Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
За нами пройдений літургійний шлях від Передпостя, через Великий піст і Страсний тиждень до Христового Вокресіння та опісля ще через Господнє Вознесіння, аж до сьогоднішнього Празника Зіслання Святого Духа. За нами також сорок днів присутності Воскреслого Христа поміж апостолами і учнями, які закінчились півтора тижня тому Празником Христового Вознесіння. Тепер, разом з Зісланням Святого Духа та його посвяттям, остаточно закінчуємо Пасхальний час, щоб повторно увійти у звичайний порядок, який буде приближувати нас до наступного Передпостя і Великого посту 2022 р. Таким способом замикається подвижний-рухомий круг церковного року.
Сьогодні ми в атмосфері П’ятдесятниці, тобто Празника Зіслання Святого Духа. З Оливної Гори, на якій Христос вознісся на небо, апостоли, Пресвята Богородиця та всі, хто був свідком цієї події, згідно з Христовим наказом, повернули в Єрусалим, щоб у молитві очікувати приходу обіцяного Святого Духа. Дух Святий мав прийти, щоб допомогти спільноті Христових учнів зрозуміти все те, що досі вони від Нього чули і бачили а чого вповні не були ще спроможні зрозуміти та усвідомити. Дух Святий мав бути посланий Христом також тому, щоб наповнити цю першу, невеличку християнську спільноту, силою з висоти, яка мала допомогти їм побороти всі перешкоди і труднощі.
Сьогодні Свята П’ятдесятниця, Зіслання Святого Духа, чи як ще інакше кажемо – Зелені Свята. Минає п’ятдесят днів від Христового Воскресіння та десять днів від Господнього Вознесіння. Сьогоднішній день повинен бути для нас, християн, одним з найважніших та найбільш радісних днів у церковному році. Церква уважає його днем свого народження. На апостолів, на Пресвяту Богородицю та на всіх членів первісної християнської громади справді сходить цього дня Святий Дух та перемінює всіх. Опис залишений в Апостольських Діяннях вказує на те, що тоді сталось, та які були наслідки цієї події. Дозволю собі навести ще раз опис збережений в Апостольських Діяннях,: В той час, коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась сила народу і хвилювалася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою (Ді. 2, 1-11). Зараз опісля виступив св. Петро і повчати навчати, переконуючи: Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли (Ді. 2, 36). Слова апостола Петра, який ще так недавно зарікався, що не знає Ісуса та боявся за своє життя, мали тепер вражаючу силу. Варто знов навести текст Апостольських Діянь, де читаємо: Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ (Ді. 2, 41). Від цієї хвилини розпочинається неймовірне зростання християнства по цілому світі. Добру Новину про спасіння у Христі Ісусі голосять апостоли та Христові учні. Пізніше беруть на себе це завдання їхні наступники. Стримати їх неспроможні були офіційні заборони, переслідування, загроза смерті та цілі атеїстичні системи наших часів з апаратами офіційних і таємних служб, з необмеженими фондами та технічними і операційними засобами. Попри те все, протягом двох тисячів років, неспроможні були вони втишити вітру та вгасити вогню, який розпалив Святий Дух в День П’ятдесятниці.
Читаючи Апостольські Діяння не можемо пройти байдужими супроти внутрішньої атмосфери, яка панувала в першій християнській спільноті, супроти її відданості, живучості, місійності, готовості проповідувати Воскреслого Христа та терпіти задля Нього, включно з готовістю прийняти смерть. Ми переконані, що невеличка спільнота перших християн помінялась завдяки Святому Духові, котрий зступив на всіх у день Святої П’ятдесятниці, як дар обіцяний Христом.
Образ первісної Церкви записаний в Апостольських Діяннях, нажаль якось не сходиться з тим, що сьогодні бачимо і чуємо, головно в медіах, про Церкву, про духовенство а також про мирян. Якщо в початках свого існування Церква тільки розвивалась, якщо її члени були готові навіть віддавати за Христа своє життя, так сьогодні доходить до нас інше передання. Чуємо про різні статистики, які подають наскільки менше, з кожним роком, приходить сьогодні людей до храмів на Божественну Літургію, наскільки менше користає зі Святих Таїнств. Чуємо про зменшення кількості кандидатів до священничого і монашого життя, чуємо про осіб, які виписують з Церкви, доконуючи офіційного акту апостазії. Багато закидів чуємо і під адресою духовенства, також і єпископів, про що часто і не без рації, пригадують медія. Наших вірних мусимо переконувати та намовляти, щоб не легковажили участю у недільній та святочній Божественній Літургії, тобто у духовному/містичному повторенні Христової Жертви на хресті. Видається, що для декого християнське життя є сьогодні важким ярмом, яке потрібно тягнути, навіть тоді, коли не мається на це великого бажання.
Приходить спокуса запитати, що сталось? Чи в початках християнства була якась інша Церква? Чи тоді були якісь інші люди? Чи може тепер перстав діяти Дух Святий, який вніс у тодішню громаду так багато нового, багато живучості, відваги, готовості іти в світ та голосити Добру Новину про спасіння?
Ні, Церква є сьогодні тим самим Містичним Христовим Тілом, як в апостольських часах. Вона старша, з більим досвідом та з багатшими структурами, але це дальше ця сама Церква, яка зродилась в день Зіслання Святого Духа та якої уродини відзначаємо сьогодні. Такі самі є сьогоднішіні християни, коли ідеться про людські слабості, емоції, побоювання, непевність. Але вони мабуть тоді, в апостольських часах, справді повірили що прийде Святий Дух, що все, а головно їх самих, поміняє. Вони чекали на Нього і були готовими повністю відкритись на Його діяння та співпрацювати з Ним.
Дух Святий напевно теж не перестав діяти в наші часи та не перестав наповнювати довкілля вогнем та сильним подувом вітру. Церква дальше Його очікує та уділяє через накладення священничих, чи єпископських рук. Мабуть ми всі отримали Його у Святому Таїнстві Миропомазання, коли священник поклав руки на нашу голову та коли намастив нас Святим Миром. Єпископи, священники, диякони, отримали Його через наложення єпископських рук в часі хіротонії – отриманих свячень. В часі Божественної Літургії, після освячення хліба і вина, священник виповідає над Освяченими Дарами слова молитви в якій просить, щоб зійшов Святий Дух: Ще приносимо Тобі цю духовну і безкровну службу, і просимо, і молимо, і благаємо: зішли Духа Твого Святого на нас і на ці дари, що перед нами … (Канон Божественної Літургії св. Йоана Золотоустого).
Проблемою мабуть є в наші часи те, що ми, як християни, мало усвідомляємо значення та потребу Святого Духа. Ми також мабуть мало підготовляємось духовно на прихід Святого Духа. Отримуємо Його, так би мовити «в пакеті» – все разом: Хрещення, Миропомазання та Святе Причастя. А не рідко виглядає, що найвжніше з цього всього є хрестини – прийняття для гостей. Чи причиною цього не є слаба підготовка батьків дитини перед Святим Таїнством Хрещення і Миропомазання? Перед своїм Вознесінням Христос наказав апостолам та іншим свідкам цієї події повернути в Єрусалим та очікувати на прихід Святого Духа, якого Він обіцяв післати на них. Вони в молитві тривали десять днів. Це були своєрідні, довгі та важні духовні говіння – реколекції. В часі першої промови св. Петра, коли він закинув євреям, що розп’яли Ісуса, якого Господь вибрав як Христа, Спасителя, ми є свідками особливого діалогу поміж ним та слухачами: Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог» (Ді. 2, 37-39).
Слова ці ми повинні віднести також до себе самих. Вони актуальні і сьогодні. Дух Святий діяв не тільки в апостольських часах. Він діє й сьогодні. Він спосібний поміняти нас та цілий наш світ. Потрібно тільки повірити, що Він приходить до нас, потрібно очікувати і бажати Його приходу, потрібно бути підготовленим на Його прихід покаянням і молитвою. Потрібно також дати Йому можливість діяти в нашому житті, побороти в собі переконання, що ми є спосібні самі все собі полагодити, що дамо собі раду своїми здібностями, своїм спритом, знакомствами, мудрістю, здобутими грішми та багатством. Якщо в нас буде таке переконання то Дух Святий не зступить на нас, бо просто Він не буде нам потрібний.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішній день можемо пережити очевидно тільки як пам’ятку та спогад колишнього Зіслання Святого Духа на апостолів та як пам’ятку установлення Церкви. Можемо до сьогоднішнього дня підійти як до чергових роковин. Але Церква старається представити та пережити кожний празник так, щоб був він духовним повторенням того, що сталось колись, в реальності. Також сьогоднішній Празник Зіслання Святого Духа повинен бути для нас не тільки спогадом минулої події, але також рельним Зісланням Святого Духа на кожного/кожну з нас, тут і тепер. Дух Святий готовий зсупити на всіх, хто тільки готовий Його прийняти. Він готовий поміняти нас так, як поміняв колись апостолів. Він готовий дати нам силу та всі дари, які допоможуть нам поміняти не тільки себе, але також всіх нас та цілий світ біля нас. Тому бажаю, щоб в сьогоднішній святковий день П’ятдесятниці Дух Святий справді зступив на всіх нас, та на кожного з нас окремо, та щоб допоміг направляти нам наше довкілля, нашу Церкву, наші парафії, наші родини. Бажаю, щоб ми були готовими прийняти та наповнитись дарами Святого Духа, якими є: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий. Як духовну потіху приймім слова стихири з сьогоднішньої Вечірні: Усе подає Дух Святий:* пророків посилає, священиків удосконалює,* неграмотних мудрости навчає,* рибалок богословами появляє,* і єднає всю церковну спільноту.* Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові,* Утішителю, – слава тобі!
Бажаю, щоб цьогорічний день Зісляння Святого Духа став для всіх нас новим початком у нашому духовному житті.
Слава Ісусу Христу!
