В суботу 20 червня в римо-католицькій парафії Матері Божої Цариці Польщі в Лігниці відбулася церемонія вручення Почесних звань членів Братства Генрика Побожного. Серед цьогорічних нових почесних членів ієрарх вроцлавсько-ґданський Владика Володимир Ющак ЧСВВ та сьвідницький римо-католицький єпископ Марек Мендик.
Церемонія вручення почесних звань відбулася під час Святої Літургії в латинському обряді, яку звершували Владики – нові члени Братства, а також єпископ-пенсіонер Стефан Ціхи та священики пов’язані з діяльністю Братства. Кандидатів на почесне звання представив Станіслав Анджей Потич – голова Глави Братства Генрика, а від імені нових членів подяку висловив Владика Володимир.
Генрик Побожний міцно зв’язаний з греко-католицьким храмом у Вроцлаві – в нашому кафедральному соборі в підземеллях знаходиться Його крипта, а в святилищі ще в 40-их роках був саркофаг з Його тлінними останками.
– Генрик Побожний є нам близький, тому що він боровся і загинув у битві з тою самою татарською ордою, яка скоріше ограбувала та знищила Київ, столицю Київської Русі. Хочемо шанувати і поважати Генрика Побожного за те, що він боровся з нашими спільними ворогами на захист християнства. Ми хочемо, щоб наш вроцлавський храм був місцем спільної пам’яті про постать князя Генрика. За нього правимо Панахиди, Служби Божі та молимося, щоб став блаженним – сказав Владика в одному з інтерв’ю на рахунок князя Генрика – фундатора нашого собору.
Братство, якого почесним членом від минулої суботи є владика вроцлавсько-ґданський, було засноване 5 років тому, 9 квітня 2015 року, в річницю битви на Полях Лігницьких, в якій згинув Генрик II Побожний. Мета Братства – духовний розвиток та прагнення святості.
о. Матей Деменюк /за niedziela.pl
Це дуже слушна „лінія” поведінки – вшанування похованого колись у цьому соборі князя чи відбудова каплиці Гохберґа. Треба шанувати давні традиції місця, в якому ми стали господарями. Добре, що це відбувається у вроцлавському соборі. Дай Боже, щоби цей добрий приклад поширювався і східніше Вісли – щоби УГКЦ, маючи там юрисдикцію над теренами давньої Холмської єпархії (про що колись мріяв Чесний Слуга Божий Митр. Андрей), обернулася лицем до цієї спадщини й узяла на себе роль її спадкоємниці, продовжувачки (в доступному обязі) та захисниці!