Цьогорічна неділя Томи (Антипасха) стала для вроцлавської катедральної парафії днем особливого милосердя та духовної єдності. Ми мали велику честь приймати особливих гостей, вихованців та вихователів дитячого будинку з міста Білгород-Дністровський (Одеська область), які наразі проживають у селищі Домаслав (гміна Кобєжице). Ця зустріч, організована зусиллями нашої єпархіальної Caritas, поєднала в собі глибоку молитву та щиру дитячу радість.
Історія цих дітей – це історія великого випробування, але водночас і великої надії. Рятуючись від жахів війни, у березні 2022 року вони були евакуйовані з Укаїни до Польщі, де спочатку знайшли прихисток неподалік Варшави. А з серпня 2025 року їхньою новою домівкою стало селище Домаслав, що у гміні Кобєжице.
Перед початком Служби Божої наші гості мали нагоду, з вуст пані Ганни, дізнатися про історію стародавнього храму, який на сьогоднійний день є Катедральним Собором Вроцлавсько-Кошалінської Єпархії УГКЦ, а також запаливши свічечку-офірку помолитися в своїх наміреннях. Головна частина святкування розпочалася з урочистої Божественної Літургії, яку очолив владика Маріуш Дмитерко. Йому співслужив сотрудник катедральної парафії о. Василь Барбуляк. Звертаючись до присутніх, владика Маріуш тепло привітав гостей, підкресливши, що двері нашого храму та наші серця завжди відкриті для них. Під час проповіді архієрей роздумував над значенням неділі Томи, наголошуючи на важливості живої віри та Божої присутності, яка дарує мир навіть у найважчі часи випробувань. Спільна молитва об’єднала дітей, їхніх вихователів та парафіян у єдину велику родину, даруючи кожному відчуття надії та захищеності.
Після завершення Літургії свято перемістилося на церковне подвір’я, де на дітей чекала яскрава програма, підготовлена молодіжною спільнотою „На Глибині”. Юнаки та дівчата поставили собі за мету не просто розважити дітей, а передати їм красу та енергію наших великодніх традицій. Атмосфера миттєво змінилася, коли під звуки веснянок розпочалися традиційні гаївки. Молодь під проводом пані Мирослави разом із вихованцями дитячого будинку творили живі ланцюги та кола. Це стародавня забава, де потрібно триматися разом і повторювати заплутані рухи за ведучим, викликала справжній захват – діти щиро сміялися, намагаючись не розірвати коло. Згодом подвір’ям розлилася мелодія пісні „Подоляночка”. Найменші гості із задоволенням виходили в центр кола, приміряючи на себе роль головної героїні гри, „вмивалися росою” та вибирали собі друзів під дружні оплески громади. Особливим моментом стали енергійні забави. Під прискорений ритм плескання в долоні та тупотіння ніг діти й молодь разом „будили весну”, символізуючи перемогу життя над смертю та світла над темрявою. Спільні танці та гаївки стали справжньою мовою любові, яка не потребує зайвих слів.
Висловлюємо сердечну подяку всім, хто долучився до організації цього свята. Особлива вдячність за турботу та невтомну працю пані Мирославі, Наталії, Ганні, Оксані, сестрі Йосифі, пану Патрику, а також усім волонтерам і помічникам, чиї імена не згадані, але чия любов була відчутна в кожній деталі цього дня.
Ця зустріч стала свідченням того, що Воскреслий Христос діє через наші руки, коли ми ділимося радістю з тими, хто її найбільше потребує.
Нехай Господь сторицею винагородить усіх жертводавців та помічників, а нашим маленьким друзям із Білгорода-Дністровського подарує мирне та щасливе дитинство під Божою опікою.
Христос Воскрес!
