Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Слава Ісусу Христу!
Сердечно вітаю всіх та радію, що знова можемо стрінутись в нашому вроцлавському соборі на недільній Божественній Літургії о годині десятій. Триває ще вакаційний час і кожний з нас має свої особисті плани та заплановані виїзди на відпочинок. Минулого тижня я говорив про те, що в нашому вакаційному порядку ми повинні знайти час також на недільну Службу Божу. Сьогодні в багатьох містах Польщі а також Західних країн служаться наші Божественні Літургії. Вистарчить тільки провірити де, та в котрій годині, служиться Служба Божа. Можна це зробити в Інтернеті, хоча б на сайті www.map.ugcc.ua.
Якщо б однак виявилось, що там, де ми плануємо провести наш літній відпочинок не служиться Божественна Літургія, можна тоді молитись, користаючи з прямої недільної передачі нашої Божественної Літургії на каналі TVP Historia, о годині восьмій ранком. До кінця вересня вона буде вона транслюватись ще з єпархіального собору в Ольштині а від жовтня поверне знов, на три місяці, до нас, до Вроцлава.
Якщо вакації заплановані поза межами Польщі і немає можливості щоб піти до церкви на Літургію, ані скористати з телевізійної передачі то і так є можливість молитись за посередництвом Інтернету. В нашому соборі є постійно включена інтернетова камера, за посередництвом якої можна включатись у спільні моління практично під час кожної Служби Божої. Доступ до камери он-ляйн є за посередництвом нашого єпархіяльного сайту: www.cerkiew.net.pl . Крім цього, Живе Телебаченна, тобто інтернетове телебачення нашої Церкви в Україні, передає щонеділі пряму трансляцію Божественної Літургії з Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві.
Щонеділі ведуться також прямі трансляції з багатьох інших наших соборів та парафіяльних храмів, в Україні, у Польщі та в багатьох інших країнах світу. Важним є, щоб у нашому житті неділя не перестала бути святим та святковим для нас днем. Важним є, щоб неділя не втратила свого святочного характеру а ми, щоб не споганіли у своєму житті. Дисенза дана на час пандемії, яка звільняла наших вірних від безпосередньої фізичної участі у недільній Служби Божої, вже закінчилась. Пам’ятаймо, якщо немає важких перешкод, ми зобов’язані під гріхом бути кожної неділі та у головні свята церковного року, фізично присутні в церкві на Службі Божій. Якщо ми хворі, перешкоджені через похилий вік, який не дозволяє нам прийти до церкви, або з іншої, справді серйозної причини ми неспосібні цього зробити, то ми повинні включатись у спільне моління з іншими вірними за посередництвом телебачення або інтернету. Нехай неділя, як святий день тижня, як пам’ятка Христового Воскресіння, таким днем залишиться для кожного/кожної з нас та для цілих наших родин, вкючно зі старшими, дорослими, молодими та з дітьми.
Повертаючи до літніх вакацій, хочу пригадати, що можна їх провести не лише відпочинково, реляксаційно, але також у більшій злуці з Богом, Церквою та з ближніми. Вчора я повернув з Лемківщини. В четвер був між іншими в Новиці де відвідав нашу молодь на черговому таборі Сарепти, тобто на формаційних літніх курсах для молодих людей, які в часі вакацій хочуть бути ближче Бога. На цьому турнусі, а було їх вже кілька в Новиці та в Команчі, зібралось біля п’ятдесяти молодих осіб з усіх трьох наших єпархій. Майже половина учасників походила з нашої, Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Також опікунами, які вели цю двотижневу зустріч молоді не тільки з Богом але також зі собою, були наші отці: о. Павло Березка з Зам’єніц та о. Ернест Секульський з М’єндзижеча. Допомагали їм інші молоді люди, в тому числі з нашої вроцлавської катедральної парафії у Вроцлаві. Отцям, які вели цьогорічну сарептянську зустріч та їхнім молодим помічникам, хочу в цьому місці дуже сердечно подякувати. Дякую учасникам Сарепти та їхнім батькам, які вирішили послати своїх дітей на цьогорічну Сарепту.
Одночасно в Команьчі, в другому сарептянському осередку, проходила подібна зустріч для цілих родин. Брали в ній участь батьки, діти а навіть бабусі. Заохочую, щоб плануючи в майбутності свій вакаційний час брати до уваги також можливість вислати своїх дітей на Сарепту, або теж і з цілою своєю сім’єю включитись у формаційно-відпочинкові сарептянські зустрічі. Участь в Сарепті не є обмежена державною приналежністю та паспортом. Можуть брати у ній участь наші молоді вірні з Польщі та з України та цілі наші родини.
Крім формаційного християнського аспекту сарептянських зустрічей дуже важним є те, що молоде покоління може фізично доторкнути цих місць, з яких у 1947 р., в рамках акції Вісла, були виселені наші предки. Важним є також і те, що молодь зустрічається зі своїми ровесниками з різних частин Польщі та з за кордону. В минулий четвер ми мали можливість спільно з молоддю молитись в часі Служби Божої у старинній каплиці при Сарептянському осередку в Новиці. Там колись молились наші вірні, там служив Божественну Літургію парох Новиці, одночасно батько знаного українського поета Богдана Ігора Антонича, який власне там, у лемківському селі Новиця, народився – це для невтаємничених. Також у минулий четвер наші сестри: с. Іринея та с. Ольга провели зустріч з сарептянською молоддю, стараючись їм приближити тему монашого життя та монашого покликання.
Підсумовуючи цей мій придовгастий вступ, хочу сказати, що вакаційний час не мусить бути втраченим часом для нашого духовного життя. Противно, якщо тільки захочемо, може бути це час нашого сильного духовного збагачення та зростання.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Минулої неділі, після Божественної Літургії, в наших парафіях проводилась фінансова збірка на потреби людей, які внаслідок повені на заході Європи, головно у Німеччині, постраждали та неодноразово втратили цілий доробок свого життя. Не відомо ще скільки було зібрано грошей в часі згаданої збірки в парафіях нашої Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Напевно не будуть це дуже великі гроші. Але теж і не про це ішлось у проведеній збірці. Важним було, щоб показати нашу солідарність з потерпілими. Ішлось про жест та символ. Потрібно було показати, що ми, хоча деколи самі витягаємо руку за допомогою, ділимось також тим що маємо з тими, які власне знайшлись у потребі, тим більше, що Німецька Церка дуже допомагала та допомагає нашій Церкві, так в Україні, як і у Польщі. Крім цього, якщо буде багато тих, які підтримають потребуючих, навіть невеликими пожертвами, то остаточно може показатись, що зібрані з різних джерел гроші зможуть відчутно послужити та допомогти багатьом людям, які знайшлись несподівано у скрутній ситуації.
Нав’язуючи до фінансової збірки з минулої неділі, хочу показати, що вона вписується у Христове слово, яке ми чули у сьогоднішній Євангелії. Євангелист Матей говорить у чотирнадцятому розділі, що народ втомився та зголоднів слухаючи протягом довгого часу Христового навчання. Апостоли хотіли розв’язати справу по людськи, практично та малим коштом. Запропонували Христові, щоб дав людям можливість піти по околичних селах, щоб купили собі харчів. Яким великим було їхнє здивування, коли почули: – Не треба їм відходити: ви дайте їм їсти (Мт. 14, 16). Виявилось однак, що вони мають всього тільки п’ять хлібів та дві риби. Христос каже принести їх до себе. Тоді благословить хліб і рибу, ломить їх, передає апостолам та каже роздавати людям. Євангелист Матей говорить, що хоча тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей (Мт. 14, 21), всі наїлись та наситились. До цього ще назбирано дванадцять кошів куснів хліба та риби, які залишились. Одним словом, склавши на Христові руки п’ять хлібів та дві риби, вдалось накормити кілька тисяч людей.
Якщо поєднати зібрані в нашій єпархії гроші з пожертвами зібраними в інших єпархіях, з пожертвами поодиноких індивідуальних жертводавців та різних інституцій, то може виявитися, що буде можна підтримати у недолі багатьох потребуючих. Може також показатись, що справді можна п’яти хлібами та двома рибами накормити до сита п’ять тисяч чоловіків, не враховуючи дітей та жінок. Потрібно тільки у Христові руки скласти свою лепту, який її розмножить, з’єднає з дарами інших людей та розділить поміж потребуючими.
Ніхто не любить фінансових збірок. Не радо проголошують їх єпископи, не дуже радо в парафіях проголошують їх священники, без великого ентузіязму сприймають вісту про них миряни. Але така збірка, в часі якої назбирається тільки п’ять євангельських бохонців хліба та дві риби, може допомогти у накормленні тисячів людей. Ящо ми, як людство, як Церква, були б цього свідомі то може не було б сьогодні на світі голодних та вмираючих голодовою смертю людей. Може також потрібну допомогу отримували б всі, яких несподівано доторкнула тяжка доля.
Без сумніву слова Христові: Ви дайте їм їсти! (Мт. 14, 16) були для апостолів потрясаючими. Пам’ятаймо, що ці слова Христос прямує сьогодні також до кожного з нас. Ми також, не тільки як Церква, парафія, громада, але теж, як одиниці, маємо дати їсти всім голодним та потребуючим. Напевно не зможемо зробити цього самі. Але якщо докладемо своїх п’ять хлібів та дві риби до пожертв інших людей та добродіїв то насичених може буде символічних п’ять тисяч осіб або і більше.
Бажаю всім нам, щоб ми навчились відчитувати Христові слова, як слова спрямовані сьогодні до кожного і кожної з нас особисто. Тоді може виявитись, що Христові чудеса, такі як розмноження хліба, стануть реальністю і сьогодні. Може також виявитись, що віддаючи своїх п’ять хлібів і дві риби, можемо нагодувати багатьох голодних а може навіть і цілковити позбутись у світі голоду та полегшити у житті багатьом потребуючим.
Бажаю всім гарного дня та нагоди, щоб можна було ділитись з потребуючим тим, що маємо, згаданими сьогодні Євангельськими хлібами та рибою.
Слава Ісусу Христу!
