Євангелісти записали нам дивну, майже неймовірну по дію. Ісус вигнав бісів, злих духів з нещасних чоловіків. Євангеліст Марко подає, що тих демонів було дуже багато „легіон” (Мр. 5, 9). Вигнані біси увійшли в стадо свиней, які там паслися, а було їх „близько дві тисячі” (Мр. 5, 13). Свині кинулися в озеро і потонули. Пастухи побігли в міс то, мешканці міста вийшли Христові назустріч і просили, щоб він „відійшов з їхніх околиць” (Мт. 8, 34).
Це сталося майже дві тисячі років тому. У наші часи є мільйони чоловіків і жінок, молоді і навіть дітей, опанованих демонами по цілому світі. Цих невільників можна часто бачити на телевізійних екранах, про них повідомляє преса, цими невільниками переповнені всі в’язниці, на них Тільки Америка видає щороку більйони доларів.
Ми бачимо всюди невільників алкоголю, які пропивають зароблений гріш, приносять шкоду своїм родинам і дуже часто стають на шлях злочину. Сказане відноситься також до наркоманів, тобто до невільників різних наркотиків, які руйнують не лише своє здоров’я, але також допускаються крадіжок і навіть вбивають людей, щоб дістати гроші для наркотиків.
А скільки в наших часах невільників непогамованих Тілесних пристрастей! Наші міста перемінилися в біблійні, старозавітні міста Содому і Гомору, які справедливий Господь спалив вогнем і сіркою за гріхи неморалі. Як багато невільників гніву і помсти! Скільки мешканців нашої планети поневолені демонами ненависті до Бога
Творця, до Ісуса Христа і до релігії! Ці невільники ненавидять Бога і кожну річ, яка має відношення до Господа Бога або пригадує Бога.
Є невільники, опановані бісами лінивства, гордості, брехні, ненависті, облуди і всіляких інших демонів. Кожному з нас грозить менша або більша небезпека поневолення во рогом нашого вічного спасіння. Ми всі потребуємо сили, щоб скинути ці кайдани сатани.
Грецькі стоїки навчали, що „лише мудра людина вільна; нерозумна людина це невільник”. Філософ Сократ мав звичай говорити: „Як ти можеш назвати вільним чоловіка, опанованого пристрастями?”.
Деколи злочинець кричить: „Я вільний, я можу робити все, що мені до вподоби”. Це брехня! Злочинець не є свобідним, він – невільник гріха. Ані алкоголік, ані наркоман, ані злодій, ані розпусник, ані вбивця, ані безбожник не робить того, що йому подобається: він робить те, що йому наказує диявольська пристрасть.
Один ревний священик відвідав в’язня в тюрмі і хотів зблизити його душу до Христа Господа. Чому ти сидиш у тюрмі? запитав священик.
– Я сиджу тут, бо не можу втекти з тюрми, – не задумуючись відповів в’язень. Очевидно, що не може втекти, бо провинився, заслужив собі кару, тож нехай тепер покутує. Але для кожного християнина і кожної християнки є можливість вирватися 3 тюрми душевного поневолення, із кайдан пристрасті, щоб стати вільною і чесною людиною. Таке визволення, такий рятунок дає Ісус Христос.
Христос-Спаситель у Палестині часто виганяв бісів з людей, опанованих злими духами. Ісус Христос і сьогодні звільняє з гріховних кайданів кожну людину, яка з довір’ям прибігає до нього. Ось що говорить Христос Спаситель: „Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете моїми учнями і спізнаєте правду, і правда визволить вас” (1в. 8, 31-32). Якщо ви приймете мої слова, якщо будете поступати і жити так, як я навчаю, то ви будете моїми учнями, ви пізнаєте правду, бо „я – дорога, правда і життя” (Ів. 14,6) і правда визволить вас”. І знову навчає Христос: „Коли Син – вас визволить, то справді станете вільні” (Ів. 8, 36). Дехто каже: „Я хочу бути чесним, але не можу: я хочу звільнитися з кайданів пристрастей, але не маю сили; я хочу бути добрим, але це неможливо”. Це неправда! Ми всі можемо бути добрими, можемо бути вільними, ревними, побожними християнами, якщо ми щиро проситимемо помочі в Христа, Спасителя і Всемогутнього Чудотворця. Апостол Павло говорить: „Я можу все в тому, хто укріплює мене” (Фл. 4, 13). В іншому місці святий Павло пише: „Бо ви, брати, покликані до свободи” (Гл. 5, 13).
Письменник Оскар Уайльд написав коротеньку історію, яку він сам назвав найкращою короткою історією у світі. Послухайте, що він пише! „Вийшов Христос із гарної долини до чарівного міста і, переходячи першою вулицею, побачив п’яного молодого чоловіка, який лежав біля вікна.
– Чому ти марнуєш свою душу в п’янстві? – запитав Христос.
– Господи, я був прокажений, Ти оздоровив мене, а я нічого не вмію робити, – відповів чоловік.
Ідучи далі містом, побачив Ісус молодого мужчину, який гнався вулицею за повією, і промовив:
Чому ти руйнуєш свою душу в розпусті? Господи, я був сліпий. Ти оздоровив мене, Ти дав мені зір, але я нічого іншого не вмію робити, – відповів молодий мужчина.
Врешті, посередині міста побачив Христос старшого чоловіка, який вештався всюди і плакав. На запит: „Чому ми плачеш?”,
– старець відповів: Господи, я був мертвим. Ти воскресив мене до життя, а я плачу, бо не вмію працювати, я вмію лише плакати.
Милосердний Христос і Чоловіколюбець оздоровив одного чоловіка від жахливої прокази, другому повернув зір, третього воскресив із мертвих, щоб вони могли працювати, прославляти Бога і збирати заслуги на вічне життя, а вони стали невільниками: перший став невільником алкоголю, другий став невільником розпусти, а третій невільником лінивства.
Ми всі можемо бути добрими. Це правда, що нам деколи тяжко бути добрими, але в злуці з нашим Божественним Спасителем все можливе, бо Христос дає потрібну ласку, дає поміч і силу.
Треба звертатися до нього в щирій молитві. На нашій вечірній відправі ми звертаємось до Господа словами псалмопівця: „Виведи з в’язниці мою душу” (Пс.142, 8). Христос бажає вивести наші душі з в’язниці лихих схильностей. Він запрошує нас до себе: „Прийдіть до мене! Ви пізнаєте правду, пізнаєте мою ласку, моє світло і мою силу! Моя правда вас звільнить” Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Біси – вороги бога і людей
„Що нам і тобі, Сичу Божий?… Біси попросили його: Як ти нас виганяєш, то пошли нас в оте стадо свиней „ (Мт. 8,29.31)
Дорогі в Христі! Одного разу Ісус, під час своєї місійної праці, прибув у край Гадаринський; йому ж назустріч вийшли два біснуваті, що скитались у відлюднім місці, серед гробниць, повні злости і люті. Вони рвали кайдани, били себе камінням, не давали нікому тією дорогою перейти. Коли ж наближався Ісус, біснуваті зачали гукати: „ Що нам і тобі, Сину Божий! „ Власне тоді, як народ уважав Христа звичайною людиною, біси, що опанували нещасних людей визнають Ісуса Сином Божим. Біси, дияволи – колись духи світла, найкращі твори Бога, найперші слуги Небесного Отця, тепер прокляті й позбавлені оглядання його лиця за свій бунт і непослух – знають добре Христа-Бога, кажуть бо: „Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” Тим самим визнають вони себе непримиримими ворогами Бога, й воднораз найбільшими нещасливцями, що терплять великі душевні муки, які завдає їм присутність Христа. Біснуваті, люди опановані злими духами, не мають ані сили, ані відваги прийти до Христа, проте Ісус приходить до них. Біси ж благають, щоб Ісус не проганяв їх в тьму кромішню, щоб не карав їх ва те, що вони вселились у людей, яких бажали привести до остаточної заглади.
Оподалік же від біснуватих паслось велике стадо свиней. Біси попросили Христа: „ Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней”. – „Ідіть! сказав їм Ісус „. І ввійшли біси у безроги, та вмить все стадо кинулось з кручі в море й потонуло у хвилях.
Дорогі в Христі, отак виглядав факт історичної єванвангельської події. Та яке ж з цього повчання для нас? Перш усього цей факт переконує нас, що існують злі духи, яких Святе Писання називає дияволами, бісами. Що ж це за такі істоти? – Боже об’явлення повчає нас, що диявол по своїй суті – це злий дух, ворог Бога і людей. Звідкіля ж він узявся? Про це Святе Писання каже ось що: Господь, на самому початку творення, покликав до життя незліченних безтілесних духів, обдарованих розумом і волею, безсмертністю й активністю та незвичайною силою. Вони мали свою мету і призначення, визначене Творцем-Богом. Їхню вірність Бог випробовував. Частина цих духів не витривала під час проби та в самого початку збунтувалася проти свого Творця. За це ці духи були покарані вічним прокляттям: їх позбавлено спроможности оглядати Бога лицем у лице. Саме цих збунтованих, впалих, проклятих ангелів Святе Письмо називав дияволами, бісами.
Сподіюючи бунт, гріх, ці досконалі духи не втратили своєї природи, тобто духовости, активности, безсмертности, пізнання і сили, вони втратили тільки свою невинність, красу і щастя, яке давала їм присутність Божа. Заявляючи себе відвертими ворогами Божими, але не маючи ані спромоги, ані сили противитися Богові, збунтовані ангели звернули всю свою лють, злобу і помсту проти створінь найближчих своєю подібністю Богові – проти людини. Вони шкодять і руйнують людину, де, коли і як лише можуть. Чи ж це не диявол вчинив перший бунт на небесах? Хіба ж не він ужив обману, брехні в раю супроти прародичів? Чи ж це не він зродив незгоду, помсту і вбивство у перших синів Адама і їхніх нащадків? В іду поклав – обжирство; в потомство – розпусту; у працю – лінивство; у співжиття – заздрість і роздори; в управління – захланність; у виконування влади – зарозумілість і гордість. Він побуджувє в душі погані думки, в уста вкладає слова неправди, ложі, порушує члени нашого тіла до грішних вчинків. Словом, диявол – це автор, спричинник всіх злочинів, всієї брехні й нещастя на світі. Не будь диявола, не було б ніколи бунту, гріха, непослуху Творцеві-Богові. Не будь диявола, незнані були б усі нещастя, недоля, хвороби, смерть, вічні муки. Диявол засіяв перше зло на небесах і на землі, у серці людини, серед родин і людських спільнот. І якщо таке нещастя і зло вчинив і чинить диявол людському тілові, що ж тоді він сподіює в душі грішника, якою він заволодіє і яка Йому піддасться? Це бачимо на прикладі біснуватих, яких Ісус увільнив від злих духів.
Та, може, запитає дехто: Чому ж Христос вислухав прохання бісів, і дозволив їм увійти у стадо свиней? Цим фактом, Христос хотів найперше повчити самих біснуватих, щоб вони усвідомили, який страшний тиран і яке зло навістило їх. Христос хотів навчити й нас, що біси не можуть увійти навіть у свиней, якщо Господь їм на це не дозволить. Над усім чуває повсякчасне Боже провидіння. Певним є, що диявол має більшу ненависть до людей, ніж до тварин. І якщо він не пощадив життя безрог, як лиш дозволено було йому ними заволодіти, то з куди більшою жорстокістю і безпощадністю поводився б він з людиною, якщо б Боже провидіння не охоронювало її.
Чому ж біси топлять нерозумні безроги? Бо їх головна мета завжди і всюди є шкодити людям, і вони зазнають диявольського вдоволення і щастя, якщо можуть привести людину до цілковитої руїни. Ось, мешканці Гадаринської землі налякались більше божеської сили Христа, який оздоровив біснуватих, ніж самих бісів, бо „просили Ісуса, щоби відійшов в їхніх околиць”.
Також і в наш! дні, дорогі брати і сестри, стрічаємо багато людей, опанованих злим духом, немов біснуватих. Вони блукають не по пустині, чи поміж гробами, але по вулицях, по домах наших сіл і міст, по людних площах, театрах, залях забав і розваг. Ніхто не може припинити їхньої злоби і люті: ані осторога батьків, ані картання виховників, ані кари державних властей, ані юрма людей, ані кайдани. І невелика в різниця поміж біснуватим і рознузданим розпусником, який женеться від приємности до приємности, від тіла до тіла. Він не побивав себе, як біснуваті, камінням, зате ранить себе смертельно своїми-гріхами. Кому під силу зв’язати, приборкати диявольську силу пристрасної людини?
Що ж нам сказати про тих, хто надмірно і недоладно любить гріш, багатство? Чи й ці люди не подібні до біснуватих? Хто спроможен вдержати людину в межах людяности, коли її опанувала захланність, нестримна жадоба гроша, багатства? Напевно ані страх, ані погрози, напоумлення чи добрі поради. Захланна людина нечутлива на це все. Саме так! люди доводять до цілковитої руни одиниці, родини і цілі спільноти. Куди повела захланність зрадника Юду? До того самого кінця приводить вона багатьох його послідовників.
Що сказати про людей, опанованих гордістю й ненавистю? Чи й вони не схожі на біснуватих? Про таких то каже Христос: ‹ Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зі свого говорить, бо він брехун і батько ложі. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите „ (Iв. 8,44-47).
Одним словом: „Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить в початку, каже апостол Іван, і далі ще впевняє: „ На те з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола”. Тому то „кожен, хто не чинить справедливості, не є від Бога… Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець… який не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б” (1 Ів. 3,8,9,15). І навпаки: „ хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі; і Бог в ньому” (1 Ів. 4,16).
Дорогі в Христі, як же встоятись нам у боротьбі з дияволом? Як охоронитись перед його нападами? Відповідає апостол Петро: „ Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи кого б пожерти. Противтеся йому силою віри” (1 Петр. 5,8-9). А й апостол Павло додає: „ Кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським… Стійте, отже, підперезавши бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливості і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте вгасити всі ровпечені стріли лукавого… чуваючи в повною витривалістю „ (Ефес. 6,10-18). До боротьби в дияволом маємо потужнішу над атомну зброю, – Євхаристійного Ісуса, св. Тайну Покаяння, страх Божий, сором природний, пам’ять на всюди присутність Божу, знамено Хреста святого, а над усе – молитву, в якій благаємо щодня: „ Отче наш… визволи нас від лукавого! „ Амінь.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Рим. 103 зач.; 10, 1-10.
Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує. Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.» А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу; або: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих. Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мт. 28 зач. 8, 28 – 9, 1.
Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.
Рм. 10, 1-10 «Моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися»
Є особи, які дорогі нашому серцю, ми за них турбуємось, дбаємо, переживаємо, щоб вони були щасливі, здорові, що б все добре у них було в житті. Але життя, яким би воно не було – чи більше труднощів, чи менше, чи більше вигод, чи менше – воно закінчиться, і перед нами буде вічність. Тому в житті важливо найперше дбати про освячення і спасення наше як і кожної людини.
На силу ми не можемо когось спасати і освячувати. Але важливий для нас є інструмент, на який вказує апостол і чим можемо допомогти для них, це – молитва.
Маємо пам’ятати в молитві тих людей, яких Бог поставив на нашій життєвій дорозі, взивати до Господа, щоб вони провадили життя досконале, щоб вони ішли дорогою спасення.
Мт. 8, 28 – 9, 1. «І почали кричати: ”Що нам і Тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”»
Христос ходив Гадаринським краєм і не звертався ні до кого, хто не потребував Його. А тут двоє біснуватих самі дають про себе знати, самі виявляють себе і свій стан. Це показує дуже надважливу річ для кожного з нас. Христос був Богом, отже, був святим. І ця Його святість не давала злим духам почуватися комфортно, тому вони виявляли себе.
Так само і в нашому житті: що більше будемо прямувати до досконалості і ставати святими, то більше будемо змінювати світ, впливати на тих чи інших людей, їхні недоліки, вади, також на ситуації чи проблеми, які є навколо нас. Дуже і дуже важливою є праця над собою, переміна себе, зростання в досконалості, у святості. Коли ми самі змінимось, то тоді ми навіть мимоволі будемо навертати, преображувати, зцілювати інших навколо себе.
Отже, праця над собою – важлива річ не лише для нашого власного спасення, а для спасення цілого світу!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Тропар, глас 4:
Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.
Слава: Кондак, глас 4:
Спас і Ізбавитель мій* із гробу як Бог* воскресив від узів земнороджених* і врата адові .сокрушив,* і як Владика* воскрес тридневний.
І нині: Богородичний, глас 4:
Йоаким і Анна з неслави бездітности* і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста,* у святім Різдві твоїм.* Його празнують люди твої,* з провини прогрішень ізбавлені,* як кличуть до Тебе:* Неплідна родить Богородицю* і кормительку життя нашого.
Прокімен (г. 4):
Як величні діла твої, Господи, все премудрістю сотворив Ти (Пс. 103,24).
Стих: Благослови, душе моя, Господа; Господи, Боже мій, Ти дуже величний (Пс. 103,1).
Алилуя (г. 4):
Натягни лук і успівай, і царюй, істини ради і лагідности, і справедливости (Пс.44,5).
Стих: Возлюбив Ти справедливість і возненавидів Ти беззаконня (Пс. 44,8).
Причасний:
Хваліте Господа з небес, хваліте його в вишніх (Пс. 148,1). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого, якого є храм, прп. Давида, що в Солуні, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
