Святий Марко́ (євр.: מרקוס, гр.: Μάρκος) — був жидом. Святу віру він пізнав уже після воскресіння Ісуса Христа, до котрої навернув його апостол Петро. Святий Марко допомагав апостолу Петру писати послання, а той любив його як свого сина. Про це можна дізнатися зі слів самого святого верховного апостола: “Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син” (1 Пт. 5, 13). Разом з апостолом Петром Марко прийшов до Риму, тут він за розповідями свого учителя близько 40 р. написав своє Євангеліє, яке Петро схвалив і похвалив. Євангеліє від Марка починається з розповіді про святого Йоана Хрестителя, який був “голосом вопіющого в пустелі” (див. Мр. 1, 3), тому на іконах євангелиста Марка бачимо намальованого лева, який символізує пустелю.
Святий Петро послав святого Марка проповідувати Євангеліє до Єгипту. І поніс святий євангелист світло Христової науки до Олександрії, Пентаполю, Либії та інших поганських народів. В Олександрії заснував він християнську церковну громаду, число вірних росло, а про святість життя навернених святим Марком в Олександрії пише учений і чесний жид Філон (добрий знайомий апостола Петра з Риму): “Насамперед вони погорджують усяким дочасним добром і нічого на землі свого власного не хочуть мати. В кожному місті, де живуть, мають доми, посвячені на молитву, в тих домах чесно служать свої тайни, слухають читання книг пророків і піснями, згідно зі своєю наукою, величають Бога. Деякі з них виходять з міста і, покинувши всякі світські заняття, залишаються жити в пустелі, бо знають, що товариство людей є перешкодою до великих чеснот. Умертвлення тіла – це основа, на якій будують інші чесноти. Ніхто з них не їсть і не п’є до заходу сонця, вина не п’ють і м’яса споживають мало, хліб присмачують тільки сіллю. Серед них є і жінки, призвичаєні до такого життя, багато з них у дівицтві вже постаріли, не з примусу, а добровільно, задля чесноти чистоти посвятилися вони на дівицтво. На молитву встають рано, окремо чоловіки і окремо жінки. Є й такі, що впродовж семи неділь безнастанно постять. Сьомий день у них – святий. Священики і диякони служать в церквах правило, а над усіма є найвищий єпископський престол”.
Погани і жиди бачили, що число християн щораз більшає, вони чули і бачили, що святий Марко чудами утверджує віру Христову, бо хворих оздоровляє і померлих воскрешає. Тож уся їхня злість обернулася проти нього і кілька разів святий змушений був іти з Олександрії до Пентаполю та в інші міста, і в кожному з них він настановляв єпископів, висвячував священиків і дияконів та проповідував науку Христа Спасителя. Він уклав і передав вірним Службу Божу, яка називалася Літургія святого Марка. І нині деякі молитви з неї копти використовують у своїй літургії. В Олександрії християни мали церкву на місці, що звалося Букол (волівня). Там, коли святий євангелист на Пасху правив Службу Божу, на нього напали погани і силоміць виволокли на вулицю. Тут його зв’язали, закинули на шию мотузку і тягнули святого вулицями міста по гострому камінню. Кров святого заливала землю, тіло шматками відпадало, а він голосно величав Господа і прославляв Його Ім’я. Потім святого Марка кинули до в’язниці.
Вночі явився Спаситель і промовив до нього:
“Мир тобі, Марку, євангелисте мій!”
А той, припавши лицем до землі, радісно вигукнув:
“Слава Тобі, Ісусе Христе, єдина втіхо і надіє моя!”
Наступного дня погани волочили по камінню святого Марка доти, доки той у муках не віддав душу свою в руку небесного Отця. Тіло мученика хотіли спалити, однак вітер погасив вогонь. Вірні забрали святі мощі і поховали при церкві 25 квітня (8 травня) 68 р.
Близько 815 р. святі мощі євангелиста було перенесено до Венеції, де возноситься одна з найкращих церков у світі – церква святого Марка. Мощі св. Марка були у великому почитанні серед вірних як в Олександрії, так і у Венеції. Ще в четвертому столітті приходив до Олександрії святий єрей Філором, аби поклонитися тим святим мощам, над якими було возведено величаву церкву з монастирем, що стояв ще у восьмому столітті.
До сьогодні Олександрійська Церква, яка завжди була, після Римської, найвизначнішою, називається престольною Церквою святого Марка. До шостого століття в Олександрії зберігався плащ святого Марка, яким вкривали кожного нововозведеного на престол патріярха.
Тропар:
У верховного Петра Ти навчався,* апостолом Христовим був Ти і, як сонце, засяяв Ти країнам:* олександрійцям був Ти прикрасою, блаженний,* Єгипет від лести через Тебе звільнився,* євангельським твоїм ученням просвітив Ти все, як світло, стовпе церковний.* Ради цього, пам’ять твою вшановуючи, світло празнуємо, Марку богогласний.* Моли Бога, що Його Ти благовістиш,* щоб прогрішень відпущення подав душам нашим.
Кондак:
З висоти прийнявши благодать Духа, розрушив Ти красномовні видумки, апостоле, * і, всі народи зловивши, Марку всеславний, Твоєму Владиці Ти привів, * проповідуючи божественне Євангеліє.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1176426709469190
о. Петро Фостик
