Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав підписав Декрет про проголошення документа «Підготовка кандидатів до священства в УГКЦ з урахуванням викликів та особливостей сучасної культури».
«Формація майбутніх священнослужителів – це одне із важливих і доленосних завдань Церкви. Адже від того, наскільки зростуть душпастирі в людському, пастирському, інтелектуальному та духовному вимірах, залежить її майбутнє. Це стане мірилом здійснення завдання, яке поставив перед своїми учнями Ісус Христос – іти і навчати всі народи (пор. Мт. 28, 19)», – йдеться у декреті Глави Церкви.
Документ «Підготовка кандидатів до священства в УГКЦ з урахуванням викликів та особливостей сучасної культури» затвердив Синод Єпископів УГКЦ, який відбувся 30 березня – 29 вересня 2021 року Божого у форматі онлайн (постанова №20). Завершуючи передбачену правом процедуру, Глава УГКЦ проголосив цей документ, постановивши впровадити його в законну силу через два місяці від дня електронного опублікування цього законодавчого документа на офіційному вебсайті Української Греко-Католицької Церкви.
Сам документ складається з передмови владики Богдана Данила, голови Патріаршої комісії у справах духовенства УГКЦ, Послання Блаженнішого Любомира Гузара до священників, дияконів та семінаристів 2009 року.
Також у тексті є загальний вступ, в якому розповідається про формування священничих покликань, зокрема про джерела для програми священничого виховання УГКЦ, роль єпархіального єпископа та родини у формуванні священничих покликань та про супровід церковної спільноти.
Другий розділ розповідає про процес прийняття кандидатів до семінарії, зокрема про необхідність підготовчого курсу, норми зарахування кандидатів до семінарії, норми відрахування із семінарії та процес написання та зберігання характеристики семінариста.
У третьому розділі семінарія представлена як виховна спільнота. Автори документа приділили увагу і питанням загальнолюдського, духовного, інтелектуального та душпастирського виховання семінаристів.
Четвертий розділ документа розповідає про постійне виховання священників. «Церква безмежно вдячна всім учасникам благородної справи виховання священників. Вона впевнена, що ця місія успішно продовжуватиметься у третьому тисячолітті. Синод Єпископів сподівається, що видання нової редакції документа „Напрями підготовки кандидатів до священства в УГКЦ” слугуватиме цій меті. Христос, Добрий Пастир, завжди кличе людей іти за Ним: „Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей” (Мт. 4, 19)», – пишуть владики в документі.
Департамент інформації УГКЦ
А у нашій семінарії ситуація не зовсім рожева. Правда, коли взяти до уваги, що греко-католицьких питомців є 13 (у т.ч. один для України), а з номінально мільйонної Люблінської архиєпархії РКЦ тільки тричі більше (39), то можна би потішати себе, мовляв, пропорційно до числа вірних ми далеко випереджуємо латинників. Ба, на п”ятому курсі римо-католицьких семінаристів тільки 3, а наших 5!
Однак ця статистика має й інші аспекти. По-перше, як би ми не ділили періодів перебування в семінарії, чи класично на „філософію і богословію” (І-ІІ і ІІІ-VI курси відповідно) чи просто на молодшу та старшу половину (курси І-ІІІ і IV-VI) – результат буде один і той же: молодшу половину (і „філософію”) представляє лише один семінарист, на ІІ курсі. Курси І та ІІІ – порожні.
Якщо придивитися до громадянства, то в семінарії лише 2 громадяни РП, по одному на двох останніх курсах. Отже вже четвертий рік підряд ніхто з польським паспортом не зголосився. Підкреслюю, що абсолютно не вважаю питомців з українськими паспортами якимсь „другим сортом”. Добре, що вони є, шкода, що на молодших курсах лише один. Але перспектива повного зникнення покликань з числа вірних автохтонів („закерзонців”) таки непокоїть.
Про „трагедію” ще зарано говорити, тенденції можуть мінятися на краще. Деякий час тому були підстави побоюватися, що наша семінарійна спільнота то буде яких трьох питомців, так по одному що два курси. Але потім прийшли зміни на краще, появилися юнаки з українським громадянством (у т.ч. з рядів нової іміграції), готові бути кандидатими у священники УГКЦ в Польщі. Отже ще не час рвати волосся з голови – але призадуматися є таки над чим…