«БУДЬТЕ ВИТРИВАЛІ: ВЕЛИКІ РЕЧІ ПОТРЕБУЮТЬ ЧАСУ», — ВЛАДИКА БОРИС НА ЗУСТРІЧІ З МОЛОДДЮ У ПОЛЬЩІ

3-го лютого у Вроцлаві відбулася зустріч української молоді та випускників Українського католицького університету з президентом УКУ, митрополитом Філадельфійським Борисом Ґудзяком. 

Розмова відбулася напередодні урочистої інавгурації Фундації УКУ в Польщі з осідком у Вроцлаві.

На початку зустрічі, яка пройшла в арткафе «Świetlica», владика Борис звернувся до молоді: «Дуже цікаво почути про ваш досвід. Я маю ще свіжу пам’ять з розповідей моїх батьків про їхнє біженство. Колись ми, українці не мали такої підтримки у світі. Тепер маємо колосальну підтримку, зокрема від Польщі. Ми ще ніколи не мали такої діаспори ні кількісно, ні з такою доброю освітою. Я хочу вас хочу заохотити робити багато!». 

Опісля владика попросив кожного представитися та розповісти про свій досвід перебування за кордоном. Багато випускників УКУ в Європі активно творять і розвивають спільноти, примножуючи цінності університету. Кожен з них опинився за кордоном за різних обставин: хтось давно приїхав сюди працювати, хтось — нещодавно, втікаючи від війни. Але, попри різні обставини, кожен з них має відкрите серце і бажання до формування українського середовища. Повномасштабна війна стала поштовхом до нової хвилі об’єднання.

Подаємо короткі тези владики Бориса із зустрічі з молоддю у Вроцлаві: 

• У 21 столітті, коли кожен живе культом комфорту, є хлопці і дівчата, які кидають все і кажуть: я йду на фронт. Люди у світі дивляться на українців і захоплюються. Чому? Бо українці сказали: «Є моє життя, є моя маленька хронологія, але є щось  більше».
• В Європі побутує така думка, що Церква древня і застаріла. Але саме ці істини — істини християнства — зараз досвідчують наші воїни. Українці свідчать, що є великі істини. Людина, яка віддає своє життя за ближнього, вірить у вічне, у істинне.
• Мені здається, що на фронті немає розпачу, є страх, але не розпач.
• Ми потребуємо спілкування. Кожна зустріч має своє Таїнство. Будьте носіями зустрічі!
• Про що нам думати на перспективу? Якщо говорити про імміграцію, то раніше Україна для тих, хто виїхав, часто залишалася місцем невдачі — в моїй рідній країні мені не вдалося, тому пробую будувати своє життя деінде. Українців переслідував комплекс вторинності. Цього маємо позбутися. Нині діти по всьому світу бавляться в українців. Наш народ  дивує і захоплює багатьох. Ще за жодним народом так прискіпливо не спостерігав світ.
• Я думаю, що світ буде іншим. Українці будуть іншими. Але маємо якісно вирізнятися. Пам’ятайте про жертви наших воїнів. Ні в якому разі не можна розміняти на дріб‘язок ті жертви, які зробили наші брати і сестри на фронті
• Будьте витривалі. Бо великі речі потребують часу. Ви можете багато! Дивіться далеко!

Наостанок владика Борис закликав молодь, яка зараз перебуває за кордоном, бути активними: «Найбільше мене вразило ваше бажання сопричастя — бажання бути разом. Це колосальне натхнення. Я би хотів, щоб ви повірили у ваші сили. Разом ви б могли перевернути світ».

Підсумовуючи проректорка Українського католицького університету, декан-засновниця Бізнес-школи УКУ Софія Опацька заохотила усіх якмога більше розповідати світові про війну в Україні: «Сьогодні ми як університет дуже багато комунікуємо з нашим міжнародними партнерами і намагаємося пояснювати, що відбувається в Україні. Але ви, перебуваючи в інших країнах, можете зробити набагато більше — розповідайте про війну. Не має значення, чи ви промовляєте до великих авдиторій, чи комусь приватно розказуєте історію своєї родини чи друзів, які в Україні. Ваші історії впливають на людей. Діліться своїми історіями, розповідайте, що таке війна в Україні, бо від цього дуже багато залежить».