Тшебятів, невелике місто в західньопоморскім воєводзтві, Вроцлавсько-Кошалінська єпархія УГКЦ. Тут і в околичних селах (Тшебуш, Бєчино, Роби, Пустково, та інші) 79 років тому, в наслідок Акції Вісла, опинилось чимало українців, переселених з етнічної української території (села: Манів, Воля Міхова, Балниця, Смільник, Тростянець та інші).
Сьогодні, вже тільки кільканадцять осіб, ще живі свідки життя там і тут на заході. Але їхні нащадки, попри асиміляційні процеси, не забувають свого національного і духовного коріння. І як торік, також 27 червня 2026 p. зібрались у святині, щоби відзначити храмовий празник Верховних Апостолів Петра і Павла.
Першим пунктом торжества був Молебень до св. апп. Петра і Павла в наміренні припинення війни і справедливого миру для України. Його очолив парох о. Михайло Плець. Перед початком Літургії парох привітав усіх присутніх.
Літургію очолив о. Мітрат Богдан Галушка, синкел Вроцлавсько-Кошалінської єпархії та настоятель співкатедрального собору в Кошалін. Співслужителями були: Кошалінський декан о. Марко Сосницький, і чотирьох римо-католицьких священників: парох Тшебятівського Санкуаріуму Материнства Марії о. прелат Андрій Доваль, сотрудник о. Лукаш Снядий а також двох отців зі Згромадження Отців Ісусівців (Христусовців): о. Ярослав Ґіжицький з парафії Переображення ГНІХ в Плотах і о. Григорій Коженєвскій з парафії Христа Царя в Гослав`ю.
Проповідь виголосив, українською мовою, згаданий вище о. Ярослав Ґіжицький. Отець довгі роки працював в Україні.
Найперше звернув увагу на те, як різними були життя і покликання тих, кого сьогодні називаємо Верховними Апостолами – Петро і Павло. Один простий рибалка, який був з Христом безпосередньо тут на землі, якому Христос довірив тут на землі свою Церкву але який відрікся Христа а опісля віддав своє життя за вірність Христові. Другий, вчений, римський громадянин, ревний у служінні Богові, який переслідував християн вважаючи їх сектою. З Божої ласки відкриває для себе глибину Христового Євангелія і в кінцевому результаті віддає своє життя за вірність Христові. Так різні але об`єднанні Христом змогли творити великі діла для проповідування Євангелія, даючи свідчення про те про що проповідували.
Опісля отець Ярослав поділився спогадом про те, як у 1989 році опинився в Україні у Вінниці. За часів радянського Союзу могла діяти Церква Православна і частково Римо-Католицька. Греко-Католицька було заборонена, але діяла у підпіллі. І власне отець познайомився з нашими отцями Редемптористами, підпільний монастир який був у Вінниці. Розказував про о. Богдана (Орищук), якого привозили, бо після таборів мав великі проблеми з ногами, до каплиці де отець Богдан підпільно сповідав (була така негласна домовленість, що наші отці могли сповідати в римо-католицьких костелах. Таким чином наші вірні мали додаткову нагоду отримувати між іншим Тайну Покаянна). За те могло його чекати чергове заслання. Також мав нагоду познайомитись з о. Ігорем Возьняком, який вставав о 4 год. ранку, щоб в 5-ій, в міру безпечно відслужити Літургію в домі (підпільному монастирі), а опісля щоб виконувати офіційну роботу і своє підпільне душпастирське служіння.
Після падіння радянського союзу у Незалежній Україні став єпископом а тепер є Митрополитом Львівським. Радянська влада дуже переслідувала тих хто не мав постійного місця роботи, рівночасно після повернення з заслання, було важко знайти роботу. Особливо важко було підпільним священнкам, тому часами формально працювали закристіянами, а навіть кочегарами. Формально мали офіційну роботу а рівночасно могли підпільно виконувати своє душпастирське служіння.
Завершуючи проповідь отець наголосив на важливості відкриватись одни на одного, пам’ятати, що тільки Господь може поєднати різне – так як приклад Петра і Павла а рівночасно щоб не боятися у сучасному світі, навіть у важких умовах свідчити Христа, так як робили це священники і миряни у часі підпілля в радянському союзі.
Після Служби Божої, мимо спеки, відбувся обхід довкола храму з читанням фрагментів Євангелія.
Святкування храмового празника завершилось, вже традиційно, спільним обідом у домівці Об’єднання Українців у Польщі.
Надіємось, що в наступному році – 70-ліття парафії та 80-ти ліття Акції Вісла будемо відзначати у Тшебятові вже з мирним небом над Україною і справедливим миром….
А.Є.
