Під час Святої Меси з нагоди 400-річчя освячення базиліки Святого Петра Папа наголосив, що її справжня велич полягає не лише в архітектурній красі, а передусім у свідченні віри апостола Петра та живій Традиції Церкви. Святіший Отець закликав християн поглиблювати стосунки з Христом, жити Євхаристією та свідчити Євангеліє, щоб Церква залишалася відкритою для всіх народів.
«Що ми відчули, увійшовши до базиліки Святого Петра?» – цим запитанням розпочав свою проповідь Папа Лев XIV під час урочистої Святої Меси, яку 18 листопада 2026 року очолив з нагоди 400-річчя освячення базиліки Святого Петра. Він звернув увагу на контраст між величчю храму, його історією та мистецькою красою і скромною могилою рибалки з Галилеї – Симона, сина Йони. Місце його поховання стало одним із найвідоміших у світі та серцем католицизму. Відповідь на запитання про значення базиліки Святіший Отець запропонував шукати в євангельській розповіді про Петрове визнання Ісуса Христом, Сином Бога живого.
Цьогорічне святкування відзначає 400-річчя освячення сучасної базиліки, яке відбулося 18 листопада 1626 року за понтифікату Папи Урбана VIII. На початку проповіді Лев XIV також подякував кардиналові Мауро Ґамбетті за служіння на посаді Архипресвітера базиліки та голови Фабрики Святого Петра, а також привітав його наступника архиєпископа Вітторіо Франческо Віолу.
Визнання Петра – фундамент віри Церкви
Роздумуючи над євангельською розповіддю, Папа звернув увагу на запитання, яке Ісус поставив учням: «На вашу ж думку – хто я?» (Мт 16, 15). Відповідь Петра – «Ти – Христос, Бога живого син» (Мт 16, 16) – стала свідченням віри, що лежить в основі церковної спільноти. Лев XIV підкреслив, що християни з різних народів покликані єднатися з апостолом Петром у цьому визнанні Христа. Святіший Отець пояснив, що confessio Petri – визнання віри Петра – разом зі свідченням римських мучеників принесло плоди святості на Ватиканському пагорбі. Сьогодні цю спадщину продовжують вірні, які є «живими каменями» – храмом Святого Духа, збудованим на Христі. Основою Церкви залишаються апостольська спадкоємність і жива Традиція, джерелом та мірилом якої є сам Ісус.
«Ти – Петро (скеля), і я на цій скелі збудую мою Церкву» (Мт 16, 18), – ці слова Господа, викарбувані латиною та грецькою мовами на верхньому фризі базиліки, нагадують про особливе служіння апостола. Папа навів також слова святого Лева Великого: «Як залишається те, у що Петро повірив у Христі, так залишається й те, що Христос установив в особі Петра» (De Natale ipsius, III). За словами Лева XIV, це служіння призначене для добра всієї Церкви та спасіння світу. Отже, йдеться не лише про подію минулого: кожен християнин, подібно до Симона з Галилеї, покликаний відкрити своє покликання в діалозі з Ісусом.
Віра народжується у дружбі з Христом
Продовжуючи роздуми про апостола Петра, Святіший Отець звернув увагу на запитання, яке воскреслий Ісус поставив йому: «Чи любиш мене?» (Ів 21, 17). Саме любов до Христа, наголосив Папа, є основою Петрового служіння та залишається визначальною для кожного його наступника. Він нагадав слова Папи Франциска про те, що місія піклуватися про Христових овець, доручена Петрові, завжди пов’язана з безкорисливою та дружньою любов’ю. Лев XIV підкреслив, що досвід віри нерозривно пов’язаний із дружбою з Ісусом, якого учень визнає істинним Богом. Нове ім’я, отримане Симоном, засвідчує глибоку зміну його життя: справжнє життя людина знаходить не в самій собі, а у стосунках із Тим, хто є його джерелом. Цю думку Папа проілюстрував словами Бенедикта XVI: «Життя в істинному сенсі не є чимось, що ми маємо в собі самі по собі, ані навіть лише завдяки собі: воно є стосунком. І життя в своїй повноті є стосунком із Тим, хто є джерелом життя» (Spe salvi, 27).
Цей зв’язок із Господом зростає через слухання, довіру, досвід гріха та прощення. Саме так Петро прийшов до визнання: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Ів 6, 68). Віра в Христа допомагає людині пізнати правду про саму себе, адже, як нагадував святий Іван Павло II, «Христос знає, “що є в людині”: тільки Він це знає!» (Проповідь з нагоди урочистого початку Петрового служіння, 22 жовтня 1978 року). Базиліку Папа порівняв із внутрішнім храмом людської свідомості, де людина чує звернене особисто до неї слово спасіння. Тут віра дозріває у дружбі з Господом і служінні Церкві, аж до готовності свідчити про Нього власним життям.
Історія базиліки – свідчення живої Традиції Церкви
Говорячи про значення гробу святого Петра, Лев XIV нагадав, що від найдавніших часів він був місцем віри та пам’яті про спасіння. Над ним імператор Костянтин наказав спорудити першу базиліку. У цьому храмі Папа Климент VIII освятив вівтар, на якому й сьогодні звершують Божественні таїнства. На початку XVI століття давня будівля потребувала ґрунтовного ремонту, що започаткувало масштабний проєкт спорудження нової базиліки. До нього долучилися видатні митці свого часу – Браманте, Рафаель і Мікеланджело. Папа згадав також численних людей, які своїми талантами, працею та майном спричинилися до її спорудження, наголосивши на спільнотному характері цього творіння. «Храм, у якому ми перебуваємо, є справді церковним творінням!» – підкреслив Святіший Отець, відзначаючи внесок багатьох поколінь у його будівництво та збереження. Нова базиліка постала на фундаменті давнього храму. «Архітектурна історія базиліки Святого Петра віддзеркалює історію віри, яку тут прославляють, тобто історію Церкви як живого організму, Тіла Христового», – зазначив Папа. Особливим свідченням цієї тяглості є Вселенські собори, зокрема Перший і Другий Ватиканські, що відбувалися в базиліці. Вони передають Церкві істини віри, покликані звучати в усіх куточках світу.
Христос у Євхаристії – центр життя Церкви та її місії
Переходячи до роздумів про сучасне життя Церкви, Лев XIV наголосив, що в центрі її існування та місії завжди перебуває розп’ятий і воскреслий Христос. Він є наріжним каменем, відкинутим могутніми світу цього, але дорогоцінним для тих, хто вірить. У цьому світлі нове ім’я Петра вказує на його уподібнення до Христа та єдність із Ним аж до хреста. Святіший Отець підкреслив, що святкування річниці освячення базиліки стосується не лише самої будівлі, а й усіх вірних, адже Христос присутній у ній насамперед через звершення Євхаристії. Цю Святу Тайну Папа назвав найвищим шедевром, який можна споглядати як у базиліці Святого Петра, так і в найменшій церкві світу.
«У Євхаристії Ісус завжди є нашим сучасником: Він справді є Еммануїлом, Господом історії, який мешкає в “домі молитви для всіх народів”» (Іс 56, 7), – наголосив Папа. Під час освячення хліба й вина погляди та серця вірних зосереджуються на Христі – Агнці, принесеному в жертву та воскреслому. Навколо Нього єднається вся Церква, покликана не лише свідчити про Сина живого Бога, а й служити Йому в кожній людині – чоловікові та жінці. «Війна не переможе, доки ми звіщаємо мир; злидні не переможуть, доки ми свідчимо про милосердя; омана не переможе, доки ми навчаємо істини; відчай не переможе, доки ми проповідуємо всім спасіння в ім’я Ісуса», – запевнив Святіший Отець.
Церква – відкрита домівка для всіх народів
Завершуючи проповідь, Папа повернувся до теми апостольського служіння, яке бере початок у дорученні Ісуса Петрові: «Паси мої вівці!» (Ів 21, 17). Це завдання передається наступникам апостола аж до кінця часів і залишається місією всієї Церкви. Ті, хто передував нам у вірі, залишили свідчення Євангелія не лише в мармурі, а передусім у самій історії. Тому краса базиліки покликана заохочувати християн до святості життя та продовження цього свідчення. Лев XIV запропонував поглянути на широкі портали, арки, балкони й вікна базиліки, відкритої до площі та всього світу. У її архітектурі він побачив образ Церкви, яка приймає людей усіх народів і запрошує їх до зустрічі з Богом. «Прийдіть, увійдіть, спробуйте! – Закликав Святіший Отець, звертаючи увагу на відкритість базиліки. – Одним словом: “Вірте!”». Папа зауважив, що віра не повинна ґрунтуватися лише на захопленні прекрасними каменями, які з часом руйнуються. Вона має відкривати духовну будівлю – Христове Тіло, знаком і пам’яттю про яке є храм. Просторість Ватиканської базиліки символізує покликання Церкви бути гостинною та відкритою для якомога більшої кількості людей. Лев XIV згадав мірну лінійку, розміщену вздовж підлоги центрального нефа базиліки, яка дає змогу порівняти її розміри з іншими великими храмами світу. Для Святішого Отця вона стала також знаком католицької гостинності, що в Римі набуває особливого вираження та стає знаком надії для всього світу.
о. Єронім Грім, ЧСВВ – Ватикан
Лев XIV: базиліка Святого Петра нагадує про віру, на якій збудована Церква – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-11/papa-propovid-400-ricchya-osvyachennya-bazyliky.html
Highlights – Holy Mass, 18 November 2026 – Pope Leo XIV – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=SHyjTpkbMK0
Holy Mass, 18 November 2026 – Pope Leo XIV – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=9jcAR1JP2aY
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid031Y1hde1LrrWqKe42RD4WaoU6aF6FzMLuSzLSzqLM7QLZf7oLH6SbrpWbgTBpMUQjl&id=61585522936379
о. Петро Фостик



