Вроцлав, дня 11 квітня 2023 р.
Число: 2023/105
ЗВЕРНЕННЯ
ВЛАДИКИ ВРОЦЛАВСЬКО-КОШАЛІНСЬКОГО
ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА) ДО СВЯЩЕННИКІВ
НА ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР 2023 Р.
Всесвітлішим та Всечеснішим Отцям!
Дорогі Отці, співбрати у Христовому священстві!
Після сорока днів великопосної мандрівки наближаємось до празника Христового Воскресіння. Страсний тиждень, який переживаємо, є для нас особливим часом, в якому найбільше нашого зусилля забирає безпосередня підготовка до Великодніх свят. Прибирання храму, вистрій Божого гробу, квіти для прикрашення святині, підготовка літургійного порядку, майже цілковито заповнюють нам останні дні перед Пасхою. При цьому стараємось пам’ятати, що Великий четвер, Велика п’ятниця та Велика субота, для нас, священників, повинні бути в першій черзі часом молитви та душевної задуми над нашою вірою, над таємницею нашого священничого покликання, над нашою вірністю Богові і Церкві та над нашою вірністю священничим зобов’язанням, прийнятим в день свячень. Поміж цими двома порядками іде однак в нашому житті постійне змагання. Стараємось їх погодити, хоча не завжди нам це повністю вдається.
Дорогі Брати у Христовому священстві!
Великий четвер це наш, священничий день. Він має так укладений літургійний порядок, щоб ми могли відірватись від своїх душпастирських обов’язків в парафії та бути спільно на молитві з єпископом і співбратами у священстві в єпархіальному соборі. Рано служиться Вечірня з Літургією св. Василія Великого, а щойно ввечері відправляємо Утреня Христових страстей з читанням дванадцяти страсних Євангелій. Літургія св. Василія Великого з Вечірнею, з Великого четверга, разом з обрядом Обмивання ніг, є для нас таїнственним повторенням таємниці Останньої вечері, з установленням Пресвятої Євхаристії та Таїнства священства. У Христовому вечернику бере початок наше священство і тут теж набирає воно свого глибокого сенсу. Ніхто з нас не є спроможний сам заслужити собі, своїми здібностями, талантами чи досягненнями, привілею стати священником. Ми отримали священство, як незаслужений, дармо даний, Божий дар. Ми також не отримали його тільки для себе, лише на те, щоб ним служити людям.
У Великий четвер ми всі повинні бути разом з єпископом та співбратами у священстві на молитві в єпархіальному соборі. Цього дня найважливішою повинна бути для нас спільнота священничої родини, котру творимо. Географічне розположення нашої єпархії, передусім великі відстані, не дозволяють нам всім приїхати у Великий четвер до єпархіального собору у Вроцлаві. Тому частина з нас буде традиційно молитися у конкатедральному соборі в Кошаліні. Цього дня тільки дуже серйозна перешкода може оправдати нашу неприсутність у священничій молитовній спільноті. Великий четвер є тільки один раз в році. Жодна інша нагода не заступить священничої молитовної спільноти Великого четверга. Дякую всім Вам, дорогі Отці, за участь у спільній молитві та за молитовну єдність і солідарність.
Найближчі дні поведуть нас разом з Христом шляхом на Голгофу, щоб станути там під Його хрестом. Будемо також при гробі нашого Спасителя, щоб свідчити про Його, на третій день, воскресіння з мертвих. Пізніше повернемо до звичайного літургійного і душпастирського порядку. Будемо застановлятися, як діяти в отриманому душпастирському призначенні, які нові акції піднімати, щоб ще краще служити Богові, Церкві та Божому народові. Сьогоднішній день однак усвідомлює нам, що при цьому всьому не можна забути про молитву. Бо якщо навіть будемо дуже активні під душпастирським оглядом, а в нашому житті забракне щоденної молитви то швидко випалимося, як духовні особи і забудемо чому і пощо ми стали священниками. Наша душпастирська діяльність стане порожньою та нікому непридатною. Самі теж з часом можемо затратити почуття її сенсу.
Тому, в цей особливий для всіх нас день, хочу Вам, але і собі, пригадати, які молитовні зобов’язання тяжать на нас. Передовсім не можемо забути, що ми є покликані Богом, щоб кожного дня ставати при Господньому престолі на якому, у таїнственний спосіб, приноситься Безкровна Жертва Тіла і Крові Господньої. Тому годі уявити собі священника, котрий не служив би Божественну Літургію, не тільки у неділі, але теж кожного дня. Пригадую також, що ми зобов’язані щонеділі та у дванадцять головних церковних празників, служити Божественну Літургію в наміренні дорученого нам Божого народу. Цей обов’язок випливає з любові та зі справедливості і не можна з нього звільнитися.
Освячувати Божий народ це одне з головних наших завдань. Освячуємо його, між іншими, нашою особистою молитвою. В нашому священничому, трапляється деколи, нажаль, що після закінчення навчання у Духовній семінарії, з нашого щоденного порядку дня зникає розважання, духовне читання, щоденне іспитування сумління. А вони є не менш потрібні та актуальні в житті зрілого священника, як в житті молодого семінариста.
Священнича молитва це також щоденний Часослов. Катехизм УГКЦ Христос наша Пасха так розповідає про добове молитовне коло: Добове коло богослужінь нашої Церкви побудоване на ідеалі безнастанної молитви, вираженому біблійним числом сім, яке є образом повноти і досконалості: «Сім раз на день я Тебе хвалю за Твої присуди справедливі» (Пс. 119 (118), 164). До такої молитви заохочує і святий Василій Великий: «щоб і для нас щодень було за правило: сім разів на день славити Бога». Основою цього молитовного правила є Псалми, що переплітаються з іншими моліннями: гімнами, стихирами, тропарями, кондаками та єктеніями. Добові богослужіння, а саме: Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Перший, Третій, Шостий і Дев’ятий часи, а також Обідниця – містяться в богослужбовій книзі під назвою Часослов (Катехизм УГКЦ Христос наша Пасха, 540). У свою чергу Партикулярне право УГКЦ так говорить про Часослов, як про священничий обов’язок: Усі священнослужителі зобов’язані щодня публічно чи приватно молитися принаймні якусь цілісну частину богослужінь добового кола: або утреню, або всі часи, або вечірню, або повечір’я, або опівнічну, − відповідно до можливостей та часу доби, хіба що поважна причина звільняла б їх від цього обов’язку (Кан. 56 (кан. 377 ККСЦ).
В порядку священничого дня не повинно забракнути також часу на приватну молитву. Тут потрібно згадати читання Святого Письма та іншої духовної літератури. Все воно вимагає досить багато часу. Не завжди буде легко вмістити це все у наш щоденний порядок дня, головно коли є інші зобов’язання, коли є навчання катехизму, коли є власна сім’я та пов’язані з цим домашні обов’язки. Це все правда, але ми всі свідомо вибрали священниче служіння, тобто вирішили стати духовними отцями для нашого народу. Бути духовним отцем означає бути людиною віри, людиною повного завірення Богові та людиною глибокої молитви. Тому ми зобов’язані так укласти свій щоденний ґрафік, незалежно від цього, чи ми вибрали одружене, чи неодружене, священство, щоб на це все знайшовся час і місце. Деколи потрібно буде може скоріше встати, щоб все знайшлось на своєму місці.
Молитва в нашому священничому житті повинна бути інтенсивною та гарячою головно тоді, коли ми самі зазнаємо різних проблем та коли доторкають вони наших близьких і доручених нам, єпископським декретом, вірних. Можуть вони потребувати слова розради і потіхи, але завжди будуть потребувати нашої молитовної підтримки. Вони часто приступають до нас з довірою, просячи про благословення та про молитву. Якщо ми це обіцяємо то пам’ятаймо, щоб також зі свого боку серйозно поставились до їхнього прохання і до нашого зобов’язання.
Дорогі Брати у Христовому винограднику!
В день нашого священничого свята хочу дуже сердечно подякувати всім Вам, Дорогі Отці, за Ваше дотеперішнє священниче душпастирське служіння та за Ваш молитовний супровід вірних. Священниче служіння вимагає не тільки виконування приписаних щоденних обов’язків, але також безнастанної готовості відповісти на потреби і прохання вірних. Хто не знає ближче обставин священничого життя і служіння, неспроможний цього зрозуміти. Справжнє священниче віддання у душпастирському служінні є великим і постійним зусиллям. Годі було би його перенести, коли б не наша віра та коли б наше священниче життя не було життям наповненим молитвою.
Бажаю всім Вам, Дорогі Отці, щоб ніхто з нас ніколи не втратив віри, свідомості отримання дорогоцінного дару, яким є священство та глибокого молитовного життя. Ці дари повинні бути хребтом нашого священничого покликання. Встоїмось тільки тоді, коли кожного дня, будемо шукати у своїх труднощах скріплення у молитовному приставанні з Богом. Наш обов’язок довести до вічного життя у Бозі наших парафіян виконаємо також лише тоді, коли за них будемо безнастанно пам’ятати в наших молитвах. Тоді також молитва поверне до нас, бо і наші парафіяни будуть нас доручати Богові у своїх молитвах.
Всім бажаю миру і спокою, здоров’я і радості та вдоволення зі свого священничого служіння. Використовуйте для добра свого та ближніх отриманий дар священства. Нехай щедро благословить Вас Господь.
Всім Вам, дорученим Вашій духовній опіці вірним, Вашим родинам, бажаю радісних і благословенних свят Христового воскресіння.
+ Благословення Господнє на Вас!
Єпископ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
Дано у Вроцлаві, при Єпархіальному соборі, у Великий вівторок 11 квітня 2023 р.
