Отець Володимир Гайдукевич був тихою і скромною особою. Когось з наших дідусів він вінчав, комусь уділив таїни хрещення і святого причастя, інший згадає час, як навчався в нього катехези у школі, або згадає історію, коли підносили отця разом з возом, з якого по дорозі випало колесо – така велика пошана була в людей до нього. Не одна особа, яка його знала, заплакала на звістку про його смерть.
Духівник відійшов з того світу 24 листопада 1974 року. Сьогодні в шпротавській парафії вірні зі Шпротави, Лігниці, Пшемкова, Модли, Патоки, Любіна і не тільки, зібралися, щоб вшанувати 50-ту річницю смерті о. Гайдукевича, який був першим парохом цих парафій (деякі з них заснував), був для них духівником, чи пам’ятали його ще за життя. Від полудня вірні і гості зібралися над могилою отця Володимира і його дружини Любомири, де при супроводі Владики Володимира Ющака, о. пароха Шпротави Андрія Бунзило, о. мітрата Юліяна Гойняка з Зеленої Гори та о. Павла Березки з Замєніц ми молилися панахидою. Разом до молитви долучив кс. Анджей Павловіч з римокатолицької парафії, де покійний отець також душпастирював, коли служіння в нашому обряді було забороненим. А вже потім в шпротавському храмі лунала Служба Божа. Підчас проповіді зачитана була біографія отця Гайдукевича, складена нашим парафіянином Христофором Бибелем із списаних мемуарів самої дочки отця – монахині с. Ольги.
В парафіальній світлиці ми пробули довгий час на душевному діленні спогадами про о. Гайдукевича за його життя, почули історії приємні, часом смішні, такі які викликали тепло або й смуток. Це скільки він зробив на так багатьох парафіях, скільки нових парафій заснував, які далекі дороги він долав, щоб служити вірним і Богові Літургією і бути там де були наші люди – разом з ними він був також переселеним на ці території.
І тепер – в 50-ту річницю після його смерті – в його імені і з великою вдячністю Богові зібралося так багато осіб. Завдяки всім присутнім о. Гайдукевич далі живе – ті люди прийшли тут через нього. Вони є свідченням його життя, а й одночасно свідченням дії Божої. Господь помножує любов, помножує життя, помножує добро.
Чи без таких духівників, наша церква би існувала?
А чи нас за 50 років після нашої смерті буде кому згадувати?
Що ми можемо сьогодні зробити для збереження церкви і любові Божої?
Неважливо де ми знаходимося в житті в даний момент – кожен має свою місію і свою працю до виконянна вже сьогодні. Вже сьогодні – щоб завтра могло існувати.
Дякуємо всім, які були присутні і з нами вшановували пам’ять отця Володимира Гайдукевича і тим, які молитовно з нами єдналися. Постать отця становить для кожного з нас приклад витривалості, великої віри, невпинної праці та живої дії Бога руками людини. Скільки життів змінив Бог через одну людину! Будьмо й ми готові боротися за свою тотожність, церкву, віру, один за одного – будьмо руками Господніми.
Анна-Марія Бунзило, Шпротава 30 листопада 2024 р. Б.
Фото: Анна-Марія Бунзило
