Четверта субота місяця листопада, це традиційно кожного року день молитви та вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні, який був штучно викликаний совєтською владою в роках 1932–1933. Внаслідок цієї трагедії померло в Україні біля десяти мільйонів людей. Протягом десятиліть цей злочин був промовчуваний та заперечуваний комуністами. Щойно отримання Україною Незалежності дозволило відкрито говорити про цю трагедію та офіційно вшановувати пам’ять Жертв, які 87 років тому вмирали з голоду на родючій українській землі.
Сьогодні, в четверту суботу листопада, у вікнах наших помешкань, горять символічні свічки а в церквах вірні моляться за Жертви Голодомору. У Вроцлавському Соборі владика Володимир очолив заупокійний Парастас за всі Жертви Голодомору 1932-33 років та всіх, які в Україні померли від голоду у двадцятих та пізніших роках минулого століття. Розом з Владикою молились вроцлавські Отці: о. Андрій Михалишин, о. Євген Сухий та о. Матей Деменюк. В молитві за Жертви Голодомору взяла також участь група, переважно молодих, вроцлавських парафіян.
На закінчення Парастасу до учасників молінь звернувся з коротким словом владика Володимир, який пригадав, що ми зобов’язані вшановувати молитовно пам’ять про всі Жертви Голодоморів в Україні. Це важне особливо тепер, коли про цю трагедію можна відкрито говорити. Владика звернув увагу також на те, що, нажаль, також сьогодні частина людства, при мовчанні ситої частини світу, голодує та вмирає з голоду. Тому ми не можемо марнувати хліба тільки ділитись ним. Ми повинні також бути дуже вразливими на потреби інших. Сьогодні, в часі пандемії коронавіруса, коли дехто біля нас хворіє та знаходиться у примусовому карантині, повинно це мати особливе значення та бути моральним викликом для нас, як християн.
Редакція
