Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

ПРОПОВІДЬ ВЛАДИКИ ВОЛОДИМИРА ЮЩАКА В НЕДІЛЮ ПРАОТЦІВ, ВРОЦЛАВ, 26.12.2021 Р. / TVP HISTORIA

ПРОПОВІДЬ ВЛАДИКИ ВОЛОДИМИРА ЮЩАКА В НЕДІЛЮ ПРАОТЦІВ, ВРОЦЛАВ, 26.12.2021 Р. / TVP HISTORIA

 

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

 Дуже сердечно вітаю всіх, хто сьогодні єднається з нами у спільній молитві. Вітаю вас, які фізично присутні на Божественній Літургії у Вроцлавському соборі. Вітаю також всіх, хто єднається з нами за посередництвом прямої телевізійної трансляції. В цій серії прямих трансляцій, зустрічаємось в останнє. Від наступної, за юліанським календарем, останньої неділі перед Христовим Різдвом, протягом трьох наступних місяців трансляції будуть вестись з собору в Перемишлі. Пізніше, від квітня до кінця червня, телебачення буде гостити в Ольшині, щоб, як Бог дозволить, знова повернути до Вроцлава в першу неділю липня 2022 р. Дякую, що протягом останніх трьох місяців, разом з нашими вроцлавськими отцями, з нашими хористами та парафіянами, ми могли гостити у ваших хатах з молитовними відвідинами.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Сьогодні в нас передостання неділя перед Христовим Різдвом. Називаємо її Неділею Святих Праотців. Найкраще її сенс пояснює стихира на стиховні з вчорашньої вечірні: Прийдіть, вірні, піснями вшануймо собор Праотців:* Адама праотця, Еноха, Ноя, Мелхіседека,* Авраама, Ісаака і Якова;* в Законі ж: Мойсея і Арона, Ісуса, Самуїла і Давида,* з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекиїла* і Даниїла й інших дванадцятьох,* разом же й Іллю і Єлисея та всіх інших:* Захарію і Христителя, і тих що сповіщали Христа* – життя і воскресіння роду нашого. Зрозуміло, що на передодні Свят Христового Різдва згадуємо пам’ять тих знатних осіб з історії Ізраїльського народу, які, свідомо, чи несвідомо, співпрацювали з Богом у здійсненні Його задуму щодо приходу на світ Спасителя людського роду. Почавши від біблійного Адама, праотцями є між іншими старозавітні патріархи, старозавітні пророки, аж до св. Івана Хрестителя. Праотцями не є однокровні, тобто земські предки Ісуса Христа, але особи, які причинились своїми ділами, своїми словами, молитвою та відданням Богові до здійснення Божого задуму щодо відкуплення людини. Завдяки цим особам Божий задум міг втілюватись у життя на просторі тисячоліть та чергових поколінь. Остаточно здійснився з хвилиною приходу на світ Божого Дитяти, народженого з Діви Марії, у Вифлеємі Юдейському. За тиждень, в останню неділю перед Христовим Різдвом, будемо згадувати пам’ять Святих Отців, тобто осіб, які, по крові, були людськими предками Ісуса Христа. Напевно вичислені у наведеній вище стихирі особи не вичерпують всіх тих, які заслуговують на звання бути праотцями. Цього свідомий й автор цієї стихири, бо говорить: та всіх інших:* Захарію і Христителя, і тих що сповіщали Христа* – життя і воскресіння роду нашого.

Згадувані сьогодні Святі Праотці, це особи, які жили кілька тисяч років тому. Патріарх Авраам, протопласт Ізраїлського народу, жив, приблизно, дві тисячі років перед Христом. Сягаючи ближчих нам часів, можемо сказати, що також ми, як народ, як Церква, маємо своїх праотців, тобто осіб, яким завдячуємо своє сьогодення, тобто наше походження, свою церковну і релігійну свідомість, свою національну ідентичність, свої вартості, якими ми повинні керуватись у своєму житті. Нашими праотцями є релігійні та народні діячі і провідники. Тут варто згадати наших владик, покоління священників, які працювали протягом століть з нашим народом, всюди там, де кинула його доля. Ними є наші вчителі, громадські діячі, письменники, поети, провідники. В релігійному просторі до праотців зачислити потрібно також монашество, катехитів, особи задіяні у життя та діяльність Церкви. Тут варто згадати також багато інших осіб заангажованих у життя наших парафій. Всі вони заслуговують на нашу вдячну пам’ять. Але нашими праотцями є передовсім наші предки, які нащодень давали свідоцтво віри, прив’язання до Церкви та до християнських вартостей. Були їм вірні незалежно від зовнішніх обставин в яких прийшлось їм жити. Їм всім завдячуємо сьогоднішню нашу релігійну і церковну свідомість. Їм завдямуємо те, що ми, як Церква, до сьогоднішнього дня існуємо, незалежно від різних депотріцій, незалежно від еміграцій та неприхильних вірі, християнству, Церкві, течій секуляризіції, ляїцизації, готових проковтнути Церкву разом з її християнськими вартостями. Це їм не вдались власне тому, що ми мали сильних, відданих Богові, Церкві і народові наших власних праотців. Що буде завтра, цього не знаємо. Можемо тільки сказати, що в місце попередніх поколінь входимо тепер ми, їхні нащадки. Доля Церкви в майбутньому буде залежати від цього, якими праотцями покажеться наше покоління, якими вартостями будемо жити ми, які вартості передамо нашим наступникам.

Свята Христового Різдва, які будемо незабаром святкувати, в якійсь мірі дозволять вже сьогодні поставити діагноз про нашу майбутність. Ми перебрали по наших предках духовну спадщину Христового Різдва не тому, що був нею фольклор, чудові колядки та гарні традиції, але тому, що разом з ними наші предки передали нам свою справжню й глибоку віру у Воплоченого Божого Сина, у Його прихід на світ у людському тілі, як Божого Дитяти, яке народилось з Пресвятої Богородиці у Вифлиємі Юдейському. Для наших попередників це була правда, яку вони сприймали у глибокій вірі, правда, якою жили та яка мала реальний влив на їхнє щоденне життя.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Вже за неповних два тижні засядемо у своїх хатах до велиї, тобто до святвечора-традиційної вечері перед Христовим Різдвом і розпочнемо цьогорічні, бо за юліанським календарем буде це ще 25 грудня 2021 р., святкування Празника Христового Різдва. Будемо бажати собі взаємно всякого добра. В цьому році мабуть наші побажання здомінують побажання кріпкого здоров’я, головно, коли ідеться про збереження перед коронавірусом та побажання мирно прожити наступний рік, головно в контексті небезпеки можливої збройної агресії на Україну з боку Росії. До цього напевно дійдуть ще побажання всяких інших традиційних благ, таких, як достаток щоденного хліба, людської зичливості, миру в родинах, добра і радості для наших наймолодших – дітей і онуків.

Крім цього всього я хотів би всім вам бажати ще також глибокої віру у Народженого в Вифлиємі, в людському тілі, Божого Сина. Пам’ятаймо, Христове Різдво це не тільки елемент народньої та релігійної традиції. Це елемент нашого глибокого духовного життя, нашої віри. Хочу також бажати всім вам, мати силу та бажання продовжувати отриману по батьках і дідах духовну спадщину та долучити до неї, як наступне покоління святих праотців в нашій Церкві та в нашому народі. Бог має свої задуми щодо нас, щодо нашої Церкви. Але Божі задуми можуть здійснитись тільки при нашій заангажованості, відкритості та співпрації з задумом Сотворителя. Це буде можливим лиш тоді, коли ми будемо справжніми людьми віри.

Нехай у цьому всіх нас скріплює своєю ласкою Господь. Радісних, здорових, благословенних, пережитих у глибокій вірі, Свят Христового Різдва та справжньої духовної зустрічі з Новонародженим у Вифлиємських яслах, Божим Сином.

Слава Ісусу Христу – Христос Раждається!

 

Dodaj komentarz

Close Menu