Слава Ісусу Христу!
Всечесніші Отці, дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх учасників цієї Божественної Літургії, яку служимо в Каплиці Чудотворної Ікони Матері Божої на Ясній Горі, в Ченстохові. Вітаю численно зібране духовенство та мирян, які прибули з різних парафій нашої Церкви у Польщі. Це чергова наша проща до Матері Божої в цьому святому місці. Наші прощі ми відновили кілька років тому, разом з приїздом до Польщі вірних нашої Церкви з України та з установленням в Ченстохові нашої парафії. Власне тут, на Ясній Горі, в каплиці Святого Івана Павла ІІ, кожної неділі, о год. 13.00, збирається наша парафіяльна спільнота на Божественній Літургії. Прошу поширити цю інформацію поміж нашими вірними, особливо серед тих, хто хотів би відвідати, як паломник, це святе місце, або планував би поселитись у Ченстохові.
Дозвольте, що на початку звернусь ще коротко до вірних латинського обряду, які присутні тут разом з нами.
Drodzy w Chrystusie Siostry i Bracia obrządku rzymskokatolickiego. Dzisiaj w Kaplicy Cudownej Ikony Matki Bożej Częstochowskiej modlą się wierni Kościoła greckokatolickiego. Przybywamy tutaj od dawna. Tutaj, na Jasnej Górze, od początku lat osiemdziesiątych, przez dziewięć kolejnych lat, przygotowywaliśmy się do wielkiego Jubileuszu 1000-lecia Chrztu Rusi – Ukrainy. We wrześniu 1988 r., gdy Ukraina była jeszcze republiką radziecką, na murach klasztornych, nasi biskupi z całego świata, wraz z biskupami obrządku łacińskiego, w obecności kilkudziesięciu tysięcy naszych wiernych, sprawowali Boską Liturgię św. Jana Chryzostoma, dziękując Bogu za 1000 lat chrześcijaństwa na ukraińskiej ziemi. We wrześniu następnego, 1989 roku, właśnie tutaj, w bazylice na Jasnej Górze, odbyły się pierwsze po wojnie święcenia greckokatolickiego biskupa w Polsce. Jest to więc dla nas miejsce szczególne. Teraz, gdy w Ukrainie trwa okrutna wojna, rozpętana przez rosyjskiego agresora, grekokatolicy znów przybywają tutaj, na Jasną Górę, do Cudownej Ikony Czarnej Madonny, aby wypraszać dla swojej ojczyzny і swego narodu a także dla siebie i dla swoich bliskich, zwycięstwo i rychłe zakończenie wojny. Modlą się oni o pokój, oraz o możliwość szczęśliwego powrotu i odbudowy swego kraju ze zniszczeń wojennych. Wszystkich, kto ma taką możliwość serdecznie zapraszam do wspólnej modlitwy w intencji pokoju na ukraińskiej ziemi. Modlitwa odbywać się będzie w języku ukraińskim, który jest bardzo bliskim do języka polskiego. Ale nawet bez pełnego zrozumienia słów można będzie bez problemu wczuć się w atmosferę modlitwy i w jej nastrój, tym bardziej, że Ikona Matki Boskiej Częstochowskiej ma wschodnie korzenie. Dla niej wszyscy jesteśmy równi, Polacy, Ukraińcy i wszyscy, niezależnie od tego, jakim rozmawiamy językiem. Wszyscy jesteśmy jej dziećmi. Dlatego tutaj, tym szczególnym miejscu możemy i powinniśmy prosić o nasze wzajemne pojednanie na gruncie historii, w imieniu naszych przodków, naszych narodów.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Підготовляючи цьогорічну прощу ми обидва з о. Володимиром шукали вільного суботнього терміну. Традиційно мало це бути десь при кінці червня. Остаточно ми вирішили, щоб стрінутись в суботу 1-го липня. Щойно опісля я звернув увагу, що завтрішня неділя буде особливим днем. Це ІУ Неділя після Зіслання Святого Духа, тобто Неділя Всіх святих українського народу. Одночасно, з огляду на те, що це перша неділя місяця липня, цього дня будемо святкувати також свято Матері Божої Неустанної Помочі. Це нове свято в нашій Церкві, яке кілька років тому було установлене рішенням Синоду Єпископів. Сьогодні ми зібрані на передодні цього нового свята та в навечір’я храмового празника нашої парафії в Ченстохові, яка є під покровом Матері Божої Неустанної Помочі. Можна сказати, що ми зібрались в Каплиці Чудотворної Ікони Матері Божої Ченстоховської, щоб відзначити свято Матері Божої Неустанної Помочі та подякувати Богові за всіх дочок і синів українського народу, які завдяки Хресній Жертві Божого Сина, удостоїлися честі оглядати Бога віч-на-віч, тобто стали святими.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Початки дороги Ікони Пресвятої Богородиці до цього святого місця, Ікони, яку знаємо під іменем Чорної Мадонни, або просто Матері Божої Ченстоховської, гинуть десь в темряві минулих віків. З легендарних переказів можемо тільки дізнатись, що її автором мав бути св. апостол Лука, який намалював цю ікону, свого роду портрет Матері Спасителя, на дошці від стола з дому Пресвятої Родини в Назареті. Традиція передає нам також, що опісля Ікона була перенесена до Єрусалиму а в році 1270 опинилась на Київській Русі – найперше в Києві а опісля в околицях Львова. Звідтам, у воєнних часах ХІУ ст., забрав її польський князь Владислав ІІ Опольчик і у 1382 р. вона мала потрапити на це місце, до монастиря монахів Павлінів. Таким способом, майже шість з половиною століть, вона знаходиться на цьому місці та відбирає честь побожного народу. Пресвята Богородиця, яку зображає ця Ікона, стає посередницею для тисячів людей, які кожного дня приходять тут з молитвою та проханням занести їхні моління до Її Сина.
Ми могли б ще довше розважати історію цієї Ікони та ставити запитання чому, пощо, чому доля цієї святої та старинної Марійської Ікони склалась так, а не інакше? Видно однак, що Бог, у своїй мудрості, так покерував людськими, не завжди благородними замірами, що вона стала на цьому місці святістю та дорогоцінним духовним скарбом. Може власне тому, що шість і пів століття тому, вона знайшлась на цьому місці, не була знищена у ХХ ст., в часах воюючого з Церквою комунізму на українській землі. Може власне тому, що шість і пів століття тому, вона знайшлась на цьому місці, ми могли прийти перед Її обличчя у 1988 р. та відзначати в Її присутності 1000-ліття Хрещення Русі – України, коли сама Україна знаходилась ще під ярмом червоного ката. Може власне тому, що так склалась історія цієї Ікони, також і ми можемо бути тут сьогодні, щоб молитись за Україну, за її народ, який страждає з причини несправедливої та жорстокої війни викликаної російським агресором. Можемо по-різному пробувати пояснювати собі давню історію. Все ж таки ми повинні завірити Богові та подякувати Йому, що ця Чудотворна Ікона Пресвятої Богородиці сьогодні дальше є, що без перешкод може прибігати до неї боголюбивий народ та що сьогодні можемо бути тут також ми, як Церква, як народ, який на чужині приходить перед лице своєї Небесної Матері зі своїми смутками і болями, але також зі своїми радощами.
Припадаючи на коліна в цьому святому місці перед Чудотворною Іконою Чорної Мадонни, ми повинні однак пам’ятати, що прибуваємо тут не з огляду на саму Ікону. Так, ми усвідомлюємо, що перед цією Іконою молились великі цього світу: папи, королі, голови держав та мільйони простого люду. Всі бажали приклонити перед Пресвятою Богородицею свої коліна, принести свої духовні і матеріальні дари та просити Її, щоб заступалась перед Своїм Сином за ними, за їхні проблеми і потреби з якими вони тут прийшли. Але усвідомлюємо також, що найбільшою святістю цього місця є сама Пресвята Богородиця, яку ця Ікона символічно зображує. Ми усвідомлюємо, що приходимо сьогодні в цьому місці до Пресвятої Богородиці, бо Вона особливо це місце собі вподобала.
Не є це однак одиноке місце, яке Пресвята Богородиця собі вибрала. По цілому світі їх є багато. Знайдемо їх у Польщі, знайдемо їх в Україні та знайдемо їх в різних закутинах світу. Всюди там приходить побожний народ, щоб стрінутись у молитві зі своєю Матір’ю, яка всюди є тією самою, хоча представляють Її різні ікони, образи, фігурки, скульптури. Народ який там прибігає розмовляє з Нею своєю рідною мовою, мовою свого серця, яку Вона, наша спільна Мати, завжди розуміє. Коли б запитати поляків, то зразу би нам підповіли, що з Пресвятою Богородицею можемо у Польщі стрінутись також в Кальварії Паславській, в Кальварії Зебжидовській, в Ліхеню, Ґєтжвалді, Лаґєвніках, Святій Ліпці та в багатьох інших святих місцях. В Європі всім знані є такі Марійські Санктуарії, як Люрд, Фатіма. Але маємо також свої святі, присвячені Пресвятій Богородиці, місця у Польщі та в Україні. Напевно ми всі чули про чудотворну Ікону Пресвятої Богородиці Милосердя двері в Ярославі, знаємо про Ікону Пресвятої Богородиці на Святій Горі Явір, на Лемківщині. До неї буде проходити вже незабаром, бо в п’ятницю 14 липня, наша всецерковна проща на яку всіх щиро запрошую. Напевно ми чули теж про Ікону Пресвятої Богородиці в Білому Борі, знану, як Матір скитальців. Найближчий відпуст з нагоди Різдва Пресвятої Богородиці буде проходити там в цьому році в неділю 10 вересня. Також всіх сердечно запрошую. В Польщі є ще також Горя З’явління біля Перемишля. В архієпархіальному cобрі в Перемишлі є Ікона Пресвятої Богородиці, яка колись знаходилась та втішалась почитанням в нашій церкві на Кальварії Паславській. У нашому Вроцлавському єпархіальному соборі є копія П’єти, тобто статуї Пресвятої Богородиці, яка тримає на колінах мертве тіло свого Сина, щойно зняте з хреста. Ця П’ята, ще у середньовіччі, втішалась почитанням Вроцлавських християн. Годі забути про святі Марійські місця, які знаходяться на українській землі та до яких від віків прибігає з молитвою наш народ, щоб виплакатись, пожалітись але теж і поділитись своїми радостями. Напевно знаємо такі місця як: Зарваниця, Почаїв, Гошів, Унів, Крехів, Червоноград – давніше Кристинопіль, Погоня … .
В кожному з цих місць є своя, загальновідома ікона, фіґура, образ чи скульптура до якої прибігає народ та перед якою молиться. Мабуть теж всі ми маємо у своїх хатах ікону Пресвятої Богородиці, перед якою заносимо наші щоденні молитви. В кожному з цих місць приходимо, щоб стрінутись духовно зі цією самою, єдиною Пресвятою Богородицею, Матір’ю нашого Спасителя. Без сумніву, в кожному з цих святих місць, людей притягає також краса природи і побудованих там споруд, притягає молитовна атмосфера та надихане століттями молитвою і запахом кадила, само місце. Але зустріч кожного прочанина з Пресвятою Богородицею відбувається індивідуально, на особистому рівні, глибоко в душі, доторкаючи найбільш інтимних наших духовних та дочасних справ.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Тут, в Ченстохові, в якійсь мірі, ми всі є трохи туристами і трохи прочанами. Особливо для тих, хто прибув тут вперше, все є новим, цікавим. Це нормально. Але не забуваймо, щоб бути тут передовсім прочанами, тобто людьми, які підняли труд подорожі, часами з дуже далека, до цього святого місця, щоб помолитись, взяти участь у Божественній Літургії, висповідатись, приступити до святих Таїнств. Постараймось знайти для себе трохи часу на особисту молитовну зустріч з Пресвятою Богородицею, якої знаком є ця свята Ікона.
Не бійтесь представити Матері нашого Спасителя, яку завтра буде почитати наша Церква в Іконі Неустанної Помочі, всі наші особисті справи і потреби, але також потреби України, яка терпить воєнне лихоліття та проблеми всього народу України, так на рідній землі, як і розсіяного по цілому світі.
Не забувайте просити Її також про те, щоб Вона допомогла нам стати святими, щоб жертва Її Сина не була даремною. Всім бажаю якнайкраще використати даний нам час для нашого духовного добра та для користі цілого народу.
На закінчення повторю слова, які я говорив тут перед кількома роками: Пам’ятаймо, що ми тут присутні не тільки як одиниці, фізичні особи. Ми є представниками більших спільнот: наших родин, наших парафій, нашого народу, наших єпархій та нашої Церкви. Пам’ятаймо у молитві про всі наші спільні потреби. Почуваймось відповідальними не тільки за нас самих, але також за наші спільноти, які творимо. У всьому нехай хоронить нас та покриває Своїм омофором Пресвята Богородиця.
Всім дуже дякую за труд паломництва до цього святого місця. Дякую Отцям, які зорганізували в парафіях спільні виїзди і самі тут прибули. Дякую всім прочанам, які не побоялись труду подорожі ані коштів. Нехай всім щедро благословить Господь а Пресвята Богородиця нехай постійно має всіх Вас, Ваших близьких та цілий наш народ у своїй опіці.
Слава Ісусу Христу!
