В неділю 17 листопада, в Єпархіальному соборі Вроцлавсько-Кошалінської єпархії у Вроцлаві, вшановано молитовно святого священномученика Йосафата Кунцевича, апостола єдності. Архієрейську Божественну Літургію о годині десятій очолив владика Володимир, з яким співслужили: о. Андрій Михалишин, парох катедральної парафії та о. Василь Барбуляк, сотрудник.
В часі проповіді владика пригадав, що у 1996 р., коли утворено Вроцлавсько-Ґданську єпархію, надано їй, як престольні, два празники: Воздвиження Чесного і Животворного Хреста та власне празник святого священномученика Йосафата. Кожного року, у вересні, Вроцлавська катедральна парафія відзначає велично храмовий празник Воздвиження Чесного і Животворного Хреста. Також велично відзначається у Вроцлаві празник св. священномученика Йосафата, який з 12-го листопада переноситься на найближчу неділю.
Проповідник коротенько пригадав постать св. священномученика Йосафата, затримуючись довше на долі нетлінних мощей Святого. Витягнені з ріки Двини тлінні останки св. Йосафата, де були вкинуті вбивцями у 1623 р., зберігались найперше в архієпархіальному соборі у Полоцьку, а опісля у Василіянському монастирі в Жировицях, щоб у 1667 році знову повернути до Полоцька. У 1765 р. нетлінні мощі св. Йосафата перевозять до Василіянської церкви у Білій Підляській. Тут, понад сорок років перебувають замуровані в церковному підвалі. У 1916 р. їх знаходять та забирають до Відня, до церкви св. Варвари. Після закінчення ІІ світової війни нетлінні мощі перевозять черговий раз, цим разом до Риму, де, виставлені до прилюдного почитання, знаходяться до сьогоднішнього дня в Базиліці св. Петра, в престолі св. Василія Великого.
Мощі, які є обдаровані даром нетлінності, протягом віків старалась знищити російська влада. Так було у 1563 р., в Полоцьку, в часі польсько-російської війни, так було і у 1705 р. також в Полоцьку, коли місто зайняв російський цар Петро І. Не вдалось йому однак знищити мощей, але з пімсти жорстоко замордував кількох василіянських монахів. Російська влада старалась знищити мощі також за час їхнього перебування у Білій Підляській, замуровуючи їх анонімно в церковних підземеллях. У 1949 р. потрібно було також забирати їх з Відня, щоб не були знищені радянським військом.
Для цілої Католицької Церкви св. священномученик є апостолом і покровителем єдності християн. В сьогоднішніх часах він повинен стати також символом єдности для цілого українського народу, який змагається за своє існування і за свою державність, відстоюючи збройну агресію російського нападника. Також мощі святого Йосафата є від понад чотирьох століть посійно загрожені небезпекою їхнього знищення російським агресором.
Торжества у Вроцлавському єпархіальному соборі, приурочені св. священномученикові Йосафатові, закінчились Многолітствіємо для цілого Українського Народу, який бореться за перемогу над агресором, за справеливий мир та за єдність людей на цілій території Української Держави. Вірні, які заповнили Вроцлавський храм відспівали також гімн – молитву: Боже Великий Єдиний.
ввю
