Слава Ісусу Христу!
Преосвященний владико Аркадіє,
Всесвітліші Отці Мітрати, Всечесніші Отці,
Вельмишановний Пане Консуле,
Szanowni Przedstawiciele Władz Samorządowych,
Високопреподобні Сестри,
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх, хто прибув сьогодні до кошалінського парафіяльного храму, щоб відзначити черговий храмовий празник Успення Пресвятої Богородиці. Вітаю в першій черзі Преосвященного Владику Аркадія Трохановського, першого єпископа недавно утвореної Ольштинсько-Ґданської єпархії. Владико, сердечно Вас вітаю та радію з вашої присутності тут, в Кошаліні, де ще недавно ви виконували служіння Кошалінського декана. Ґратулюю піднесення до єпископської гідності та бажаю світла Святого Духа та повноти Його дарів. Вітаю всесвітлішого о. мітрата Богдана Галушку, пароха кошалінського та протосинкела нашої Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Вітаю отця мітрата Юліяна Гойняка, всіх присутніх отців, які беруть участь у цьогорічних святкуваннях. Вітаю також о. диякона Павла, який прийняв дияконські свячення на початку цього року у Вроцлавському соборі.
Вітаю Почесного Консула України у Щеціні Пана Генрика Колодія з Дружиною. Witam obecnych przedstawicieli Władz Samorządowych Województwa Zachodniopomorskiego a także Władz Miasta Koszalina.
Не можна незауважити присутності на сьогоднішніх святкуваннях наших Сестер. Вітаю всіх учасників сьогоднішніх парафіяльних святкувань – місцевих, кошалінських парафіян, тобто господарів цього місця та всіх гостей, які прибули до Кошаліна з інших наших парафій. Радію з Вашої присутності та тішусь, що можемо разом славити Бога і віддавати честь Пресвятій Богородиці, Покровительці цієї парафії, в день Її Успення.
Цьогорічні наші святкування відзначаються тим, що вони є одночасно відзначенням круглого ювілею 50-ліття існування тутешньої парафії. В цьому році, в якому святкуємо чверть століття існування нашої єпархії, святкуємо одночасно пів століття існування парафії в Кошаліні. Надзвичайність цьогорічнних кошалінських святкувань виникає також і з цього, що ці святкування вперше проходять в конкатедральному соборі Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Дотеперішній наш ґданський конкатедральний собор опинився в новій єпархії а звання – гідність конкатедрального собору було офіційно надано дотеперішній нашій парафіяльній церкві в Кошаліні. Тому сьогоднішній празник Успення Пресвятої Богородиці є першим храмовим празником конкатедральної парафії в Кошаліні. Всім парафіянам та о. Парохові складаю ґратуляції з причини піднесення вашого парафіяльного храму до гідності конкатедри, тобто другого по катедрі, храму у Вроцлавсько-Кошалінській єпархії.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
У своєму слові хочу поділись деякими думками на тему Вашої парафії, яка відзначає 50 років свого існування. Парафія це передовсім люди, вірні, які творять парафіяльну спільноту. Перша Божественна Літургія була відслужена в Кошаліні покійним отцем Володимиром Пирчаком 25 грудня 1971 р. в костелі св. Йосифа. Було це майже 25 років після виселення наших вірних з рідних земель в часі акції Вісла. 25 років це давгий час. Ті, які проводили акцію Вісла думали, що стільки часу повинно вистарчити на повну асиміляцію нашого народу на чужині. Ви, ваші батьки, діди витривали, не піддались асиміляційним процесам, не забули про своє походження, не забули про Церкву, хоча вона не мала права діяти, не забули рідної мови та після чверть століття з радістю прийняли чутку про початок греко-католицьких відправ в Кошаліні, про утворення, як тоді говорилось greckokatolickiej placówki duszpasterskiej. За глибоку віру, любов Бога, вірність Церкві та народові, за витривалість у важких часах, за перенесені терпіння та злидні, належиться всім вам, тут присутнім а також тим, яких немає вже серед живучих, глибоке признання та подяка.
Годі уявити собі парафію без священника. В кошалінській парафії не було багато священників – головних було двох: покійний отець Володимир Пирчак та теперішній парох о. мітрат Богдан Галушка. Інші, довших або коротший час їм допомагали. Поміж ними були: вже покійний о. Михайло Борис, о. Роман Врущак, о. Михайло Дзюба, о. Андрій Бунзило. Вікарієм був тут також якийсь час ваш теперішній парох о. Богдан Галушка. Перший парох Кошаліна, о. Володимир Пирчак, душпастирював тут понад тридцять років, від 1971 до 2003 р., тобто аж до своєї смерті. За два роки виповниться двадцять років душпастирського служіння теперішнього пароха отця мітрата Богдана Галушки. Підготовляючи цю проповідь я з признанням дивився на постать першого вашого пароха о. Пирчака. Будучи душпастирем в Кошаліні, Боболіцях і Джев’янах, він водночас, як виникала така потреба, служив в Інську, Слупську, Сьвідвіні, Б’ялоґарді, Славні та в Лємборку. Заки прийшов до Кошаліна служив нашим вірним в Доброму Місті, П’єнєнжні, Щецінку, Баркові та М’єндзибожу. Цю територію обіймають сьогодні два наші деканати та частинно ще один у новій, Ольштинсько-Ґданській єпархії. Отець Пирчак дбав про християнське, але також про національне виховання своїх парафіян і то не тільки наймолодших. Був присутнім в храмі, при престолі, але також на всіх громадських відзначеннях, концертах та торжествах. Отець Володимир Пирчак багатьох з вас охрестив, повінчав. Його душпастирська ревність заслуговує на вдячність та бодай на коротку молитву за спокій його душі. Ми, як молодше покоління священників, повинні вчитись від наших священників тамтих, важких часів, душпастирської ревності та відданості Богові, Церкві і народові.
Теперішній парох, о. мітрат Богдан Галушка, завершив розпочату отцем Володимиром будову парафіяльного храму та дому, разом з парафіяльним центром у церковному підвалі. Сьогодні маєте свій, гарно влаштований парафіяльний храм та цілий душастирський осередок, який є теж матеріальним свідоцтвом про живучість вашої громади. Отець Богдан докладає старань, щоб ця спільнота була живою християнською спільнотою та щоб не забувала про своє коріння, про мову та рідні традиції. Можу тільки бажати, щоб цей душпастирський центр всім вам, вашим родинам, добре служив та щоб був потрібним для наступних поколінь. Дякую о. мітрату Богданові за його віддане душпастирське служіння вашій спільноті. Нехай Господь благословить та обдаровує вас Отче кріпким здоров’ям. Пам’ятайте та дбайте про свого пароха, допомагайте йому та підтримуйте його у душпастирському служінні а також коли ідеться про його здоров’я.
Кошалінська парафія знаходиться в добрій ситуації бо майже від початку свого існування має у себе монахинь – сестер зі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Початково сестри допомагали о. Володимирові доїжджаючи до Кошаліна. У 1974 р. замешкали тут на постійно. Варто пам’ятати, що за неповні три роки виповниться п’ятдеситиліття постійної присутності Сестер Служебниць в Кошаліні. Що означає мати сестер в парафії, о. парох та ви всі добре знаєте. Буває, що деколи ми, духовенство та миряни, не доцінюємо сестер та їхньої праці. Коли б раптово забракло сестер в Кошаліні, чи в інших парафіях, де вони є, ми б тоді напевно відчули це болісно. Сестри займаються храмом, навчають дітей і молодь катехизму, пам’ятають про потребуючих а тепер також про новоприбулих з України та передовсім моляться за всіх нас. Годі мені сказати скільки сестер протягом майже пів століття перевинулось через Кошалін. Напевно було їх кількадесят. Також і сьогодні, хоча їх небагато то і так служать не тільки в Кошаліні але доїжджають ще до Білого Бору. Колись сестри з Кошаліна доїздили також до Валча, Джев’ян, Тшеб’ятова, Битова, Слупська та Члухова. Дорогі Сестри, дуже дякую вам за ваше віддане служіння та відкритість на душпастирські потреби нашої Церкви. Нехай Господь щедро благословить потрібними дарами, також і покликаннями до вашого монашого Згромадження. Ви, як парафіяни, подібно як про свого пароха, не забувайте також про сестер та про їхні потреби.
Парафія, яка існує п’ятдесять років повинна приносити щедрі духовні плоди. Можна сказати, що ви, як парафіяльна спільнота чогось доробились за пів століття. Вистарчить вказати на цей храм та парафіяльний дім, про які я вже скоріше згадував. Від майже двадцяти років не мусите тинятись по чужих кутах. Ви, як парафія та парафіяни є вже господарями у своєму храмі. За це належиться сьогодні подяка Богові, вам та вашій жертовності а також вдячність добрим людям, які підтримували вас у цьому ділі.
Але коли говоримо про овочі парафіяльного життя та ми повинні мати на думці не тільки матеріальні речі, споруди – будинки, але головно овочі, які зроджуються у людських серцях. Це віра в Бога, це любов Бога, ближнього, рідної Церкви та народу, це надія на краще завтра та на вічне життя у Бозі. Можна мабуть сміло сказати, що коли б тут, в Кошаліні, п’ятдесять років тому не була утворена наша парафія, то правдоподібно сьогодні не було б тут також греко-католиків, не було б мабуть і багато українців. Бо скільки осіб було б готовими доїздити щонеділі до Колобжеґу, Славна, Боболіц, чи Білого Бору? Мабуть не надто багато. В наших парафіях зустрічаємось з сумним явищем, що частині наших вірних важко прийти в неділю до храму, який є на місці. А їхати до іншого, віддаленого двадцять, тридцять чи більше кілометрів, міста, мабуть було б ще важче, не зважаючи на це, що сьогодні практично всі мають свої машини.
Ваші діти розсіяні сьогодні по цілому світі та по різних містах Польщі. Дякувати Богові, якщо вони не забули про те, звідки прибули, якщо не забули про своє церковне та національне походження, якщо не забули рідної батьківської мови. Якщо пам’ятають, то значить, що тут, в кошалінській парафії, отримали добру християнську основу. Якщо не пам’ятають то часами варто може їм це пригадати. Однак, як би не було, потрібно завжди пам’ятати про них у своїй молитві.
Але духовні овочі кошалінської парафії це також священничі покликання, які вийшли з цієї парафії, це священники які сьогодні служать у нашій Церкві. Треба признати, що під цим оглядом кошалінська парафія має чим похвалитись. Від вас, з ваших родин, вийшло п’ятьох священників та один диякон. Майже всі вони сьогодні присутні на цій Божественній Літургії. Складаємо особливу подяку Богові за них: за пароха нашого вроцлавського собору, за парохів Зам’єніц, М’єндзижеча та Ґожова. Дякуємо за о. Романа, який служить нашим вірним в Німеччині та за о. диякона Павла, який сьогодні з нами при престолі. Дякуємо за їхніх батьків, за родини в яких вони виросли та в яких формувалось та зростало їхнє покликання. Бог дає покликання в кожній парафії. Щоб однак покликання принесло духовні овочі потрібно відповідної атмосфери в родині та в парафії. Дякую вам за те, що це, що посіяв Бог, принесло овочі у ваших родинах та сьогодні служить цілій нашій Церкві. Якщо б кожна парафія була так плідною у священничі покликання, то мабуть ми мусіли б їх експортувати до інших єпархій, також поза кордонами Польщі.
Нажаль, хоча в Кошаліні є наші сестри, які ревно тут служать, з Кошаліна не вийшло жодне монаше покликання. Тому моліться за нові покликання з кошалінської парафії – так до священничого, як і до монашого життя. Покликань дальше потребуємо. Христовий виноградник дальше потребує працівників. Не уставайте на тому, що з Кошаліна вже і так вийшло багато покликань.
Дорогі у Христі сестри і брати!
Можна було б говорити ще про багато різних аспектів духовного та матеріального життя кошалінської парафії. Можна було б говорити про церковний хор, про богослужіння, про різні організації та про різні роди вашої громадської діяльності. Можна було б говорити про вашу громадську відповідальність та суспільну працю, яка в’яжеться хоча б з підготовкою сьогоднішнього свята. Але мусимо пам’ятати, що парафія це не тільки юридична одиниця, яка має свій храм, свого пароха та місце в якому збуваються різні релігійні та громадські події. Парафія це передовсім спільнота, якої головним завданням є вести людей до святості та до спасіння у Христі. Тому, святкуючи в сьогоднішній храмовий празник Успення Пресвятої Богородиці Золотий Ювілей вашої парафії потрібно пам’ятати про Святі Таїнства, які в цій спільноті були уділені та про проповідування Доброї Новини, яке тут збувалось і збувається від часу, коли в Кошаліні почали служитись Божественні Літургії у візантійському обряді.
Тому на сьогоднішній Ювілей вашої парафії складаються передовсім відслужені тут, в Кошаліні, Божественні Літургії. Без Літургії, без Пресвятої Євхаристії, немає парафії та немає спільноти Божих людей. Був час коли ви не мали свого храму, коли Божественна Літургія служилась гостинно тільки по визначеним годинам в неділі та свята в костелі св. Йосифа. Але була тут парафіяльна спільнота, яка гуртувалась довкола престола, на якому служилась Безкровна Жертва нашого Спасителя. Завжди був з вами священник, який деколи не мав навіть можливості скористати з відпустки/урльопу, бо мусів та хотів бути з вами, щоб не залишити вас у неділю і свята без Служби Божої.
П’ятьдесят років існування парафії це також вислухані сповіді та уділені священниками розгрішення. Іншими словами, це п’ятдесят років Божого милосердя, яке уділялось вам у святій сповіді. Ювілей, це охрещені протягом пів століття діти, які вже виросли на дорослих осіб. Це, у немалій частині ви, ваші онуки, ваші діти, присутні і неприсутні сьогодні на цих ювілейних святкуваннях. Взявши в руки парафіяльні метрикальні книги можна було б точно почислити всіх, які у вашій парафії були охрещені. Прикро священникові, коли мусить деколи виписувати метрику хрещення особам, які пізніше відходять від своєї парафії та від своєї Церкви. П’ятдесят років це також особи, які бувши членами цієї парафії, відійшли до вічності, закінчили своє дочасне життя. Віримо що вони продовжують його у вічності з Воскреслим Христом. Ми переконані також, що до святості вони дійшли, як члени і завдяки цьому, що були членами цієї парафіяльної спільноти. Тут, в кошалінській парафії, разом з вами освячувались.
Годі було б також почислити скільки протягом п’ятдесяти років було виголошено до вас проповідей, реколекційних наук та всіх інших наук і повчань. До цього потрібно приєднати проведені лекції катехизму. Всього цього було дуже багато. Все це належить до місії проповідування Божого Слова. Без цієї місії, мабуть більшості з вас не було б сьогодні тут в церкві. Думаю що це проповідування не було даремним. Може ми того навіть не усвідомляємо, але з кожного почутого слова, щось залишається в нас, свідомо, або підсвідомо. Але передовсім з почутого Божого Слова родиться віра. А ми є людьми віри. Тому також й сьогодні ми є на цій Божественній Літургії.
До Святих Таїнств, до проповідування Божого Слова, потрібно було б дочислити ще також діла милосердя, які виконували ви, як одиниці, але також які ви, як парафія, підтримували своїм грошем, або іншим способом. За це все належиться всім вам велика вдячність.
Без сумніву, протягом минулих п’ятдесяти років а особливо протягом попередніх ще двадцяти п’яти років, опіку над нашим народом мала Пресвята Богородиця. Також у важкі для нашого народу та нашої Церкви, часи, Вона не забувала про нас, розгортала над нами свій омофор та молила свого Сина про потрібні ласки, підтримку та витривалість у злиднях та у лихій годині. Тому сьогодні на руки нашої Небесної Неньки складаємо глибоке благодарення за Золотий Ювілей кошалінської парафії, за постійну опіку та заступництво за нас перед Її Божественним Сином. Сьогоднішній Її Празник Успення скріпляє нас та надихає надією, що також і ми, незалежно від цього, яких труднощей прийдеться нам досвідчати на дорозі нашої земської мандрівки, прямуємо до неба, щоб станути при боці нашого Спасителя та Його Пресвятої Матері.
Дякуючи Богові і вам за минулих п’ятдесят років парафіяльного життя тут, в Кошаліні, бажаю, щоб перед вашою парафією були ще наступні десятки і сотки років успішної та плідної праці на славу Божу та на добро нашої Церкви і народу а також цілої кошалінської спільноти, якої ви є живою часткою.
Нехай Господь дальше щедро благословить а Пресвята Богородиця нехай дальше має вас у своїй опіці.
Слава Ісусу Христу!
