Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні, в останню неділю липня, хочу знову дуже сердечно привітати всіх, хто прийшов молитись до нашого Вроцлавського собору а також всіх, хто єднається з нами у молитві за посередництвом телевізійного переказу.
На початку хочу дуже коротенько пригадати те, що важного діялось в нашій Церкві в місяці липні. Від 6 липня, протягом півтора тижня, сорок єпископів нашої Церкви з цілого світу, стрінулись в Перемишлі, в рамках щорічної синодальної праці. Був це перший Синод Єпископів Української Греко-католицької Церкви, який проходив у Польщі. Синод займався різними душпастирськими, персональними, літургійними, канонічними та фінансовими питаннями, актуальними для нашої Церкви у цілому світі. На наших єпархіальних сайтах можна прочитати кінцевий документ про роботу Синоду а також Посинодальне звернення Єпископів УГКЦ «Перемагай зло добром», якого головною темою є війна в Україні. Заохочую всіх, щоб запізнатись з цими актуальними синодальними документами.
Минулої неділі закінчилась Ювілейна 40-ва Лемківська Ватра у Ждині. Традиційно, при цій нагоді, проходять також різні церковні події. В п’ятницю, 22 липня, наші владики, священники, монашество і вірні молились в часі прощі на Святу Гору Явір, біля Висової, на Лемківщині. Тут, у 1925 р., Мати Божа об’явилась нашим жінкам – лемкиням, які повертали з Празника Різдва Пресвятої Богородиці в Лютині, на Словаччині. У 1929 р., тодішній Перемиський владика Йосафат Коциловський, посвятив каплицю на місці об’явлень. Незабаром виповниться сто років від цих подій. Це наше місце об’явлень до сьогоднішнього дня притягає численних паломників різних конфесій та національностей. Заохочую всіх наших вірних ще численніше відвідувати це Святе Місце, так при нагоді Лемківської Ватри, в часі щотижневих богослужень, які там служаться, як і в часі приватних мандрівок стежками Лемківщини.
Точно тиждень тому, бо минулої неділі, разом з нашими владиками та духовенством ми служили Божественну Літургію в каплиці при Ватряному полі, у Ждині. На площі зібралось багато людей з Польщі, з України, Західної Європи а також з Америки і Австралії. Незабаром мабуть теж розпочнеться будова церковці на місці в якому стоїть тепер тимчасова каплиця. Хто хотів би підтримати фінансово це святе діло, може вислати пожертву на банківський рахунок своєї єпархії з дописом: Церква в Ждині.
При цій нагоді також пригадую і заохочую, щоб в часі літнього відпочинку не занедбувати недільної Божественної Літургії. На церковному сайті: www.map.ugcc.ua можна без проблем знайти найближче місце, де служиться наша Служба Божа.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
В сьогоднішню, сьому неділю після Зіслання Святого Духа, вшановуємо пам’ять Отців шести вселенських соборів. За прийнятою номенклатурою вселенські собори, це збори єпископів Христової Церкви, так східних як і західних, в її вселенській повноті. В часі вселенських соборів обговорюються питання і виносяться рішення доктринального (догматичного), церковно-політичного та судово-дисциплінарного характерів.
В першому тисячолітті, тобто до часу так званої Східної схизми, яка наступила у 1054 р., проходили наступні Вселенські собори, які визнаються католицькою і православними Церквами: І Нікейський собор у 325 р., І Константинопольський собор у 381 р., Ефезький собор у 431 р., Халкедонський собор у 451 р., ІІ Константинопольський собор у 553 р., ІІІ Константинопольський собор в роках 680-681 р., ІІ Нікейський собор у 787 р., який однак був визнаний вселенським щойно в роках 879-880, підчас чергового собору у Константинополі. В часі поодиноких вселенських соборів був між іншими прийнятий Символ Віри, засуджено аріанство та інші єретичні вчення, визначено дату Пасхи, формульовано віровчення про Пресвяту Трійцю та про божеську і людську природу нашого Спасителя. Визнано теж Матір Ісуса Христа як Пресвяту Богородицю. Рішення вселенських соборів залишаються актуальними по сьогоднішній день.
Східна Церква вирішила вшановувати пам’ять всіх учасників перших шести вселенських соборів у неділю поміж 13 липня а 1 серпня. В цьому році власне сьогодні вшановуємо їхню пам’ять. Не ідеться тут про те, щоб знати точне число та імена кількох тисяч єпископів, які брали участь у роботі соборів. Радше вшановуємо їх сьогодні як відданих душпастирів, вчителів і сторожів правдивого вчення, сторожів церковної дисципліни та глибоко духовних людей. Без їхнього відчуття відповідальності за Христову Церкву не була б вона такою, якою є сьогодні. Єресі, фальшиве вчення, брак церковної дисципліни, могли б здеформувати Христове вчення, яке передають нам Книги Святого Письма. Тому в сьогоднішню неділю складаємо Богові подяку за праведних владик, які працювали та які піднімали відповідальні рішення в часі перших шести вселенських соборів.
Сьогоднішня неділя примушує нас також звернути увагу на наших актуальних душпастирів, передовсім єпископів та священників. Подібно як колись, в часі першого тисячоліття по Христі, також і сьогодні рівень духовного життя в парафіях і єпархіях, чистота християнської віри, залежить від душпастирської ревності, відданості і особистої святості поодиноких парохів, сотрудників, правлячих архієреїв. Нічого не допоможе адміністративна справність, якщо самі священники та єпископи не будуть передовсім святими людьми та служителями повністю відданими Богові, Церкві та довіреній їм через єпископа парафіяльній громаді. Це особливо достерігається тепер в Україні, коли у воєнний час, незалежно від загроження, присутність священника і єпископа з громадою набирає основного значення.
Тому сьогоднішня неділя усвідомлює нам, що для свого існування Церква потребує добрих священників та єпископів. Очевидно, можемо очікувати і вимагати, щоб наші духовні опікуни були людьми найвищого рівеня духовного життя та душпастирської ревності. Потрібно однак теж і усвідомлювати, що все це залежить не лише від самого священника чи єпископа, але також від Божого народу, який повинен пам’ятати за своїх душпастирів у щоденних молитвах. Вірні повинні також підтримувати своїх душпастирів у їхній відповідальності за місцеву Церкву, чи то парафіяльного, чи теж єпархіального рівня. Вірні повинні бути певною підтримкою для своїх душпастирів а не тільки спостерігачами, контролерами чи критиками.
Варто пам’ятати теж і взяти собі до серця Христові слова з Архієрейської молитви, записані Євангелистом Йоаном, які ми чули перед хвилиною в часі Євангельського читання. Христос молиться за своїх учнів: Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну (Йо. 17, 11-13).
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Пам’ятаймо сьогодні не тільки за давніх Отців шести вселенських соборів але також про наших сьогоднішніх єпископів, священників, правлячих архієреїв, парохів, сотрудників, дияконів, які несуть душпастирську відповідальність в наших парафіях та єпархіях. Нехай відчувають вони від нас духовну та практичну підтримку у своєму душпастирському служінні. Вистерігаймось також непотрібного і тим більш несправедливого осуджування, щоб ніхто з них не пропав. Тоді теж і ціла Церква буде святішою і без перешкод зможе вказувати нам дорогу до спасіння.
Бажаючи всім гарного літнього відпочинку ще раз звертаюсь з гарячим закликом не забувати про недільну Божественну Літургію та про це, щоб своєю поставою давати живе свідоцтво християнської вірності та ревності.
Слава Ісусу Христу!
