Дорогі Отці, співбрати у Христовому священстві!
У цей особливий для кожного священника день, яким є Великий четвер, щиро і сердечно вітаю всіх священників нашої Вроцлавсько-Кошалінської єпархії, які зібралися при Господньому жертовнику у Вроцлавському соборі та в конкатедральному соборі в Кошаліні на Вечірні з Божественною Літургією святого Василія Великого. Згадуючи обмивання ніг, яке під час Тайної вечері вчинив Спаситель Своїм апостолам, у Вроцлаві звершимо Обряд обмивання ніг дванадцятьом священникам, які цього дня символізують Христових апостолів.
Особливо хочу сьогодні привітати відсутнього через нещодавно перенесену важку операцію о. Шимона Янковського. Перебуваючи на лікарняному ліжку, він повідомив, що, на жаль, не зможе прибути до Вроцлава, де в попередні роки, під час Євангелія на обмивання ніг, традиційно втілював постать св. апостола Петра. Сьогодні він передає всім сердечні вітання. Також вітаю інших отців, яким хвороби чи інші серйозні обставини не дозволили прибути сьогодні до Вроцлава або Кошаліна. Сердечний привіт передаю всім нашим отцям, які з будь-якої іншої, відомої лише їм, причини, сьогодні не є з нами.
Дорогі співбрати у Христовому священстві!
Сьогодні, у Страсний четвер, ми доторкаємося до найглибшої таємниці й джерел Христового священства, до якого кожен із нас був включений через покладення єпископських рук і промовлені святителем слова формули рукоположення.
До кожного з нас звернені Христові слова, сказані після переміни хліба на Його Тіло та вина на Його Кров: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22, 19). Саме тому ми сьогодні стоїмо при престолі як священнослужителі. До нас також звернені інші Його слова, сказані апостолам у вечернику уже після Його Воскресіння: «Мир вам! Як Мене послав Отець, так і Я посилаю вас». Сказавши це, Він дихнув на них і додав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому затримаєте — затримаються» (Йо. 20, 21–23). Ми не можемо також забути слів Спасителя, сказаних перед Його вознесінням до неба: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 19–20).
Сьогодні, напевно теж, кожен із нас зворушено повертається думками й серцем до того дня, коли ми прийняли Таїнство Священства — до дня наших ієрейських свячень. Цього дня ми довго очікували, готуючись до нього семінарійними студіями та духовним зростанням. У той день ми були переповнені Божою любов’ю та любов’ю людей, складали присягу на руки святителя, обіцяючи бути послушними йому та його наступникам, а також вірно служити Богові, Церкві та Божому народові, спраглому Божого Слова, Святих Таїнств і священничого служіння. Ми були сповнені надії — що зможемо гори переставляти, світ оновлювати, протистояти всяким підступам лукавого, не втомлюватися в несенні Божого Слова, скріплювати людей Святими Таїнствами і Тілом та Кров’ю Христовою.
Напевно так було в практиці, особливо в перших роках нашого священничого життя та служіння. У більшості напевно так є і сьогодні, навіть після п’яти, десяти, двадцяти, сорока, чи п’ятдесяти років священничого служіння. Свідченням цього є життя нашої Церкви в Польщі, в Україні та в інших країнах світу, де приходилось нам, чи нашим співбратам у священстві, віддано служити.
Однак ми є тільки людьми, часто слабкими, яким Христове священство та ціле посланництво, яке Христос доручив своїм апостолам і нам, дароване є не задля нас самих, не задля нашої досконалості, мудрості, чи витривалості, але задля народу, відкупленого Христовою кров’ю. Так каже автор Послання до євреїв, коли говорить про єпископів: Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи (Євр. 5, 1). Слова ці відносяться також до кожного з нас, священників, які маємо частку у Христовому священстві.
Дорогі співбрати у Христовому священстві!
Цього року Страсний четвер випадає на особливий час. Згідно рішення Святішого Отця Франциска 2025 рік є Святим Ювілейним Роком Надії. В цей Святий Рік вписується також наша священнича надія. Може у нас вона є і надалі дуже сильною, готовою перевертати гори, плисти проти хвиль. Але, можливо теж, вона вже й ослабла — через роки служіння, хвороби, втому, душевне «випалення», брак підтримки, нерозуміння з боку вірних, співбратів, іноді навіть настоятелів чи єпископів.
Як би там не було, Страсний тиждень і дар Святого Ювілейного Року Надії — це нагода для кожного з нас, щоб ще перед Христовою Пасхою зупинитись на мить та розважити у душі отриманий колись дар ієрейських свячень, відновити радість цього дару і в собі самих — готовність до дальшого відданого служіння на Божій ниві.
Скористаймося нагодою сьогоднішнього дня, щоб повернутися до тієї первісної радості, яка наповнювала наші серця в день ієрейської хіротонії. З того дня нічого не змінилося: ні щодо наших можливостей, як священників, ні щодо очікувань від нас з боку Церкви та Божого народу. Може здаватися, що ми вже зробили все, що було в наших силах. Але це — ілюзія. Кожен священник, незалежно від віку чи стажу, завжди здатний вірно служити Богові й людям.
Не піддаваймося зневірі, песимізмові чи духовній апатії. Це може нам грозити тоді, коли зневіримось у своєму священничому служінні. Перед кожним з нас щоденно стають нові виклики. Кожен з нас, через отримання дару священства, є спроможний відповісти на всі ці виклики, незалежно від того куди прямує світ, який нас оточує.
Не ізолюймось. Щоправда, через обставини розкинення та діаспори, в якій живемо, не можемо часто зустрічатися, але все ж таки можемо підтримувати контакт хоча б через засоби масової комунікації, які дають нам великі можливості. Це може надихнути, дати сили, стати джерелом радості. Одружених священників заохочую до підтримування спільноти на рівні священничих родин — це буде на користь не лише самим священникам, але й цілим їхнім сім’ям.
Пробуймо відновити первісну радість яка наповняла наші серця, коли ми вперше ставали при Господньому жертовнику для служіння Божественної Літургії чи для звершування Святих Таїнств. Пам’ятаймо один про одного, відвідуймося, розмовляймо, згадуймо ювілеї, роковини свячень, важливі дати.
Дорогі брати у Христовому священстві!
Кожного дня дякую Богові у молитві за Вас, за Ваше покликання і священство, за Ваше вірне і віддане душпастирське служіння. В Ювілейному Році бажаю всім Вам сильної віри, кріпкої надії, яка не похитнеться у будь яких труднощах. Бажаю витривалості у молитві та у щоденних душпастирських обов’язках. Бажаю зрозуміння та молитовної і людської підтримки з боку Божого народу, якому всі служимо. Дуже дякую за духовну опіку над Божим людом, у першу чергу за тих, які постраждали через війну в Україні. Дуже дякую за розуміння і співпрацю у несенні спільної відповідальності за нашу Вроцлавсько-Кошалінську єпархію.
Усім Вам з серця благословлю та бажаю радісного та глибоко пережити празник Христової Пасхи.
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
Дано у Вроцлаві, у Великий вівторок, 15 квітня 2025 Року Божого.
