Лемківщина – мальовнича частина історичної етнічної української землі, що нині розташована на території Польщі, завжди була осередком багатої своєрідної культури та традицій, які передавалися з покоління в покоління. Село Новиця, яке заховане серед пагорбів і лісів Лемківщини, стало батьківщиною одного з найвідоміших українських поетів і прозаїків – Богдана-Ігоря Васильовича Антонича. Саме тут, у цьому тихому куточку, сформувалася творча натура митця, що пізніше дарувала світові неповторну поезію, сповнену любові до природи та української народної душі.
Тому не дивно, що саме Новиця, стала тим місцем, куди 11 жовтня 2024 р. Б. з’їхалися представники різних молодіжних спільнот УГКЦ Польщі, щоб поділитися з іншими своєю любов’ю, тривати разом в спільній молитві, зростати разом з іншими, слухаючи цікаві та повчальні доповіді спікерів. Варто відзначити, що порівняно з минулорічним з’їздом, який відбувався в Кракові, число спільнот збільшилося, що не може не тішити.
І ось настав вечір п’ятниці. Новиця зустрічає понад 50 молодих людей з різних міст Польщі: Перемишль, Люблін, Варшава, Краків, Вроцлав та ін. Підкріпившись з дороги, ми зібралися в стодолі, де на нас чекало цікаве знайомство у вигляді квізу, яке провела для нас Лілія Голубець («Обнова» Люблін) онлайн. Навіть фізична відсутність не стала цьому на заваді, головне вірити і уповати на Бога, бо, як пише Апостол Павло в посланні до римлян: «Шляхи Господні неісповідимі» (Рим 11, 33). Завдяки цій вікторині кожен дізнався більше про спільноти молоді, які були представлені на цьому з’їзді: «Обнова» Люблін, «На даху» Краків, «Темпус» Варшава, «Дім» Варшава та «На глибині» Вроцлав. Опісля кожен з учасників розповів трішки про себе, тож вечір добіг кінця і на нас чекали солодкі обійми сну.
Ранок розпочався з Літургії, яку служив для нас о. Роман Коцуровський в дерев’яній каплиці біля Сарепти. Далі за розкладом був спільний сніданок, а опісля був запланований цикл доповідей, які стосувалися безпосередньо спільноти: як її будувати, які труднощі можуть виникнути, що є найголовнішим в спільноті. На ці та багато інших питань ми отримували відповіді від наших спікерів о. Віталія Бойко та о. Сергія Гончарова («падре Серж»). Варто відзначити, що
о. Віталій не на словах знає, що є наріжним каменем будь-якої спільноти, оскільки сам був членом «Обнова» м. Тернопіль, а згодом однойменної спільноти з Любліна. Прості та дієві поради, які безперечно стануть в нагоді для кожного зокрема та для усіх разом. Доповідь «падре Сержа» була сповнена життєвими історіями та приправлена хорошим гумором, що справило хороше враження на слухачів. Він наголосив на 5 ключових елементах спільноти, а саме: керигма (добра новина), соціальні зв’язки, катехеза, Літургія та служіння. Марія Захарко зі Львова поділилася своїм досвідом, як член спільноти «Cursillo», яка має свої філії в багатьох країнах світу. Так ми довідалися, які напрями є ключовими в цій спільноті, на які групи вона ділиться, як стати «курсіїстом» та які заходи організовуються за їх участі. Цікава та змістовна розповідь, оскільки рівень спільноти «Cursillo», як ви могли зрозуміти є досить високим і нам було чого повчитися та що почерпнути для себе, щоб згодом, можливо, адаптувати ці ідеї в своїх містах.
Смачно та ситно пообідавши, ми вирушили на прогулянку звивистими стежками Новиці. Відвідали Дім Ікон та ознайомилися з колоритними роботами місцевих майстрів. Далі нашій увазі відкрилися пагорби, вкриті лісами, які осінь розмалювала дивовижними кольорами. Одразу згадуєш безтурботне дитинство в такій місцині: спокій, тиша, десь віддалік пасуться корівки, біля дороги поодиноко видніються гриби, яких достатньо є в цій порі року. Ти не можеш перестати насолоджуватися цим місцем і обіцяєш собі, що неодмінно повернешся знову. Ми не упустили нагоди зробити спільне фото, коли піднялися на вершину пагорба, оскільки краєвиди були чарівними та захоплюючими.
Настав час повертатися до стодоли, де в нас мало відбутися ділення спільнот. Ми мали змогу заслухати кожну з них та довідатися, як минув їхній рік, що цікавого вони зробили, що хочуть організувати в майбутньому. Пролунало багато цікавих ідей та «лайфхаків», що зайвий раз підкреслює творчість наших молодих людей. Після цього слово взяв о. Іван Піпка, який зараз опікується українською молоддю в Польщі, та розповів нам більше про історію Сарепти, проведення таборів для дітей, поділився своїм баченням розвитку молодіжних спільнот. Бажаючі могли поставити о. Івану питання, які їх цікавили, а також висловлювали свої думки та побажання, чого зараз прагнуть молоді люди та яка допомога потрібна нам зі сторони духовенства, зокрема для організації різних міжспільнотових заходів.
День був насичений різними подіями та переповнений непересічними людьми, тому хотілося подякувати Богу за це все, що ми й зробили, помолившись разом Вечірню у все тій же дерев’яній капличці. Після цього відбулися молитовні чування. Завдяки нашим талановитим виконавцям з перемиського гурту «Vox Dei» молитви прослави звучали насправді божественно. Напевно кожен відчув благоговіння і трепет у цей момент та спраді Божу пристуність посеред нас. Словами важко передати ту палітру емоцій, які вирували всередині кожного з нас, тому на наступний раз не вагайся, а реєструйся і поїхали з нами, бо воно того варте.
А далі, як то кажуть, хто добре молиться, той добре і відпочиває. Ми їли смажені ковбаски після насиченого дня, а далі дали волю своїм ногам, бо ж вечори холодні на Лемківщині, а грітися якось треба. Запальні танці та справжній музичиний, вже згаданий, гурт створили особливу та дуже круту атмосферу. Одним словом, кожен пішов додому відпочивати виснаженим, але мега задоволеним.
Недільний ранок завжди має починатися з Літургії і цей раз не став винятком. Ми завітали до старенької парафіяльної церкви в Новиці, де місцевий парох радо вітав нас та тішився, що стільки молодих людей буде молитися разом в одному храмі з місцевими жителями. Розташування церкви на пагорбі, посеред лісів, додає їй певного колориту та зачаровує око кожного перехожого, тому, якщо ви завітали до Новиці, то ви просто зобов’язані відвідати місцеву святиню.
Поснідавши, нам залишалося останнє та чи не найважливіше – планування спільних заходів спільнот на найближчий календарний рік. Ідей прозвучало стільки, що, напевно, вихідних в році не вистачить, щоб у всьому взяти участь. Молодь своїм власним бажанням, своїм прагненням показує, що їй це потрібно і кожен готовий жертвувати свій час, щоб провести його з такими прекрасними людьми. Хто каже, що Церква зараз помирає, будьте певні: допоки є такі небайдужі, вмотивовані та жертовні молоді люди Церква Христова буде жити і розвиватися, вдосконалюватися та адаптовуватися до потреб усіх нужденних, бо як пише євангелист Матей: «Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Мт 18, 20). Ви запитаєте, то які плани в нас на наступний рік, а ми в свою чергу краще будемо діяти, і ви дізнаєтеся про все згодом, бо, як каже народна мудрусть: «Хочеш розсмішити Бога – розкажи Йому про свої плани!».
Підкріпившись перед дорогою, прийшов час прощатися. Теплі обійми, приємні слова і незабутні емоції. Кожен щось візьме для себе з цього з’їзду молодіжних спільнот та сподіваємося, що в майбутньому воно принесе свої плоди, як те зерно, що впало в родючу землю. А завершити хотілося б словами Ісуса Христа, який сказав: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт 11, 29-30).
Стежте за нашими спільнотами в соцмережах, щоб не пропустити наступної грандіозної події, а вона неодмінно буде у форматі 4.0. До нових зустрічей!
Автор: Павло Гизюк, Спільнота молоді „Tempus”, Варшава
