У Квітну (Вербну) неділю владика Володимир очолив у Вроцлавському соборі головну Божественну Літургію, о год. 10.00. Після Літургії владика посвятив теж принесене вірними до храму вербове віття.
В часі проповіді єпарх Вроцлавсько-Кошалінський пригадав, що Квітня неділя замикає час Великого посту та одночасно відкриває період Страсного Тижня. Великий піст був для нас часом застанови над собою та часом покаяння. В цьому часі вірні повинні скористати з нагоди до сповіді, передовсім в часі великопосних реколекцій. У свою чергу Страсний тиждень це час роздумів і молитовного переживання таємниці Христових страстей. Владика Володимир віднісся також в часі проповіді до змісту недільного Євангелія (Йо. 12, 1-18), яке говорило про Христовий в’їзд на осляти до Єрусалиму. Проповідник підчеркнув, що мабуть ці самі люди, які у Квітну неділю кричали Христові «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!» (Йо. 12, 13) пізніше, у Велику п’ятницю, жадали у Пилата Його осудження, словами: «Геть! Геть! Розіпни його!» (Йо. 19, 15). За словами проповідника таке, нажаль, діється і сьогоді, коли христяни найперше каються зі своїх гріхів а зараз опісля вчиняють ці самі або інші важкі гріхи.
Владика нав’язав також до 77-их роковин акції Вісла, які в цьому році випали власне у Квітну неділю. За словами проповідника сьогодні у Польщі багато українських емігрантів. Це не тільки нащадки висенців акції Вісла, але також воєнні втікачі з України та всі інші новоприбулі до Польщі, за роботою, або за наукою, громадяни України. За словами владики Володимира потрібно всім нам усвідомляти, що творимо один народ та що перед нами стає виклик протидіяти загрозі асиміляції, яка в обставинах діаспори є, нажаль, природним явищем. Потрібно однак пам’ятати, що українці можуть втішатись пошаною польського населення, якщо самі будуть шанувати себе та не будуть забувати про своє походження, про свою мову, церковну приналежність, культуру та про свою традицію.
В часі всіх Служб Божих, яких кожної неділі служиться у Вроцлавському соборі чотири, вірні заповняли храм. Всі принесли зі собою до освячення вербове віття а велика частина вірних хотіла ще також скористати з нагоди до сповіді. З огляду на душпастирську зайнятість всіх священників потрібно було стояти у давгих чергах перед сповідальницями, щоб можна було приступити до сповіді. На закінчення торжеств, після короткої молитви, владика Володимир посвятив принесене вірними вербове віття, яке опісля всі понесли до своїх домів.
Редакція
