ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ НА СХОДІ. ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ НА ЗАХОДІ. ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ СВЯТОЇ АННИ В НАШІЙ ЦЕРКВІ. МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.
Письменники кажуть, що три речі на землі пригадують нам чудовий біблійний рай, а саме: світляні зорі на погідному небозводі, весняні квіти на полі і невинні оченята маленької дитини. Так говорять поети. Ми, віруючі християни, знаємо, що найкраща пам’ятка з чудового, блаженного раю – це Пренепорочна Діва Марія, Мати нашого Господа Ісуса Христа. Бо поза Богом, немає у вселенній чогось кращого, святішого і більш величного, як Пресвята Богородиця. Вона одна єдина преблагословенна й одна єдина непорочно зачата.
Наші прародичі Адам і Єва, переступленням Божої заповіді в раю, втратили Божу ласку, перестали бути прибраними Божими дітьми і послідовно, втратили право до вічного щастя в небі. Ця їхня провина, цей первородний гріх, перейшов на всіх людей. „Як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили”, – каже Святе Письмо (Рм. 5, 12). Кожна людина приходить на світ без освячуючої Божої ласки, тому Ісус Христос установив тайну святого хрещення, яка очищує людські душі. Звідкіля ми це знаємо? Проклинаючи диявола в раю, Господь Бог проказав: „Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить твою голову…” (Бт. 3, 15). Тут говорить Господь про ворожнечу між дияволом і жінкою, як також ворожнечу між „потомством жінки” і „потомством сатани”. Потомство благословенної жінки це Ісус Христос, а потомство сатани це гріх. Тут Святий Дух говорить про два табори: з одного боку благословенна жінка Марія і Син її, Христос-Спаситель, з другого диявол і потомство диявола, тобто гріх. Ісус Христос прийшов на землю знищити гріх і він захистив свою Матір, Пречисту Діву Марію від первородного гріха, так що сатана ніколи не мав доступу до її душі.
У Назареті архангел Гавриїл привітав Пречисту Діву в імені Пресвятої Трійці словами: „Радуйся, благодатна. Господь з тобою! Благословенна ти між жінками” (Лк. 1, 28). Слово „благодатна” значить „повна ласки”, а оригінальне грецьке слово „кехарітомене” ще точніше передає цю правду, бо воно говорить про таку повноту Божої ласки в душі Пре- чистої Діви Марії, яка виключає всяку недосконалість, отже, і первородний гріх. Христова Церква вірила в цю правду, а в 1854 році Папа Пій ІХ проголосив правду віри, що Пречиста Діва Марія, Пресвята Богородиця, з огляду на заслуги Ісуса Христа-Спасителя, була збережена від усякої плями первородного гріха від першої хвилини свого зачаття.
Ніхто з нас не може вибирати собі матір. Предвічний Син Божий предвічного Бога Отця, ставши чоловіком, вибрав собі земну матір. Якби ми мали можливість вибрати собі земну матір, ми вибрали б молоду, гарну, багату і на ввесь світ славну царівну. Христос-Спаситель вибрав собі на матір вбогу і скромну ізраїльтянку, яка мешкала в незнаному селі Назареті і він прикрасив душу Пречистої Діви Марії найціннішим небесним скарбом – повнотою освячуючої ласки і дарами Святого Духа. Завдяки цій повноті ласки Пресвята Діва Марія стала архитвором Божої сили, Божої мудрості і Божої любові. Вона стала чеснішою від Херувимів і без порівняння славнішою від Серафимів.
До Пречистої Діви Марії Свята Церква застосовує слова Пісні Пісень: „Уся ти гарна” (Пс. П. 4, 7). „Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками” (Пс. П. 2, 2). Ми, грішні люди, подібні до нещасних будяків, а Пресвята Діва Марія є пахучою квіткою і чарівною лілеєю. На Вечірні Празника Непорочного Зачаття наша Церква співає наступну стихиру: „Достойно воно, щоб Цариця неба і землі, чесніша від Херувимів і незрівнянно славніша від Серафимів, зачалась і була непорочною, як були створені і пробували святі ангели: щоб вони, слуги Божі бувши, не могли виносити себе понад свою Царицю – Матір Божу. Це Господь так ізволив й уклав усе премудро. Йому слава і похвала” (Литія). Чим більше Божої ласки в наших душах, тим більше ми подібні до нашої Небесної Матері і тим більше подобаємо- ся Богові. Тож цей празник Непорочного Зачаття пригадує нам обов’язок зберігати в душі Божу ласку і боятися гріха. Мов отруйна гадюка, гріх завжди і всюди чигає на нас, щоб знищити Божу ласку в наших душах і погубити їх навіки. Пречиста Діва Марія наша потіха, наша охорона, наш покров. Лукавий сатана ніколи не мав доступу до неї. Під її покров спішать віруючі християни, знаючи, що вона силою Ісуса Христа, Спасителя помагає всім перемагати зло і зберігати Божу ласку.
Під час Великого посту в штаті Колорадо, США, відбувалася на сцені драма терпінь Господа нашого Ісуса Христа. На сцені виступали апостоли, побожні жінки, римські вояки, Каяфа, Пилат, Ірод і інші особи, про яких згадують Євангелісти. Коли Ісуса засуджено на смерть, на сцену ви- йшов нещасний зрадник Юда і розпачливим голосом закричав: „Я згрішив! Я пролляв кров невинну! Що мені роби ти?” Настала хвилинка мовчанки і нагло з-поміж глядачів дався чути голос маленької дівчинки: „Скоро біжи до Мами Ісуса Христа”. Мала побожна дівчинка була переконана, що Пречиста Діва Марія виблагала б в Ісуса Христа прощення для зрадника Юди.
Пречиста Діва Марія – це наша Мати Милосердя. Вона заступається за наші душі перед Богом. Божа ласка робить нас улюбленими дітьми Божими і дітьми Небесної Божої Матері. З довір’ям прибігаймо до Божої Матері в наших душевних потребах, а вона завжди заопікується нами. Наше богослужіння пригадує нам радісну правду, що Пречиста Діва Марія „день і ніч молиться за нас” (Північня) і ми молимося до неї словами нашої літургійної молитви: „Всю надію мою покладаю на тебе, Мати Божа: збережи мене під покровом твоїм”. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Сьогоднішнє свято Непорочне Зачаття Діви Марії … Цього дня духовні очі нашої Церкви звернені до таїни, – таїни початку людського життя, Господарем якого є Господь Бог. Нині ми споглядаємо життя Пречистої Діви Марії, Яка в часі мала породити Того, Хто вічно народжений від Небесного Отця без матері, а в часі без батька прийде як Спаситель людського роду.
Цей таїнственний початок, очевидно, мало кому був відомий, але він став початком нового людства, відкрив нову сторінку в історії спасіння людини. Сьогодні у лоні святої Анни непорочно зачинається Та, Яка від початку свого існування отримала повне життя, без жодної плями, без жодної вади.
Саме для того щоб пояснити нам, що означає нове людство, нове створіння, апостол Павло у Посланні до римлян говорить так: «Як через непослух одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх – смерть, так через іншого – Христа – у світ прийшов дар життя, оправдання, спасіння, – дар життя вічного». У такий спосіб апостол Павло вказує нам на Христа як на нового Адама, через Якого у світі з’явилося нове людство. Від старого Адама прийшли гріх і смерть, а від нового – життя і оправдання, очищення від смерті. Святі отці говорили і про нову Єву, Яка передала повноту людської природи нашому Спасителеві, Яка у своєму потомстві стерла голову давнього змія, що мучив людський рід, і стала Матір’ю всіх живих.
Сьогодні ми святкуємо не просто початок ще одного життя в безплідному лоні однієї із жінок, – а початок життя нової людини у Христі. Першою такою людиною є Пречиста Діва Марія. А ми, церковна спільнота, є Її дітьми, потомками нового Адама, які народилися у таїнстві Хрещення з води й Духа і стали новим людством у Христі.
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії в архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у м. Тернополі (22.12.2011).
Сьогоднішнє свято присвячене Пречистій Діві Марії, її зачаттю у лоні святої матері Анни. Це свято має свою давню історію. Воно носило назву Зачаття св. Анни, що зачала Марію. І ця назва збереглася в багатьох церквах до сьогодні. Інша назва цього свята прийшла від латинської Церкви, як проголошення догми, тобто правди віри про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці Папою Пієм IX 8 грудня 1854 року.
Назва свята Зачаття св. Анни говорить нам про подію, яка відбулася, а назва – Непорочне Зачаття вказує на суть цього свята, основне його значення і висловлює високу честь, гідність та святість Марії. І відомо, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся її протягом усього життя. А це зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Диявол спокушував її, але вона довіряла Господові і перемагала його спокуси. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж Ісуса, самого Бога: «І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу» (Лк 4,13). Отже, «до якогось часу», і звичайно більше у Писанні не згадується про напади сил зла на Христа, хоч маємо право здогадуватися, що вони були… Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, що була тільки людиною? Нападав диявол на неї, але вона призивала Творця на допомогу і перемагала його. Вона не була надзвичайною жінкою, а такою як ми усі, тільки, що жоден гріх не мав доступу до неї, бо вміло використовувала дари у боротьбі зі злом, а ще краще сказати, що особливою любов’ю була прив’язана до Всевишнього, тому любов постійно торжествувала у її серці і місця злу не було. Не можемо замовчати її виняткового привілею: була вибраною на Матір Сина Божого.
(З проповіді Львівського Архиєпископа і Митрополита УГКЦ кир Ігоря (Возьняка)
Сьогодні Церква свята відзначує празник Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Божої Матері. Поміж святими, що їх наша свята Церква почитає, Мати Божа займає перше місце. Вона, як навчає Церква, є перша по Бозі. Чому воно так є, тобто чому вона найбільш почитана між святими? На це є дві відповіді. Насамперед Вона є найбільша й найсвятіша з усіх святих. Вона є одинокою між усіма людьми, яка ніколи й ні в чому не образила Господа Бога. Вона є одинокою особою, яку Господь захоронив від первородного гріха, так щоб на ній не було ні одної плями гріховної. Тому – то й Вона є найпершою й найбільш улюбленою дочкою Небесного Отця. Св. Архангел Гавриїл знає про те, тож у Благовіщенні, тобто в об’явленні їй задумів Божих, щодо майбутнього приходу Месії, каже їй:
„Радуйся повна ласк, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками „ (Лк 1,29).
Це значить, що Вона є найпершою й найсвятішою між усіма жінками й узагалі між усіма людьми з тієї причини, що на неї ніколи не впала навіть тінь гріха.
З навчання Церкви святої, яка базує свою науку на святому Письмі, всі люди, що приходять на цей світ, приходять у стані первородного гріха. Це значить, що вони є позбавлені ласки освячуючої, синівства Божого, а з цим і спадкоємства Царства Небесного. Це правда, що гріх той ми успадкували від нашого прабатька Адама, який згрішив і своїм гріхом піддав нас під владу диявола. Первородний гріх, неначе та страшна заразлива пошесть, поширився на всіх нащадків Адама, тобто на цілий людський рід, піддаючи його під владу князя цього світу, найбільшого й найгрізнішого ворога людства – диявола. Одна – єдина особа з – поміж усіх людей, яка ніколи не була під владою того ворога людства – це Божа Мати, Особлившим привілеєм Божим, вона була захоронена від первородного гріха, задля заслуг свого Божого Сина – Ісуса Христа. З тієї причини деякі з отців Церкви відносять ці слова прокляття Бога на диявола – до Неї. Той проклін звучить так:
„Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм потомством і потомством її, Він розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту” (Бут 3,15).
Деякі беруть того потомка в жіночому розумінні вказуючи на Пречисту Діву, яка стерла голову дияволові тим, що прийшла на світ без гріха первородного й у той спосіб перша, сказати б визволилась від його влади, очевидно задля заслуг свого Божого Сини Ісуса Христа. Крім того, Вона ніколи в своєму житті не образила Небесного Отця. На ній не спочила навіть тінь найменшого повсякденного гріха, тож цим вона розтоптала голову диявола, відвічного ворога людства, який нас усіх приводить до переступлення заповідей Божих.
Другою причиною того загального почитання Пречистої Діви є те, що вона стала матір’ю Бого-Чоловіка, Сина відвічного Бога Отця, а також матір’ю цілого людства. Цим відзначив Пречисту Діву Марію Ісус Христос, коли, висячи на хресті, звернувся до Неї зі словами:
„Жінко це син твій „, а опісля до ученика звертаючись, сказав, „ Це мати твоя! „ (Йо 19,26).
Той улюблений учень Христа, св. Йоан, репрезентував усе людство. Та не лише під цим оглядом, тобто лише задля завіщання Божого Сина, Пречиста стала матір’ю нас усіх, але також тому, що під хрестом вона обняла нас усіх своєю матерньою любов’ю й дала доказ, що Вона дійсно дбає про нас як найкраща мати коли-небудь дбала про своїх власних дітей. Кожен з нас знає, як добра мати любить своїх дітей. Для неї її власне дитя — це найгарніша, найкраща, найдорожча істота в цілому світі. Всі її старання мають на меті передусім її маленьке дитя. Так – то вже й запорядив Божий Творець, що спрямував усю силу матерньої любови на її дитя. Чому спитаєте? А тому, що людська дитина в перших літах свого життя конечно потребує неустанної опіки; вона бо в усьому залежна, від своєї матері. Якщо б вона хоча б на кілька днів опустила її, дитина без сумніву не пережила б тих кілька днів. Щоби подбати про життя дитини, Господь поклав у серце матері особлившу любов, терпеливість і готовість перенести всякі жертви задля дитини. Добра мати не раз, але тисячі разів, готова пожертвувати для неї своє життя і, до певної міри, його вже жертвує своїм піклуванням, неустанними стараннями, забуваючи майже повністю про себе саму, про свої потреби.
Гляньмо тепер, як ця справа мається в Пречистої, в Божої Матері! Як уже ми згадали, любов матері до її дитини є найбільшою, найміцнішою й найбільш безінтересовною з усіх у світі. Крім того в Пречистої була найбільша, найгарячіша любов до Бога Творця й до Його Єдинородного Сина, якому вона дала людську природу, тай у неї та матерня любов до Сина зливалась в одно з любов’ю сотворіння до Творця й неначе могутня стихія неслася до Бога. А там, під хрестом, Пречиста Мати Божа й Мати наша жертвує не тільки свою одиноку Дитину – Христа Господа, але з Ним жертвує за нас також Свого Бога, за спасіння наших безсмертних душ. Тому й не диво, що заради тої найвищої й найбільш посвятної любови до цілого людського роду, Вона заслуговує собі те найбільш почесне ім’я – Матері людського роду.
Може найкраще зрозумів це велике завдання Божої Матері й Матері нашої наш український нарід. Він не називає Її, як це роблять інші народи, ні княгинею їхнього краю, ні царицею, хоч Вона є й царицею неба й землі, хоч Вона є вибраною з-поміж усіх жінок. Наш народ називає Її Матір’ю: „ Пречистая Діво Мати руського краю…”. Цими словами наш народ підкреслює те, що в Пречистої найважливіше, те що він уважає в неї найбільш цінним і найбільше гідним почитання, а саме Її любов’ю до Своїх земних дітей палаюче серце. Виносить Її серце, яке не знає меж у Своїй посвяті в своїй дбайливості й у жертвуванню всього для добра й щастя нас Її грішних дітей. Тому, знаючи про Її майже безмежну любов до нас прибігаймо до Неї передусім у час недолі, в час горя й біди. Не думаймо, що Вона буде гніватись на нас за те, що Їй докучаємо нашими молитвами й нашими постійними просьбами. Не думаймо про Неї, як про якусь нам далеку царицю, Яка зайнята своїми власними справами й не має часу для нас земних людей, що так низько стоять у порівнянні з Нею. Думаймо про Неї радше, як про нашу рідну маму, про маму, Яка нас так дуже любить, що не пожаліла задля нас віддати Свого єдиного Сина. Думаймо про Неї також, як про всемогутню матір, Яка, хоч сама не може зробити, проте все може випросити в Свого Божого — всемогутнього Сина. Він найперше вибрав собі Її на Свою матір. Він прикрасив Її всіма можливими чеснотами, захоронив перед усім, що могло б кинути яку – небудь тінь на той досконалий образ Матері. Ми можемо бути певними, що Вона нічого нам не відмовить, і на це маємо доказ, коли дивимось на Неї, що стоїть на горі Голготі під хрестом, на якому висить Її єдина, улюблена дитина. Вона в тій дитині бачить не тільки Своє улюблене дитя, але й Свого Бога – Свого Творця й Свою остаточну Мету. То ж коли Вона не вагалася пожертвувати Його за нас, то що ж може в світі бути дорожчого, чого б Вона нам не дістала, коли проситимемо в Неї про це, головно коли воно є нам потрібне?
Тому не гаймо часу й не шукаймо за іншими заступниками й посередниками між Нею й Її Божим Сином. Прибігаймо до Неї й просімо про все, що нам необхідне, очевидно, передусім про те, що є конечним до спасіння нашої безсмертної душі. Але, прохаючи в Неї ласки, не забуваймо виявити Їй нашу вдячність і нашу любов. Якже, однак, хочемо показати Їй нашу любов, тоді найкраще зробимо, коли любитимемо Її Божого Сина. Як знаємо, кожна людська мати любить тих, що люблять її дітей, шанують їх і намагаються бути їм помічними. Такою Самою матір’ю є й паша небесна Мати-Марія. Коли хочемо приподобатися Їй, любімо Її єдинородного Сина. А як Христові виявити нашу любов, кожний з нас знає, бо Він навчив нас цього, словами:
„Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете… Той у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить „ (Йо 14,15.21).
Тож приляжмо цілим нашим серцем до тих Божих заповідей і стараймося з усіх сил зберігати їх у нашому житті, Так ото й ми станемо улюбленими дітьми нашої Божої неньки, та й Вона заради нашої любови до Її Божого Сина любитиме нас і не зможе відмовити нам нічого, а головно коли проситимемо Її, щоб допомогла нам зростати в Його любові, зберігати Його заповіді й прямувати до злуки з Ним, нашим Богом і нашою остаточною метою.
о. д-р М.І. Любачівський
«РАДУЙСЯ БЛАГОДАТНА, ГОСПОДЬ З ТОБОЮ»
Культ Богородиці завжди був присутній з самих початків існування Церкви. Згодом, він набуває свого поступового розвитку у перевірці на чистоту віри. У наших богослужіннях звертаємось до Богородиці з прославою і благодаренням. Це особливо стосується її вибраності, найдосконалішої з поміж усіх створінь. Вона чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів. Те, що Богородиця є Божою матір’ю, робить її неперевершеною в історії спасіння. Згодом, у 1854 р. лише Римо-католицька Церква подає до вірування нову істину про Непорочне Зачаття Діви Марії, яку проголосив Папа Пій ІХ. Ця правда не є новою, вона формувалася протягом століть та розумілась у багатьох подібних між собою значеннях.
Спочатку цей празник називався «Зачаття Богородиці святою Анною». Згадку про нього знаходимо у типіконі св. Сави з Vст. У VІІ ст. службу для празника укладає св. Андрій Критський, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. Загальнослов’янські устави називають це свято також «Зачаття Блаженної Анни» або «Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю». У ХІ ст. візантійський імператор Лев VІ поширює свято на всю імперію. Варто зазначити, що у цей період бралося до уваги вшанування чудесного зачаття неплідної Анни, матері Марії.
Впродовж століть у Руській Церкві, богословське розуміння цього свята містило не тільки підтвердження святого зачаття Богородиці, а радше її непорочного зачаття. Цю думку захищали Українські богослови Києво-Могилянської академії ХVІІ-ХVІІІ ст. Наприклад, відомий церковний діяч Йоанікій Галятовський, у своїй проповіді на свято Різдва Пресвятої Богородиці говорив: «Коли посудину наповнимо оливою, то неможливо туди долити води або чого іншого, бо там нема вже місця, – подібно і в Пресвятій Діві немає місця не тільки на первородний гріх, але на всякий гріх, бо Вона сповнена благодаті». А Чернігівський архиєпископ Лазар Баранович виражає цю віру таким формулюванням: «Пресвята Діва є другою Євою, але до цієї Єви не наблизився змій з отрутою первородного гріха».
Церковні дебати за богословські особливості розуміння догми про Непорочне Зачаття становлять свою цікаву історію. Проте, святкуючи цей празник варто наголосити радше на загальних особливостях дії благодаті на кожного з нас особисто.
На початку людина перебувала з Господом у цілковитій єдності та любові. Після первородного гріха, вона була відлученою від Бога, тобто це означає, що всередині людини порушилась внутрішня гармонія, а чуттєво-матеріальна частина людської природи почала переважати над духовною сферою. Таким чином, людина стала більш схильною до гріха; тим не менш, Божа ласка діє.
Східна Церква дотримується іншого розуміння сили благодаті, ніж Західна. Йде мова за вчення Григорія Палами про Божі енергії. Він твердив, що сутнісно пізнати Бога є неможливо, натомість людина може стати причасником Його сутності через т. зв. божественні енергії. В часі Бог проявляє себе в божественних енергіях, що існують предвічно, а отже Божа благодать є тотожною божественним енергіям. Таким чином, після первородного гріха, людина не отримує повноту ласки, а вже через божественні енергії.
Натомість Діва Марія як найвища з людей є благодаті повна (пор. Лк. 1, 28). Вона була захороненою від гріха, щоб стати матір’ю Ісуса Христа. Тому й Господь обирає цю дівчину, яка дала Божому Сину людську природу без гріховного зіпсуття, адже Ісус був у всьому подібний до людини крім гріха (пор. Євр. 4, 15). Тому й Марія через абсолютно унікальний дар не перестає бути людиною, а через особливу причетність до Божої благодаті є нею вповні. Все це стається згідно з Божим провидінням, яке зробило Матір Божу здатною прийняти благодать. Це справді великий привілей бути причасником вічної любові небесного Отця. Марія, хоч була захоронена від гріха, однак переживала терпіння, згідно із словами праведного Симеона: «Та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2, 35). Матір Божа, роздумуючи над словами свого Сина (пор. Лк. 2, 51), водночас зростала у вірі, пізнаючи щораз більше своє покликання та місію згідно Божого задуму, щоб постійно підтверджувати свої слова «Ось я Господня слугиня» (Лк. 1, 38).
Отож, варто просити через заступницю Богородицю про духовні дари, пам’ятаючи слова Христа: «Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я» (Йо. 16, 23). Адже Господь знає, що людина потребує, як це видно із прикладу царя Соломона. Під час молитви Соломон просить у Бога мудрості, натомість, Бог дає йому ще й багатство і славу, хоч він це не просив, тим самим винагороджуючи правильний вибір Соломона.
Тому, святкуючи Празник Непорочного Зачаття Діви Марії, варто наголосити на важливі моменти цього свята, а саме: людина створена на образ і подобу Божу, після первородного гріха постійно відчуває прагнення знову повернутися у блаженний стан невинності. Це проявляється у пошуку щастя, блаженного миру. Ці речі ведуть до чогось чистого, радісного, того, що може принести душі спокій і тепло. Натомість, дія Божої благодаті дає передчуття майбутнього блаженства у небі. Господь завжди піклується про людину та її підтримує, даруючи їй свої ласки, які виявляються у зовнішніх аспектах життя. Відкриття свого серця на Господню дію через молитву та любов до ближнього обов’язково дасть свої плоди віри.
Приклад Богородиці, яка удостоїлась повноти ласки Божої має спонукати і нас до виконання Божої волі та до послуху Його слова. Завдяки цьому, наближатимемось до Божого образу, на який нас створено та йти до вічного блаженства у небі.
бр. Яків Шумило, ЧСВВ
НЕПОРОЧНЕ ЗАЧАТТЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. – https://www.youtube.com/watch?v=xvV5yvKBpcA
Про зачаття св. Анною Пресвятої Богородиці, особливості вшанування цього свята, розповідає о. Василь Рудейко. – https://www.youtube.com/watch?v=w40knmr0ZXo
НЕПОРОЧНЕ ЗАЧАТТЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ І СВ. АЛЬФОНС – https://dyvensvit.org/top/1027792/
Люрд – Чудотворне місце Богородиці у Франції – https://www.facebook.com/Lurd.UKR/
ОБ’ЯВЛЕННЯ В ЛЮРДІ ЩО ОЗНАЧАЄ ТИТУЛ НЕПОРОЧНЕ ЗАЧАТТЯ. – https://www.youtube.com/watch?v=v-jT7zSpfqE
Мультфільм „Непорочне Зачаття Діви Марії і Об’явлення у Люрді” – https://www.youtube.com/watch?v=NeKc-ADdvnc
Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.
Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 9 грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході. Тож погляньмо на його історію у Східній, Західній і нашій Церквах.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ НА СХОДІ
Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.
Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить „Благовіщення Зачаття Святої Богородиці”. У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься „Зачаття нашої Пресвятої Богоматері”. Слов’янський Пролог має „Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю”. Загальнослов’янські Устави називають його „Зачаття Блаженної Анни” або „Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю”. У нашій Українській Католицькій Церкві цей празник від Львівського Синоду має офіційну назву „Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії”.
Головна тема богослуження празника — чудесна подія, коли свята Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба й поневіряння Йоакима й Анни через їхню бездітність. Згадується їхня гаряча молитва про дитинку. „Господи, Боже небесних сил, — молиться Анна, — Ти знаєш неславу бездітности, тож сам злікуй біль мого серця і отвори лона розкрий та неплідну плодоносною зділай… ” (Стиховна вечірні). На її гаряче благання з’являється ангел і звіщає зачаття Пречистої Діви Марії. „Моління твоє, — каже ангел, — дійшло до Господа. Не смутися і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, зроджуючи паросток — чудну Діву, яка видасть цвітку — Христа в тілі, який подає світові велику милість” (Стиховна вечірні). З хвилиною зачаття лоно святої Анни стає наче небом: „Нове небо в лоні Анни твориться, — каже сідален утрені, — на приказ Всемогутнього Бога. З нього засіяє Сонце, що не заходить, ввесь світ просвічуючи променями божества, пребагатством доброти, єдин Чоловіколюбець”.
З дивного зачаття Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо й земля. Тож свята Церква взиває Старий і Новий Завіти до участи в радості: „Прийдіть, усякий чин і вік людський, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо: патріярхи — всіх Царя Матір, пророки — вами проповідану, праотці — ту, що від вас Богоматір, старці — Богоотців, Богоотці — Божу Дівицю, діви — Приснодіву, вірні — корінь віри, священики — пресвятий храм Божий, всіх святих хори — причину вашого збору, ангельські воїнства — Родительку Владики всього створіння і Спасителя душ наших”.
У зачатті Богородиці святою Анною прославляється святість і непорочність Пречистої Діви Марії. „Пророчий хор, — сказано в сідалні утрені, — колись проповідував непорочну чисту і Богоотроковицю Діву, що її зачинає Анна, хоча неплідна і бездітна. Спасенні задля неї днесь радісним серцем її звеличаймо, яко єдину непорочну”.
Канон утрені святого Андрія Критського це урочистий гимн у честь зачаття Божої Матері. Вона — „нескверна скинія”, „чиста голубка”, „зоря божественної благодати”, „Владики божественний храм”, „царська порфіра”, „миро благовонне”, „вогненна купина”, „голубка непорочна”, „скіпетр святий, новий завіт і посуд манни”, „купина неспалима”, „свічник золотий”, „жива світлиця Господа Бога”, „живоприємний істочник”, „храм святий”.
Сьогодні празнуємо її непорочне зачаття, а через дев’ять місяців, 8 вересня, вона з’явиться між нами у своєму славному Різдві.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ НА ЗАХОДІ
Десь у X ст. цей празник прийшов зі Сходу до Англії. Під час реформи Англо-Саксонської Церкви за Вільгельма Завойовника (1066-1087) празник скасували, а відтак знову відновили 1125 року.
На Заході празник Зачаття Богородиці святою Анною пройшов велику еволюцію. Святкуючи цей празник, Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід у цьому празнику почав наголошувати не так на самому факті зачаття, як радше на прикметі того зачаття. Згодом народжується наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Богослови XIII ст. багато дискутували стосовно науки про непорочне зачаття, бо одні з них, представником яких є Іван Дунс Скот († 308), захищали цю науку, а инші, за святим Томою Аквінським († 1274), її заперечували. У пізніших часах загал богословів Заходу підтримав Непорочне зачаття. Папа Сикст IV у 1476 році встановив празник Непорочного зачаття в Римі, а Климент XI у 1708 році поширив його на всю католицьку Церкву.
Наука про непорочне зачаття Божої Матері найбільше розвинулася за папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри. У тій буллі сказано, що „наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не заплямована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об’явлена і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити”. Через чотири роки це підтвердила сама Мати Божа у містечку Люрді в Франції через дівчинку Бернадету словами: „Я є Непорочне Зачаття”.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ СВЯТОЇ АННИ В НАШІЙ ЦЕРКВІ
Насправді Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Однак багато українських богословів київської школи XVII-XVIII ст. захищали науку про непорочне зачаття. Лазар Баранович († 1694), спочатку ректор Києво-Могилянської Академії, а відтак Чернігівський архиєпископ, говорить: „Ми всі поправді кажемо: „Це бо в беззаконнях я родився і в гріхах зачала мене мати моя”. А ти одна тільки, до якої ці слова не відносяться, бо ти не почалася у беззаконнях, ані не родилася в грісі. Це ясне, що треба було, щоб ти зачалася без гріха, бо ти мала прийняти Того, що мав увільнити світ від гріхів і згладити всяке беззаконня” (Труби на дни нарочитиє праздников). Йоаникій Галятовський († 1688), ректор Києво-Могилянської Академії, у своїй другій проповіді на Різдво Пречистої Діви Марії, згадавши різні її прообрази у Старому Завіті та пояснюючи її привілеї, каже: „Третій великий привілей, що його Бог учинив Пречистій Діві, це те, що її увільнив від первородного гріха, бо Пречиста Діва без первородного гріха зачалася й родилася…, а на Пречистій Діві не було первородного гріха, але була Божа благодать, тому ангел Гавриїл до неї сказав: радуйся благодатна, Господь з Тобою. З тих слів ангела можемо зрозуміти чисте зачаття Пречистої Діви. Коли посудину наповнити оливою, то не можна до неї додати води або чого иншого, бо вже нема місця, так і в Преч. Діві не має місця не тільки первородний, але й усякий гріх, тому що вона є повна Божої благодаті” (Ключ Разумінія).
Василіянський чин на своїй капітулі в Жировичах 1661 року вирішив, щоб замість одного дня святкувати празник Зачаття вісім днів у цілому чині. Це рішення приймали на знак подяки Пресвятій Богородиці за її особливу опіку над Уніятською Церквою.
Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Давнішу службу Зачаття було переставлено на передпразденство Непорочного зачаття.
Як дивно й чудно Господь Бог приготовляв ту, що мала бути Матір’ю нашого Спасителя. Вона — благодатна, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому поселився сам Божий Син. Наш давній слов’янський Пролог на день Зачаття Богородиці святою Анною містить таке повчання: „Возлюблені, сьогодні твориться початок нашому спасенню. І в лоні праведної Анни, після благовіщення ангела, зачинається внучка праведного Єссея, з роду Давида… І знайте, возлюблені, що сьогодні празнуємо зачаття Госпожі нашої Пречистої Владичиці Богородиці. Тож радо біжім до її храму, стіймо зі страхом на молитві, чуванням створім двері небесної світлиці, і прикрасім себе молитвами, милостинею і постом. І так побожно проводім, радісно празнуючи святе Зачаття Пречистої Госпожі Богородиці, бо вона безупинно молить за нас свого Сина і Бога нашого”.
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд
Стихири на „Господи, взиваю я”
Коли чудний Михаїл з неба на землю скинув змія великого,* змія ветхого, званого дияволом і сатаною,* що хоботом свого безумства відірвав третину зір небесних, тобто ангелів,* тоді лукавством своїм він потягнув за собою ввесь рід людський,* запустивши смертоносну отруту в його коріння.* Однак вона не досягнула тебе, блаженніша Донько Якимова,* що єдина непорочно зачалася і непорочною зосталася.
Змій, щоправда, жінкою звів рід людський,* але й жінкою був переможений.* Творець бо, змилосердившись над ділом рук своїх,* ворожнечу поклав між ним і Жінкою – преблагословенною Дівою Марією* − між потомством його та її потомством – Ісусом Христом.* Вони розчавили його голову,* від нього ж не були ніколи пошкоджені,* і так спасли від його насильства рід людський.
Полки святих і вибранців Божих,* змагаючись із сатаною, перемогли його,* але не так, як ти, преблагословенна Богомати!* Бо, перше ніж перемогти його, вони були ним поневолені,* коли зачались у грісі первороднім.* А ти єдина зачалася без гріха і до кінця без гріха перебувала,* повсякчасно вільна від його влади.
Небесний Жених – Христос Господь* своєю пречистою кров’ю здобув собі невісту – святу Церкву.* Він учинив її собі славною,* на якій немає скверни ні порока,* очистивши її найперше купіллю водною від плями гріховної.* А ти, пресвята Діво, ціною тієї ж пречистої крови* вдостоїлась непорочности в самім своїм зачатті,* появивши в собі безплямний образ непорочности святої Церкви.* Ти чуєш від свого небесного обручника, що каже:* Як лілея між будяками, так люба моя між доньками;* і знову: Уся ти гарна і вади нема в тобі.
Заспіваймо, вірні, з святим богоотцем і пророком Давидом* про непорочну Діву Марію:* Бистрі річкові потоки звеселяють місто Боже,* бо свій осідок освятив Всевишній.* Бог серед нього, − воно не похитнеться;* Бог йому допоможе перед світанком.* Бо тебе, Богомати, вибрав Всевишній на свій осідок;* він освятив і допоміг тобі раннім-ранком,* вчинивши тебе непорочною вже з першої миті зачаття твого.
З цього пізнали ми, Всенепорочна,* що Всевишній полюбив тебе понад усіх,* бо ворог твій, сатана, ніколи не втішався тобою.* Він пробував заволодіти тобою від зачаття твого, але безуспішно;* бувши князем тьми,* осліплюваний був блиском благодаті Божої, що опромінювала тебе.* Тому, тремтівши, повертався, не припускаючи,* що це та жінка, яка голову його має розчавити.
Зібравшись нині духом у домі Йоакима й Анни,* припадімо, усі роди, до одуховленого Кивота Божого,* що спочиває в лоні богомудрої Анни;* його з нетлінного дерева, яке не знало гріховної скази,* сьогодні спорудив Законодавець нової благодаті.* Він звідусіль обклав його чистим золотом* освячуючої ласки Святого Духа;* херувимам же наказав невпинно отіняти його зверху крилами.* На нім бо, як на колісниці, має сидіти Бог слави,* який хоче визволити людей своїх з неволі духовного фараона* і привести до вишньої землі обітуваної.* Він переможе ворогів, які на них наступають,* бо вони з вірою кличуть: Встань, Господи, і нехай втікають усі,* що тебе ненавидять!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на Литії
Достойно воно, щоб Цариця неба й землі,* чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів* зачалась і зостала непорочною,* як були створені й перебували святі ангели;* щоб вони, слугами Божими бувши,* не могли виносити себе понад свою Царицю – Матір Божу.* Це Господь так ізволив й уклав усе премудро.* Йому слава й похвала!
Достойно воно, щоб Жінка, єдино вибрана,* з благословенним її Плодом непорочно зачалась,* щоб припинити хвальбу сатани,* немовби Матір Божа була будь-коли під його владою.* Це Господь так ізволив й уклав усе премудро.* Йому слава й похвала!
Достойно воно, щоб друга Єва, як і другий Адам,* без гріха були створені й без гріха перебували.* Від них бо відродження людського роду розпочалось,* як від першого Адама й першої Єви падіння:* від Христа бо, як первопочатку життя духовного,* від Марії ж, як від засобу, якого вжив Христос для відродження.* Це Господь так ізволив і уклав усе премудро.* Йому слава й похвала!
Годилось, щоб Отець обдарував непорочним зачаттям ту,* що була йому подібна у родженні Сина;* Син обдарував свою матір, Святий же Дух − свою обручницю:* щоб вона понад усі створіння сповнилась небесними ласками* й уподібнилася своєму Творцеві.* Свята Тройця так ізволила й уклала все премудро.* Їй слава й похвала!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Радуйся, раю духовний,* Господом насаджений на сході, неприступний для ветхого змія!* Посеред раю того є дерево життя вічного − Христос,* з якого живляться всі народи й уникають вічної смерти.* Слава тому, хто прикрасив тебе квіттям усяких чеснот* і запахами усякої ласки* в самім же зачатті твоїм.
Радуйся, раю насолоди небесної!* Посеред тебе є джерело води живої,* яка тече до життя вічного − Христа.* Розділилось воно на чотири сторони світу і напоює всю вселенну.* Слава тому, хто напоїв тебе водами своєї благодаті* від першої миті зачаття твого.
Радуйся, раю Божий, земле свята дівича,* не підлегла ніколи прокляттю!* З неї був створений другий Адам − Христос,* в якому благословенні всі земні покоління.* Слава тому, хто з тебе взяв наше тіло* і тебе єдину охоронив від прокляття гріховного,* сповнивши тебе вщерть благословенням* − від самого ж зачаття твого!
Сьогодні з боку другого Адама − Христа,* що тілом мав уснути на хреснім дереві* і списом бути проколений між ребра,* твориться йому в непорочності Мати і всього живого* − друга Єва, Марія* − на взір обручниці Христової, святої Церкви.* Сам бо Христос хоче з неї народитися тілом.* Однак духом вона сьогодні від нього родиться,* щоб разом з ним виступити* на відродження людського роду.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Гал. 210 зач.; 4, 22-31.
Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. Написано бо: < i> Веселися, неплідна, що не родиш! Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала, бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.
Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.Лк. 36 зач. 8, 16-21.
Сказав Господь: Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.
Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.
Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. Йому сказали: – Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.
Він у відповідь сказав їм: – Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.
Лк. 8, 16–21. «Вважайте, отже, як слухаєте»
У часі Божественної Літургії часто чуємо слова «Будьмо уважні!» Бог промовляв дві тисячі років тому до свого народу, і зараз Він так само не перестає промовляти в житті кожного з нас.
Маємо бути уважні до голосу Божого, який особливо можемо почути під час зустрічі з Ним – на молитві. Вслухатися в ті порухи серця, у ті пережиття та думки, які Господь нам дає; вслухатися в Бога через ті чи інші слова, які нам хтось промовляє; вслухатися в події, які відбуваються в нашому житті; вслухатися в ті чи інші свої відчуття… Бог для того дав нам здатність, щоб ми вслухалися, що діється навколо нас.
Ми здебільшого звикли, що все, що діється, творить немовби якесь тло, а коли починаємо уважно вслухатися в події, в ситуації, у пережиття, то розуміємо, що все це відбувається симфонічно.
Бог завжди присутній у людському житті, це ми не завжди готові та не спроможні Його почути!
Вл. Венедикт Алексійчук)
Тропар (г. 4):
Днесь узи бездітности розрішаються,* Йоакима бо й Анну вислухавши,* Бог проти надії явно обіцює,* що вони родитимуть Богодівицю, з якої сам родився неописанний,* що ставши чоловіком, ангелові повелів співати їй:* Радуйся, благодатна, Господь з Тобою.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Празнує днесь вселенна зачаття Анни,* що сталося від Бога,* бо вона породила понад усяке слово* ту, що родила Слово.
Прокімен (г. 4): Дивний Бог у святих своїх, Бог Ізраїлів (Пс. 67,36).
Стих: В церквах благословіть Бога, Господа, ви – з джерел ізраїлевих (Пс. 67,27).
Алилуя (г. 1): Спасення праведним від Господа і оборонець він їм у часі скорби (Пс. 36,39).
Стих: I поможе їм Господь, і ізбавить їх, і забере їх від грішників, і спасе їх, бо уповали на нього (Пс. 36,40).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, преславне зачаття Божої Матері.
І ірмос, глас 1:
Життєприймаюче джерело, завжди текуче, світлоносний світильник благодаті, храм одушевленний, скинію пречисту, від небес до землі просторішу – Богородицю, вірні, величаємо.
Причасний: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої зачаття святою Анною сьогодні торжественний празник світло звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого, якого є храм, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Пресвята Дівоостоїнства Божої Матері! Ти Богом від віків була призначена на те, щоб разом із твоїм Сином стерти голову ворога нашого роду, пекельного вужа, і тим пр, без гріховної плями зачата і в самому Твоєму непорочному зачатті освячена всіма дарами Святого Духа, відповідно до призначеного Тобі безмірного димирити людство з Богом. Ти цариця сотворінь усього світу, чесніша від херувимів і славніша без порівняння від серафимів. Тебе, єдину по Христі, всемогутній збагатив усіма скарбами своєї ласки, так що серед творів його рук навіть думкою не можна собі уявити величнішого діла рук божих. Та не тільки за життя, але й у Твоєму успенні відзначив Тебе Бог понад усіх, переселивши Тебе з душею і тілом у нетлінне життя.
Мати Ісуса Христа! Тобі все завдячуємо, бо Ти дала нам Бога, Спасителя нашого, а через нього Ти зберегла нас від смерти і дарувала нам життя. Пресвята Богородице, хто зуміє висловити велич Твоєї материнської любови до нас? Хто ж зможе перелічити ті всі твої щедрі добродійства, якими обдаровуєш своїх дітей? Тому й моя любов до Тебе лине, бо знаю, що Ти не погордиш малим і нужденним даром любови мого серця, але приймеш його ласкаво, бо від віків ще ніхто не чув, щоб Ти когось, хто вдається до твого серця, без надії залишила. У тій вірі прошу Тебе, наймиліша Мати і моє прибіжище, будь милосердна до мене, що величаю Твоє непорочне зачаття і призиваю Твоє святе ім’я: Маріє! Амінь.
о. Петро Фостик
