Христос Воскрес!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри, дорогі у Христі Сестри і Брати!
Неділя після Христового воскресіння мабуть більшості з нас асоціюється з двома темами. Перша тема це постать апостола Томи, званого «невірним». Апостоли, товариші Томи, бачили Воскреслого Спасителя і розповіли йому про це. Однак відповідь Томи: Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу у його бік, – не повірю! (Йо. 20, 25) – здивувала всіх. Від нього пішло окреслення «невірний Тома». Називаємо так людину, яка не хоче прийняти реальності, навіть тоді, коли ставляємо їй перед очі тверді факти. Не вірить, «бо ні».
Друга тема, яка окреслює сьогоднішній день, це Артос, який роздаємо вірним після закінчення Божественної Літургії, поєднуючи цей обряд з мированням, тобто з благословенням посвяченою олією. Артос, це пшеничний хліб, посвячений священником у Неділю Пасхи та пристроєний іконою Христового воскресіння. Протягом Світлого тижня спочивав він на престолі. Сьогодні, кожний вірний має нагоду отримати благословення олією та взяти частинку цього хліба, як символу Воскреслого Христа. Отриманий кусень Артоса, споживаємо, або беремо до наших домів та ділимось ним з найближчими. Не можемо однак трактувати цього хліба магічно, як свого роду талізман, що було б повір’ям. Приймаючи благословення і частинку Артоса ми підтверджуємо нашу віру у Христове воскресіння.
З неділею Антипасхи, як теж називаємо Неділю після Христового воскресіння, закінчуємо Світлий тиждень та безпосереднє Пасхальне посв’яття, яке мало особливий літургійний статус, тобто: пасхальний характер всіх богослужінь з відпустом з хрестом, привілей загальниці, тобто звільнення з обов’язку посту та час молитовного ділення радістю про Христове воскресіння з нашими померлими. Тепер чекає нас ще відзначення празників, які пов’язані з Пасхою, тобто Вознесіння Господнього і Зіслання Святого Духа. Відтепер будемо іти до звичайного порядку літургійного року, який, сподіємось, доведе нас аж до Великого посту, у наступному, 2024 р.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Перша зустріч Воскреслого Спасителя з апостолами, ще без уділу апостола Томи, вказує на дуже важний момент, який буде мати величезні наслідки в житті самих апостолів, але також в цілій історії спасіння, в житті Церкви та в житті всіх нас. Так описує цю зустріч апостолів з Христом Євангелист Йоан: А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Йо. 20, 19-22). Це означає, що Христова місія – Його воплочення, навчання, відкуплення через смерть на хресті та воскресіння, завершилась. Він повертає до Отця. Апостоли отримують Святого Духа – Силу з висоти. Вони теж отримують місію – Христос посилає їх до людей. Мають хрестити, проповідувати Добру Новину про спасіння у Христі та отримують владу відпускати людям гріхи.
На увагу заслуговують також перші Христові слова після його воскресіння, якими звертається до апостолів. Це слова: Мир вам! Христос повторяє їх два рази. Не означають вони однак тільки звичайного привітання, але є даром Воскреслого Спасителя. Мир, який дає та залишає Воскреслий, це овоч Святого Духа. Цей мир означає також перемогу над світом, над гріхом, над смертю, темрявою та всяким злом. Віра у Христове воскресіння дає нам зовсім іншу, нову перспективу, коли ідеться про наше життя та про ставлення до дочасності і вічності.
Вимовно говорить про це св. апостол Павло у ІІ листі до Коринтян: Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес. Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо. Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове. Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення (2 Кор. 5, 14-18).
Це дозволяє нам також зовсім інакше дивитись на невірного Тому. Після зустрічі з Воскреслим він зовсім міняє свою перспективу та своє бачення Христа. Найперше він дивиться на Христа чисто по-людському, як реаліст. Хоче всього фізично діткнути своїми руками. Хоче вкласти свій палець у Христові рани. Не дається переконати іншим апостолам. Щойно, коли зустрічається віч-на-віч з Воскреслим, не очікує вже доказів, не грається словами, тільки з вірою і зі щирого серця заявляє: «Господь мій і Бог мій!» (Йо. 20, 28).
Святий апостол Тома пізнав Воскреслого Спасителя тому, що зустрів Його особисто – побачив Його своїми очима та почув Його вухами. Однак, з нашої перспективи, така дорога не є досконалою. Вона для слабших людей. Для нас, християн, які живуть на початку ХХІ ст., вона не є можливою до здійснення. Не маємо можливості побачити очима нашого тіла Воскреслого Спасителя. Це підтверджує сам Христос, коли говорить до Томи, але також і до нас: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йо. 20, 29).
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Цьогорічні свята Христового Воскресіння, разом з приписаними для них літургійними обрядами та цілою аскетично-моральною сферою, яку ми прожили протягом Великого посту і Страсного тижня, відійшли до історії. Не може однак бути так, щоб після Великодніх Свят у нашій душі нічого не залишилось. Ми повинні щораз більше усвідомлювати, що дійсність, в якій живемо, повинна після пережиття Христового воскресіння, перетворюватись у зовсім іншу реальність. Воно само не станеться. Зустрівши Воскреслого Спасителя ми повинні ставати іншими людьми, а разом з нами повинен мінятися довкола нас цілий світ. Всі засуджуємо війну в Україні і молимо Бога, щоб вона чим скоріше закінчилась та перестала збирати трагічне жниво смерті. Але може власне тому вона тягнеться вже другий рік, що ми самі і світ довкола нас не стали досі іншими, згідно з цим, чого очікує Воскреслий Господь?
Варто теж запитати себе, чи взагалі пробуємо стрінутись з Воскреслим Спасителем? Приклад апостола Тому усвідомлює нам, що спокуса провіряти все, згідно з нормами матеріалістичного світу, повністю стають непридатними. Лише безпосередня зустріч з Воскреслим дає нам іншу перспективу подивитись на Спасителя, на Церкву, на других людей та на самих себе.
Після свят Христового Воскресіння, бажаю всім, як своєрідного духовного овочу, цієї нової, Божої, Пасхальної перспективи. Не пробуйте всюди увіпхати свого пальця, як умовини, щоб повірити. Просіть Господа, щоб дав ласку стрінути Воскреслого радше на духовній площині та в часі особистої молитви. Може варто розпочати від цього, щоб з вірою прийняти благословення та кусник Артоса, які будуть уділятись сьогодні після Літургії, як знак віри у Воскреслого Христа. Просім також Господа, щоб для нашого особистого життя, цьогорічні свята Христового воскресіння, які власне відходять до історії, не були тільки часом товариських зустрічей і гостин. Гарного всім дня та продовження глибокої духовної зустрічі з Воскреслим Спасителем.
Христос Воскрес!
