Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Вітаю дуже сердечно всіх в першу неділю місяця лютого на Божественній Літургії, яка транслюється з Вроцлавського собору в прямому ефірі на каналі TVP HISTORIA. Нажаль, від початку цього року недільні трансляції нашої Служби Божої є скорочені до одної місячно. Будемо спільно молитись тільки в перші неділі місяця, о год. 8.00. В інші неділі запрошуємо, особливо осіб старших, хворих та серйозно перешкоджених, до участі в богослужіннях он-лайн, з наших соборів, які транслюються за посередництвом інтернету.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
На початок, традиційно кілька слів про актуальний літургійний контекст. Знаходимось в особливому часі. В п’ятницю ми святкували Стрітення Господнє, чим закінчився цьогорічний Різдвяний час. Знов вітаємось традиційним поздоровленням: Слава Ісусу Христу! Переживаємо час запустів. Підготовляємось до Великого посту. В цьому році Великодні Свята за старим стилем будуть дуже пізно, бо щойно 5-го травня, п’ять тижнів після латинської Пасхи. З цієї причини також Великий піст розпочнеться пізно, бо аж 18 березня – за шість тижнів. Як ніколи, перед неділею про Закхея, яка вводить нас в останній період підготовки до Великого посту, маємо в цьому році аж 36 неділь після Зіслання Святого Духа, де звичайно буває їх 31, 32 або 33. Протягом найближчих неділь, в часі Божественної Літургії, будемо слухати повторень скоріше читаних Євангелій, або будуть читані Євангелії, які з огляду на кумуляцію свят одного дня, були скоріше пропущені. Сьогодні ми вислухали фрагмент Євангелії від св. Матея, з 22-го розділу, про гостей запрошених на весілля, яке своєму синові справив один з царів. Звичайно ця Христова притча читається в ХІУ неділю після Зелених свят. Не була вона однак читана у вересні минулого року з огляду на те, що тоді читалось Євангеліє з Неділі перед Воздвиженням Чесного Хреста. Щоб не пропустити цієї Євангельської розповіді, маємо нагоду повернути до неї сьогодні.
Запрошені на весілля гості знехтували запрошенням царя. Всі були зайняті своїми особистими справами. Не хотіли витрачати часу на участь в гостині та в радості царя і його сина. Своєю поведінкою виявили цареві погорду та брак пошани. Деякі побили а навіть повбивали царських слуг, які прийшли пригадати їм про запрошення. Це дуже розсердило царя. Він послав військо, яке покарало винуватих а їхнє місто спалило. Замість весільної радості прийшла жорстока кара за легковаження, погорду, змарнування отриманого дару.
Тому, що весілля було готове а столи були застелені, цар наказав запросити на гостину принагідних осіб, просто з вулиці. Таким способом весільна світлиця швидко заповнилась. Але і тут виявився один чоловік без належної весільної одежі, яку роздавали всім. Він мабуть відмовився її прийняти і тому також був покараний. Зв’язано йому руки і ноги та кинуто у темницю. Христова притча закінчується ствердженням: Багато бо покликаних, але мало вибраних (Мт. 22, 14).
Зміст сьогоднішнього Євангельського читання має дещо спільного з празником Стрітення Господнього, посвяття якого будемо відзначати до найближчої п’ятниці. Старозавітнє коріння цього празника сягає глибоко в історію Ізраїля, особливо його виходу з єгипетської неволі під проводом Мойсея. Знаємо, що на цей вихід не хотів погодитись фараон. Піддався щойно після останньої, страшної кари, коли єгипетську землю навідав Ангел Смерті. Він відібрав життя всім первородним чоловічої статі з-поміж людей і тварин. У всіх єгипетських хатах, включно з фараоновою палатою, дався чути плач над мертвими тілами первородних. Врятувались лише первородні сини в ізраїльських родинах, бо згідно з Божим наказом входові двері їхніх хат були назначені кров’ю Пасхального Ягняти. Однак Бог застеріг, що від цього часу кожний первородний ізраїльський хлопець буде його власністю. Батьки віддадуть його на службу Господеві, або викуплять за символічну ціну: за ягня, або пару горлиць чи за двоє голубенят. Сорокового дня після народження, тобто 32-го після обрізання, потрібно було кожне первородне хлоп’я занести до Єрусалимської Святині та скласти жертву за його викуплення. Пресвята Богородиця та св. Йосиф виповнюють цей Божий наказ. Ідуть до Єрусалимської Святині, щоб подякувати Богові за Первородного Сина та щоб скласти приписану жертву. При цій нагоді збувається дивна зустріч з праведними Симеоном та Анною. Симеон підтверджує, що принесене до святині Дитя є справді Божим Сином, Спасінням для Ізраїля.
В Новому Завіті ця подія сильно вписується в традицію Церкви. Стрітення Господнє належить до дванадцяти найбільших празників церковного року. Цього дня не тільки пригадуємо принесення Дитяти Ісус до Єрусалимської Святині, але усвідомлюємо, що первородні а також всі інші діти, належать не лише батькам, але в першій черзі приналежать Богові. Тому в цей день Церква звертає нашу увагу на богопосвячене, тобто на монаше життя.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Монахи та монахині це особи, які ціле своє життя жертвували Богові в убожестві, чистоті та послусі. Звичайно, при нагоді Стрітення, в наших церквах проповідується про покликання до монашого стану та про значення монашества для життя цілої Церкви. Це важливе особливо тепер, коли чоловічі і жіночі монастирі в Польщі та в Україні, латинські і східні, мають серйозні проблеми з причини браку нових покликань. Празник Стрітення Господнього заохочує нас задуматись над ситуацією монашества в нашій Церкві. Перш за все, ми повинні бути вдячні Богові за монаше життя, яке є основою духовного життя кожної місцевої Церкви. Ми повинні бути вдячні Богові за монахів і монахинь, які моляться, служать, навчають та дають свідоцтво вірності і віддання Богові в сьогоднішньому, щораз більш зматеріалізованому та зляіцизованому, позбавлену духовних вартостей, світі. Для декого, особливо для тих, хто відійшов далеко від Бога і Церкви, монашество може бути викидом совісті, який відбирає внутрішній спокій та каже застановитись над собою.
Стрітення Господнє повинно теж усвідомлювати сьогоднішнім батькам що вони мають обв’язок виховувати та вчити своїх дітей не тільки під оглядом їхньої майбутньої кар’єри та матеріального уставлення у житті, але також під оглядом духовного життя та можливої позитивної відповіді Богові на покликання до монашого або священничого життя. Бог не перестав запрошувати на весільну гостину, як ми чули перед хвилиною. Сьогодні не бракує молодих людей, хлопців і дівчат, які отримали дар Божого покликання на весільну гостину. Але запрошення можна прийняти або відкинути. Батьки повинні радіти покликання своїх дітей. Вони не повинні ніколи бути причиною утрати їхніми дітьми отриманого Божого дару.
Пам’ятаймо сьогодні в особливий спосіб про осіб посвячених Богові, про наше монашество. Огортаймо їх своєю молитвою, зичливістю, вдячністю та підтримкою, також матеріальною. Підтримуймо дар Божого покликання у молодих людей, яких Бог кличе на шлях монашого подвигу. Не забуваймо молитись про нові монаші і священничі покликання, також для своїх дітей, бо: Жнива великі а робітників мало (Лк. 10, 2). Просім у молитві Господа, щоб весільна світлиця до якої кличе Господь, була завжди заповнена а в наших монастирях, щоб розквітало справжнє глибоке духовне життя Богом покликаних осіб. Молімся, щоб ніколи не прийшлось чути Христовий закид під нашою адресою: Багато бо покликаних, але мало вибраних (Мт. 22, 14).
– Всім бажаю гарного та глибоко пережитого сьогоднішнього дня.
Слава Ісусу Христу!
