Заупокійні моління в лосянській церкві за покійного о. Дарія Губ’яка

В четвер 25-го червня цього року минув повний рік від смерті о. Дарія Губ’яка, бувшого пароха Ґожова В’єлькопольського, Стшелєц Краєнських та Скв’єжини. Похоронні торжества походили 2 липня 2019 р. в селі Лосє, на Лемківщині, яке для о. Дарія було рідним селом. В сам день перших роковин смерті о. Дарія, разом з дружиною Іриною та сином Борисом, молились тут парафіяни з Ґожівщини та з Лося під проводом місцевого пароха о. Петра Качмара та о. Івана Ядловського, актуального пароха на Ґожівщині.

При нагоді цьогорічної Лемківської Ватри, в суботу 18 липня, на спільній молитві за покійного о. Дарія Губ’яка, стрінулись в лосянській церкві батьки і рідні о. Дарія, місцеві парафіяни і прибулі гості. Заупокійну Божественну Літургію очолив владика Вроцлавсько-Ґданський Володимир Р. Ющак, з яким співслужили: о. декан др Аркадій Трохановський, о. Мирон Михалишин та місцевий парох о. Петро Качмар. Після Божественної Літургії, на місцевому кладовищі, при могилі о. Дарія, була відслужена заупокійна Панахида.

У слові, в часі Божественної Літургії, владика Володимир сказав, що крім найближчих, Покійний був дуже зв’язаний з рідною Лемківщино, де пройшло його дитинство і де завжди дуже радо повертав, якщо тільки дозволяли на це обставини. Однак о. Дарій був також дуже сильно зв’язаний з Гожівщиною та з людьми які  були його парафіянами. Це була його «друга Лемківщина», тим більш, що більшість теперішніх парафіян Ґожова В’єлькопольського, Скв’єжини і Стшелєц Краєнських, виводять своє коріння з Лемківщини. Цим людям, які проживають на чужині, делеко від своїх рідних земель, о. Дарій віддав своє серце та старався служити їм навіть тоді, коли хвороба сильно його вимучувала.

Сьогодні ми зобов’язані передовсім пам’ятати про о. Дарія, як відданого душпастиря та сина лемківської землі. Табличка з його ім’ям і прізвищем на могилі повинна відкривати нам не лише конкретні дані про те, хто спочив в цій могилі, але повинні вони ставляти нам за кожним разом перед очі живу людину, з її життям та жертвенною службою для Церкви і громади. Ми повинні також завжди виявляти у молитві нашу вдячність о. Дарієві за його віддане служіння та за практичну любов до Бога, Церкви і рідного Народу.

Редакція