ПРОПОВІДЬ ВЛАДИКИ ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА)
НА ПРАЗНИК ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ
ВРОЦЛАВ, 05.05.2024 р.
Христос Воскрес!
Дорогі у Христі Сестри і Брати,
В цьому році, на свята Христового Воскресіння ми очікували довше, як звичайно. Врешті, на початку травня, вони надійшли. Сьогодні щиро вітаю з Пасхою всіх присутніх на молитві в нашому Вроцлавському соборі. Сердечні вітання передаю також всім вірним нашої Церкви у Польщі та в Україні, бо властиво лише ми святкуємо ще Пасху по-старому. Вітаю також усіх, хто буде з нами у найближчий вівторок, 7 травня, коли в Польському Телебаченні, о год. 12.55, буде передаватись ретрансляція Пасхальної Утрені з нашого собору. Всіх вітаю традиційним, радісним пасхальним привітом: Христос Воскрес!
До сьогоднішніх святкувань Христової Пасхи вела нас довга та вимоглива дорогу духовного подвигу. Найперше, протягом шістьох тижнів Великого посту, ми мандрували стежками покаяння, застановляючись над своїм духовним станом та над засобами, які ми повинні прийняти, щоб зірвати з гріхом та повністю з’єднатися з Христом. Ми були учасниками великопосних богослужінь, слухали духовних наук. Мабуть більшість з нас приступила до Святої Сповіді та до Пресвятої Євхаристії. Ми старались виконати все, що на час Чотиродесятниці наказує вірним Свята Церква. Ми всі теж старалися прийняти рішення, які допомогли б нам повністю повернути до Христа.
Протягом минулого – Страсного тижня, ми ішли за Христом в часі його хресної дороги та переживали його страсті, які стали для нас засобом відкуплення і увільнення від гріха а також джерелом надії на вічне життя. Особливе значення мали для нас останні дні Страсного тижня. Молитовно ми були свідками Останньої вечері та установлення Пресвятої Євхаристії і Таїнства Священства. Ми були також свідками кривавої Христової молитви в Оливному городі. Опісля ми були в натовпі людей, коли Пилат засуджував Христа на хресну смерть. Ми ішли з Христом протягом цілої його хресної дороги, аж на Голгофу, де його розіп’яли. З Пресвятою Богородицею та св. апостолом Іваном ми стояли під хрестом на якому Спаситель закінчив своє земне життя. Недільний поранок приніс несамовиту вістку: Той, який помер на хресті, якого тіло поклали у гріб минулої п’ятниці – воскрес. Спаситель, так, як перейшов від життя до смерті у Страсну П’ятницю, так сьогодні, в Пасхальну ніч, перейшов від смерті до життя. Як одинокий з-поміж людства поборов смерть, вирвавшись з її обіймів, щоб опісля вже не вмирати. В присутності апостолів та Пресвятої Богородиці, з душею і тілом, вознісся на небо. Прийде тут знов, щоб судити світ в часі Остаточного суду.
Тепер містично стаємо учасниками Христового Воскресіння. Коли ми прийшли сьогодні до храму, плащаниця була покладена ще у гробі. Хто успів, зміг ще приступити до неї, щоб доторкнутись слідів Христових ран. Перше богослужіння, Надгробне, якому може надто мало присвячуємо уваги, закінчується перенесенням плащаниці з Господнього гробу на престол, де вона залишиться аж до Господнього Вознесіння. Перенесення плащаниці на престол це символічне представлення Христового воскресіння та його перебування з апостолами, учнями і членами первісної Церкви, протягом сорока днів. Зараз після Надгробного ми процесійно виходимо з церкви, щоб, подібно як апостоли і деякі з жінок, спішити до Христового гробу, який виявляється порожнім. Перед церковними дверима вперше співаємо тропар Христового Воскресіння: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав … . Входячи до храму повторюємо кінцівку цього тропаря: І тим, що в гробах, життя дарував.
У святочно прибраному храмі починаємо співати Пасхальну Утреню з Каноном і Стихирами Пасхи. При цьому багато разів повторюємо Пасхальний тропар Христос Воскрес. Також в часі Пасхальної Божественної Літургії тропар Пасхи переплітається зі сталими частинами Служби Божої. Це все викликає неповторну атмосферу духовного піднесення, якої годі шукати в часі інших свят церковного року. Протягом Світлого Тижня наші богослужіння закінчуємо Пасхальним відпустом з хрестом, який є особливим моментом наших пасхальних святкувань.
Сьогодні також освячуємо Артос, пасхальний хліб, символ Воскреслого Христа, з іконою Христового Воскресіння, який залишиться на престолах наших церков до найближчої, Провідної, чи інакше ще, Томиної, неділі. Тоді розділимо його та будемо роздавати вірним в часі мировання. Приймаючи частку цього посвяченого хліба будемо свідчити, що віримо у Христа Ісуса, як нашого воскреслого, після трьох днів, Спасителя.
Вчора і сьогодні ми теж приносили до храмів кошики з паскою, з м’ясними і молочними стравами, щоб їх священник освятив. Будемо ними ділитись в часі святкового сніданку. Нажаль, для декого, не Божественна Літургія, не Пасхальна Утреня, але власне освячення «кошика», як часто чуємо, стало одиноким і чи не найважливішим елементом святкувань Христового Воскресіння.
В нашій Церкві та в нашому народі є також звичай, що протягом Світлого тижня відвідуємо цвинтарі, щоб молитись за наших померлих та ділитись з ними радісною вісткою про Христове воскресіння. Вони, які ці, які вже є «по другому боці», найбільше очікують цієї радісної новини. Якщо неможливо піти на цвинтар то Пасхальний Парастас, чи Пасхальну Панахиду, служимо в самому храмі.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Згідно з традицією нашої Церкви свята Христового Воскресіння є переповнені чудовими, дуже глибокими, богословськими, гарними і мелодійними, богослужіннями. Вони є повні пасхальної символіки. До цього доходять ще народні звичаї, які вчиняють Великодні Свята особливими. Їхньої атмосфери не вдасться замінити нічим іншим.
Пам’ятаймо однак, що при святкуваннях Господньої Пасхи не ідеться тільки про гарні богослужіння, не ідеться про чудові співи та неповторні традиції і звичаї. Не ідеться також і про те, щоб засісти при спільному столі та поділитись святочними і освяченими стравами. Великодні свята мають бути прилюдною маніфестацією нашої віри у Христове воскресіння та у наше воскресіння у Христі. Без віри у те, що Христос, як перший з-поміж цілого людства справді воскрес і про те, що ми також воскреснемо з ним до вічного життя, навіть найбільш торжественні та найбільш вишукані святкування Христового Воскресіння не будуть мати жодного значення та жодної вартості. Залишаться тільки і виключно елементом фольклору та нагодою до товариської зустрічі і почастунку.
Тому мусимо пам’ятати, що Христове Воскресіння це Пасха – тобто Його справжній перехід від життя до смерті та від смерті до життя. Він перейшов цю дорогу як перший. Його перехід має бути заохотою для нас, щоб повірити, що ми є покликані пройти цю саму дорогу разом з Христом. В часі 1 Пісні Канону Пасхи співаємо: Воскресіння день, просвітімся люди: Пасха, Господня Пасха, від смерті бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів, перемоги пісню співаємо (Пасхальна Утреня, Ірмос 1 Пісні Канону Пасхи). Церква старається утвердити нас у вірі, що з кінцем нашого життя не помремо, тільки разом з Воскреслим Христом перейдемо свою Пасху, від життя до смерті та від смерті до життя. В цьому замикається цілий сенс Свят Христового Воскресіння та нашої віри у воскресіння. Якщо цього не зрозуміємо то даремним буде наш труд та даремними будуть наші святкування. Про це дуже різко говорить св. апостол Павло в 1 листі до Коринтіян: Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, – ви ще у гріхах ваших; отже, ті, що й померли у Христі, загинули. Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми – найнещасніші з усіх людей. Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. І кожний у своїм порядку: первісток – Христос, потім – Христові під час його приходу (1 Кор. 15, 12-23).
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Всім бажаю провести цьогорічні свята Христового Воскресіння у справжній духовній радості та у глибокому внутрішньому з’єднанні з Воскреслим Спасителем. Цієї радості нехай не відбере нам ніщо, ні третій рік десятилітньої війни, яка триває від століть, ні примусова та нелегка еміграція спричинена війною, ні важка емігрантська доля, ні навіть внутрішня журба в цих складних та важких часах. Всім бажаю, щоб пережиття цьогорічної Господньої Пасхи було справжнім і глибоким досвідом нашої віри. Після Страсної П’ятниці завжди приходить неділя Пасхи. Після страстей, терпіння, приниження і смерті наступає радісна перемога життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. Тому бажаю також сильної віри і кріпкої надії. Бажаю, щоб Воскреслий Христос наповнив наші серця сильним переконанням, що тільки разом з Ним зможемо побороти всі проблеми і перешкоди, так особисті, як і церковні та національні. Тільки з ними зможемо перемогти ворога та вимолити мир і кращу долю Україні. Тільки з Воскреслим Христом не будуть для нас страшними ні дочасні клопоти, ані навіть страх перед смертю. Всім вам, в цей Світлий Празник Христового Воскресіння, бажаю, перш за все, глибокої віри у Христове воскресіння та віри у наше вічне життя з Ним.
Радісних, благословенних, здорових, спокійних, повних віри та надії Свят Христового Воскресіння!
Христос Воскрес!
Пасха Господня,
Вроцлав, 5 травня 2024 р.
