Одного разу Ісус „ переходивши, побачив чоловіка в роду сліпого”. Сліпий від народження! У нього вічна ніч: не має зору, не мав світла. Для нього образ світу цілком інакше виглядає і є дуже обмеженим. Багато, дуже багато втрачає сліпий за час свого туземного життя.
Дорогі брати і сестри! Подібно як той мешканець Єрусалиму, що сліпий від народження сидів біля храму Божого і не бачив його, так, – в духовному значенні – перебуває сьогодні людство. Саме тепер часи переслідування істинного образу Христа, Господа любови і всепрощення. Людство в більшості ніби незряче, дожидав милостині для притемненого зору свого духа і зубожілого серця, дожидає ласки-сонця віри, бо тільки віра в Бога становить собою справжню оcнову духовного життя і дає для духа світло і зрячість, а для серця блаженну щасливість. Отим сліпцем від народження 6 також і ми, кожний з нас зосібна. Самі в себе, в наслідок первородного гріха, ми є темнотою, ніччю; ми – сліпі, цілковито позбавлені вищого, Божого світла. Сліпі на наші пожадливості й грішні пориви, на наші упадки і потребу покути; сліпі на наші обов’язки, на наші згіршення і їх лихі наслідки; сліпі на речі Божі і таїнства Христові, на внутрішні надхніння, на викиди нашого сумління.
Аж ось надходить Ісус, який про себе й каже: „Я світло для світу”! Цей Христос помазав очі сліпця замішкою з пороху і звелів обмити в Сілоамській купелі. А він, обмивши очі, прозрів.
Той самий Христос – „ світло для світу „ – Похиляється над нами і шле нас до купелі святого Хрещення і Покаяння. Завдяки воді святого Хрещення чи ласки Покаяння, відлискуємо зір духа; новий надприродний світ відчиняється перед нами, як це сталось з євангельським сліпцем… Завдяки святому Хрещенню, крім фізичного зору, природного світла розуму, ми посідаємо ще чутливе око на світло повноти правди, око святої віри. Саме вірою оглядаємо світ задумів Божих, і думаємо так, як думає Бог. Нею посідаємо „світлість життя” (Ів. 8,12); нею пізнаємо повноту правди про найбільші і найпіднесліші питання життя, на яких все інше основується. Око святої віри дає нам повне світло для розв’язки трудних питань, які безустанно тривожать духа людини: – звідки я? пощо живу? Світло святої віри, цілком певної, ясно дає добачити нам: пощо живемо тут на землі, що тут маємо робити, що нас чекає після цього життя або в небі, або в пеклі? Так, ми були сліпі, але через Тайну святого Хрещення ми відзискали зір і черев нього ми побачили великий, красивий, предивний і надприродний світ Божий.
„Я світло для світу” (Ів. 8,12) – це не фраза без значення, а свята правда. Христос Богочоловік освітлює кожну людину, що приходить на світ. Він світить також своїм ученням, а й своїм прикладом. Тому заявляє: „Я світло світу; хто йде ва мною не ходить в темряві, а матиме світло життя!” Однак люди про це дуже часто забувають та легковажать собі світло Христа. Як несповна розуму біжать вони за блудними огниками людських теорій, де за кожним кроком огортає їх щораз то більша темрява, тож, урешті, не знають вони, куди їм спрямувати свої кроки. І хоч Христос запевнює, що „хто йде за ним… матиме світло життя”, то багато людей, наче глухі й сліпі, відвертаються від Христа і марно гинуть.
Це ясне сонечко – Христос – не тільки світить, але й огріває та дає життя. Так, як весняне сонце вирощує зі землі рослини, так, рівночасно, його тепле проміння проганяє зле й їдовите хробацтво в темних вакутин землі. Ісус оздоровляє сліпого від народження, та власне тоді появляються також і вороги Христові. Фарисеї у великій злості взяли оздоровленого жебрака на допит і почали обвинувачувати й Христа в недодержанні суботи; в тому бо дні забороненою була всяка праця. Вони казали, що їм відомо про Мойсея, а звідки Христос – цього не знають, І от жебрак, що прозрів, відказує: „Це ж дивно, що не знаєте звідки він, а він мені очі відкрив… коли б не від Бога був цей, він нічого не міг би чинити „. Однак фарисеї, горді з своєї книжної мудрости, закричали: „ Чи тобі нас учити? „і прогнали жебрака.
Дорогі в Христі! В цій події з’ясовано істину повсякчасного значення. Один з ключів до них дано в події з суботи. Фарисеї, – яких Євангеліє називає побіленими вапном гробами, а в середині повними гнилі, – обвинуватили Ісуса в оздоровленні людини святкового дня. Від їхньої безсердечности, – як колись так і сьогодні, – повинні звільнитись душі, щоб глянути на освіт, як діти, а ще докладніше, як отой сліпороджений, що прозрів – ясним зором бачення правди. Тоді серце людини починає говорити: відкривається перед нею обрав Бога живого, який створив людину зв пороху землі. Ї тепер Він прийшов до неї, усунув уроджені вади зору, – знову ж таки за допомогою землі. Сьогодні, – подібно як прозрілий сліпороджений – ввесь рід людський є на іспиті перед своїм Творцем: чує його слова з Євангелії, тож повинен дати відповідь – або підкоритись сучасним фарисеям і відійти від світла віри, або бачити чудесний світ, повний благодати, щастя і правди, за допомогою ока святої віри.
Оздоровлений жебрак не боявся погроз старшини і фарисеїв. З подиву гідною простотою, з неустрашимою відвагою і мужеством, з серцем переповненим вдячністю і радістю ва одержану ласку, всім оповідає він своє оздоровлення, – хто лиш бажає про це довідатися.
Чи й ми, християни, які одержали ласку святого хрещення, не будемо з вдячністю захищати та співпрацювати з нею у нашому щоденному житті? Дивна постать оцього сліпородженого стоїть перед нами, як несхитний стовп святої віри: хоч Його викинула старшина жидівського народу в синагоги та їхньої спільноти, він стає героєм, визнавцем Христа-Спасителя, учителем правди, апостолом! Зате, що оздоровлений жебрак прилюдно визнав Христа-Бога, фарисеї викляли його і прогнали. Але Христос приймає його ласкаво: при першій зустрічі питається: „Чи віруєш у Сина Божого?” Прозрілий же відказув: „ А хто він, Господи, щоб я вірував у нього? „ Ісус же мовить до нього: „Ти бачив йєго, – Він той, хто говорить з тобою „. Тоді прозрілий закликав: „ Вірую Господи! і поклонився йому „. Той же Христос-Спаситель, дорогі брати і сестри, може й нас питається сьогодні: „Чи віруєш у Сина Божого? „ Багато людей цього світу запитують: „А хто ж він… щоб я вірував у нього?” І Христос їм усім відповідає: „ Ти бачив його – він той, хто говорить з тобою! „ Ти бачиш його в усіх творивах всесвіту, у красі небосклону, у таїнствах природи, в усіх створіннях. Ти бачиш його у твоїй добрій матері, у дбайливому батькові. Ти бачив його, як навістив тебе діймаючий біль, терпіння. – „Він той, хто говорить з тобою „ черев твоє сумління, черев порушення твого серця, коли ти сам-на-сам знаходишся у святині твого духа. Він той, хто говорить в тобою через Євангеліє, черев добру книжку, устами батьків, проповідників, священиків, добрих приятелів. Він той, хто говорить з тобою, може, й на цих хвилях етеру.
Прозрілий скрикнув тоді: „Вірую Господи! – і поклонився йому”. Те саме слід і нам робити: визнавати завжди і всюди, серцем, устами, а головно ділами: „вірую Господи”, що Ти Творець і керманич усього всесвіту. Ти – мій початок і мій кінець. Вірую Господи, що від Тебе я вийшов і до Тебе повернуся. Вірую Господи, що людям чесним, добрим, праведним, справедливим і терпеливим Ти даси вічну нагороду, а невіруючим і беззаконникам, подаси заслужене вічне відкинення і прокляття. Тому Тобі єдиному кланятимусь і служитиму тепер і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
Кожен з нас милосердиться над людиною, яка не має зору, бо сліпі люди є дуже нещасними. Вони ніколи не бачать бо краси природи, не бачать обличчя рідного батька-матері, вони завжди в темряві. На Вечірні сьогоднішньої неділі читаємо: „Сліпонароджений, роздумуючи, мовив до себе: „Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день? Мої ноги вже не можуть Терпіти спотикання об каміння. Не бачив я сонячного світ- ла, ані образу мого Творця, тож молюся до тебе, Христе Боже: Зглянься наді мною і помилуй мене” (стихира на „Господи, взиваю”). Його „все життя було немов ніч”. Тому оздоровлені сліпці найкраще оцінюють дар зору.
У Маямі дівчинка, на ім’я Бессі Стайкс, через два місяці після народження втратила зір і шістдесят років жила в нещасному стані сліпоти. У 1963 році ця жінка одного дня пальцем потерла своє ліве око і раптом прозріла. З радості вона стала на коліна, почала руками дотикати підлогу, опісля побігла до вікна, поглянула на синє небо та на пальмові дерева і радісно закликала: „Який гарний світ!” Інша дівчина, сліпа від народження, після складної операції почала бачити. Побачивши батька, що стояв біля неї, дівчина з радості заплакала. Скільки років я мала тебе, дорогий татку, але досі не бачила тебе, — сказала зворушено. Світло очей – зір приніс дитині щастя. Яким щасливим мусив бути чоловік сліпий від народження, коли Христос-Спаситель відкрив йому очі і коли він перший раз побачив денне світло, побачив своїх батьків, своїх приятелів й опісля побачив Христа! Він немов щойно на світ народився і для нього почалося нове життя. Цей чоловік відчував ще більшу радість тому, що Христос Господь рівночасно просвітив його душу і він повірив, що Ісус Христос є Сином Божим. Євангеліст Іван свідчить, що він закликав: „Вірую, Господи, – і поклонився йому” (Ів. 9, 38). Ісус Христос дарував цьому сліпонародженому світло для тіла і світло для душі.
Оздоровлений сліпець, простенький, неписьменний і вбогий, пізнав Ісуса Христа, повірив, що Ісус Христос в Сином Божим, Спасителем світу і світлом для світу, а вчені фарисеї на вид цього чуда осліпли душевно. Вони побачили, що Христос-Спаситель повернув зір сліпому, але у своїй злобі ніяк не хотіли повірити, що Ісус Христос і є обіцяним Месією, Христом. Горді фарисеї домагалися, щоб оздоровлений сліпець назвав Ісуса Христа грішником. У своїй злобі фарисеї оскаржували Христа за те, що він у суботу відкрив сліпому очі, отже Христос є грішником, бо нарушив суботу. Каже євангеліст, що фарисеї прикликали цього чоловіка і про мовили: „Богові славу віддай! Ми знаємо, що той чоловік грішник” (Ів. 9, 24). Ісуса Христа, Найсвятішого Сина Божого, Непорочного Агнця Божого, що взяв на себе гріхи світу (Ів. 1,29), лукаві фарисеї назвали грішником і домагалися, щоб оздоровлений сліпець також назвав Ісуса Христа грішником. Яке страшне душевне засліплення і яка злоба?!
Кожної суботи фарисеї ходили до синагоги на спільні моління і на спільне читання старозавітних пророцтв, які сповнилися на Ісусі Христі, а все ж таки не повірили. Затемнення найшло на їхні душі. Тому Христос проказав слова: „На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, сліпими стали” (Ів. 9, 39). Сліпець прозрів, а фарисеї осліпли.
У Святому Письмі часто є згадки про світло. Напочатку світу Бог Творець промовив: „Нехай буде світло. І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви” (Бт. 1, 3-4). Псалмопівець Господ ній мовить: „Господь моє світло й моє спасіння: кого маю боятися?” (Пс. 27, 1). Пророк Ісая описує прихід Христа Месії словами: „Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло” (Іс. 9, 1). Тим світлом є Ісус Христос. Сам Ісус Христос каже: „Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8, 12). І знову закликає Ісус: „Поки я у світі, – я світло світу” (Ів. 9, 5).
Божественний Спаситель виразно говорить: „Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві” (Ів. 12, 46). Апостол Петро пише в першому посланні, що Христос „покликав нас з темряви у дивне своє світло” (1 Пт. 2, 9). Перед приходом Ісуса Христа на землю люди ходили у темряві незнання і не знали, для чого вони живуть на землі. В наш час є ще багато нещасних і засліплених людей, які не хочуть знати Ісуса Христа і за це вони будуть засуджені, як це виразно говорить Ісус Христос: „А той суд такий: Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло лихі бо були їхні діла. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не ви явились діла його” (Ів. 3, 19-20).
Христове світло творить великі чуда, воно невіруючих робить віруючими і грішних перемінює на праведних. Читаємо в Діяннях апостолів, що Савло ненавидів Христа і його учнів, він переслідував їх і видавав на смерть. В дорозі до Дамаску „засяяло навкруг нього світло з неба” (Ді. 9, 3), Савло впав на землю і почув голос: „Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?” На питання: „Хто ти, Господи?”, – Савло почув відповідь: „Я – Ісус, якого ти переслідуєш” (ДІ. 9, 5). Те світло Христове так просвітило душу Савла, що він став ревним апостолом Христовим, впродовж цілого життя він проповідував Христа, терпів за Христа і віддав своє життя за вірність Христові. Ось благословенний овоч чудесного діяння Христового світла!
Своєю небесною наукою Христос Спаситель просвітив наші уми. Він навчив нас, що Небесний Отець любить нас безконечною любов’ю. Ісус навчав нас, що за праведне життя після смерті нас чекає вічне, щасливе небо. Він навчив нас, що за кожну молитву, за кожну участь у Святій Літургії, за кожне, гідно прийняте Святе Причастя, за совісне сповнення щоденних обов’язків, за кожне добре діло чекає на нас небесна нагорода. Христос навчив нас, що ми, діти Божі, призначені до неба, де царює наш Небесний Отець! Христос просвітив очі наших душ.
Ми щасливі, що знаємо Ісуса Христа, який є правдивим Світлом, „що просвітлює кожну людину” (Ів. 1, 9). Він – „дорога, істина і життя” (Ів. 14, 6). Які радісні слова Христа, нашого Спасителя: „Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8, 12). Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
VI НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ПАСХИ, СЛІПОРОДЖЕНОГО, – НЕДІЛЬНА ПРОПОВІДЬ 9 ЧЕРВНЯ 2024, З КАПЛИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ У ВАТИКАНІ ВИГОЛОСИВ ВИГОЛОСИВ О. ЮЛІАН ВЕНДЗІЛОВИЧ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=M0hEHYKYryg
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ. Ап.: Ді. 38 зач.; 16, 16-34.
В тих днях, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: – Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!
Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові, і, обернувшися, він сказав до духа: – Велю тобі ім’ям Ісуса Христа: вийди з неї!
І в ту ж мить він вийшов. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. Привівши ж їх до воєвод, сказали: – Ці люди колотять наше місто; це юдеї. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати.
І натовп накинувся на них разом, і воєводи, здерши з них одежу, веліли їх бити різками. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. Той, одержавши такий наказ, вкинув їх до самої середини у в’язницю й забив їх ноги у колоди.
Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, і в’язні слухали їх. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани з них всіх спали. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи, що в’язні повтікали. Тут Павло скрикнув сильним голосом, кажучи: – Не завдавай собі ніякого лиха, бо ми всі тут.
Попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці і, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі, і, вивівши їх звідти, мовив: – Панове, що мені робити, щоб спастися?
Ті відповіли: – Віруй у Господа Ісуса і спасешся ти й дім твій.
І вони звістили слово Господнє йому і всім, що були в його домі. Узявши їх тієї години вночі, він обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. Як же запровадив їх до себе в господу, накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував у Бога.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ап.: Йо. 34 зач. 9, 1-38.
Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка сліпого зроду. Спитали його учні: – Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився?
Відповів Ісус: – Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. Поки дня, я мушу робити діла того, хто послав мене; бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. Поки я у світі, я – світло світу.
Сказавши те, плюнув на землю, зробив грязь із слини і помастив гряззю очі сліпому. І сказав до нього: – Іди, вмийся в Силоамській купелі (що у перекладі означає: Післаний).
І пішов той, умився, і вернувся зрячим.
Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: – Чи то не той, що все сидів і жебрав?
Одні казали: – То він.
Інші: – Ні, але подібний до нього.
Він же каже: – Це я!
І спитали його: – Як прозріли твої очі?
Він відповів: – Чоловік, що зветься Ісус, зробив грязь, помастив мені очі і сказав: піди до Силоаму й умийся. Пішов я, умився і прозрів.
Вони його спитали: – Де він?
Каже той: – Не знаю.
І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. Була ж субота, коли Ісус зробив грязь, і відкрив йому очі. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм: – Він поклав мені на очі грязь, я вмився і бачу.
Деякі з фарисеїв казали: – Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи.
Інші мовили: – Чи може грішний чоловік такі чудеса чинити? І виникла серед них незгода.
І знову кажуть сліпому: – Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі?
Той відповів: – Він – пророк.
Однак юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того, що прозрів.
Спитали їх: – Чи то ваш син, про котрого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить?
Батьки його у відповідь сказали: – Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе.
Так казали його батьки, бо боялися юдеїв: юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто його визнаватиме Христом. Тому батьки його сказали: він дорослий, його спитайте.
І вони покликали удруге чоловіка, що був сліпим, і кажуть йому: – Воздай славу Богові! Ми знаємо що той чоловік – грішник.
Озвався той: – Чи він грішник, не знаю. Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу.
Вони йому сказали: – Що він тобі зробив? Як він відкрив тобі очі?
Той відповів: – Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати?
Ті з лайкою накинулись на нього і сказали: – Ти – його учень! Ми – учні Мойсея. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.
У відповідь чоловік сказав їм: – Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, і він відкрив мені очі. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто побожний і чинить його волю, того він слухає. Одвіку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду. Якби він не був від Бога, не міг би був зробити нічого.
Ті у відповідь йому сказали: – Ти ввесь у гріхах родився і нас навчаєш?
I прогнали його геть.
Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього: – Віруєш у Сина чоловічого?
Той відповів: – Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?
Сказав йому Ісус: – І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він.
Тоді той сказав: – Вірую, Господи!
Ді. 16, 16–34. «Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу»
Апостолам не було легко, коли почали проповідувати. Їх одразу переслідували, вони терпіли, не раз арештовували їх. Знаємо, що майже всі апостоли загинули мученицькою смертю. Однак вони ставились до переслідувань і арештів як до частини процесу проголошення Доброї Новини. Оскільки Ісус Христос сказав, що переслідували Його і переслідуватимуть Його послідовників. Апостоли тішились, що можуть йти тією самою дорогою, що йшов Ісус Христос. Тому коли Павло і Сила були у в’язниці, вони не зважали на те, де вони, і далі славили та благословляли Бога.
У нашому житті мало б відбуватися так само: жодні події не мали б нас віддаляти від Бога, перешкоджати славити Його. Часто від нас не залежить, що з нами діється, що діється навколо нас. Адже в кожній життєвій ситуації ми можемо бути з Богом, можемо молитися та славословити Бога. А Господь знає, як вирішити цю ситуацію. Бачимо, і тут Господь знайшов вихід: стався землетрус, всі двері повідчинялись і кайдани поспадали.
Якщо ми молимось, то і в нашій ситуації Бог обов’язково зробить все, щоб захистити нас!
Йо. 9, 1–38. «Переходивши, Ісус побачив чоловіка, зроду сліпого»
Це Євангеліє, майже в цілій главі, оповідає нам про зцілення сліпонародженого. Може, не звертаємо уваги на те, що хлопець мав цю проблему, ваду від першого дня свого життя, бо таким народився. Однак Господь дає зцілення, яке було тяжко сприйняти євреям, що були свідками цього.
Чому так? Нам у житті також не просто відчитати ті чи інші знаки, чуда, які постійно відбуваються довкола нас, які, може, не раз є для нас і нелогічними. Погляньмо, скільки різних знамень Бог дає в нашому житті, що цілковито по-людськи здавались би неможливими!
Коли уважно приглянемося до нашого життя, то побачимо їх. Він далі стукає, навіть коли ми не вслухаємося. І як цьому сліпонародженому Бог дає прозріння, так і нам хоче показати те, чого ми часто не бачимо, що нам є ніби закрите до часу.
Будьмо завжди готові, щоб почути Господа, який надходить, аби зробити нас зрячими, здійснити ще одне чудо в нашому житті. Вчімося бути вдячними Йому!
Вл. Венедикт Алексійчук)
Тропар (г. 5):
Собезнача́льне Сло́во Отцю́ і Ду́хові,* від Ді́ви наро́джене на спасі́ння на́ше,* оспіва́ймо, ві́рні, і поклоні́мся,* бо благоволи́в пло́ттю зійти́ на хрест* і смерть перетерпі́ти, і воскреси́ти уме́рлих* сла́вним воскресі́нням Свої́м.
Слава: Кондак (г. 4):
На душевних очах осліплений,* до Тебе, Христе, приходжу, як сліпий від народження;* в покаянні кличу до Тебе:* Ти в темряві світло пресвітле.
I нині: Кондак Пасхи (г. 8):
Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний,* та адову зруйнував Ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і Твоїм апостолам* мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
Прокімен (г. 8): Помоліться і воздайте Господеві, Богу нашому (Пс. 75,12).
Стих: Відомий у Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім’я Його (Пс. 75,2).
Алилуя (г. 8): Споглянь на мене і помилуй мене (Пс. 118,132).
Стих: Стопи мої направ по слову Твоєму (Пс. 118,133).
Замість Достойно, приспів:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
І ірмос (г. 1):
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.
Причасний: Тіло Христове прийміть, джерела безсмертного споживіть. Алилуя, тричі.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес ( 3 )
Замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес ( 3 ).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй ( 3 ). Благослови.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, святого, якого є храм, святого отця нашого Кирила, архиєпископа Олександрійського, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар. А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресінню.
о. Петро Фостик
