Спогади про християнсько-спортивний табір каяковий 07.07.2025–12.07.2025

«Віра, єдність, друзі, природа»
Спогади про християнсько-спортивний табір 07.07.2025–12.07.2025

У самому серці природи — серед високих сосен, співу пташок і плескоту води — ми розпочали нашу пригоду. Це був не просто сплав на каяках, а справжнє паломництво: до себе, до Бога, до інших. Табір став особливим місцем, де молитва, пісні, Святе Письмо та дружба сплелися у спогади, які залишаться назавжди.

Ми з’їхалися з різних міст. Хтось був тут не вперше, а хтось тільки відкривав для себе цей табір. Уже з перших хвилин між нами з’явилась тепла атмосфера. Увечері хлопці розпалили вогнище, і під зорями лунали канони — молитви, що торкалися серця. Співали народні пісні, смажили ковбаски, ділилися історіями. Чужість зникала — ми ставали ближчими.
Отець Руслан розподілив нас на три групи з різними обов’язками. Уже в перший вечір було відчутно: ми не просто учасники — ми одна команда.

Кожен день починався з молитви та читання Святого Письма. О. Руслан і О. Михайло пояснювали притчі так просто і щиро, що Слово оживало. Потім разом снідали — дякуючи пані Агнєшці за смачну їжу й тим, хто її подавав.

А далі — на воду! Перший сплав подарував багато радості, краси, підтримки й сміху. Береги були мальовничі, вітер торкався обличчя, а ми змагалися, гребли, сміялися. Увечері знову багаття, канони, ковбаски, пісні, жарти, зефірки. І погляди, які вже говорили більше, ніж слова: ми стали друзями.

Кожного наступного дня маршрут ускладнювався. Один каяк навіть перекинувся, але ми були поруч — допомогли, підтримали. У цьому й була сила нашої спільноти: разом і в радості, і в труднощах, як було й писано в Святому Письмі. Увечері все повторювалося: співи, вогонь, молитва. Але спів вже йшов із глибини серця, не тільки з наших уст. До пісень приєдналися й танці. Наші дівчатка зблизилися і почали танцювати до наших чудових українських народних пісень.

Ще один день — ще один сплав, ще один смачний сніданок і весела гра. Ми вже знали, хто сильний у чому, хто вміє підтримати, хто завжди на позитиві. Це робило нас ближчими. Ми співали вже не окремо, а як справжній хор. Навіть ті, хто спочатку мовчав, відкривалися. Віра поєднала нас — тихо, але міцно.

Одного дня зранку пішов дощ. Ми не попливли, але день став ще глибшим. Ми мали час на тишу, на роздуми, на розмови. Їздили до Nadleśnictwa Płytnica, де дізналися про пожежі і які засоби стосуються, щоб її уникнути, тварин і безпеку в лісі. Нам подарували сувеніри: кружку, підставку, ручку, карту, сумку.

А ще цього дня о. Руслан запропонував кожній групі підготувати сценку з Біблії та знайти народну пісню. Ми творили з радістю — і навіть дощ не завадив. Увечері були відверті розмови. Ми почали говорити не тільки про смішне, але й про важливе. Багато хто відкрився, і це стало справжнім подарунком.

Настав останній день. Молитва, роздуми над Писанням — уже всі разом, без груп. Спільний сніданок, останні обійми, останні пісні. Потім — церемонія нагородження. Кожен отримав медаль, сумку та невеличкий подарунок на вибір. Дякували всім: тим, хто носив каяки, нашій фотографу яка фіксувала кожну мить, пані Агнєшці за їжу, пану Андрію за безпеку в дорозі і охайні каяки, о. Руслану й о. Михайлу за духовну підтримку.

Під-час побиту в цьому таборі, Бог благословив нас на створення нашого гімну, авторством о. Руслана і двох сестер — Соломії і Стефанії. Ми відчули, що цей гімно точно зостанеться в наших серцях і ми ніколи не забудемо його слова.

Були й сльози. Ніхто не хотів їхати. Ми обіцяли собі зустрітися знову за рік. Бо це був не просто відпочинок — це була благодать. Ми приїхали як окремі люди, а поїхали — як родина.

Бог був з нами у всьому: у словах, у веслах, у дощі, в обіймах, у піснях. Цей табір став відповіддю на наші молитви. І ми віримо — це тільки початок. Бо коли Бог збирає разом — це назавжди.

Дякуємо Всевишньому, організаторам, о. Руслану й о. Михайлу за цей незабутній та корисний час, нових друзів і новий досвід.

Каміла Павленко і Ангеліна Жук

фот. Софія Нижник, о.Руслан 

Сплав відбувся за фінансовою підтримкою Молодіжнього фонду