Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Після шістьох місяців до Вроцлава повертає пряма трансляція недільної Божественної Літургії. Дуже сердечно вітаю всіх присутніх в нашому соборі та всіх, хто єднається з нами у молитві за посередництвом телевізійного каналу TVP Historia. Якщо така Божа воля то будемо зустрічатися тут до кінця червня цього року. Опісля трансляцію перейме від нас Перемиський арихєпархіальний собор.
На початку свого слова хочу згадати, що недавно, бо 22 березня, виповнилось три роки від часу, коли трансляція нашої Божественної Літургії почала появлятись кожної неділі на антені Польського Телебачення. Початково, з огляду на пандемію, трансляція мала тривати лише кілька місяців. Сьогодні вона вписана у сталий порядок каналу TVP Historia. В часі найбільших санітарних обмежень Літургія в телебаченні була для наших вірних практично одиноким способом, щоб брати живу участь у Службі Божій та у житті Церкви.
Відвідавши парафіян зі свяченою водою, наші священники говорять мені, що недільна трансляція Служби Божої, є, головно для осіб старших і хворих, одиноким способом на продовження їхнього зв’язку з Церквою та дозволяє їм бути дальше виключеним в її життя. Добре, що трансляції з трьох соборів тривало вписуються в життя Церкви у Польщі та що приносять щедрі духовні плоди. Сердечно поздоровляю всіх старших та хворих, яким здоров’я та брак сил не дозволяють бути кожної неділі в храмі. Дякую також всім, хто причиняється до цього, щоб трансляції могли взагалі відбуватись. Dziękuję bardzo ekipie TVP3 Wrocław, która razem z naszym księdzem Mateuszem realizuje transmisje Boskiej Liturgii z Wrocławia.
В цьому місці хочу звернути вашу увагу на ще один важний момент. Сьогодні вечером, о годині 21.37, виповниться вісімнадцять років від смерті Святого Папи Івана Павла ІІ. В Польщі будуть проходити різні молитовні заходи для вшанування його пам’яті. Пригадаю, що на понтифікат Івана Павла ІІ припадають дуже великі події в житті нашої Церкви. В Україні, за його понтифікату, наша Церква вийшла з підпілля та відновила свою ієрархічну структуру. В Польщі, найперше, у 1991 р., відновлено старинну Перемиську єпархію а пізніше, у 1996 р., утворено другу єпархію з єпископським осідком у Вроцлаві. Тоді теж нашу церковну структуру у Польщі піднесено до рівня митрополії. За Івана Павла ІІ, в Україні, у Польщі та в інших країнах світу проголошено для нашої Церкви нові єпископські призначення. У 1997 р., на закінчення Євхаристійного Конгресу, собор, в якому знаходимось, був дарований Іваном Павлом ІІ, як катедральний храм, на руки мого попередника, блаженної пам’яті владики Теодора Майковича. Також в Перемишлі теперішній наш архиєпархіальний собор є даром Святого Івана Павла ІІ. Тому в сьогоднішній день пам’ятаймо в наших молитвах за Святого Папу Івана Павла ІІ.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
В п’яту неділю Великого посту, в часі Божественної Літургії, читаємо фрагмент з 10. розділу Євангелії від св. Марка. Головний момент цього уривка це Христове свідчення перед апостолами, що в Єрусалимі, де вони власне прямували, Спаситель буде ув’язнений, мучений, розп’ятий на хресті та вбитий. Але, як сам додає, третього дня він воскресне. Другий момент це особливе прохання двох, дуже довірених, Христових апостолів: Якова Старшого та Йоана. Вони рідні брати. Яків належав до групи найближчих Христові апостолів. Він був між іншими з Христом на горі Тавор, в часі його преображення, він був свідком воскресіння дочки Яіра та Христової молитви в Оливному городі. Апостол Яків віддав своє життя за Христа, як мученик. Його мощі знаходяться в Іспанії, в Santiago de Compostella, де мандрують численні прочани з цілого світу. Другий з двох героїв сьогоднішнього Євангелія це Святий Йоан апостол. Він також був свідком Христової молитви в Оливному городі, преображення на горі Тавор та воскресіння доньки Яїра. Він, як одинокий з апостолів, був разом з Пресвятою Богородицею під хрестом, коли на ньому вмирав Спаситель. Він є автором четвертого Євангелія та Книги Одкровення – Апокаліпси. Називаємо його євангелистом та богословом.
Але сьогодні ці два апостоли заховуються так, як би не чули, або не хотіли чути цього, про що говорив Христос, тобто про свої страсті та про свою смерть на хресті і про воскресіння з мертвих. Яків та Йоан думають про себе. Хочуть сидіти праворуч та ліворуч з Христом у його славі. За свою поведінку отримують від Христа та від інших апостолів, терпку відповідь. Хоча обидва належали до групи найближчих Христових співпрацівників то все ж таки зробили промах – faux pas, який досі залишається в пам’яті християн. Не знаємо що було причиною такої їхньої поведінки. Мабуть надто повірили у свою винятковість. Може це був прояв їхньої звичайної людської гордості або людська второпність, щоб забезпечити собі на майбутність теплу посаду. Знаємо це і з наших часів, бо від двох тисячоліть нічого в цій ділянці не помінялось.
Хоча два брати зробили грубий промах, все ж таки вони залишились в групі найбільш довірених Христових апостолів. Яків віддає своє життя за Христа. Йоанові Христос доручив опіку над своєю Матір’ю. Він теж залишив особливе свідчення про Христа у формі Йоанового Євангелія. Незважаючи на їхню поставу Христос не втратив до них довіри. Дав їм шанс на зміну поведінки та способу думання.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Поміж нами маємо також дуже багато подібних Яковів та Йоанів, які думають, що є виняткові, що заслуговують на місця по Христовій правиці і лівиці та які переконані, що спосібні самі подбати за свої дочасні а навіть вічні потреби. Деколи і ми самі до них належимо. Ходимо своїми стежками, які не завжди прямують до храму та не зважають на Божу волю. Деколи уважаємо навіть, що не потрібно нам Церкви, ані Бога, щоб бути доброю людиною. Не відчуваємо потреби повертати до храму після пандемії, ані шукати адреси храму після переселення до іншого міста. Уважаємо деколи теж, що не потрібно нам шукати церкви коли їдемо до іншої країни, на заробітки, вмовляючи собі, що знов піду до храму, коли поверну до дому.
Кожна людина має право помилятись а навіть робити дурниці у своєму житті. Потрібно однак вміти критично глянути на себе та на свою поведінку. Потрібно також вміти слухати інших, коли вони звертають нам увагу. Потрібно також вміти коригувати свою поставу та свої життєві вибори. Доки живемо ніхто з нас не є перекреслений в Божих очах. Завжди маємо шанс покаятись та виправити свою поведінку та віднайти шлях до Господа.
Наближаємось до кінця Великого посту. Перед нами ще тільки тиждень до Квітної неділі та Страсний тиждень. Користаймо з нагоди, щоб критично подивитись на себе та на свою поставу. Якщо потрібна духовна коректа то не біймося її зробити. Користаймо з нагоди, щоб приступити до Святої сповіді. Минулої середи ввечері ми читали Великий Покаянний Канон св. Андрія Критського. Хто був на цьому богослужінні з доземними поклонами міг теж почути заклик до покаяння. Хто не був, може особисто, як духовне читання в кінцівці цьогорічного посту, взяти в руки Великий Покаянний Канон св. Андрія Критського та прочитати його з увагою. В інтернеті не буде проблеми його знайти. Заохочую! Великий Канон оспівує також Марію Єгиптянку, велику грішницю, котра грішила але вміла теж чинити покуту за свої гріхи.
Життя показує, що навіть, видавалось, певні особи, можуть вчинити дурницю. Може це трапитись і нам. Пам’ятаймо однак, щоб в покорі визнати нашу провину та просити прощення в нашого Господа. Без сумніву навернення буде прийняте.
Всім бажаю гарного дня та Божого благословення! Слава Ісусу Христу!
