Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
У найближчий вівторок, 27 вересня, будемо відзначати празник Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього. Це також храмовий празник Вроцлавської катедральної парафії, нашого Вроцлавського собору, та Вроцлавсько-Кошалінської єпархії, яка є під покровом Воздвиження чесного і животворного Хреста і св. священномученика Йосафата. Торжества будуть проходити в нашому соборі через тиждень, в найближчу суботу та неділю. В суботу, о год. 17.00, буде служитись Велика Вечірня з Литією а в неділю, о год. 10.00, Архієрейська Божественна Літургія. Буде також, як кожного року, нагода до спільних святкувань та до зустрічі після Служби Божої на прицерковній площі. Від свого імені та в імені о. пароха Андрія, разом з усіма парафіянами, дуже сердечно запрошуємо всіх приєднатись до спільного святкування нашого храмового свята.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні Неділя перед Возвиженням чесного Хреста. В часі Літургії читаємо уривок Євангелія від св. Йоана, з третого розділу. Це фраґмент опису зустрічі Ісуса Христа з Никодимом, фарисеєм, який приходив до Христа ніччю, щоб слухати його наук. Він боявся приходити явно, щоб не наразитись на закиди з боку своїх товаришів, фарисеїв. Поміж Христом та Нікодимом триває діалог. Найперше, чого ми не чули в часі читаного перед хвилиною Євангелія, іде мова про друге народження, як умовину спасіння. Христос заявляє, що Божого Царства не зможе побачити той, хто не народиться з висоти: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства» (Йо. 3, 3). В часі розмови Христос пояснює Никодимові, що не ідеться тут про те, щоб справді фізично ще раз народитись, лише про те, щоб народитись з води і Духа: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже» (Йо. 5, 3). У світлі Христового навчання розуміємо, що вода вказує на Святе Таїнство Хрещення. Нове народження з Духа це сприйняття Божого Слова. Прийнявши Святе Хрещення та відкривши своє серце на Боже Слово досвідчаємо Божого життя, яке є життям у світлі.
В контексті Празника Воздвиження чесного і животворного Хреста читаний сьогодні фраґмент не наводиться даремно. Всі знаємо, що в центрі нашого храмового празника буде хрест і то не тому, щоб подивляти його як твір мистецтва, не тому, щоб падати перед ним у доземних поклонах, але тому, щоб він допоміг нам усвідомити як великою та безкорисливою є любов Бога до людини. Це усвідомляє нам Ісусу Христос у словах спрямованих до Никодима: Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ (Йо. 3, 16-17).
Кажуть, що найбільше терпить серце батька і матері, коли вони мусять хоронити свою дитину. Нажаль дуже багато таких сутацій бачимо сьогодні, в Україні, коли батьки примушені хоронити погиблих на війні своїх синів а навіть дочок. І хоча годі собі уявити, щоб батьки могли добровільно віддати своїх дітей в дарі за чуже життя то й такі випадки мають тепер місце в Україні. З болем серця, допускаючи можливість смерті своєї дитини, все ж таки українські батьки погоджуються щоб їхня дитина ішла на війну, на фронт, захищати батьківщину, її жителів, безборонних та безрадних дітей, жінок, людей похилого віку. Тим, що дозволяє погодитись з такою ситуацією а навіть з можливою смертю дитини є справді геройська любов до батьківщини та свого народу. Божа любов до людини є такою, як любов батьків до свого краю та до батьківщини. Щоб визволити людину з неволі гріха та дати їй можливість осягнути спасіння Бог погоджується на смерть свого Єдинородного Сина, щоб у Ньому ми всі могли осягнути вічне спасіння.
Дуже промовистим є тут вжитий Христом Біблійний образ змія піднесеного на дереві в пустині. Образ взятий зі Старозавітньої Книги Чисел. Вибраний Народ довгий час мандрував пустинею втікаючи з Єгипту аж почав нарікати на Бога і Мойсея за те, що вивів його з єгипетської землі де було що їсти. Бог покарав його за це гадюками. Кожний, кого вкусила гадюка, вмирав. Мойсей звернувся тоді в імені народу до Бога з проханням про захист від цього нещастя. Так пише про це Книга Чисел: Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.” І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли когонебудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий (Чис. 21, 8-9).
Старозавітня мідяна гадюка є прототипом, тобто образом Спасителя розп’ятого на Хресті. Кожний, кого вкусила гадюка, як тільки глянув на мідяного змія, рятував своє життя. Мідяна гадюка спасала ізраїльський народ від смерті. Сьогодні від душевної смерті спасає нас Христос Розп’ятий на дереві хреста. Хто гляне на нього з вірою той спасається. Потрібно нам однак наново народитись з води і Духа. Однак наш життєвий досвід показує, що ми не завжди керуємось такою духовною логікою. Буває, що переїжджаючи до іншого міста, чи з України до Польщі, справи духа ставляємо десь на останньому місці наших пріоритетів, тобто найважливіших речей. Знайшовши помешкання, добру працю, школу для своїх дітей, добре товариство для розваги, щойно тоді починаємо розглядатись за церквою. Буває деколи і таке, що церкви потребуємо щойно тоді, коли народиться дитина, коли потрібно повінчатись, посвятити Великодню паску, або коли помре хтось з наших близьких. А це може лиш означати, що ми ще не народились наново з води і Духа та що ми неспроможні ще увійти в Царство Боже. Тому призадумаймось сьогодні вечером, які є наші життєві пріоритети. Що найбільше цінимо, про що стараємось і дбаємо? Яке місце поміж ними займає Дух – Христове навчання та як його сприймаємо?
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Закінчується наша Вроцлавська тримісячна трансляція щонедільної Божественної Літургії на антені Польського Телебачення. Від наступної неділі трансмісії Служби Божої будуть вестись з собору в Перемишлі. Дякую всім хто молився з нами тут, у Вроцлаві, а також тим, хто єднався з нами у молитві, залишаючись у своїй хаті. Прошу однак пам’ятати, що участь у Божественній Літургії в храмі, або молитва за посередництвом телебачення чи інших медіа, не є альтернативою, тобто тим самим, до вибору. Ми є зобов’язані бути фізично присутні в церкві на недільних і святочних Службах Божих. Тільки особи справді перешкоджені, тобто хворі, старші, чи інші особи які з дуже важної причини не можуть прийти до церкви, можуть важно користаючи з трансмісії Божественної Літургії. Через телебачення теж не висповідаємось, ані не запричащаємось. Медіа є в житті Церкви великим даром і добродійством, про що ми могли переконатиись при нагоді пандемії. Не можуть вони однак заміняти нам реального життя, також церковного.
Ще раз дуже сердечно дякую всім учасникам наших недільних молінь. Дякую Отцям, які служили Божественну Літургію або співслужили її зі мною та які обслуговували її в трансмісійній машині. Dziękuję bardzo ekipie telewizyjnej z Wrocławia ale czasami, jak chociażby dzisiaj, także z Poznania, za prowadzenie transmisji naszej coniedzielnej Boskiej Liturgii. Ekipa ta to około dwudziestu osób, które dbały o to abyśmy mogli rozpocząć naszą modlitwę dokładnie o godzinie ósmej rano.
Нехай Господь всім щедро благословить. Сподіємось, що знова тут стрінемось в першу неділю квітня 2023 року. Дай Боже, щоб був це вже мирний час, без війни.
Слава Ісусу Христу.
