В неділю 25 червня парафія під покровом блаженного священномученика Омеляна Ковча в Єльчу-Лясковіцах, біля Вроцлава, відзначила подвійне свято: ювілей 5-ліття свого існування та храмовий празник. З цієї нагоди на торжества до Єльча-Лясковіц прибув владика Вроцлавсько-Кошалінський Володимир Ющак. Після привітання парафіянами владика Володимир очолив Божественну Літургію в наміренні парафіян. Разом з владикою служив о. Павло Добрянський, парох та ініціятор утворення греко-католицького душпастирства в Єльчу-Лясковіцах. На початку торжеств парафіян відвідав також парох місцевої латинської парафії ks. Henryk SZELOCH.
Старання про можливіть утворення греко-католицького душпастирства в Єльчу-Лясковіцах розпочались ще у 2017 р. Першу Божественну Літургію вдалось однак відслужити щойно 1 квітня 2018 р. Незважаючи на те, що в Єльчу-Лясковіцах була досить чисельна група громадян України, початки душпастирства були досить важкі. Кількість учасників недільної Божественної Літургії була невелика. Щойно з часом почала вона зростати, так, що нову парафію можна було офіційно утворити та зголосити до Воєвідського Уряду осінню 2020 р. На даний час персональна ситуація нової парафії устабілізувалась. Більшість прихожан становлять новоприбулі до Польщі громадяни України, але є також група місцевих парафіян, яких предки знайшлись на Заході Польщі внаслідок виселення з Лемківщини в рамках акції Вісла. На храмовий празник до мировання приступило біля сімдесяти осіб.
В часі проповіді владика Володимир зазначив, що 5-ліття не є надто великим ювілеєм. Однак перших п’ять років діяльності парафії є найважчими та найважливішими. Не всі громади, які останні роками були основані на території Вроцлвсько-Кошалінської єпархії, здолали утриматись протягом перших п’яти років. Парафія в Єльчу-Лясковіцах утрималась і устабілізувалась. Є надія, що вона буде існувати ще не одне п’ятиріччя. В громаді виринає вже також думка про потребу будови власного храму.
Згадуючи покровителя парафії, блаженного священномученика Омеляна Ковча, владика Володимир пригадав, що він, бувши в молодості військовим капеляном, мав свідомість відповідальності кожного християнина за свою батьківщину. Він також шанував кожну людину, незалежно від її національної і релігійної приналежності. У його критеріях вартостей відповідальність за другу людину стояла дуже високо, навіть понад власну родину. Хоча мав можливість бути звільненим з контабору, вирішив однак залишитись тут, щоб бути душпастирем іншим в’язням, головно тим, які ішли на смерть. Остаточно він також віддав своє життя в контаборі Майданек. Для всіх нас він залишається взором любови до своєї батьківщини, зразком людини, яка шанує кожного та прикладом людини, яка Бога і другу людину ставляє понад усе.
Торжества закінчились мированням, відспіванням Многолітствія та спільною фотографією. Після молінь всі стрінулись в парафіяльному залі на почастунку солодким та кавою або чаєм. Побажанням парафіян в Єльчу-Лясковіцах є, щоб наступний ювілей можна було вже святкувати у власному храмі.
Редакція
