Наш часопис, «Благовіст», десять років тому ось такими словами згадував усопшого професора (від 1976 р. викладача краківської Академії мистецтв). У статті, між іншим, писалося:
«У холодний день, суботу 25 лютого виряджали ми в останню дорогу видатного митця, іконописця, маляра, педагога, архітектора й мислителя професора Юрія Новосільського, людину зокрема заслужену для нашої Греко-Католицької Церкви в Польщі. Домовина з тілом професора спочила на полі слави Раковецького кладовища в Кракові, місті де він народився й провів майже ціле своє творче життя. Юрій Новосільський народився в українській сім’ї Стефана й Анни Новосільських 7 січня 1923 р. (а польські ЗМІ чомусь вперто говорять про нього як русина, лемка, православного, немов побоюючись прикметника «український»). Про батька Юрія відомо, що був учасником українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У Кракові натомість був лідером українського товариства «Рідна школа» та «Просвіта» (у тому же часі українська громада Кракова нараховувала понад дві тисячі членів).
Окремим розділом творчості Юрія Новосільського залишається його співпраця та реалізація окремих проектів для Греко-Католицької Церкви в Польщі та за кордоном. Від початку 1980 років (хоча художник співпрацював з нашими отцями й раніше) професора запрошують до розмальовування ремонтованих храмів, проектування іконостасів, аранжування інтер’єрів. Митець радо підіймається цих викликів, бо якраз тут знаходить духа повного зрозуміння. Наслідком цієї співпраці, що триває кілька десятків років, залишаються поліхромії, іконостаси та ікони виконані, між іншим, для церков у Гурові Ілавецькому, Вроцлаві, Кракові, Венґожеві, Любліні. Вершиною творчості Новосільського, про що мріяв ціле творче життя, залишається проект й будова церкви в Білому Борі (1992-1997 рр.). Тут професор самостійно запроектував будинок й розмалював його (…). У Гурові Ілавецькому, завдяки клопотанням тодішнього пароха о. Юліяна Ґбура, професор Юрій Новосільський появився у 1983 році, щоби зааранжувати інтер’єр ремонтованого храму, встановити й виповнити іконами іконостас, розмалювати стіни. Ця праця була закінчена в 1984 р. Сьогодні це візитна карточка міста, яку прибувають відвідати туристи й шанувальники таланту митця та сучасного сакрального мистецтва з цілої Польщі та з-за кордону. А дійсно маємо на що подивитися, бо саме в цих мурах гармонійно поєдналися і ґотика, і бароко, і сучасність (…).
Професора Новосільського похоронили на полі слави, де поруч спочивають професор Богдан Лепкий, професор Степан Смаль-Стоцький, а вдалині видно українські могили військових та цивільних осіб, що померли в роках 1919-1921 в таборі для військовополонених та інтернованих Краків-Домб’є. Художника прийшли прощати м. ін. перший прем’єр ІІІ Речіпосполитої Тадеуш Мазовецький, міністр культури Богдан Здроєвський, священники різних конфесій, артисти, приятелі, мешканці Кракова. Від імені президента Польщі Броніслава Коморовського прощального листа прочитав бувший прем’єр Тадеуш Мазовецький: «Багатолітні артистичні й богословські пошуки зробили професора Новосільського людиною великого душевного виміру. Його знаменитий внесок в екуменічний діалог становлять роботи, що заодно прикрашають церкви, як і костели нагадуючи про тисячолітню традицію нерозділеної Церкви…».
Джерело:
