Духовенству, монашеству та вірним Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати,
Від початку Ювілейного 2025 року, Року Надії, який офіційно відкрив наприкінці грудня минулого року покійний Папа Франциск, минуло вже майже пів року. Порядок ювілейних святкувань переплітається зі звичним душпастирським та літургійним життям у нашій єпархії та в окремих наших парафіях. Упродовж дванадцяти місяців, присвячених Ювілейному року, ми стараємось час від часу зупинятися, щоб у застанові й молитві роздумати над відповідальністю за Церкву поодиноких груп наших вірних, які її творять. Досі ми вже намагалися усвідомити, яке значення для нашої Церкви мають монашество та духовенство. Окремий день молитви і розважань був присвячений мігрантам, воєнним утікачам та виселенцям. Неділя розслабленого стала нагодою звернути увагу на хворих, людей похилого віку та знеможених. Під час фестивалів сакральної творчості, які тиждень тому відбувалися у Білому Борі та Лігниці, ми зосереджували свою увагу на молодому поколінні, якому згодом доведеться перебрати від нас відповідальність за Церкву та нашу громаду. Ми також намагалися усвідомити, яка велика відповідальність лежить на нас, представниках старшого покоління, які повинні бути для дітей і молоді зразком для наслідування.
На всецерковному рівні вже відбулися різні заходи, а багато інших ще попереду. Нагадаю лише, що в Римі, за участю нового Папи Лева XIV, відбулися святкування Ювілею всіх Східних Католицьких Церков. Наша Церква святкуватиме свій Ювілей в останню суботу та неділю червня. Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, щиро заохочує та запрошує всіх нас зустрітися в ці дні у Римі — на спільній Божественній Літургії в базиліці святого апостола Петра та в Римському соборі святої Софії. Наприкінці липня цього року на свій Ювілей до Риму вирушить молодь з усього світу. Серед них буде також молодь з нашої єпархії. Усіх молодих людей з нашої єпархії, які ще не мають запланованого літнього відпочинку, щиро запрошую приєднатися до молодіжної прощі та разом вирушити до Риму.
У свою чергу Патріарша комісія УГКЦ у справах родин і мирян заохочувала, щоб у днях з 11 до 17 травня цього року відзначити в усій нашій Церкві Ювілей родин. Для зручності ми навіть отримали порядок проведення та короткі тексти для роздумів на кожен день. Ці тексти доступні на нашому єпархіальному сайті. Однак, готуючи загальний душпастирський порядок для нашої єпархії на 2025 рік, ми вирішили, що День родин будемо відзначати в неділю, 1 червня. Основні святкування відбудуться у Шпротаві — осідку Голови нашої єпархіальної комісії у справах родини. Кожна інша парафія нашої єпархії відзначатиме Ювілей родин цього ж дня за власним порядком, приділяючи особливу увагу родині як основній складовій нашої церковної та національної громади.
Всечесні Отці, дорогі у Христі Сестри і Брати!
Без родини неможливо уявити нормальне функціонування та розвиток церковної, національної й загалом людської спільноти. Родина насамперед асоціюється з батьками й дітьми, але її творять також представники старшого покоління — діди й прадіди. Родина — це спільнота любові між чоловіком і жінкою та їхніми дітьми, які є плодом цієї любові. У родині молоде покоління отримує належне виховання та духовну формацію. Родина — це також спільнота, у якій старше покоління батьків і дідусів може в старості розраховувати на підтримку й допомогу з боку своїх дітей та онуків.
Водночас родина в усі часи змагалася з численними викликами та небезпеками, що надходили ззовні й загрожували її єдності. Ці виклики стосувалися захисту подружжя від втрати взаємної любові та небезпеки його розпаду. Вони також стосувалися особливого завдання родини — відповідальності за людське й християнське виховання молодого покоління. Нерідко перед родинами постає також спокуса ухилитися від відповідальності за старше покоління — своїх батьків та дідусів.
Сьогодні наші родини також постають перед подібними викликами та небезпеками. Окрім традиційних труднощів, кожна родина зіштовхується з новими, часто несподіваними викликами — такими, як ті, що виникли у зв’язку з війною в Україні. Без родини та її відповідальної ролі у формуванні християнської сім’ї неможливо уявити майбутнє людської, державної та церковної спільноти.
Моє сьогоднішнє звернення не має на меті запропонувати готові рецепти для розв’язання всіх матеріальних, духовних, емоційних чи культурних проблем, які переживають наші родини в сучасну добу. Достатньо буде, якщо ми хоча б усвідомимо, які саме виклики у сфері родини ставить перед нами сьогоднішній світ. Достатньо буде, якщо ми у своїх парафіях і родинах шукатимемо ефективні способи відповіді на ці виклики.
Проблем у наших сім’ях не бракує. Однією з них є те, що багато як старших, так і молодших родин опинилися фактично поза Церквою та її впливом. Це стосується сімей, які після пандемії COVID-19 досі не повернулися до наших храмів. Але також це стосується молодих родин, які через навчання, роботу чи нове місце проживання опинилися в цілковито новому середовищі. На жаль, не всі вони знайшли своє місце у парафіяльній спільноті за новим місцем проживання, і якщо й беруть участь у літургійному житті, то здебільшого лише під час візитів до батьків — у так званій «родинній парафії». Це означає, що вони практикують рідко, принагідно або й зовсім не практикують. Вони практично не живуть життям своєї парафії, яка часто залишається для них чужою. Окрім того, багато наших родин, які нещодавно прибули до Польщі з України, також перебувають поза Церквою. Ми бачимо, скільки їх є, коли на Великдень вони згадують про храм і приносять кошики з пасхальними стравами для освячення. У нашій митрополії зараз існує широко розгалужена мережа парафій. Кожен, хто має бажання, може без великого зусилля дістатися до найближчої парафії. Потрібно лише трохи доброї волі та краплю зусилля.
Родина — це спільнота, в якій виховується молоде покоління. Першими вчителями й вихователями в цій спільноті є батьки. Саме вони зобов’язані навчити своїх дітей молитви, участі в недільній та святочній Божественній Літургії, розмовляти з ними рідною мовою. Зрештою, вони покликані виховати своїх дітей добрими людьми, відповідальними членами народу, держави та Церкви.
Батьки повинні також подбати про те, щоб після Першої Сповіді та Урочистого Причастя їхні діти продовжували вивчати катехизм згідно з власною церковною традицією. Натомість часто трапляється, що самі батьки рідко моляться — і відповідно не навчають цього своїх дітей. Вони рідко відвідують храм, а отже не беруть туди й дітей. Деякі батьки вважають, що молитви їхніх дітей навчать катехити, проте зазвичай це вже занадто пізно.
Частина батьків також не дбає про те, щоб їхні діти та молодь протягом усього періоду навчання в початковій школі відвідували уроки катехизму та рідної мови. Причина часто проста — дітей потрібно було б привозити до парафії, а це вимагає часу й зусиль. Зазвичай, коли настає час Першої Сповіді, кількість дітей, записаних на катехизу, значно зростає. Але згодом, після цього свята, багато з них більше не з’являються в парафіяльному житті. Постає питання: чи усвідомлюють самі діти, а також їхні батьки й родичі глибокий сенс і важливість Святого Таїнства Покаяння та Пресвятої Євхаристії, які вони приймають у цей день? Часто складається враження, що головну увагу зосереджено на фотографіях, одязі, подарунках. А це вже не християнство.
Пам’ятаймо: з обов’язку християнського виховання своїх дітей ніхто не є звільнені ані батьки, ані родина.
Величезний, найчастіше негативний вплив на наші родини сьогодні має також зовнішній світ. Усі ми живемо, немов у великому селі — бачимо, чуємо і наслідуємо приклади, які надходять до нас через сучасні засоби масової інформації. Усі все знають і все переймають. Наші молоді родини не відрізняються від родин в інших країнах Європи та світу. Життя в подружжі без церковного вінчання — навіть за відсутності будь-яких канонічних перешкод для шлюбу — розбиті сім’ї, діти, які зростають півсиротами, розлучення з будь-якої причини — усе це стало стандартом і серед наших родин. До цього додається ще одна болюча обставина — розриви в родинах, спричинені війною або тривалими виїздами на заробітки.
Хотів би звернути увагу ще на одну важливу тему — відповідальність за старше покоління. Сумно, але правда: сьогодні не лише більшість молодих родин не хоче жити разом зі своїми батьками, а й багато представників старшого покоління не прагнуть спільного життя з молодими. Кожен віддає перевагу власному простору, власному ритму життя. Це вже стало нормою і в наших родинах. Однак старші люди повинні мати впевненість, що в разі потреби хтось із молодших про них подбає. Що буде кому подати склянку води. Потрібно також пам’ятати про духовну турботу: не слід боятися запросити до старших осіб священника зі Святими Таїнствами. Це — християнський обов’язок, який стосується найважливіших, остаточних справ.
Всечесні Отці, дорогі у Христі Сестри і Брати!
У Ювілейному Році наші сім’ї особливо потребують уваги, підтримки та молитви. Як молодші, так і старші члени родини потребують Божого благословення, щоби гідно й відповідально виконувати свої обов’язки та достойно відповідати на всі виклики
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
Дано у Вроцлаві, 28 травня 2025 Року Божого.
