Кожного року у Свято Петра і Павла вже кількадесят років поспіль у Тшеб’ятівській святині лунають слова цієї пісні. Так було і цього року. Згідно з новим календарем храмовий празник відбувся 29 червня (до минулого року це було 12 липня) 2024 року. Святкування почалось молебнем до свв. Верховних Апостолів, який відслужив о. Іван Ядловський з Гожова Вєлькопольського. Опісля почалась Божественна Літургія, яку очолив протосинкел нашої єпархії о. мітрат Богдан Галушка з Кошаліна у співслужінні з о. Марком Сосницьким з Колобжегу, згаданим вище о. Іваном, о. Михайлом Плецем, місцевим адміністратором та римо-католицькими отцями, серед яких були – о. Войцєх Гелак, декан і парох парафії в Мжежино, о. Бартош Вах з Новогарду та о.
Марцін Дуда, сотрудник з парафії в Тшеб’ятові. Проповідь виголосив о. Іван, який підкреслив, як важливо зберігати свою християнську і національну ідентичність. Це важливо в усі часи, але набирає особливого значення в сьогоденні. Наша вірність Христові є також вкладом до перемоги над нашими ворогами, як духовними так і національними. Це не дається легко. Потребуємо жертовності. Петро і Павло, як також і інші наші святі, можуть нам допомогти у цій нелегкій праці, оскільки вони вже перейшли цей шлях і тепер перед Престолом Всевишнього можуть випрошувати нам потрібні ласки в їх Подателя – Єдиного Бога у Пресвятій Тройці. На закінчення Божественної Літургії Тшеб’ятівські парафіяни привітали о. Мітрата Богдана з його ювілеєм 40-ліття священства. Отець Богдан отримав свячення з рук Секретаря Конгрегації для Східних Церков Архиєпископа Мирослава Марусина – у Перемишлі 1984 року. Ювіляр поділився короткими спогадами з цього торжества сорокарічної давнини, коли у Польщі вірні нашої Церкви вперше після війни мали змогу вітати свого єпископа. Після Літургії, відбувся процесійний обхід навколо храму і обряд посвячення полів. Цей обряд складається з молитов та зачитування чотирьох текстів з Євангелія і кроплення свяченою водою чотирьох сторін світу. Це посвячення є подякою Богу за його дари і прохання про благословення для тих, хто працює на полі, щоби Бог благословив рясними плодами працю їхніх рух. Цей обряд також пригадує кожному, що усе що маємо є даром Божим. Тому важливо вчитись це цінувати і шанувати, а Богу віддавати належну честь. З закінченням церковних Богослужінь більшість з присутніх вірних продовжили свято храмового празника, вже традиційно, спільною трапезою, у «Світлиці», яка дає змогу зустрічі та відновлення міжособистісних відносин, почути себе спільнотою у різних вимірах цього слова. Кожного року бачимо наскільки зменшується чисельність вірних парафії. Цього року було більше сімдесяти осіб. Але присутніми були не тільки місцеві Петрово – Павлівські дзвони з парафії у Тшеб’ятові парафіяни, а й представники між іншим Гданська, Щеціна, Колобжегу, Глівіц та
інших місцевостей. Надіємось, що у наступному році в храмовий празник зможемо подякувати Богові за перемогу України у захисті нашої Батьківщини.
Парафіяни
