Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Перед хвилиною ми чули Євангельску розповідь, записану Євангелистом Матеєм в 14. розділі, про те, як Христос ходив по воді. Слухаючи цей та інші подібні описи про Христові чуда, можемо відчувати жаль, чому в наших часах Христос сам, або за посередництвом священників, єпископів, монашества, чи вірних, не робить подібних надзвичайних знаків? Таким способом можна було б уникнути бодай частини нещастя, яке доторкає людей. Бо й сьогодні маємо потребуючих, хворих, поранених, покалічених у війні, нещасливих, розгублених у своєму житті людей, які потребують надзвичайного Божого діяння. Також сьогодні трапляються в нашому житті ситуації, які вимагали б нестандартного діяння, подібного до Христового ходження по воді. А такі знаки сьогодні не діються, принайменше, не часто. Як захворіємо, мусимо шукати допомоги в лікарів, які однак не завжди в силі нам допомогти. Не маємо забезпечення перед несподіваними і надзвичайними нещастями, такими, як хоча б катастрофа польського автобусу з минулого тижня в Хорватії. А видається, що вистарчило б тільки невеличке попередження, пересторога за посередництвом ангела хоронителя.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Протягом свого життя Христос справді зробив багато чудес: оздоровляв хворих, калік, навіть тоді, коли по-людському ситуація видавалась безнадійною. Траплялось, що воскрешав померлих. Варто пригадати сина вдови з Наін, чи Лазаря, якого тіло від трьох днів спочивало вже у гробі.
Все це правда. Але потрібно також пам’ятати, що разом з Христовим воплоченням світ раптово не помінявся. Коли Христос воскрешав одних, інші люди вмирали. Зрештою, навіть воскресені ним особи і так пізніше померли. Коли Він оздоровляв хворих, калік, сліпих, розслаблених, дальше залишались люди, які терпіли та вмирали від своїх недуг. Варто також пригадати, що Христос оздоровив лише одного хворого, який 38 років лежав при Овечій Купелі в Єрусалимі. Інші хворі і каліки, яких була там безліч, залишились зі своїми недугами. Євангелист Іван так про це говорить: Є в Єрусалимі Овеча купіль, що зветься по-єврейськи Витесда й має п’ять притворів. У них лежала сила недужих, сліпих, кривих і сухих, які чекали, коли зворушиться вода: бо ангел Господній сходив час від часу в купіль і зворушував воду, і хто перший по зворушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга (Йо. 5, 1-2). Видужав тільки один чоловік. Інші дальше залишились хворими. Не було отже так, що у Христових часах всі хворі були надзвичайно виліковані. Не це було місією Христа.
Метою приходу на світ Спасителя не було творення чудес та зміна світу через надзвичайні знаки. Христос прийшов на світ щоб показати людині, що Бог є вірний своїм обітницям. Прийшов на світ, щоб спасти, тобто увільнити людину від гріха і нещастя, яке несе гріх. Христос прийшов на світ також тому, щоб показати людині, що Бог є сполідарний з людиною у її житті та у всіх її болях і нещастях, яких вона досвідчає, включно зі смертю. Бачимо це, коли Він несе на Голгофту хрест на якому опісля помре. Христос хоче показати людині, що разом з ним людина спроможна подолати всяке горе і нещастя. Врешті хоче показати, що людське життя не закінчується на землі тільки буде продовжуватись у вічності. Він, як перший, перейшов від смерті до життя. Чуда, які творив Христос мали тільки допомогти людям повірити у Христове божество та у все те, чого Він навчав.
Ідучи з довірою до Христа, сприймаючи Його навчання, людина буде спроможною подолати всі проблеми і труднощі, які з’являться на її життєвому шляху. Стане подібною до св. Петра з сьогоднішнього Євангелія, який ішов по воді. Однак все було добре, доки Петро не відвертав свого зору від Вчителя. Коли почав думати про високі хвилі, про щораз сильніший вітер, про безмежну глибину під своїми ногами, про неприродність цього що власне робить, коли забув про свого Вчителя, який дозволив йому ходити по воді, почав справді потопати. Потрібно було Христової руки, яка витягнула б його з глибини та безпечно привела до лодки.
Христос не мусить чудесно міняти нас та дійсності яка нас оточує. Вистарчить, що у важких хвилинах скористаємо з Його сили та благословення. Якщо навіть залишимось у числі неоздоровлених Христом людей то і так вистарчить нам сили, щоб вистояти у важких хвилинах. Потрібно тільки пам’ятати, що завжди біля нас є Христос, який разом з нами співстраждає, плаче та одночасно нас підтримує. Це має особливе значення тепер, коли в Україні ведеться кривава війна яка несе біль і страждання.
Богослови пояснюють, що сьогоднішня Євангельська розповідь це особливе вчення про Церкву. Христос, який ходить по воді являється Господом, який володіє природою. Петро просить Христа про можливість підійти до нього по воді, бо має велике довіря до свого Вчителя. Лодка з учнями і Петром, яка є символом Церкви, може знайтись на розбурханих та небезпечних світових хвилях. Не можемо однак ніколи забути про близкість нашого Спасителя. Він завжди є біля нас. Він є Спасителем кожного з нас та цілої Церкви. Він не дозволить ні Церкві, ані нікому з нас пропасти (пор. Мт. 16, 18).
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Приглянувжись уважніше можемо також в житті Церкви достерегти признаки особливого Божого діяння. Минулої неділі, в часі Божественної Літургії о годині десятій, я уділив ієрейські свячення дияконові Богданові, випускникові Івано-Франківської Духовної Семінарії. Він навчався там, як семінарист Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Таким чином наша єпархія має нового священника, який розпочинає священниче служіння в парафії у Білому Борі.
Після так званих ситих років, коли вистарчало нам священників, які доростали в наших родинах, від багатьох років в наших єпархіях у Польщі бракує місцевих покликань до священничого і монашого життя. Могло б видаватись, що незабаром, коли постаріється теперішнє покоління священників, єпископи не будуть мали кого послати до наших людей. Але дякувати Богові дальше приходять молоді покликання, які походять з України, де отримали дар покликання та семінарійну осівту і формацію. Христос не дасть пропасти нашій Церкві у Польщі, яка сьогодні служить не тільки своїм традиційним вірним, нащадкам виселенців акції Вісла з-перед 75-ти років, але також новоприбулим тут вірним з України. Потрібно однак не уставати в молитві за нові монаші і священничі покликання з наших традиційних та новоприбулих до Польщі родин.
Ще одне. Надзвичайні чуда все ж таки і сьогодні діються та є потрібні Церкві. Особливо чудо за посередництвом Слуги Божого Митрополита Андрея Шепицького потрібне для завершення його беатифікаційного процесу. Тому в наших конкретних труднощах заохочую випрошувати в Бога чуда власне за посередництвом цього Божого Слуги.
В нашому житті та в наших щоденних проблемах не втрачаймо духовного контакту з Христом. Не починаймо думати про високі хвилі, про сильний вітер, про морську глибінь та про небезпеки, які на нас чигають. Пам’ятаймо радше про Христа, який є разом з нами. В Ньому зможемо знайти силу на всі наші болі, страхи, на нашу обмеженість та безсильність. З нашим Спасителем ми спроможні пройти все, витривати всяке горе а навіть іти по воді. Це стосується так кожного з нас, як одиниці, як також всіх нас, як спільноти та Церкви.
Пам’ятаймо також про те, що Бог і в наших часах творить чудеса, так для Церкви, як і для поодиноких людей. Бажаю сьогодні всім вам відчуття Божої пристуності та благодаті, Його сили та простягнутої до нас руки, коли трапиться нам потопати у життєвих хвилях.
Слава Ісусу Христу!
