Слава Ісусу Христу!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Хочу дуже сердечно привітати всіх присутніх в нашому єпархіальному соборі з храмовим празником Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього. Греко-католицька парафія у Вроцлаві своїми коріннями сягає 1957 р., тобто існує вона вже понад 65 років. На початку було це звичайне душпастирство, як тоді говорилось – placówka duszpasterska. Подібно, як всі інші тодішні неформальні парафії у Польщі, не мала вона юридичного визнання з боку комуністичної влади. Щойно 1989 рік приносить зміну ситуації. Тоді всі греко-католицькі душпастирства набирають прав, як повноправні парафії. Таким способом з 65-ти років історії вроцлавської парафії, половина це час неформального існування та діяння а друга половина, це діяння в стуктурах законно визнаної парафії.
Не всі може також знають, головно новоприбулі до Вроцлава громадян України, що до 1999 р. наші Божественні Літургії служились на Тумському Острові, у двоповерховому костелі Святого Хреста, недалеко латинської архікатедри. Початково тодішня наша парафіяльна спільнота була примушена що пів року переноситись з горішньої до долішньої святині та опісля з долішньої до горішньої. Щойно у другій половині сімдесятих років, рішенням кардинала Генрика Ґульбіновіча, тодішнього вроцлавського архієпископа і митрополита, парафія на постійно осіла в долішньому костелі. Якщо тільки буде така можливість то варто заглянути до цієї долішньої святині, бо там, у вікнах, залишились наші вітражі, виконані завдяки старанням тодішнього пароха а тепер владики Петра Крика та звдяки пожертвам наших парафіян. Вітражі запроектував відомий мистець, іконописець, професор Юрій Новосільський, той самий, який проектував і малював наш іконостас, також призначений і первісно встановлений в долішній святині на Тумському Острові. Щойно у 1999 році іконостас був перенесений до цього собору і тут зберігається як пам’ятка архітектури.
Відвідуючи згадану святиню варто також звернути увагу на пам’ятну дошку – мосяжну таблицю з 1988 р., приміщену на зовнішній стіні святині, по лівому боці входових дверей, виконаній на пам’ятку 1000-ліття Хречення Руси-України. Це все стосується нашої вроцлавської церковної історії, тому варто це знати і про це пам’ятати.
Мабуть теж від згаданого костела під покровом Святого Хреста наша, катедральна, парафія, як свій покров має празник Воздвиження чесного і животворного Хреста. Коли у вісімдесятих роках минулого століття у святині появився іконостас, то Ікона Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього появилась в іконостасі, як одна з чотирьох намісних ікон.
При цій нагоді варто пам’ятати, що також наша єпархія і наш собор є під покровом Воздвиження чесного і животворного Хреста. Додатково, у 1996 р., тобто в році утворення Вроцлавсько-Ґданської єпархії, переіменованої у 2020 р. на Вроцлавсько-Кошалінську, єпархія отримала, як другого свого небесного покровителя, св. священному-ченика Йосафата, якого літургійний спомин будемо святкувати 25 листопада.
У вівторок минулого тижня ми постили і відзначали в нашому храмі Празник Воздвижененя чесного і животворного Хреста а сьогодні, у широкій парафіяльній спільноті, відзначаємо парафіяльне свято. Наші святкування проходять на духовному, літургійному, як також і на громадському рівнях. Після Божественної Літургії буде нагода до зустрічі на прицерковній площі. Сподіємось, що всі візьмуть участь у цій зустрічі та що не перешкодить нам у цьому сьогоднішня погода.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
В сам день Воздвиження чесного і животворного Хреста, як і протягом цілого посвяття, центральне місце в наших святинях займає знам’я хреста. Найперше, в навечіря самого празника, гарно пристроєний квітами Христовий хрест переноситься з ризниці на престіл де він залишається протягом цілої ночі. Рано, на закінчення Утрені, хрест переноситься процесійно до тетраподу, де священник, підносячи його в гору, відчитує з чотирьох сторін цього столика поодинокі частини ектенії. За кожним разом народ співає 24 рази Господи помилуй, похиляючись одночасно глибоко аж до землі. На завершення цього обряду духовентво, на переміну з вірними, співають тричі тропар: Хресту твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння твоє славимо. За кожним разом народ робить доземний поклін та на кінець приступає щоб поцілувати Хрест, або, як тепер, з огляду на пандемію, робить тільки доземний поклін і доторкає хрест своїм чолом.
Це старинний і дуже гарний обряд, який зберігся досі в нашій Церкві. Він нав’язує своєю символікою до події віднайдення в Єрусалимі, у ІУ столітті, дерева хреста Господнього святою царицею Оленою і до обряду виставлення його перед народом. Патріарх мав підносити хрест в напрямі чотирьох сторін світу та благословити ним присутній народ а народ побожно поклонявся перед Христовим хрестом до самої землі.
Потрібно пам’ятати, що на протязі історії хрест не завжди тішився таким почитанням. Первісно хрест був знаком терпіння та сташного покарання. Приблизно шість століть перед Христом, як знаряддя страшної смерті, стосували його перси. Опісля, як шибиницю почали використовувати його римляни. Страшною смертю гинули розп’яті на хресті тисячі осіб. Людина прибита до хреста, яка не мала пошкоджених важних для життя внутрішніх огранів, довго мучилась заки задусилась під власним тягарем. Хрест в тамтих давніх часах був прокляттям. Знали це самі римляни, які не дозволяли карати смертною карою громадян Риму.
Христос усвідомлював якою страшною є смерть на хресті. Євангелист Лука так описує безпосередній час перед Христовими страстями: І сам відійшов від них (від апостолів) так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!” Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. (Лк. 22, 44-46). Христос все ж таки добровільно приймає на себе смерть через розп’яття на хресті. Однак Церкві важко було перемінити укріплене у людській свідомості сташне поняття про хрест, як символ терпніння і смерті. Згадує про це св. апостол Павло в І листі до Коринтіян: Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – ми проповідуємо Христа розп’ятого: – ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість (1 Кор. 1, 22-24).
Остаточно вдалось Церкві поміняти первісне розуміння хреста. Хрест стає символом християнства, знаком перемоги над смертю, над гріхом. Христос щоправда вмирає на хресті, але тому, щоб третого дня повернути до життя і показати що також і ми після смерті воскреснемо разом з Ним до життя вічного. Він вмирає на хресті, але тому, щоб, як живий, увійти до аду та звільнити звідтам всіх, які не мали можливості оглядати Бога. Образово представляє це ікона Зхестя в ад, яку виставляємо на тетраподах в Пасхальний час. Також молитовні тексти дуже возвеличують хрест Господній. Світильний з Утрені Возвиження чесного Хреста так говорить про хрест: Хрест – охорона всієї вселенної, хрест – окраса Церкви, хрест – володарів сила, хрест – вірних опора, хрест – ангелів слава і демонів поразка. Знов Стихири на стиховні з Утрені Воздвиження чесного Хреста такими словами оспівують Господній хрест: Виявмо нині радість торжественними піснями,* і веселим обличчям та дзвінким голосом заспіваймо:* Ти, Христе, заради нас прийняв засуд, оплювання і рани;* в багряницю тебе зодягнули і вийшов ти на хрест.* Коли це побачили сонце й місяць, не дали світла,* земля, зжахнувшись, здригнулася, і завіса у храмі роздерлася надвоє.* Даруй нам сьогодні твій святий хрест,* щоб він став сторожем, охоронцем і прогонителем демонів,* щоб усі ми, цілуючи його, кликали:* Спаси нас, Хресте, твоєю силою!* Освіти нас, чесний Хресте, твоєю світлістю* й укріпи нас твоїм воздвиженням,* бо ти дарував нам світло і спасіння душ наших.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Хоча сьогодні ніхто вже не використовує хреста щоб розпинати на ньому людей та завдавати їм смерть, то все ж таки в сьогоднішньому світі не бракує терпіння і людського болю. Вистарчить відвідати лікарні, вистарчить відвідати госпіція, тобто місця в яких люди похилі віком та люди термінально хворі, чекають на смерть. Вистарчить глянути в Інтернет або включити телевізор, щоб побачити горе людей в таборах переселенців, жертв воєн, щоб побачити горе сиріт, щоб побачити людей прогнаних зі своєї рідної землі, голодних, калік, людей забутих рідними і цілим світом.
Особливе горе доторкає сьогодні українську землю та її народ. Горе несе там війна, яка приносить тотальне знищення, страх, людське каліцтво та передовсім смерть захисників і мироного населення. Мабуть теж, незалежно від цього доки людина буде жити на Землі, доти буде вона з одного боку творити добро, розвивати і перетворювати світ, допомагати іншим, але одночасно, нажаль, буде вона також чинити зло, буде ширити горе та нести смерть. Мабуть не зможемо до кінця цього відмінити. Але також і Христос не усунув зі світу зла. Маємо однак можливість зачерпнути сили з Христового хреста, маємо можливість вчитись як перетворювати зло на добро, та почавши від себе, міняти на креще цілий світ та ціле людство. Дивлячись на Христовий хрест можемо також сподіватись, що остаточно розп’ятий на ньому Спаситель подолає все зло, яке остаточно буде скинуте в ад.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішні часи дуже непевні, тривожні, забирають всім нам спокій, незалежно чи проживаємо в Україні, у Польщі, чи в будь-якому іншому закутку світу. Кажуть вони нам глибоко призадуматись над нашою поставою та подумати, чи до зла, яке видається панувати сьогодні у світі, ми самі не докинули своєї частки? Чи ми не творили зла довкола себе, чи бодай не були байдужими супроти нього або толерували його. Сьогоднішнє свято та сьогодні часи усвідомлюють нам, що ніхто з нас не може бути байдужим супроти цього що діється у світі. Всі ми зобов’язані ставати у правді, творити добро та засуджувати зло. Життя у легковаженні правдою, життя у брехні може довести до легковаження другими людьми, їхніми правами, може довести до війни та до тотального знищення. Розп’ятий на хресті Спаситель вчить нас не стояти осторонь, тільки поставитись повністю, навіть коштом самого себе, по стороні добра і правди.
Ставши сьогодні при Христовму хресті можемо молитись ще одними словами стихири з Утрені Празника Воздвиження чесного і животворного Хреста: Хресте Христовий, надіє християн, керманичу заблуканих, пристане в бурі, підпоро вселенної, лікарю недужих, воскресіння померлих – помилуй нас!
Про це помилування просім також в наших хатах, ставши в молитві перед Христовим розп’яттям, яке повинно бути в кожному домі.
Слава Ісусу Христу!
