Слава Ісусу Христу!
Преосвященніший Владико Митрополите,
Всечесніші Отці, дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сердечно вітаю Вас, Преосвященніший Владико Митрополите Євгене, вітаю духовенство, монашество та всіх вірних, які беруть участь у цій Божественній Літургії в Каплиці Чудотворної Ікони Матері Божої Ченстоховської. Вітаю також Генерального Консула України у Кракові Пана В’ячеслава Войнаровського. Дякую всім за молитовну присутність в цьому святому місці в часі третьої, після відновлення, прощі греко-католиків на Ясну Гору. Дозвольте, що на початок звернусь до присутніх тут латинників та до всіх, хто з нами єднається за посередництвом інтернетового телебачення Ясної Гори.
Pragnę serdecznie przywitać na greckokatolickiej Boskiej Liturgii św. Jana Chryzostoma obecnych i modlących się z nami wiernych obrządku łacińskiego. Liturgii przewodniczy Arcybiskup Eugeniusz Popowicz Metropolita Przemysko-Warszawski, z którym koncelebrują kapłani greckokatoliccy oraz mówiący te słowa Biskup Wrocławsko-Koszaliński Włodzimierz R. Juszczak. Razem, katolicy wschodni, jak i katolicy obrządku łacińskiego, stanowimy jeden powszechny Kościół katolicki. Pozostajemy w jedności Eucharystycznej, uznajemy zwierzchność Ojca Świętego, czcimy Matkę Bożą, jako naszą wspólną Matkę, Bogurodzicę i Opiekunkę – Pokrow.
Nie bez powodu jesteśmy dzisiaj tutaj, przed Cudowną Ikoną Matki Bożej Częstochowskiej. Według przekazów Ikona ta przywędrowała na Jasną Górę ponad 630 lat temu, ze Wschodu, z terenu obecnej Ukrainy. Dzisiaj przychodzą do niej z modlitwą nie tylko Polacy, ale też grekokatolicy z Ukrainy i z Polski, aby pokłonić się przed Nią, jak przed swoją Matką i Królową. Od wieków czekała Ona tutaj na swoje dzieci ze Wschodu.
Obecny rok jest dla Kościoła Greckokatolickiego w Polsce Rokiem Jubileuszowym. 25 lat temu, została utworzona przez Ojca Świętego Jana Pawła II greckokatolicka Metropolia Przemysko-Warszawska. Z części dotychczasowej Eparchii Przemyskiej została utworzona druga diecezja – Eparchia Wrocławsko-Gdańska a sama Eparchia Przemyska została podniesiona do godności Archidiecezji. W tych wydarzeniach miała swój udział Jasna Góra z Cudowną Ikoną Matki Bożej.
Tutaj, w latach osiemdziesiątych ubiegłego stulecia, jesienią każdego roku, przybywali tłumnie grekokatolicy z Polski, aby poprzez Nowennę przygotowywać się do obchodów 1000-lecia Chrztu Rusi – Ukrainy. W dniach 10-11 września 1988 r., gdy Kościół greckokatolicki na sowieckiej wówczas Ukrainie musiał działać w ukryciu, w katakumbach, tutaj, na Jasnej Górze, w obecności Biskupów greckokatolickich z Europy Zachodniej i Ameryki a także Biskupów łacińskich, przedstawicieli Episkopatu Polski, miały miejsce centralne Uroczystości Milenijne Kościoła greckokatolickiego dla całej Europy Centralnej i Wschodniej, w tym też dla Ukrainy. Przed murami Jasnej Góry, na których stanął symboliczny ikonostas, w Boskiej Liturgii uczestniczyło ponad czterdzieści tysięcy grekokatolików. Rok później, 16 września 1989 r., również tutaj, w Bazylice Jasnogórskiej, święcenia biskupie przyjął ówczesny ks. mitrat Jan Martyniak, późniejszy arcybiskup i Metropolita. Był on pierwszym greckokatolickim biskupem wyświęconym po wojnie w Polsce. Dlatego przybywamy tutaj, do Ikony naszej wspólnej Matki, jak do siebie.
Od kilku już lat istnieje w Częstochowie greckokatolicka parafia. Obecny z nami ks. Włodzimierz jest nie tylko duszpasterzem dla częstochowskich grekokatolików, ale udziela się również jako ukraińskojęzyczny spowiednik na Jasnej Górze. W każdą też sobotę wieczorem, o godz. 20.00, przewodniczy on Akatystowi, wschodniej modlitwie Maryjnej, sprawowanej w intencji pokoju na całym świecie.
Dlatego to miejsce, wraz z Ikoną Matki Boskiej Częstochowskiej, powinno wszystkich nas łączyć i jednoczyć, niezależnie od tego, czy jesteśmy wschodnimi, czy zachodnimi chrześcijanami, czy rozmawiamy po polsku, czy po ukraińsku. Tutaj wszyscy powinniśmy byś szczególnie zjednoczeni jak bracia i powinniśmy czuć się otoczeni opieką Przenajświętszej Bogurodzicy, naszej wspólnej Matki. Witam wszystkich obecnych i zapraszam do wspólnej modlitwy.
Преосвященніший Владико, дорогі у Христі Сестри і Брати!
Завтра, згідно з юліанським календарем, будемо відзначати Празник Зіслання Святого Духа – Зелені Свята. Сьогодні Заупокійна субота – день молитовної пам’яті за всіх наших покійних. Зараз після Божественної Літургії, в каплиці під шатром, що біля церкви в котрій ми звичайно молились, відслужимо заупокійну Панахиду.
Апостольські Діяння розповідають, що після Христового Вознесіння, всі, хто був свідком цієї події, повернули з Оливної Гори в Єрусалим, щоб в молитві очікувати Святого Духа, якого обіцяв послати Христос. Так про це говорять Апостольські Діяння: Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами (Ді. 1, 13-14). Кілька рядків дальше читаємо такі слова: А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти (Ді. 2, 1-4).
Пресвята Богородиця була свідком вознесіння на небо свого Сина та опісля також перебувала з апостолами і першою спільнотою християн, коли зступив на них Святий Дух. Зіслання Святого Духа це також момент народження Христової Церкви. Ознакою цього є не тільки вогонь, який зійшов на всіх, не тільки сильний вітер, який дався чути, але також відважна промова св. апостола Петра, яку розуміли всі, хоча прибули з різних сторін світу та розмовляли різними мовами. В центрі цієї події, зосереджена у молитві, наділена разом з апостолами дарами Святого Духа, перебуває також Пресвята Богородиця. Вона нічого не говорить. Не почуємо на сторінках Святого Письма вже жодного Її слова. Але вона буде постійно з цією спільнотою, яку скріпив Святий Дух. Хоча не буде проповідувати, не буде творити чудес, але буде Вона її серцем. Всіх учнів Її Божественного Сина буде обіймати материнською молитвою. Вдячні апостоли та перші християни не забудуть про Неї. Також будуть пам’ятати про Неї у хвилині її смерті. За давнім переданням Пресвята Богородиця провела решту свого життя під опікою св. Йоана апостола в Ефезі, в місті, яке сьогодні знаходиться в Туреччині. Два роки тому ми відвідали це місце та дімок Пресвятої Богородиці. Там і сьогодні, кожного дня приходить, щоб помолитись, велике число людей. Вона діє там по сьогоднішній день.
Спокійно, без зайвих слів, в молитовному очікуванні, Вона і сьогодні чекає на учнів Свого Божественного Сина в багатьох Марійських містах Польщі, України та інших закутин світу. Вона готова розгорнути над головами тих, які прийдуть до Неї з молитвою і проханням, свій материнський омофор. Хто з нас не був, або принайменше не чув про Зарваницю, про Ясну Гору в Гошеві, про Ікону Милосердя Двері в Ярославі, про Білий Бір, про Гору З’явління біля Перемишля, про Святу Гору Явір на Лемківщині, чи про Люрд або Фатіму? Всюди Вона, та сама, чекає нас та готова заступатись за нами у Свого Сина.
Сьогодні ми в Ченстохові, перед лицем Чорної Мадонни. Протягом шести століть стежку до Неї витоптували мільйони побожних людей. Приводила їх сюди незмінно глибока віра у Христа, Божого Сина та переконання, що Його земська Мати, Пресвята Богородиця, яку Він з душею і тілом забрав до неба, зможе випросити нам потрібні ласки у наших щоденних потребах та злиднях.
Прибуваючи сьогодні до Пресвятої Богородиці у Її Чудотворній Ченстоховській Іконі, приносимо з собою всі наші болі, страхи, побоювання за долю свою та наших родин, приносимо страх перед війною на Сході та можливим її поширенням в Україні. Приносимо зі собою часто цілу свою емігрантську недолю з цим усім, що вона несе: віддаленням від родини, від рідного краю, з непевністю про працю та місце проживання, деколи з неприхильним ставленням місцевих. Але напевно приходимо також з радістю, щоб подякувати за все добро, якого ми досвідчили, за несподівані дари які стали нашою участю.
Користаймо з нашої присутності в цьому святому місці, перед лицем Пресвятої Богородиці у Її Чудотворній Іконі. Складім перед Нею всі наші радості і болі. Просім про Її постійне заступництво, про Її Покров у всіх наших потребах. Пам’ятаймо, що ми тут присутні не тільки як одиниці, фізичні особи. Ми є представниками більших спільнот: наших родин, наших парафій, нашого народу, наших єпархій та нашої Церкви. Пам’ятаймо у молитві про всі наші спільні потреби. В час Декади місійності, яку власне закінчуємо, почуваймось відповідальними не тільки за нас самих але також за наші спільноти, які творимо. У всьому нехай хоронить нас та покриває Своїм омофором Пресвята Богородиця.
Слава Ісусу Христу!
