Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Після трьох тижнів маю знов честь та приємність вітати всіх присутніх на Божественній Літургії у Вроцлавському соборі та всіх, хто єднається з нами у молитві за посередництвом прямої телевізійної трансляції. Всіх сердечно поздоровляю: Слава Ісусу Христу!
Цілий тиждень після неділі 17 жовтня заповнила нам, єпископам Перемисько-Варшавської митрополії, проща ad limina Apostolorum – до Апостольських порогів у Римі. Від 18-го до 22-го жовтня ми молились в чотирьох Папських базиліках Вічного Міста: в Базиліці св. Петра, при гробі Верховного Апостола, в Базиліці св. Івана на Латерані, в Базиліці св. Павла за мурами та у Марійській Базиліці Santa Maria Maggiore, де зберігається Ікона Пресвятої Богородиці – Salus Populi Romani, яка є символом Світових Днів Молоді. У 2016 р., копія цієї Ікони гостила між іншими в нашому соборі. В кожній з цих базилік я служив Божественну Літургію за наше духовенство, монашество та мирян. Окремо ми молились при гробі Святого Папи Івана Павла ІІ, який передав нам цей собор у 1997 році. В наступному році виповниться 25 років від цієї події. Разом з латинськими єпископами ми були також з молитвою при престолі св. Василія Великого в Базиліці св. Петра, де спочивають нетлінні мощі св. священномученика Йосафата, нашого співбрата по крові та мученика за єдність християн. Тиждень тому, при численній участі жінок з України, ми служили Божественну Літургію на Авентині, в монастирській церкві Отців Василіян.
В четвер, 21 жовтня, протягом майже трьох годин, проходила наша зустріч зі Святішим Отцем Франциском. Була це справжня братня зустріч єпископів з Наступником св. Петра, яка проходила у формі розмови, запитань та слухання порад Святішого Отця стосовно різних аспектів душпастирської послуги а також різних викликів, актуальних для цілої Церкви. Папа передає всім своє благословення. З прощі повертаємо скріплені молитвою, отриманим благословенням та надихані різними думками, які, сподіємось, допоможуть нам побачити глибше душпастирські виклики та знаходити для них потрібні розв’язки.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішнє Євангеліє може допомогти нам глибше зрозуміти що означає бути справжнім християнином. Всі мабуть спостерігаємо, що наші часи не є легкими для Церкви та взагалі для християнства. Дехто пробує навіть говорити вже про по-християнський період. Чуємо, що деякі охрещені офіційно зривають свої зв’язки з Церквою через акт апостазії. Стає нормою, що багато молодих пар живе без церковного вінчання а з тих, які повінчались, особливо у великих містах, розпадається навіть що друге подружжя. Непокоїть факт, що частина дітей і молоді виписується з навчання катехизму та перестає жити по християнськи. Також багато дітей і молоді з наших родин не ходить на катехизацію у своєму обряді. До духовних семінарій зголошується щораз менше кандидатів. Покликань не мають монаші спільноти. Деякі середовища домагаються підтримати право до абортів, тобто право до вбивання ненароджених дітей. З болем достерігаємо, що теперішнє покоління нашої молоді, вийшовши з дому у зв’язку з навчанням чи працею, практично перестає утримувати контакт зі своєю Церквою та з парафією у новому місці поселення. Бачимо також, що тільки невеликий відсоток наших співбратів з України підтримує на чужині контакт з Церквою та зберігає рідну мову і свої традиції. З болем спостерігаємо також, що частина наших вірних не повернула ще після КОВІД-у до своїх парафіяльних храмів. Багато злого в людських душах вчинила скандальна поведінка деяких священників. Згіршення та духовне спустошення виникле з цієї причини доторкає сьогодні не тільки Церкву латинського обряду але практично кожну церковну спільноту, незалежно від її конфесійної приналежності.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Чуємо деколи, що вистарчить бути доброю людиною та що немає потреби ані ходити до церкви, ані приймати Святі Таїнства, ані молитись. Це мало б бути агументом оправдовуючим послабленням зв’язків з Церквою. Сьогоднішня недільна Євангелія заперечує однак такій поставі. Бути доброю людиною, то значить любити тих, які нас люблять, чинити добро тим, які нам добро чинять, позичати тим, які нам напевно віддадуть, вміють всі, також грішники і погани. За Христовими словами, щоб бути справжнім християнином, не вистарчить тільки так творити. Христос дає нам конкретне повчання, що означає бути справжнім християнином. Він каже: Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий для невдячних і злих. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний (Лк. 6, 35-36).
Це дуже строге вимагання. Того, хто так би себе поводив, світ уважав би бодай за невторопного, або навіть за дурного. Бо важко дозволити собі, щоб хтось інший нас явно використовував, обманював чи навіть обкрадав. Ми готові допомогти другим, особливо тим, які знайшлись без власної вини в потребі, але важко погодитись з тим, щоб хтось явно нас обманював. Але Христос ясно говорить, що ми повинні чинити добро також тоді, коли знаємо, що обдарований не відплатить нам таким самим добром, яке отримав від нас. Мало того, Христос не тільки говорить про таку поставу, але сам так чинить – віддає себе за людей, знаючи, що за це стріне Його, з їхніх рук, жорстока смерть.
Нажаль, ми, священники, єпископи, деколи боїмось говорити і навчати про потребу такої вимагаючої постави. Боїмось говорити про гріх, про кару за гріх, про пекло. Воліємо говорити про безмежну Божу доброту, про Його любов до людини та про милосердя. А це може в декого творити фальшиву уяву про Церкву, про її вчення та про моральні вимагання. Парадоксально, деколи більші успіхи мають секти, які ставляють своїм членам строгіші вимагання, так в ділянці моральній, особистої свободи а навіть у справах матеріальних, вимагаючи нерідко конкретного фінансової підтримки, чи навіть систематичної десятини. Применшуючи вимагання ми деколи можемо тим нанести шкоду Церкві та її повазі.
Тому, слухаючи Христових слів спрямованих сьогодні до нас, варто пригадати, що справжній християнин не повинен бути одним з пересічних громадян. Християнин повинен перш за все ставити собі вищі вимагання від тих, які ставляє світ. Християнин не повинен ані боятись, ані стидатись бути прикладом для інших. Не повинен стидатись альтруїстичної постави, відкритої на другу людину, вражливої на нещастя та її потреби. Повинен бути готовим нести допомогу, не очікуючи нічого взамін. Не повинен також боятись що буде використаний, бо не втратить цього в очах Божих. Християнин повинен бути виразною особовістю, яка витривало і впевнено, незалежно від обставин, живе Євангельськими радами.
У третьому розділі Книги Одкровення св. Івана, тобто в Книзі Апокаліпси, читаємо такі слова: І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого. Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх (Одкр. 3, 14-16). Богові не до вподоби християнин, який не є радикальний у своїй вірі та моральні поведінці. Людина у своїй людській слабості має право падати, грішити але завжди повинна підніматись та прямувати вперед до Господа.
Спостерігаючи недоліки сьогоднішнього світу та християнства ми повинні оцінувати не тільки світ, політичні системи, уряди та інших людей, але передовсім ми повинні запитувати себе, якими ми є християнами та яким є наше християнство – чи гарячими, ми зимними, чи може ніяким, тільки літніми? Потрібно запитувати себе, чи ми також не несемо бодай частки відповідальності за сьогоднішню секуляризацію світу та за те все, що злого діється сьогодні у світі та в Церкві?
Всім бажаю з кожним днем ставатись справжніми гарячими християнами, згідно з вченням нашого Спасителя. Бажаю також бути прикладом та зразком для інших а тоді справді зможемо сподіватись що світ біля нас та Церква стануть кращими.
Слава Ісусу Христу!
