«Так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Йо 3, 14-15). […]
Євангельське читання [неділі перед Воздвиженням – Йо 3, 13-17] є однією з найцінніших перлин книг Нового Заповіту. Науковці і дослідники, які вивчають цей текст, стверджують на основі вивчення певних термінів і зворотів, що він є символом віри ранньої Церкви. Зокрема символом віри перших християн, учнів св. Йоана, автора цього Євангелія. Ми можемо стверджувати, що в цьому короткому тексті міститься уся ісповідь ранньої Церкви про особу Ісуса Христа, Його місію, а також все діло спасіння, яке Він вчинив для кожної людини.
На початку ми бачимо, що цей текст євангелист Йоан ставить в контекст розмови з Никодимом, з добрим, чесним, єврейським законовчителем, який вночі тайкома приходить до Ісуса Христа для того, щоби послухати Його слово. І ось до цього дослідника Священного Писання Никодима Христос звертає це слово. Цікаво, що Ісус тут згадує про одну подію зі Старого Заповіту. Каже Господь, що подібно, «як колись Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений». Про яку подію пригадує законовчителеві Ісус Христос? У книзі Виходу є розповідь про те, як Ізраїльський народ, який подорожував пустелею з єгипетського рабства до Обітованої землі, в певний момент втомився в дорозі і почав нарікати на Господа Бога, що вивів його з немов би комфортної ситуації доброго життя в неволі. Нарікаючи і висловлюючи своє незадоволення на Бога і на свого провідника Мойсея, ізраїльтяни попали в пустелі в таке місце, де їх почали нещадно жалити змії, і від цього люди масово вмирали. Народ заволав тоді до Господа Бога про спасіння і порятунок. І що наказав Бог Мойсеєві зробити? Він наказав зробити зображення змія, який жалив людей і приносив смерть, та піднести його перед очі Ізраїльського народу, тобто поставити перед очі людей знак їхнього власного гріха. І ось люди, укушені зміями, споглядаючи на зображення піднесеного змія, що його зробив Мойсей, не вмирали, а були врятовані. Вони неначе визнавали публічно свої злі вчинки перед Господом Богом і отримували спасіння від неминучої смерті. Отже, Господь Бог через образ цього мідяного вужа поставив своїм людям перед очі їхній власний гріх, їхнє зло, яке вони вчинили, виставив на світло. І споглядаючи на своє власне зло, яке було виставлене на світло, люди були врятовані в дивний спосіб.
Ісус Христос, говорячи про цю старозавітну подію, предсказує щось, що стосується Його особисто. Він каже, що подібно, «як колись Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений». А коли це сталося? Коли був піднесений Син Чоловічий? Коли у своєму піднесенні Він поставив перед очі цілого людства усю злобу людини? Коли сталося те, про що пише апостол Павло, кажучи, що Ісус Христос наче сам став нашим гріхом і підніс перед очі людини усі злочини людства, які немов увібрав в себе? Коли це сталося? Це сталося в момент розп’яття на хресті Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Ісус Господь піднесений був на хресті, взяв на себе гріх цілого світу, був вбитий людиною, взяв на себе смерть, яка панувала у серці людини, виставив на світло її власні гріхи. І лише тоді, коли людина, споглядаючи на розп’ятого і піднесеного Спасителя, бачить свої гріхи та вірить в Божу любов і Боже милосердя, яке Ісус на хресті виявляє до неї, вона може бути врятована від гріха, який сама чинить. Ось що означають ті слова: «Так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним».
Сьогоднішня неділя називається Неділею перед Воздвиженням, бо ось за кілька днів ми будемо святкувати свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Ми, новозавітний Божий люд, Божа Церква, побачимо піднесеного розп’ятого Спасителя. І саме для того, щоб пояснити, що означає свято Воздвиження для нас, що приніс на хресті Ісус Христос для мене і для вас, подано в Євангельському читанні той древній символ віри ранньої Церкви.
Коли людина чинить щось зле, то інстинктивно, підсвідомо намагається це приховати, нікому не показувати, навіть тоді, коли у своєму серці хоче виправдати свій злий вчинок. Тому, каже Христос, хто не вірує в Розп’ятого, не приймає спасіння, є наче тою людиною, яка боїться світла, тому що діла її лихі. Але Христос виставляє на світло наші лихі діла не для того, щоб нас покарати за них чи засудити, але щоб від них спасти, дати нам життя, дати нам свободу від того зла, подібно як колись Мойсей через показ мідяного змія рятував Божий люд. Так само і Христос, ставлячи нам перед очима у своєму розп’ятті і піднесенні на хрест наші гріхи, нас від них рятує, а коли ми в це віримо, дає нам спасіння і життя вічне. Тому не приховуймо наших злих вчинків, виходьмо з ними на світло, тому що темрява боїться світла, а зло боїться прозорості й правди про нього. Коли ми, християни, чинимо щось погане, то несемо наші вчинки на світло святого таїнства Покаяння. Бо віруємо, що милосердний Бог, Котрий у своєму розп’ятому Сині дарує нам життя вічне, є сильніший від гріха і від його смертоносної сили, що її гріх може принести в наше життя. І кожен, хто вірує в це, каже нам сьогодні Христове Євангеліє, матиме життя вічне. «Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним».
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Україна подорожує посеред непростої смертоносної пустелі своєї історичної дороги до повноти свободи в Богом обітованій і даній землі. Ми часто переживаємо подібні спокуси, як колись ізраїльтяни в пустелі. Ми нарікаємо і на Господа Бога, і на наших провідників. Нам видається, що три-чотири роки тому було краще, ніж сьогодні. Подібно ізраїльтяни вважали, що в єгипетському рабстві є краще, ніж іти в Богом обітовану і дану їм землю.
Так стається, що сьогодні нас жалять власні злочини й гріхи, які накопичилися за роки незалежності нашої Держави. Як багато ми сьогодні відчуваємо цієї смертельної отрути, що розливається в нашому суспільстві. І ми часом опускаємо руки та кажемо: Боже, хто спасе нас від нашого зла, від власної неправди?!. Подібно колись ізраїльтяни повинні були поборювати не лише зовнішніх ворогів, які забирали в них Обітовану землю, а й внутрішнього ворога, який полягав у невірстві людей щодо дару життя і спасіння, даного Господом Богом.
Хто сьогодні може нам дати спасіння від того зла, яке постійно заполонює нашу землю? Серед цієї історичної миті сьогодні знову Господь ставить нам перед очі Хрест нашого розп’ятого Спасителя і каже: Вірте, вірте в ту силу Розп’ятого, яка може перебороти зло, в якому себе відчуваєте наче переможеними. Вірте в ту Божу любов, яку Господь Бог має до вас. Не бійтеся прозорості і відкритості. На щастя, ми сьогодні живемо у відкритому суспільстві, в якому будь-який злочин і гріх кожного з нас через соціальні мережі та ЗМІ стає загальновідомим відразу. Начебто ставиться перед очі цілого суспільства. Саме ця відкритість, але не відкритість перед очима людей, а відкритість нашого серця, повного довір’я до Бога, може стати моментом нашого спасіння.
Нехай Божа любов, яка виливається на нас через Хрест Господній, буде нашою силою і нашою перемогою. Буде нашою силою, яка допоможе нам дальше рухатися у нашому паломництві до Небесного Царства. Амінь.
Зі слова Блаженнішого Святослава на Неділю перед Воздвиженням – Джерелo: https://ukr-parafia-roma.it/uk/nascosto-44/584-zi-slova-blazhennishoho-sviatoslava-na-nediliu-pered-vozdvyzhenniam.html
Ця неділя називається перед Воздвиженням. Вона приготовляє нас до величного празника – Воздвиження чесного хреста Господнього. Приготування до будь-якої важливої події показує нам її істоту, що є найважливіше в ній. Євангеліє цієї неділі відкриває зміст свята Воздвиження – це таємниця Божої любові. Ісус виразив це словами: „Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього не загинув, але жив життям вічним” (Йо 3,16).
Святий хрест нерозривно пов’язаний з Ісусом Христом. Якби Ісус на прийшов на землю й не помер на хресті, він не став би головним символом християн і знаком спасіння. А залишився б знаряддям покарання злочинців. Непослух Адама і Єви приніс у світ найбільший злочин – неповагу до люблячого Бога. У певний момент історії людства Божий Син прийшов на землю, щоб виправити гріх Адама та Єви. Він з любові до нас прийняв важкі муки й смерть на хресті, щоб перепросити безмежну Божу любов і дарувати людям прощення гріхів, визволити нас від найбільшого зла – гріха. Тож хресна смерть Ісуса – це жертва Його любові до Бога і людей. А святий хрест – символ безмежної Божої любові. Тож коли вшановуємо хрест Господній, то прославляємо його як таємницю любові Бога до нас.
Розуміння значення хреста Ісуса допомагає зрозуміти особистий життєвий хрест, а особливо хрест українського народу, спричинений війною. Війна принесла терпіння і смерть у долю багатьох людей, навіть втрату сенсу життя, коли чимало осіб втратили родичів, житло, засоби існування. Коли поєднаємо хрест війни з хрестом Спасителя, тоді зможемо віднайти себе у житті. Святий хрест нагадуватиме нам про безмежну любов Бога до нас. Що незважаючи на терпіння і людську смерть, Ісус є з нами і провадить нас до перемоги та свободи. Бо Він сам воскресінням із мертвих переміг смерть і дарував людству свободу.
Для віруючих людей хрест не повинен бути лише релігійним символом, а постійно оживляти віру, що Христос завжди з нами, особливо у найважчих моментах. Якщо Бог з нами, то з нами перемога і життя. Амінь.
о. Михайло Чижович, ЧНІ Джерелo: https://www.cssr.lviv.ua/novyny/propovidi/nedilya-pered-vozdvyzhennyam
Сьогодні неділя перед Воздвиженням. Буквально через день ми святкуватимемо одне з великих християнських свят — Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього.
Євангельське читання (Ів. 3, 13–17) цієї неділі, яке ми щойно чули, начебто допомагає нам зрозуміти, що сталося, коли Христос помер на хресті, а також те, що означає Хрест Господній для християн усіх часів і народів. Навіть більше, у сьогоднішньому Євангелії ми знаходимо відповідь на питання про те, що Бог Отець сказав світу і людині в момент розп’яття Його Сина.
Ми чуємо сьогодні фрагмент розмови Ісуса Христа з Никодимом, яка розміщена на перших сторінках Євангелія від Івана. До Христа приходить один із законовчителів, якого згодом Євангеліє назве таємним учнем Ісуса та який хотів пізнати, що в собі приніс Месія Ізраїлю і світу.
У контексті цієї розмови Христос називає три головні істини про себе, які відкривають нам таємницю Хреста Господнього.
Насамперед Спаситель каже: «Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий» (Ів. 3, 13). В усій місії Ісуса Христа, у всіх подіях, які пов’язані з другою Божою особою Пресвятої Тройці — Сином Божим, ми бачимо два рухи. Перший рух — це низходження. Син Божий полишає свою небесну славу, щоб зійти до нас, до нашого щоденного життя. Навіть більше, стає останнім серед людей і приймає найбільш ганебну, найнижчу смерть, яку тільки людина придумала іншій людині, — хресне розп’яття.
Другий рух — це восходження, піднесення чи повернення назад. Але тут Христос повертається уже не сам, а з усіма тими, кого із собою підносить, хто вірує в Нього. Момент хресної смерті Христа є поворотним моментом у тому русі, коли закінчується низходження, або приниження, і починається возсходження, тобто прослава. Починається спасіння всіх тих, що вірують. Хрест Господній є апогеєм низходження, початком спасіння і поверненням людини назад разом із Сином Божим до небесної слави. У цих двох рухах полягає перша істина.
Друга істина є осердям християнської благовісті. Усе стається тому, що «Бог бо так полюбив світ» (Ів. 3, 16). Він так полюбив, що дав найдорожче, що мав, — свого Сина єдинородного, «щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним» (Ів. 3, 15). Ці слова є начебто підсумком усього Христового Євангелія!
Дорогі батьки! Якщо ваші діти колись попросять двома словами пояснити, що написано в Біблії чи в книгах Христового Євангелія, скажіть їм саме це: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав» (Ів. 3, 16). Адже на Хресті, у момент розп’яття і смерті нашого Спасителя, уповні об’явилася жертовна, животворна Божа любов до людини та світу. Справжня любов дає, а не бере! Справжня Божественна любов дає людині свого Сина, який є джерелом життя! Бог любить людину, даючи їй життя і спасіння! Бог дає свого Сина єдинородного, щоб врятувати людину від гріха та смерті!
І третя, надзвичайно глибока, істина. Бог дає свого Сина не для того, щоб засудити нас або щоб показати нам, наскільки ми грішні чи що ми не достойні Божої любові, ні! Бог хоче нас не засуджувати, а рятувати. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти» (Ів. 3, 17). Це ціною Його крові ми маємо відпущення наших гріхів: не засудити, а спасти! Це мета таїнства воплочення! Це мета страждань, смерті і триденного Воскресіння.
Тож Хрест Господній — це знак Божого упокорення перед людиною і надія на життя вічне. Хрест — це знак величезної, безмежної Божої любові до людини. Хрест — це сила, яка рятує, дає життя кожному, хто хоче це життя прийняти і вірить у нього.
Дорогі в Христі брати і сестри, ці три істини, які сьогоднішнє Євангеліє розкриває нам у таїнстві Хреста Господнього, є для нас життєдайними. Ми не сміємо називати себе християнами, якщо не віримо в Божу любов до нас. Ми не знаємо Бога, якщо думаємо, що Він тільки хоче відшукати в нас нашу гріховність і недосконалість.
Ми переживаємо Божу присутність у своєму житті тоді, коли відчуваємо себе зігрітими Його любов’ю, усвідомлюємо себе не засудженими, а прощеними. Ба більше, ми стаємо справжніми лише тоді, коли чинимо так само — роздаємо Божу любов. Ми оживаємо лише тоді, коли любимо. Каже нам апостол і євангелист Іван, що хто не любить, той вже помер, хоча й ще живе фізичним життям.
Ті слова про Хрест Господній, про Божу любов, яка зігріває і спасає, воскрешає і дає надію, є життєдайними для України в умовах війни.
Нехай сила Божої любові зігріє кожного з нас серед моря ненависті, яку ворог виливає сьогодні на нашій землі! Будьмо певні, що Хрест — це символ перемоги! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
Зі слова Блаженнішого Святослава на Неділю перед Воздвиженням – Джерелo: https://ugcc.ua/data/propovid-blazhennishogo-svyatoslava-v-nedilyu-pered-vozdvyzhennyam-1044/ т
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Перед Воздвиж.: Гал. 215 зач.; 6, 11-18.
Браття, гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. Ті, що хочуть похвалятися, що вони гарні тілом, силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. Бо навіть обрізані, не зберігають закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я – світові; бо ні обрізання, ні необрізання є чимсь, але нове сотворіння. На всіх тих, що ходитимуть за цим правилом, мир і милосердя на них і на Ізраїля Божого.
А втім, віднині нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.
ДО ФИЛИП’ЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.Свята: Флп. 240 зач.; 2, 5-11.
Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то то смерти хресної. Тому його возніс високо дав йому ім’я, що над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, бщб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Перед Воздвиж.: Йо. 9 зач. 3, 13-17.
Сказав Господь: Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.
Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Свята: Лк. 54 зач. 10, 38-42; 11, 27-28.
В той час увійшов Ісус в одне село, и якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко.
Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: – Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.
Він озвався: – Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Тропар воскресний (г. 2):
Коли́ зійшо́в Ти до сме́рти, Життя́ безсме́ртне,* тоді́ ад умертви́в Ти збли́ском божества́.* Коли́ ж і уме́рлих із глиби́н підзе́мних воскреси́в Ти,* всі си́ли небе́сні взива́ли:* Життєда́вче, Хри́сте Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Тропар свята (г. 4):
Різдво Твоє, Богородице Діво,* радість звістило всій вселенній,* з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він, розрушивши клятву, дав благословення* і, ударемнивши смерть,* дарував нам життя вічне.
Сла́ва: Кондак воскресний (г. 2):
Воскре́с єси́ з гро́бу, всеси́льний Спа́се,* і ад, ви́дівши чу́до, вжахну́вся, і ме́ртві возста́ли,* а творі́ння, ба́чачи це, ра́дується ра́зом з Тобо́ю,* і Ада́м весели́ться, і світ, Спа́се мій, оспі́вує Тебе́ повсякча́сно.
І ни́ні: Кондак свята (г. 4):
Йоаки́м і А́нна з несла́ви безді́тности* і Ада́м і Є́ва від тлі́ння сме́ртного ви́зволилися, Пречи́ста,* у святі́м різдві́ твої́м.* Його́ святку́ють лю́ди твої́,* з прови́ни прогрі́шень ви́зволені,* коли́ кли́чуть до те́бе:* Неплі́дна ро́дить Богоро́дицю* і корми́тельку життя́ на́шого.
Прокімен Неділі перед Воздвиженням (г. 6): Спаси́, Го́споди, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́ (Пс, 27,9).
Стих: До Те́бе, Го́споди, взива́тиму, Бо́же мій, щоб не відверта́вся Ти мо́вчки від ме́не (Пс. 27,1).
Прокімен свята, пісня Богородиці (г. 3): Велича́є душа́ моя́ Го́спода і возра́дувався дух мій у Бо́зі, Спа́сі моїм. (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо згля́нувся на смире́ння слуги́ Своє́ї, ось бо відни́ні ублажа́ть мене́ всі ро́ди. (Лк. 1,48).
Алилуя (г. 1): Возніс Я вибраного з людей Моїх, єлеєм святим Моїм помазав його (Пс. 88,20-21).
Стих: Бо рука Моя заступить його і рам’я Моє укріпить його (Пс. 88,22).
І Богородиці (г. 8): Почу́й, до́чко, і погля́нь, і прихили́ ву́хо твоє́ (Пс. 44,11).
Стих: Лицю́ твоє́му помоля́ться багатії́ наро́ду (Пс. 44,13).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
І ірмос (г. 8):
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх (Пс. 148,1).
Другий: Ча́шу спасі́ння прийму́ і ім’я́ Госпо́днє призову́ (Пс. 115,4).
Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, якої Різдва сьогодні торжественне свято світло звершуємо, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, святого, якого є храм, архиєпископа Константинополя, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
о. Петро Фостик
