Не потрібно сумувати за минулим. Але з реалізмом і любов’ю прийняти нову культуру і сповнити її світлом Євангелія. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у щоденному воєнному зверненні у 306-й день війни.
Предстоятель нагадав про тяжкі бої на Донеччині й Луганщині, про невпинні обстріли прикордоння Сумщини, деокупованої Херсонщини. Найдраматичнішими є обстріли уздовж річки Дніпро. Херсон перетворюється на місто мучеників. Він оговтується після суботньої трагедії, коли росіяни прицільно обстріляли людний центр. Енергетики мужньо продовжують працювати та відновлювати пошкоджену інфраструктуру. Цього тижня зберігається велика небезпека нових масованих ракетних ударів.
«У цей ранок дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі. За те, що на мирних територіях можемо далі працювати для добра нашого народу. Можемо молитися, мріяти про Україну після перемоги. Можемо працювати, наближаючи цю перемогу день за днем», — сказав Блаженніший Святослав.
Він закликав ще раз прислухатися до голосу української молоді. Бо те, про що мріє, над чим працює українська молодь, є рушійною силою позитивних змін як у нашому суспільстві, так і в нашій Церкві. Молодь за своєю природою спрямована в майбутнє і до вирішення проблем підходить з енергією.
«Часом сучасна культура підштовхує нашу молодь знецінювати спадок минулого. Часом видається, що все, що є старе, є непотрібне, зайве», — зауважив архиєрей і зазначив, що допомагати молоді відкривати живі скарби минулого, нагадувати про них, щоб молодь навчилася користуватися ними у своїх рішеннях і можливостях — це є справжній акт любові до молоді.
«Книга Когелет Старого Завіту каже: „Все нове — це добре забуте старе“ (пор. Проп. 1, 10). Тому так важливо вміти передати нашій молоді скарб мудрості, досвіду попередніх поколінь. Важливо допомогти зрозуміти молодим людям, як важливо плекати своє коріння. Бо людина, яка втрачає своє коріння, починає заникати, стає нецікавою для світу», — сказав Патріарх.
Він зауважив, що великою проблемою для українців у світі є асиміляція, втрата культурного спадку батьків. Коли людина втрачає своє коріння, то втрачає розуміння, ким вона є, стає подібною на перекотиполе — суху рослину без життя, яку гонить вітер у безкрайніх степах.
«Коріння — це не якір, який приковує нас до інших епох, — нагадав Блаженніший Святослав. — Коріння, наш спадок минулого — це не гальмо, яке перешкоджає нам рухатися вперед. Наше коріння — це живий зв’язок із джерелом. Джерелом, яке є вічно актуальне й потрібне, щоб ми могли активно будувати майбутнє».
Департамент інформації УГКЦ
Щоденні воєнні звернення Глави УГКЦ 26 Грудня 2022 року – https://www.facebook.com/100044542621668/videos/880507176409095/?__so__=permalink
о. Петро Фостик
