Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
дорогі у Христі Сестри і Брати,
Радію, що можу і в цьому році привітати всіх Вас з днем Світлого Празника Христового Різдва. Празник цей належить до дванадцяти головних свят нашого церковного року. Ікона Христового Різдва є одною з дванадцяти ікон, які, згідно з церковним законом, приміщується в ряді празничних ікон в наших іконостасах. Протягом Свят Христового Різдва та протягом цілого посвяття ікона ця є покладена в наших церквах на тетраподі, тобто на столику перед іконостасом, щоб вірні могли приходити та вшановувати її поцілунком. В цьому році, з огляду на епідемічне загроження, не цілуємо ікони, тільки віддаємо їй пошану глибоким поклоном. Не втрачаємо також надії, що дочекаємось часу, коли знова будемо могли приступати до ікони виставленої на тетраподі та, без страху, поцілувати її.
Празник Христового Різдва радує наші серця своєю неповторною атмосферою та зовнішнім вистроємо наших хат, церков і міських вулиць та площ. Коли ще додамо притаманні цим святам церковні богослуження, колядки та нагоду до святкової зустрічі з нашими близькими і знайомими то справді родиться атмосфера на яку з нетерпеливістю очікуємо цілий рік. Христове Різдво, разом з Пасхою Гсподньою, тобто Христовим Воскресінням, це два найбільші празники в нашому церковному році, які одночасно передають нам в повному вимірі Добру Новину про наше спасіння, що: Бог послав на світ, у людському тілі, свого Єдинородного Сина, який народився у Вифлеємі Юдейськім, від Пресвятої Богородиці та який добровільно прийняв смерть на хресті за наші гріхи та який воскрес третього дня з метрвих, як первісток з-поміж померлих.
Деколи, в радісній атмосфері різдвяного святкування, можемо однак загубити глибокий духовний змість сьогоднішнього Світлого Празника. Тому, приступаючи до тетраподу, щоб поклонитись перед іконою Христового Різдва, пробуймо бодай на мить затриматись та ближче їй приглянутись, щоб побачити не лише її мистецьку красу, але також духовну, богословську та символічну вимову. Може нам це допомогти глибше зрозуміти чим є Христове Різдво, чим є Різдвяні Свята та як ми повинні їх переживати.
Згідно з канонами іконописання, на іконі Христового Різдва зображені різні групи безпосередніх свідків приходу на світ Божого Сина. Це передовсім пастирі, які перші почули від ангелів вістку про виповнення часу та про прихід на світ обіцяного Богом Месії. Вони, взявши свої вбогі, але даровані від щирого серця дари, негайно поспішили до Вифлеєму, щоб поклонитись Божій Дитині. На іконі вони зображені коли у призадумі та з глибокою пошаною кланяються Дитяти у вертепі та як складають свої дари. На іконі зображені також ангели, які скоріше занесли благу вість пастирям. Уважний спостерігач зауважить, що ангели не тільки є радісними, але вони також дуже здивовані тим, що збувається. Сотворитель неба і землі приймає людське тіло, тіло свого сотворіння та сходить на світ, щоб прийняти смерть з рук створеної собою людини та щоб остаточно увільнити її від гріха. Навіть ангелам було важко зрозуміти це, задумене Богом, самоприниження для спасіння людини. Кажуть деякі богослови, що власне причиною бунту частини ангелів, про який говорить Книга Одкровення, було те, що вони дізнались про Божий задум воплочення Божого Сина та про Його замір прийняти смерті і воскреснути з мертвих задля людини. Збунтувались, бо не могли погодитись з таким Божим задумом.
Окремою групою осіб зображених на іконі Христового Різдва є Мудреці зі Сходу, як їх називається, чи три Царі, як співаємо у колядці. Це представники світу людей науки, але теж влади і поган, тобто тих, які не приналежали до Вибраного Народу. Можемо сказати, що це також наші представники перед Вертепом та перед народженим у ньому Месією. Від цієї святої ночі, до сьогоднішнього дня, до місця Христового народження у Вифлеємі, безперестанно приходять представники всіх народів, з цілого світу, які становлять Новий Божий Народ. Мудреці зі Сходу, зі щирого серця, згідно зі своїми можливостями, приносять Новонародженому свої дари, щоб належно вшанувати Його та дати свідоцтво своєї віри.
Однак цілу суть та переказ ікони Христового Різдва зрозуміємо щойно тоді, коли приглянемось сцені забраженій у її центрі. Там зображене мале Дитя, сповите у пеленках, які представлені на подобу похоронних простирал в які звичайно загорталось мертве людське тіло. Загорнуте у такі власне простирала Боже Дитя звичайно предствлене на іконі на темному фоні печери, в якій прийшло Воно на світ. Дуже легко, навіть невправному глядачеві, асоціюється ця сцена з гробом та зі зложеним у ньому тілом. Бо справді такий був задум творців канону ікони Христового Різдва. Має пригадувати нам, що Христове Різдво є лише одним з елементів Божого задуму щодо історії спасіння людини. Не можна відокремити Христового Різдва від Великого Четверга та Останньої Вечері, не можна відокремити Христового Різдва від Великої П’ятниці та Хресної Дороги, розп’яття на хресті, хресної смерті та від покладення Христового тіла у гробі. Не можна також відділити від Христового Різдва Неділі Пасхи, тобто Неділі Господнього Воскресіння. Різдво Христове спрямовує наш духовний зір на Страсний Тиждень та на Славне Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа. Якщо ми би хотіли затриматись тільки на події Христового Різдва, без його пов’язання з цілим Христовим життям, ми б звели цей празник і наші святкування до земного, дочасного та фольклорного виміру. А тут є щось більше. Над цим разважають дві головні, крім Божого Дитяти, особи, зображені на іконі: Пресвята Богородиця та св. Йосиф Обручник. Пресвята Богородиця отримала благовіщення від Архангела Гавриїла, який звістив їй Божу волю. Вона тепер розважає все, що здійснюється на її очах. Святий Йосиф такого безпосереднього об’явлення не мав. Йому Господня воля була обявлена тільки через сон. Мусить однак повірити словами Пресвятої Богородиці та у молитві віддатись Богові як знаряддя у Його руках. Святий Йосиф представлений звичайно як людина, яка у глибокій молитовній призадумі пробує зрозуміти величні та таємничі Божі діла.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Як я вже скоріше згадав Свята Христового Різдва є особливим часом в нашому церковному календарі. Довго підготовляємось до них та стараємось радісно пережити самі святочні дні. Відлуння Славного Христового Різдва відчуваємо однак ще й місяць пізніше, бо традиційно колядуємо аж до Стрітення Господнього. Остаточно закінчує наші різдвяні святкування Великий Піст та підготовка до Господньої Пасхи. Буває однак і таке, що в декого контакт з Церквою зводиться тільки до присутності на Богослуженнях в день Господньої Пасхи та у перший день Христового Різдва. Пам’ятаймо однак про те, що можемо відчитати дивлячись на ікону Христового Різдва, яке є часткою цілої, широкої, історії спасіння. Цієї історії спасіння не можемо ділити на малі частинки та признавати тільки деякі з них, відкидаючи зовсім інші. Підходивши таким способом до Христового Різдва можемо зовсім загубити сенс Господнього вчення та втратити можливість скористати з визволення від гріха і смерті, яке приносить нам Новонароджене сьогодні Боже Дитя.
Всім Вам, духовенству, монашеству і вірним бажаю, щоб цьогорічне переживання містерії Воплочення Божого Сина допомогло усвідомити повноту таємниці нашого відкуплення, яка своє здійснення розпочинає у вифлиємських яслах а своє завершення знаходить у подіях Великого Четверга, Великої П’ятниці та Великодньої Неділі.
Нехай Новонароджений, у вифлеємських яслах, Спаситель, принесе всім Вам радість, оберігає від недуг та зараження коронавірусом, нехай приносить полегшення у щоденних скорботах, нехай дає надію на повернення до нормальності у всіх сферах життя. Бажаю також всім кращого дочасного та славного вічного майбутьного у єдності з нашим Спасителем. Нехай Господь щедро благословить у всіх Ваших задумах та змаганнях.
Радісних, здорових та благословенних Свят Христового Різдва!
Христос Раждається!
