакові. Є дев’ять ангельких хорів. Найвищі ангели – це Херувими і Серафими. Херувими посідають найвище знання, а серафими визначаються найпалкішою любов’ю до Бога.
Нам, християнам, добре знані імена трьох небесних духів: Михаїл, Гавриїл і Рафаїл. Ім’я „Гавриїл” значить „сила Божа”, він є ангелом Христа Месії, бо він благовістив прихід Спасителя пророкові Захарії і Пречистій Діві Марії, Про ангела Рафаїла знаємо найбільше з книги „Товит”; ім’я Рафаїл значить „Бог лікує”. Та найбільш знаний нам усім є святий Архангел Архистратиг Михаїл. Слово „Михаїл” значить „хто, як Бог”.
На цьому місці згадаємо, що перед сотворенням Адама і Єви частина ангелів під проводом гордого Люцифера, збунтувалася проти Бога. Тоді архангел Михаїл із кличем: „Хто, як Бог” став в обороні Божого маєстату. В книзі Одкровення читаємо: „I настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені” (Одкр. 12, 7-9). Тоді Божа справедливість створила пекло. Святий апостол Петро каже: „Бог не пощадив ангелів, які були згрішили, а вкинув у пекло…” (2 Пт. 2,4). Ісус Христос свідчить: „Я бачив сатану, що наче блискав ка, падав з неба” (Лк. 10, 18).
Святий Михаїл подолав дракона, диявола, – сатану, тому на іконах завжди бачимо його з мечем у руці, як він перемагає лукавого дракона, ворога Божого і ворога людського роду, диявола і сатану.
Український народ від перших років київського християнства залюбки почитав святого Михаїла, а доказом цього є численні церкви, монастирі та ікони на всіх просторах України. Ікона Святого Михаїла знаходилася на різних гербах наших князів, на печатках князів мономаховичів і на військових прапорах. Святий Михаїл є покровителем тих, що змагаються за правду, за вірність Богові, за святу Христову віру.
Деякі ангели призначені Богом на те, щоб опікуватися людьми на землі.
„Бо ангелам своїм він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх дорогах твоїх”,
– читаємо в книзі Псалмів (Пс. 91, 11). Сам Ісус Христос говорить у Євангелії:
„Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували; кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця” (Мт. 18, 10).
Ангели сторожі дітей на землі, насолоджуються огляданням Божої краси. Кожна людина має свого Ангела Сторожа, Хоронителя. Малі діти радо вивчають молитву до ангела-хоронителя. На кожній Святій Літургії ми молимося словами:
„Ангела миру. вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім”.
У нашому обряді ми кожного понеділка особливішим способом почитаємо святих ангелів і благаємо в них помочі й охорони.
Не забуваймо молитися до святих ангелів. У понеділок на утрені 8-го голосу наша Церква благає їх словами:
„Моліться, Ангели Охоронці, щоб Бог дав спасіння душ тим, що приходять під вашу охорону, всеславні”. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Свято святого архистратига Михаїла переносить нас думкою у далеке минуле, до початків створення Богом невидимого світу. Серед всіх живих створінь Господь Бог найперше створив ангелів, чистих духів, яким дарував світлий розум і вільну волю, щоб вони його прославляли і йому служили.
Все, що Небесний Отець створив, вчинив з любові, а його любов не знає насилля, примусу над своїми створіннями. Ця вільна любов спричинила випробування вірності ангелів Богові – своєму Творцеві. Тоді між ангелами виникла боротьба. Частина ангелів під проводом Люцифера збунтувалася проти Бога і не хотіли більше йому служити. Решта ангелів під проводом архангела Михаїла стали по стороні Бога і окрилені закликом „хто як Бог”, вступили в боротьбу зі злими ангелами і їх перемогли, як пише про це апостол Іван в книзі Одкровення: „І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. І я почув голос могутній, що говорив на небі: „Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч” (Од. 12, 7-10).
Роздуми над історією сьогоднішнього свята затримують нашу увагу на словах архангела Михаїла – „хто як Бог”, з якими він вступив у боротьбу проти злих ангелів. Ці слова залишаються актуальними для християн і сьогодні. Вони можуть бути екзаменом живучості нашої віри в Бога і повинні бути духовним девізом, гаслом духовного життя кожного християнина.
Слова „хто як Бог” пригадують нам три речі:
– духовне життя християнина часто наповнене випробуваннями, це постійна боротьба добра і зла, як сказав Христос: „Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його” (Мт. 11,12). Тут не йдеться про силу фізичну, а силу нашого духа: міцну віру і повне довіря Божому провидінню, ревність і вірність Божій науці, які можуть надійно запровадити нас до Бога.
Як святих ангелів, так і нашу віру Господь іноді піддає випробуванню, щоб ми самі пересвідчилися, чи моя віра в Бога завжди жива, в чому вона проявляється: чи я справді вірую в одного і триособового Бога і всю надію покладаю на Нього, стараюся бути вірним йому у всьому і до кінця. А може скоріше вірую у земні речі і сили природи. Хто чи що насправді є моїм Богом, джерелом щастя? В якого Бога я вірую, і на якого Бога покладаю свою надію?- А як є в нашому житті? Як часто християни готові повірити швидше у різні людські слова, бо хтось щось там сказав чи бачив, у всякі сни, знаки і сили природи, талісмани, підкови щастя, пусті відра, бояться вітання через поріг, чорних котів, вірують у різні земні речі, а словам правди і життя живого Бога, нашого Небесного Отця, ми не хочемо вірити. А заповідь Господня звучить виразно: „Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому неволі. Хай не буде тобі інших богів передо Мною. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей” (Вих. 20,2-6). „Господа, Бога твого, будеш боятися, йому служитимеш і його ім’ям будеш клястися” (Вих. 6, 13).
– духовна боротьба, випробування дотикають передусім питання нашої віри: в що я вірую і як я вірую – тобто якою є моя віра, з чим вона пов’язана – з особою Бога, чи якимись речами і як вона проявляється у житті, яке знаходить застосування. Або інакше кажучи, хто є моїм Богом – земні речі чи особи Отця, Сина і Святого Духа. Віра повинна провадити людину до пізнання Бога і з’єднання з Ним в дусі любові і довір’я. А якість цього зв’язку впливає на рівень нашого життя, визначає міру Божого благословення для нас.
Християнське, духовне життя, це постійна боротьба, а ця боротьба, це передусім питання нашої віри – віри в одного і єдиного Бога і вірності Богові. Ісус Христос виразно навчає про це, що тільки вірний слуга отримає нагороду від Бога: „Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі”. „Але хто витримає до останку, той спасеться”. „Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт. 7,21; 24,13; 25, 21).
– Багато християн вважають себе людьми віруючими, та не всі живуть з Богом щодня. Коли приходять різні випробування, чи ми зразу звертаємося по допомогу до Бога і тільки на нього покладаємо всю нашу надію. А досвід життя показує протилежне: люди спочатку йдуть до ворожки, на гадання, до цілителів, екстрасенсів, читають гороспоки, одним словом вірують у різних кумирів, земних божків, котрі не вирішують вповні проблем і не приносять правдивого спокою для душі. Та коли поглиблюється і не проходить тривога їхнього серця, вони згадують про правдивого Бога, як каже народна мудрість: „Як тривога, то до Бога, по тривозі і по Бозі”. Ідучи за думкою цієї мудрості, можна сказати: в якого Бога віримо, такому Богу і служимо, а якому Богу служимо, таке наше життя і щастя.
У житті свщенномученика Севастіана розповідається про те, що коли один поганський начальник зруйнував ідолів, то прийшов до нього ангел у вигляді юнака і сказав: „Господь Ісус, в якого ти увірував, посилає тобі через мене здоров’я”. Він схопився і хотів кинутися до ніг ангела і поцілувати його, але той сказав: „Не намагайся торкнутися до мене, бо святим хрещенням не омитий ще від ідольського смороду”. З цього бачимо, що святі ангели служать на порятунок найперше для хрещених людей.
Придивляючись сьогодні до прикладу святого архангела Михаїла і інших небесних сил, пам’ятаймо про Божу правду: Якою є моя віра, такою є і надія, довір’я Богу і їхні плоди: Божа опіка, допомога, благословення у житті. Тож очищаймо нашу віру в Бога з усяких людських вірувань, зміцнюймо її духом довір’я Божій мудрості, щоб зміцнювався наш дух мужності і відваги, ревності і витривалості у визнанні нашої віри в Бога, щоб ми могли з Божою допомогою легко розривати сіті диявола, як архангел Михаїл, і долати різні труднощі на дорозі до Бога, щоб Боже благословення щедро спливало на нас тут і у вічності. Амінь.
о. Михайло Чижович, ЧНІ
Собор Архистратига Михаїла та інших безтілесних сил | о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=cC0udPaZzVY
ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Собору: Євр. 305 зач.; 2, 2-10.
Браття, коли слово, оголошене ангелами, було таке важне, що всякий його переступ і непослух тягнув за собою справедливу кару, як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Його спочатку проповідував Господь, і воно було нам підтверджене тими, що його чули, коли Бог засвідчив знаками, чудами і різними силами, і дарами Святого Духа, які він роздає по своїй волі.
Не ангелам бо підкорив він світ грядущий, про який ми говоримо. Бо десь хтось засвідчив, кажучи: Що таке людина, що ти про неї пам’ятаєш?
Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?
Ти вчинив його малощо меншим від ангелів.
Увінчав його славою і честю.
Усе підкорив йому під ноги.
Коли ж усе підкорив під нього, він не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, але бачимо Ісуса, увінчаного славою й честю, за те, що перетерпів смерть, який на короткий час був нижче ангелів, щоб благоволінням Божим за всіх зазнати смерти.
Годилось бо тому, ради якого все й через якого все, щоб увести багатьох синів у славу, через страждання удосконалити провідника їхнього спасіння.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Собору: Лк. 51 зач. 10, 16-21.
Сказав Господь своїм учням: Хто слухає вас, мене слухав; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.
Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи: – Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.
Він сказав їм: – Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.
Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив: – Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Лк. 10, 16-21.
Ангел Люцифер, наймудріший серед ангелів, збунтувався. Чому? Бо самовпевненість підштовхнула його до цього. Бажання бути як Бог, бути замість Бога настільки засліпило його, що він прагнув неможливого, забув, хто дає йому буття.
Архистратиг Михаїл та інші небесні сили були тими, що виявили свою відданість і вірність Богові. Їхню пам’ять ми святкуємо тому, що цей невидимий світ, світ ангелів, Бог створив для служіння нам. Бачимо у Святому Письмі, що ангели – це ті, які служать Господеві, служать і людям. Ми дуже рідко згадуємо про свого ангела-охоронця, рідко згадуємо про заступництво ангелів, майже не пам’ятаємо про цей небесний світ – ангельський.
Це свято нагадує нам, що існує не лише наше, людське, земне життя, яке бачимо, а й божественне життя. Ангели якраз є свідками цього божественного життя.
Пам’ятаймо про ангелів, і вони будуть пам’ятати про нас і заступатися за нас!
Вл. Венедикт Алексійчук
8 листопада Церква вшановує святкує собор святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил.
З історії святого
З давньоєврейської мови ім’я Михаїл означає «Хто як Бог» (Одк. 12,7, Юд. 9, Дан. 10,13; 12,1; Іс. Нав. 5, 14-15), у значенні «хто більший за Бога?» [7]. Походження цього імені пов’язується з популярною християнською легендою про бунт Люцифера, наймогутнішого з ангелів, та його прибічників [3]. Згідно текстів Старого Завіту він вважається очільником небесного воїнства – архистратигом (Дан.10, 13, 21; 12,1), переможцем Антихриста, захисником Єрусалиму (Дан.10, 13; 12,1; Євр.9; Одкр.1, 3-5; 20, 2-3) і тому його, зважаючи на важливість місії, зображали по правиці Христа у певних іконографічних композиціях. У післяапостольську добу він той, хто супроводжує душі померлих до раю, помічник Христа чи Богородиці [7]. У «Євангелії від Никодима» після сходження Ісуса в Ад, Він доручив Михаїлу віднести душі праведників до Раю, тому Михаїл вшановується як покровитель померлих [6].
Вшанування Ангелів у Східній Церкві почалося ще в III ст., а в IV ст. вже було загально поширене. Про давню традицію вшанування Церквою ангелів свідчить храм на честь св. Архангела Михаїла, що його збудував в передмісті Царгороду імператор Костянтин Великий (274-337). У цьому храмі, за свідченням історика Созомена, було багато чудесних оздоровлень [1]. Культ архангела Михаїла розвинувся в IV ст., базуючись на єврейських (книга Еноха) та античних віруваннях. Архангел почитався в Коптській Церкві, де прирівнювався до бога Нілу, який відповідає за зрошування землі. Архангел згадується у коптських епітафіях IV-V ст., тут були побудовані храми та монастирі на його честь, створені численні гімнографічні твори. У Константинополі, а згодом у Римі та інших країнах візантійської традиції, Михаїл вважався захисником міста, імператора, на його честь в різний історичний період теж було побудовано чимало храмів та засновано свято [7].
Важливу роль у поширенні культу архангела Михаїла відіграла «Розповідь про чудо здійснене в Хонах архангелом Михаїлом», записана Константинопільським патріархом Сисанієм у V ст., яка пройшла певну редакцію у VIII ст. Важливість цього тексту полягає в тому, що попри існуючі наративи про незбагненність ангельського буття, про відстань між ангелами та людьми, тут йдеться про можливість наблизитися до архангела Михаїла, а через нього – до Бога, і це переконання випливало із факту появи архангела на святому місці. З часом в християнському середовищі з’являється чимало історій про інші чуда здійснені цим небесним заступником: визволення Риму (VI ст.) від епідемії чуми, спасіння міста Сипонта, порятунок отрока біля Афонської гори, чудо з Флором та Лавром та ін., що посприяли ще більшому поширенню його культу серед різних християнських спільнот [7].
Цей празник також, окрім архистратига Михаїла, звеличує усі ангельські хори. Ще від Псевдо-Діонісія Ареопагіта (V ст.) в Церкві започатковано звичай ділити усіх ангелів на три чини, по три хори в кожному: серафими, херувими і престоли; господства, власті і сили; начала, архангели й ангели [1].
Святий Архистратиг Михаїл є покровителем Києва. Небесним покровителем української столиці архангела Михаїла вважають з давніх часів: в архівах збереглися міжнародні угоди, підписані князями Володимиром Великим та Ярославом Мудрим і скріплені перснями-печатками із зображенням крилатого воїна. За легендами, верховний воєначальник небесних сил допоміг війську князя Святополка перемогти половців, з’явившись над Софією Київською крилатим птахом у рицарських латах. Неподалік від того місця 1108 р. Святополк побудував Михайлівський Золотоверхий собор. Як свідчать історичні літописи, архистратига зображали на гербах Мономаховичів, Київського воєводства, Київської губернії, Києва. Символ архистратига є і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах. Як і на сучасному гербі Києва та прапорі міста [1].
Що до нас мовить ікона святого?
Споглядаючи ікону святого архистратига Михаїла, можемо відчитати те, що ікона небесного заступника до нас мовить.
Образ архангела Михаїла знайшов широке застосування у сакральному мистецтві, зокрема, іконописі. Про його популярність свідчить велика кількість збережених іконописних творів, адже, будучи в найближчому служінні до Пресвятої Трійці, він залишався вірним заступником усіх віруючих. Архангел постає у найрізноманітніших іконографічних варіантах: найчастіше в образі Божого посланця чи безстрашного воїна зі сценами його діянь; консолідує довкола себе усі небесні сили; присутній на зображенні Страшного Суду, біля зображення Богородиці з Дитям та Спаса Нерукотворного разом з архангелом Гавриїлом, на дияконських вратах та у парі з іншими святими, а також є обов’язковою складовою чину Моління в українських іконостасах та ін [2].
Михаїл зображається антропоморфно: як молодий юнак (юність – символ краси та безсмертя – Пс. 8,6.) з високою, акуратно укладеною зачіскою, яка є символом чистоти і доброчесності, впорядкованості ума, здатності чути Бога. Волосся підтримується стрічкою, кінці якої називають слухами, які виступають символом досконалого слухання Бога [7]. Згідно з візантійським каноном, архангела Михаїла зображали з мірилом та зерцалом (прозора сфера в руках ангела, символ передбачення, що наданий архангелу Богом) у руках, або ж у військових обладунках зі списом чи мечем, тому що й після перемоги у битві з сатаною архистратиг не перестає боротися за славу Бога і за справу спасіння людського роду [2].
Михаїл зображається з мечем або вогняним списом, топчучи поваленого Сатану [4]. Починаючи з XVII ст. під впливом західноєвропейського мистецтва визрівають нові іконографічні варіанти, а тому ще одним атрибутом у руках архангела стають терези, адже на Страшному Суді він зважуватиме добрі і злі вчинки людей. На одній шальці терезів зображений демон, а в іншій – постать, що молиться [2].
Найбільшої популярності у давньоукраїнському мистецтві набула іконографія архангела зі сценами його діянь. Архангел зображений у статичній поставі на повен зріст у образі Божого Вістуна з мірилом у правій руці та блідо-рожевою сферою з ініціалами «ХС» – у лівій. Його лик наповнений особливою одухотвореністю та лагідністю, що прочитується у самозаглибленому спокійному погляді та стиснутих устах. Він випромінює рішучість і внутрішню силу, на це вказує й широка могутня шия. Обличчя обрамлене кучерявим акуратно вкладеним волоссям, що спадає на плечі. На його святість указує золочений німб, позначений контуром та прикрашений чотирипелюстковими розетками [2].
Рідкісною в українському іконописі є тема «Собор архангела Михаїла», а для XIV-XVI ст. – унікальною. Інколи цей сюжет зустрічається на іконах архангела серед сцен його діянь. Ідейний зміст іконографії – консолідація архангелом Михаїлом небесних сил довкола Христа як Єдиного Бога. Цей іконографічний варіант виник у Візантії з нагоди перемоги над іконоборством та відновлення традиції поклоніння іконам на VII Вселенському Соборі [2]. На цій іконі зображено лише архангелів. Посередині – Архистратиг Михаїл, що тримає зерцало із монограмою Христа (ІС ХС), або мандорлу із образом Еммануїла. Цей символ порівнюють зі скульптурою давньогрецької богині Ніки, яка тримає в руці зображення імператора. Вірогідно,така іконографія Михаїла походить із язичницької культури [5].
Михаїл може бути зображений у військових обладунках, оскільки вважається воєначальником небесного війська, покровителем воїнів, мореплавців. Тому найчастіше він зображається як візантійський полководець у короткому хітоні, кольчузі та довгому плащі – сагії, в червоних чоботах та з мечем у руках, бо після перемоги над Сатаною архистратиг не перестає боротися за спасіння людського роду та Божу славу [7]. Починаючи із XVI ст. іконографія Михаїла в образі воїна витісняє зображення в імператорських шатах. У цей період Архистратиг найчастіше зображений у сучасних іконописцю латах шляхетного воїна із червоним плащем. В одній руці він тримає меч. Великої популярності набрали ікони з житійними сценами. Зазвичай – це сцени Старого Заповіту: Вигнання з Раю, Поєдинок з Яковом, Порятунок трьох отроків, Знищення Содому. А також пізніші, як то Явлення жонам-мироносицям чи Чудо в Хонах [6].
Іконографія св. архистратига Михаїла є надзвичайно цікавою та різноманітною. Цей небесний заступник є одним із найчастіше зображуваних святих на українських іконах, про що свідчить велика кількість збережених пам’яток. Споглядаючи ці найдавніші ікони, маємо можливість більше дізнатися про діяння та роль архистратига в житті нашої Церкви, а також досвідчити глибоку духовність нашої сакральної культури [2].
Джерела:
1.https://risu.ua/sobor-svarhistratiga-mihayila-vshanovuyut-sogodni-za-yulianskim-kalendarem_n134082
2. https://risu.ua/svyatiy-arhangel-mihajil-v-ukrajinskomu-ikonopisi_n52440
3. https://credo.pro/2022/09/274854
4. https://credo.pro/2022/09/69913
5. http://icon.org.ua/ikonografiya/sobor-arhistratiga-mihayila/
6. http://icon.org.ua/ikonografiya/arhistratig-mihayil/
7.http://xic.com.ua/z-istoriji-dumky/3-bogoslovja/543-arhangel-myhajil-vojin-svitla-i-zahysnyk-bozhoji-pravdy-bogoslovja-ta-ikonografiji
Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС
8 листопада – Собор святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=1eLhZLUhPyI
Ікона мовить. Собор св. архистратига Михаїла та інших безплотних сил – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38732-ikona-movyt-sobor-sv-arxystratyga-myxaila-ta-inshyx-bezplotnyx-syl/
Собор Архистратига Михаїла й інших безплотних сил
Ангел Люцифер, наймудріший серед ангелів, збунтувався. Чому? Бо самовпевненість підштовхнула його до цього. Бажання бути як Бог, бути замість Бога настільки засліплило його, що він прагнув неможливого, забув, хто дає йому буття.
Архистратиг Михаїл і всі небесні сили були тими, що виявили свою відданість, єдність і вірність Богові. Їхню пам’ять ми святкуємо тому, що цей невидимий світ, світ ангелів, Бог створив для служіння нам. Бачимо у Святому Письмі, що ангели – це ті, які служать Господеві, служать і людям. Ми дуже рідко згадуємо про свого ангела-охоронця, рідко згадуємо про заступництво ангелів, майже не пам’ятаємо про цей небесний світ – ангельський.
Це свято нагадує нам, що існує не лише наше людське, земне життя, яке бачимо, а й божественне життя. Ангели якраз є свідками цього божественного життя.
Пам’ятаймо про ангелів, і вони будуть пам’ятати про нас і заступатися за нас!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Наш церковний рік це наче прегарна мозаїка, яку творять Господські, Богородичні празники та велика кількість празників мучеників і святих. Осередок цієї величної мозаїки — це Господь Наш Ісус Христос, як Бог і як Чоловік. На землі день і ніч славить Його Церква-паломниця, а в небі вічну славу співає Йому Церква прославлена: превеликий хор ангелів і святих. Святі ангели це одвічний Божий хор слави, це Божа сторожа і Божі слуги. Ангели сповняють також велику роль у відкупленні людського роду.
Свята Церква, пам’ятаючи про велике значення ангелів для Божої слави і нашого спасення, в мозаїці церковного року залишила окреме місце і на почитання ангелів. Тут на першому місці стоїть празник Собор святого архистратига Михаїла та инших безтілесних сил. Для заохочення до більшого почитання ангелів скажемо дещо про їхній культ, про мету цього празника та його духовне значення для нас.
ПОЧИТАННЯ СВЯТИХ АНГЕЛІВ
Перш ніж Господь Бог схотів створити людину, Він спочатку створив ангелів. Це невидимі, безсмертні, дуже досконалі і чисті духи, які мають бистрий розум і свобідну волю, їхня кількість безмірно велика. Пророк Даниїл бачив у видінні престол Бога, де „тисячі тисяч йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла” (7, 10). А святий Йоан Богослов у Книзі Одкровення каже: „Потім я бачив, і чув голос ангелів багатьох навколо престола, і істот і старших; і було число їх — множини множин і тисячі тисяч” (5, 11). Сам Ісус Христос говорить у святому Євангелії про легіони ангелів (Мт. 26, 53).
Від Псевдо-Діонісія Ареопагіта (V ст. ) в Церкві започатковано звичай ділити всіх ангелів на три чини, по три хори кожний, тобто разом дев’ять ангельських хорів: серафими, херувими і престоли; господства, власти і сили; начала, архангели й ангели.
Господь Бог після створення ангелів схотів їх випробувати й тоді велика частина їх збунтувалася проти Нього. Святий Йоан Богослов говорить про війну на небі (Од. 12, 7). На чолі добрих ангелів став архангел Михаїл і переміг Люципера і його ангелів. Через це свята Церква, коли почитає ангелів, то ставить святого архангела Михаїла на першому місці.
Святі ангели мають подвійне завдання: щодо Господа Бога і людей. Головне завдання ангелів у небі — це вічно прославляти Господа Бога. Пророк Ісая бачив у видінні, як серафими в небі взивали: „Свят, свят, свят Господь сил: уся земля повна його слави” (6, 3). У святій Літургії є кілька уривків, де сказано про це почесне завдання ангелів. „Владико, Господи Боже наш, — каже молитва малого входу, — що установив на небі чини і воїнства ангелів і архангелів на служіння Твоєї слави… „. У молитві під час тропарів священик молиться: „Боже святий, що в Святих перебуваєш. Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славословлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються”. Друге завдання ангелів щодо Господа Бога — це ревне і швидке служіння Богові. Слово „ангел” з грецької означає: „посланець, вістун”. Тож ангели — це Божі посланці, вістуни. На підтвердження цієї ролі є багато прикладів у Старому й Новому Завітах.
Стосовно людей ангели з волі Божої є нашими опікунами й хоронителями. У 90 псалмі сказано: „Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах” (стих 11). Ангелів, завданням яких є охорона людей, звемо ангелами-хоронителями. Святі Отці Церкви вчать, що кожна людина має свого ангела-хоронителя. Святий Василій Великий каже: „Ніхто цього не заперечить, що кожний вірний має свого ангела” (Проти Евномія З, 1). Подібне говорить і святий Йоан Золотоустий: „Кожний з нас має ангела” (Бесіда. 26 на Ді. 12, 1-3). У просительній єктенії святої Літургії просимо в Бога про ангела-опікуна: „Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім”. На основі Святого Письма святі Отці вчать, що не тільки кожна людина, але й кожна громада, Церква й нарід мають свого ангела-хоронителя.
З усього того, що вище сказано, стає зрозуміло, чому свята Церква плекає культ ангелів, та чому вони займають особливе місце в нашому церковному році і богослуженнях. Почитання ангелів у Східній Церкві почалося ще в III столітті, а в IV вже було загальнопоширеним. Про це свідчить храм на честь святого архангела Михаїла, який збудував у передмісті Царгорода цісар Костянтин Великий (274-337). У цьому храмі, за свідченням історика Созомена, відбулось багато чудесних оздоровлень. На святій Літургії під час проскомидії наша Церква приписує ставити окрему частину просфори на честь „Чесних небесних сил безплотних”. У службах нашого октоїха ангелам присвячений понеділок, перший день тижня, мабуть, тому, що ангели — це перші Божі створіння, а в небі після Божої Матері стоять найближче до Божого престола.
Празник на честь святого архангела Михаїла та инших безтілесних сил був встановлений у IV ст. Цей празник зветься собором через те, що цього дня Церква празнує собор-зібрання усіх безтілесних сил разом зі святим архангелом Михаїлом, а також собор-зібрання людей на землі, щоб прославити небесні сили.
Празнуємо Собор святого архангела Михаїла в листопаді, бо колись давно, рік починався з березня. Тоді цей місяць був дев’ятим у році, тож має символічне відношення до дев’яти ангельських хорів.
Східна Церква від IV ст. святкує ще пам’ять святого архангела Михаїла 6 вересня на згадку про те, що він зберіг свій храм від знищення у Колосах у Фригії. Крім Собору святого архангела Михаїла, маємо ще два окремі дні в році, присвячені святому архангелові Гавриїлові. Він звістив Пречистій Діві Марії про воплочення Божого Сина, тому наступного дня після Благовіщення (26 березня) наша Церква святкує його собор, бо того дня збиралися вірні, щоб віддати окрему честь архангелові Гавриїлові. З IX сторіччя наш церковний календар має ще один собор святого архангела Гавриїла — 13 липня, щоб прославити за всі його чудесні появи.
Західна Церква з V ст. (до 1960 р. ) святкувала 8 травня явління святого архангела Михаїла на Ґарганській горі в Апулії, а 29 вересня святкує його инше явління на замку святого ангела в Римі. Першу неділю вересня з XVII ст. латинська Церква присвятила святим ангелам-хоронителям.
МЕТА ПРАЗНИКА СОБОРУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА
Головна мета празника — звеличити і прославити святого архангела Михаїла, а з ним й инших ангелів. Прославляють його тому, що в обороні Божої чести він став на чолі добрих ангелів, коли бунтував сатана. Звідси і його почесний титул архистратига, що з грецької значить „начальний вождь”. З тієї причини й іконографія представляє його як озброєного полководця: шолом на голові, вогненний меч у руках, а під ногами в’ється змій — символ сатани.
Богослуження цього дня оспівує велич відзначення святого Михаїла перед Божим троном, його ревність і вірність Богові та опіку й заступництво за нас. Ось деякі похвальні строфи зі стихир вечірні й утрені: „Ангельських хорів, воєводо”, „Воєвода вишніх сил, Михаїл начальний вождь божественних чинів”, „Михаїл архистратиг вишніх сил”, „Ти перший поміж безплотними ангелами”, „Ти воєвода й поборник, і ангелів начальний вождь, Архистратиже”, „Посеред полків ангельських ти найстарший”, „Для християн ти спасенний заступник”, „Михаїле Архистратиже, тебе оспівуємо вірно як сильного заступника, охоронця і визвольника лю дей”. У дні свого празника він усіх нас взиває до спільного собору-зібрання з ангелами, щоб віддати належну славу Богові: „Як верховний вождь небесних божественних сил, (Михаїл) днесь скликає людські хори, щоб один світлий празник з ангелами укласти, празник їхнього собору божественного, і разом Богові трисвяту пісню заспівати” (Стихира хвалитна).
Цей празник звеличує також усі ангельські хори, бо вони разом зі святим Михаїлом творять пречудний небесний собор. Тому сьогодні і святих ангелів славимо, величаємо, дякуємо їм за поміч та просимо в них опіки.
ЗНАЧЕННЯ ПРАЗНИКА ДЛЯ НАС
Празник святого архангела Михаїла і святих ангелів доводить нам велике значення ангелів для нашого спасення. Він пригадує нам і на наші обов’язки щодо святих ангелів, а передусім нашого ангела-хоронителя. Протягом усього нашого життя, кожної хвилини й на кожному місці він з волі Божої є над нами, нас хоронить, нам піддає добрі думки, остерігає нас від гріха, за нас заступається перед Богом. Наш ангел — хоронитель — це наш провідник до неба, помічник у спокусах, товариш у хвилині смерти. Він постійний свідок наших думок, наших слів і наших діл. Лише колись у вічності ми побачимо, наскільки ми завдячуємо своєму ангелові — хоронителеві. Звідси випливає наш обов’язок святих ангелів почитати, їх славити та їм кожного дня дякувати за поміч і опіку. „Прославляти ангелів, — читаємо у проповіді, що її приписують святому Йоанові Золотоустові на Собор архангелів, — це наш обов’язок. Вони прославляють Творця, об’являють його милосердя і любов до людей”. Від колиски доручаймо наших дітей їхньому ангелові — хоронителеві, учімо їх його любити та щодня до нього молитися. Історія Церкви знає дуже багато випадків, у яких ангел — хоронитель у чудесний спосіб захистив дітей під час небезпеки. „Ангели є придані нам, — каже слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, — як хоронителі й опікуни на ціле життя, тож без сумніву та повсякденна опіка ангела для кожного з нас зокрема повинна бути поштовхом до сердечного почитання і вдячности для нашого ангела хоронителя” (Про почитання святих, 1941).
Наша набожність до свого ангела-хоронителя буде йому особливо милою, коли ми не тільки будемо його почитати і до нього молитися, а коли будемо його наслідувати. Він дає нам гарний взірець святости. Він нас учить своїм прикладом, як любити Бога, Йому служити та Його славити. Тож намагаймося так гаряче Бога любити, як він Його любить, і так ревно сповняти Божу волю, як він її сповняє, і як сповняють її всі ангельські хори в небі.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд – Джерелo: https://www.truechristianity.info/ua/books/know_your_devotion.php
Стихири на „Господи, взиваю я”
Архистратиже Михаїле, що стоїш перед трисвятим Божеством, * славетний як найвищий служитель, * і з небесними силами * радісно взиваєш: * Святий Отець, свят і співбесначальне Слово, * Святий Душ, * одна славо, єдине царство і природо, * одне Божество і сило!
І вид твій вогненний і краса чудова, * первоангеле Михаїле. * Ти відомий з того, що своєю бездоріжжю * істотою * проходиш увесь світ * виконує у своїй потузі * доручення Творець всього.
Ти, Господи, вчиняєш небесних духів * посланцями та слугами своїми, * як огненна полум’я. * Між ними, Господи, першим з твоїх архангелів * Ти викреслив архистратиг Михаїла. * Він підкоряється, Слове, * твоїм велінням * і з страхом співає твоїй славі * трисвяту пісню.
Як начальник небесних чинів * могутнього захисника людей, що перебувають на землі, * як захисник і визвольника, * ми вірою оспитаємо вас, архістратіже Михаїлу, благаючи: * Виліковуй нас від усякої * смертоносної недуги.
Вождь небесних Божих сил, Михаїл, * скликає сьогодні громаду вірних, щоб спільно з ангелами відзначити врочисте свято їхнього спасенного собору і разом поспівати за Бога * трисвятю пісню.
Божественний архангеле Михаїле! * Зберій нас, що з вірою користуються вашою охороною, * і покривай в усьому нашому житті. * У страшну годину смерті * Будьте для всіх нас, Архангелі, * найбажанішим помічником.
Радуйтесь разом з нами всі найвищі ангельські сили. Великий начальник ваш, і наш заступник, * пресловуво з’явився зараз у його святому храмі, святкує нас * Тому звеличуємо його належним, співаючи: * Покрий нас покровом твоїх крил, * найвищий архангеле Михаїле!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на Литії
(г. 1): Ангельських сил Архистратиги,* що повсякчас стоїте перед Владичним престолом!* Моліться до Господа, щоб дарував світові мир* і душам нашим велику милість.
Верховодитель небесних сил, Михаїл, скликає нас сьогодні на свято.* Він має перше місце між Божими хорами,* завжди з нами перебуває* і всіх береже від будь-якої диявольської напасти.* Прийдіть, отже, христолюбиві вірні, на це свято,* та взявши квіття чеснот,* з чистими думками й добрим сумлінням пошануймо архангельський хор,* що безнастанно перебуває перед Богом.* Співаючи трисвяту пісню,* він молиться, щоб спастися душам нашим.
(г. 2): Оточуючи* Божий престол,* ви – безтілесні божественні духи вогненними устами* співаєте Творцеві, вашому Богові, трисвяту пісню:* Святий Боже, Отче безначальний,* святий кріпкий, Сину співбезначальний,* святий безсмертний, одноістотний Душе,* що однакову з Отцем і Сином приймаєш славу.
Слава і нині (г. 4): Нині боговмістима святиня – Богородиця,* приводиться до храму Господнього і Захарія її приймає;* нині «Святе святих» радується, і ангельський хор таїнственно ликує.* З ними і ми святково з Гавриїлом заспіваймо:* Радуйся, Благодатна!* З тобою Господь, що має велику милість.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Як ангели і ми, земляни,* прославмо Бога, що сидить на престолі слави,* і співаймо пісню:* Святий ти, Отче небесний,* святий ти, Слове споконвічний,* святий ти, Всесвятий Душе!
Архистратиже Михаїле!* Ти передуєш на небі у повній сміливості* і стоїш у славі перед Престолом Величности,* оглядаючи невимовні речі.* Спасай нас, просимо, своїми молитвами в усіх потребах,* небезпеках і напастях.
Ти найперший між безтілесними ангелами служитель,* славного Божого світлоявління* очевидець і довірчий, Михаїле Архангеле!* Спасай нас, що ось побожно вшановуємо твоє рокове свято* та з вірою оспівуємо* Пресвяту Тройцю.
Слава і нині (г. 8): Як вождь і воєвода і князь ангелів, визволяй, Архистратиже,* від усякої загрози, скорботи, недуг і тяжких прогріхів тих,* що з вірою оспівують й умолюють тебе, славний.* Бо ти бачиш невидимого Бога і яснієш неприступним світлом Владичної слави,* що чоловіколюбно заради нас прийняв від Діви тіло,* бажаючи спасти людський рід.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Небесних воїнств архистратиги,* молимо вас завжди ми, недостойні,* щоб ви вашими молитвами огородили нас* покровом крил духовної вашої слави,* охороняючи нас, що усильно припадаємо і кличемо:* Від бід ізбавте нас як чиноначальники вишніх сил.
Слава: Кондак (г. 2):
Архистратиги Божі, служителі божественної слави,* ангелів начальники і людей наставники,* корисного нам просіть і великої милости* як безплотних архистратиги.
І нині: Богородичний (г. 2):
В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив той,* хто вселився в утробу приснодівственну.
Прокімен (г. 4): Ти твориш ангелами Своїми духи і слугами Своїми палаючий вогонь (Пс. 103,4).
Стих: Благослови, душе моя, Господа, Господи, Боже мій, Ти дуже величний (Пс. 103,1).
Алилуя (г. 5): Хваліте Господа, всі ангели Його, хваліте Його, всі сили Його (Пс. 148,2).
Стих: Бо Він сказав і сталося, Він повелів і створилося (Пс. 148,5).
Причасний: Ти твориш ангелами Своїми духи і слугами Своїми палаючий вогонь (Пс. 103,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і собору святого архистратига Михаїла та інших безтілесних сил, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
о. Петро Фостик
