Святий Пантелеймон (грец. Παντελεήμων — все-співчутливий, † 305) — ранньо-християнський великомученик, за фахом був лікарем, став відомий як великий цілитель.
Народився він у Витинії, в місті Никомидії. Його батько був поганин, чоловік дуже багатий, на ім’я Евсторгій, а мати була християнка і називалася Евдулія. Саме вона у серці свого маленького сина заклала перше зеренце Христової віри, але невдовзі померла, і Пантелеймон був вихований у поганстві. Батько послав його до школи, а потім віддав на навчання лікарській справі славному лікареві Євфросину. Юнак швидко все схоплював, і сам імператор Максиміян часто запитував про Пантелеймона, бо хотів його з часом взяти у свій двір. Та одного разу юнак, ідучи до свого вчителя, зустрів поважного, чесного старця на ім’я Єрмолай, що був християнським священиком, – одного з небагатьох, що врятувалися від переслідувань мучителя Максиміяна. Відтоді юнак часто відвідував Єрмолая, вони довго розмовляли про Христову віру – і в серці Пантелеймона почали виринати спомини дитячих літ. Він став довго роздумувати про Христову віру і духом був уже християнином. Одного разу він побачив мертву дитину, що лежала посеред вулиці, а біля неї змію, яка вкусила її. Пантелеймон узяв дитину за руку і сказав:“Іменем Ісуса Христа, встань до життя!” – і дитина воскресла. Тоді не гаючись він поспішив до Єрмолая і прийняв хрещення.
Батько, довідавшись про це, дуже занепокоївся, бо боявся, щоб про навернення Пантелеймона не стало відомо імператорові. Хоч син і переконав його у правдивості Христової віри, однак прийняти хрещення він не хотів. Пантелеймон уже закінчив науку і лікував хворих у себе вдома. Якось привели до нього сліпого, якому жоден з лікарів Никомидії не міг уже допомогти. Пантелеймон сказав хворому, що зцілить його, і в присутності свого батька промовив до нього:“Іменем Христа Спасителя, нехай твої очі бачать”, – і сліпий прозрів. А батько святого Пантелеймона прозрів душею і прийняв хрещення, невдовзі після цього він помер.
Слава про молодого лікаря, що зцілює сліпих, поширилася усім містом;хворі поспішали до нього, до того ж він не брав платні. Весь батьків маєток він роздавав бідним, а сам відвідував ув’язнених за віру християн, був для них утішителем у нещасті. Довідалися про це його заздрісники, інші лікарі, й донесли імператорові, що Пантелеймон – християнин, а як доказ привели оздоровленого сліпця. Імператор запитав того, яким чином його вилікував Пантелеймон?
“Іменем Христа Спасителя уздоровив мене”, – відповів той.
“І ти віруєш, що Христос уздоровив тебе?”
“Вірую!” – відповів зцілений. Тоді імператор велів його стяти мечем.
Коли привели на суд Пантелеймона, той сміливо визнав Христа Спасителя. Тоді імператор віддав святого на найстрашніші муки. Тіло його шматували залізними цвяхами, потім кинули у котел з розтопленим оловом, після цього, прив’язавши до ніг важкий камінь, кинули у глибоку воду, та, завдяки Божій допомозі, всі ці муки не завдали святому жодної шкоди. Тоді на нього випустили диких звірів, а ті лизали йому ноги. Багато поган, побачивши це, навернулося;один лиш імператор, закаменілий у своїй злобі, усе це вважав чарами.
“Чи правда, що тебе навернув до християнства старець Єрмолай?” – запитав імператор.
“Правда”, – відповів святий Пантелеймон, бо вже знав з Божого об’явлення, що Єрмолай також має прийняти вінець мученика. Імператор наказав схопити Єрмолая, але старець сам прийшов, разом зі своїми служителями Єрмипом і Єрмократом. Суд був короткий:вони визнали Христа Спасителя, сказали, що ніколи Його не зречуться, і за це їх тяжко мучили, а під кінець стяли мечем. Після них і святий Пантелеймон прийняв таку ж смерть.
Коли святого мученика прив’язали до дерева, він став уголос молитися і своєю молитвою зворушив серця воїнів, що мали його скарати на смерть, – так, що вони стали відмовлятися це зробити. І лиш тоді, коли святий упімнув їх, що вони є під послухом, всі з плачем поцілували його, а один врешті-решт стяв йому голову. Бог прославив святого Пантелеймона тим, що тіло його залишилося нетлінним, а мощі мали силу зцілювати різні хвороби. Сотні хворих біля його мощей були в чудесний спосіб оздоровлені. Згодом мощі святого перенесли до Царгорода, а частина їх донині зберігається на горі Атон. Святий Пантелеймон прийняв мученицьку смерть 27 липня 305 р. Пам’ять святого великомученика Пантелеймона здавна почитали на Русі. У богослуженнях його споминається при посвяченні води, в молитвах над хворими і під час уділення таїнства єлеопомазання.
Тропар: Звання високе лікарського уміння прийнявши, славний, * через науку священного Єрмолая, * возлюбив Ти благочестиву віру матері Твоєї. * За неї, радіючи, мужньо пострадав Ти * і прийняв благодать недуги зціляти. * Тому й наші недуги зціли, щоб ми похвалами почитали твою пам’ять, * великомученику Пантелеймоне.
Кондак: Як наслідувач милостивого Ти і благодать оздоровлень від нього прийняв, * страстотерпче й мученику Христа Бога. * Молитвами твоїми душевні наші недуги зціли, * повсякчас відганяючи спокусника від тих, що з вірою кличуть: * Спаси нас, Господи.
МОЛИТВА НА ЗЦІЛЕННЯ ВІД РІЗНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДО СВ. ПАНТЕЛЕЙМОНА
О великий угодниче Христовий, страстотерпче, лікаю і цілителю багатомилостивий Пантелеймоне! Змилосердися наді мною, грішним слугою, почуй стогін і розпач мій, змилостиви Небесного, Верховного Лікаря душ і тіл наших, Христа Бога нашого, нехай подарує мені зцілення від хвороби моєї, яка гнітить мене.
Прийми недостойне моління моє, найгрішнішого відвідуванням. Не відвернися від гріховних ран моїх, помаж їх єлеєм милості твоєї і зціли мене, щоб я був здоровим душею і тілом моїм і залишок днів моїх, з Ласкою Божою, зміг провести в покаянні і догоджуванні Богові і щоб сподобився отримати щасливе завершення життя мого.
Угодниче Божий! Дуже прошу тебе: моли Христа Бога, нехай заступництвом твоїм подаруй здоров’я для тіла мого і спасіння для душі моєї. А я буду прославляти Його завжди, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
(Цю молитву хворий має читати на самоті, без присутніх)
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1238813803230480
о. Петро Фостик
