Любов до ворогів та розкол серед українців. Про що запитувала молодь у єпископів Постійного Синоду

Чи можливо любити своїх ворогів? По-людськи — неможливо. Любити ворогів може лише той, хто відчуває себе безмежно любленим Богом. Тоді ми маємо силу ставитися до інших людей так, як Бог ставиться до нас. А Він любить нас, знаючи всю нашу невірність, усі наші гріхи. І коли ми відчуваємо ту теплоту Божої любові в собі, то легко можемо нею поділитися. Любити ворогів не означає погоджуватися з їхніми вчинками. Іноді навіть зупинити ворога силою зброї може бути виявом любові до нього.

Так відповів Блаженніший Святослав на одне із запитань на зустрічі єпископів Постійного Синоду з українською молоддю в Німеччині. Предстоятель та владики відповіли на актуальні запитання, що турбують молодих людей, зокрема про християнство в сучасному світі та мовне питання, яке розділяє українців. – Повідомляє Департамент Інформації УГКЦ.

Як пережити травмуючу подію?

Блаженніший Святослав рекомендує перетворити травму на активність. Чимало людей, які раніше не ходили до церкви, із початком повномасштабної війни приєдналися до парафій, особливо на Сумщині та Харківщині. Чому? Тому що парафії стали гуманітарними центрами. Коли люди сидять у підвалі, у бомбосховищі годину, дві, три — земля тремтить, все навкруги обвалюється — щось у них змінюється. Якщо після цього не перетворити свій страх на корисну дію, то можна збожеволіти. І коли перетворити цю травму на активність, на позитив, на любов, тоді все можна пережити і подолати.

Як свідчити про Бога власним прикладом?

Владика Йосафат Мощич наводить приклад однієї парафіянки, яка вже рік працює в Німеччині, неподалік Берліна, в будинку для літніх людей, допомагаючи стареньким помитися, зробити ін’єкцію тощо. Вона носить на шиї хрестик. За півроку старенькі, яким вона допомагала, почали запитувати, чи вона вірить у Бога. Вони почали ділитися, що відчувають від неї особливе ставлення — тепле, наповнене любов’ю — ніж від інших працівників. Почали запитувати її про Бога і про Церкву, і вона почала розповідати.

За рік часу ця жінка привела двох людей до священика, і вони охрестилися, оскільки 90 % цих людей не були охрещені. Ще один пацієнт, який мав конфлікти з усіма працівниками, засвідчив їй, що відчуває від неї якусь божественну любов. Це сильний приклад того, як проста парафіянка за рік свідчення християнського життя має такий великий вплив на німецьке суспільство, змінюючи людей, які не були хрещені. Це свідчить про те, наскільки важливо мати духовний розвиток і жити своєю вірою.

Як бути християнином у секуляризованому світі?

Блаженніший Святослав зазначає, що сьогодні Європа, як і весь світ, переживає підлітковий вік. У цей період часто відбувається культурний бунт, коли молоді люди випробовують межі. Зараз людство стоїть на порозі абсолютно нової культури, яка не подібна на культуру попередніх віків. Наприклад, культура українців трохи подібна на культуру наших батьків — ми співаємо ті самі пісні, вдягаємо вишиванки, і вони для нас мають значення. А для німців культура їхніх батьків часом вже нічого не значить. Це перехідний період.

Ми як християни мусимо вміти адаптуватися до символів нової культури, переносити в нову форму зміст старої віри, надавати їй нових сенсів. Тому не знеохочуймося, коли поруч з нами є багато невіруючих.

Сімейні цінності

Про сімейні цінності Блаженніший Святослав зазначає, що вчителі католицьких шкіл свідчать про труднощі зі статевою ідентифікацією у дітей 8, 9, 10 класів, що свідчить про травмування дітей і створює драму для конкретної людини.

Цікаво, що саме в сучасному секуляризованому світі всі страждають від самотності, особливо діти, які не мали здорової, повноцінної сім’ї, яка не мала присутності тата і мами. Це стосується двох третин сімей, і такі діти є зраненими в цьому плані. Очевидно, що неправильно називати сім’єю одностатеву пару. Сім’я, яка має особливі права, а суспільство має до неї особливі обов’язки, — це плідний, вірний, нерозривний союз любові між чоловіком і жінкою. Інші види стосунків між людьми не можуть називатися сім’єю.

Якщо ми почнемо, навіть різними церковними жестами, змішувати одне з іншим або вдавати, що ми на щось закриваємо очі, ми тоді творитимемо неправду. Важливо не так боротися проти чогось, але відстоювати справжні сімейні цінності, загальнолюдські цінності. Бо Господь Бог створив людину чоловіком і жінкою незалежно від її релігійного переконання. Тому сьогодні, щоб хлопець і дівчина були здатними укласти повноцінне подружжя, їм треба особливо допомагати, супроводжувати, навіть зцілювати при помочі Святих Таїнств, які є у Христовій Церкві.

Про поділ на «галичан» і «східняків»

Блаженніший Святослав висловлює думку, що потрібно позбутися єресі галичанства. Під час війни стало очевидним, що не існує західної або східної України — є лише одна Україна, яка має свій захід, схід, північ і південь. За цю Україну однаково сьогодні віддають життя і сумчани, і донеччани, і хлопці з Криму, і з Одеси, і з Ужгорода, і зі Львова.

Іноді нам не вдається усвідомити, наскільки різноманітна українська мова у різних регіонах України. Слобожанщина має цілком іншу мовну манеру, ніж навіть Чернігівщина, хоча ці області є сусідніми. Тому якщо хтось відчуває себе традиційним галичанином, його запрошують пізнати, якою великою і різною є наша Батьківщина.

Як заохотити людей ходити до церкви?

Владика Володимир Ющак розповідає, що народившись в Польщі, він пам’ятає, як священики на Великдень або Різдво часто починали проповідь з того, що сварили вірян за те, що приходять не дуже часто. Однак цей підхід не допомагав заохотити людей ходити до церкви. Тому він вважає важливим звертати увагу на вітання тих, хто приходить у церкву вперше. Це дуже важливий момент, бо від першого візиту залежить подальше ставлення людини до церковних служб. Коли хтось приходить як чужий вперше до церкви, від цього першого разу залежить другий та всі наступні.