Слава Ісусу Христу!
Хочу дуже сердечно привітати всіх, хто прибув сьогодні до нашого Вроцлавського собору святкувати празник Воздвиження Чесного і Животворного Хреста – храмовий празник катедральної парафії. Вітаю наших ієреїв, вітаю о. диякона, преподобних сестер, вітаю наших місцевих парафіян та всіх гостей, які прибули з інших парафій. Bardzo serdecznie witam również naszych gości, wiernych obrządku łacińskiego, którzy przyłączyli się do naszej dzisiejszej modlitwy. Всіх дуже сердечно вітаю!
Завтра, в понеділок 14 вересня, в нашому церковному календарі свято Возвиження Чесного і Животворного Хреста. Свято це має свою особливу літургійну специфіку. Сам день Воздвиження є посним днем, бо цього дня почитаємо Хрест Господній на якому помер наш Спаститель, Ісус Христос. Священники зодягають до служіння червоні, тобто багряні ризи, подібно як при нагоді похорону. Звичайно в сам день празника, на закінчення Утрені, священник процесійно виносить зі святилища прибраний квітами хрест та стає з ним перед тетраподом. Тут, з чотирьох сторін співає єктенію. За кожним разом народ відповідає йому повторюючи 24 рази Господи помилуй. В цьому часі священник похиляється з хрестом щораз нижче, аж до землі. На час цілого посвяття – попрезденства празника хрест залишається на тетраподі. Нород, який приходить в цьому часі до храму приступає з набожністю щоб поцілувати хрест та вклонитись йому виконуючи три доземні поклони та промовляючи при цьому слова тропаря: Хресту Твоєму поклоняємся, Владико, і святеє воскресіння твоє славим.
Згадана літургійна церемонія нав’язує до подій, які мали місце зараз після 313 р., тобто після офіційного визнання цісарем Константином Великим християнства у Римській імперії. Цісар послав тоді до Святої Землі свою матір Олену, щоб відвідала святі місця пов’язані з нашим Спасителем. Святій Олені приписується віднайдення Христового хреста, який після зняття з нього Христового тіла був кинутий в порожню яскиню – цистерну, в якій скоріше зберігали воду. З часом цистерну засипано сміттям, завдяки чому хрест зберігся протягом трьох століть. Оригінальність хреста мало посвідчити чудо, яке збулось на очах присутніх. Віднайденим хрестом патріарх благословив опісля на чотири сторони світу присутній народ. Власне цю подію повторюємо сьогодні у літургійній формі в наших церквах, коли при тетраподі священник поклоняється з хрестом на чотири сторони світу а народ припадає з поклоном до самої землі, співаючи Господи помилуй. Цей момент становить також головний елемент змісту ікони Возвиження Чесного і Животворного Хреста. Патріарх, біля якого зображена св. Олена, тримає піднесений Хрест Господній і благословить ним народ. Вірні поклоняються до землі перед хрестом.
Празник Воздвиження Чесного і Животворного Хреста є Храмовим празником – кермешом, як говорили на Лемківщині, нашої Вроцлавської катедральної парафії. Коли уважно глянемо на наш іконостас то в ряді чотирьох головних ікон побачимо, по вашому правому боці, ікону Воздвиження Чесного і Животворного Хреста. Традиційно теж Вроцлавські святкування храмового празника переносимо на найближчу суботу та неділю самого празника. Вчора ввечері, при участі нашого духовенства, монашества і мирян ми служили Велику Вечірню з Литією та опісля мирували – благословили присутній народ освяченим єлеєм. Сьогодні молимось в часі цієї Архієрейської Божественної Літургії, після якої, біля хреста на прицерковній площі, будемо освячувати воду та стрінемось у братерській спільноті гостей і цілої парафіяльної спільноти.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Ми звикли до знаку хреста. Він товаришить нам не тільки в наших храмах, на стінах наших помешкань, на церковних спорудах та на гробах наших близьких. Мабуть теж більшість з нас носить його на своїх грудять, не тільки як прикрасу, але передовсім як символ нашої віри у Христа Спасителя, який помер на хресті задля нашого спасіння. Знак хреста мабуть теж кожний з нас виконує на своїх грудях, принайменше ранком та вечером, коли стаємо до молитви. Дуже важним для кожного християнина повинно бути властиве розуміння того, чим є хрест та яке він має значення для нашого спасіння. У правельному зрозумінні цього можуть допомогти нам різні форми його зображення, які звичайно бачимо в нашому життєвому просторі.
Найчастіше спостерігаємо традиційну форму хреста з реалістичним зображенням розп’ятого на ньому Спасителя. Таку форму хреста бачимо всюди. В цьому зображенні Христос позбавлений одежі, лише з пов’язкою на бедрах. Його руки та ноги жорстоко прибиті цвяхами до хресного дерева. Голова безладно опала на бік. На голові тернева корона, яка калічить його скронь. Правий бік його грудей проколений списом. З рани витікає кров і вода. Ціле тіло поранене від бичування, від побиття римськими воїнами та від упадків в часі хресної дороги на Голгофту. Розп’ятий на хресті Спаситель є знаком безмежної Божої любові до людини. Він прийняв справжнє людське тіло та добровільно пішов на смерть, щоб спасти людину від гріха та від вічної загибелі. Смерть Христа на хресті є також знаком покори і послуху Сина Божого своєму Небесному Отцеві. Розп’яття показує теж, що Христос справді фізично терпів на хресті, так, як заповідав своїм учням. Їм однак важко було сприйняти до відома думку, що їхній Вчитель буде терпіти на хресті, який в римських часах був шибинецею для найбільших злочинців. Страждаючий на хресті Спаситель є також знаком солідарності з кожною терплячою, хворою, опущеною, самітньою та переслідуваною людиною. Бог не є байдужим на людське горе та терпіння. Він єднається з кожною страждаючою людиною.
В особі Христа розп’ятого на хресному дереві виповнилось теж багато старозавітніх пророцтв, головно тих, про які говориться у 22 Пслалмі та в Книзі Пророка Ісаї. Згадати тут можна пророцтво про проколення Його рук і ніг, про те, що за Його туніку – безшвову одежу, будуть кидати жереб, про те, що Його кості не будуть поломані, про жовч і оцет, які будуть подавати Йому до пиття на хресті. На хресті виповнились теж слова 22 Псалма, які перед своєю смертю висказав Христос: Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? (Пс. 22, 2). Розп’ятого на хресті Спасителя пізнаємо також, як Месію – Страждаючого Агнця, який буде пробитий за наші гріхи і буде ведений на заріз, як ягня, про що говорить Пророк Ісая у 53 розділі своєї книги. Коли дивимось на Христове розп’яття на хресті розуміємо, що Він є Богом, який прийняв людське тіло та добровільно пішов на смерть задля нашого спасіння.
Іншим особливим зображенням Христового розп’яття є представлення, яке було популярним в початках сереньовіччя. На ньому Христос зображений як розп’ятий на хресті, але це розп’яття має зовсім інакшу форму. Христос є зодягнений у довгу королівську шату а на його голові є золота королівська корона. Не видно на ньому терпіння тільки царську гідність. Він на хресті струнко випростований. Його руки, хоча прибиті до хресного дерева, наче обіймають з любов’ю всіх, хто приходить до нього. Він Цар, Господь. Прийнявши людське тіло і терпіння він не перестає бути Царем і Господом. Він є володарем життя і смерті, дочасності та вічності. Це особливе зображення, яке часто можна було стрінути у середньовіччі, в ХІ-ХІІІ ст. Тепер можна бачити його ще деколи у старовинних святинях або в музеях. Шкода, бо це забраження мало дуже глибоке духовне та богословське значення.
Варто звернути увагу на ще одне зображення Христового хреста з розп’ятим на ньому Спасителем. Це зображення Христового розп’яття у формі ікони. Не потребуємо його довго шукати бо воно, не тільки в одній формі, знаходиться в нашому соборі. Перше іконографіяне зображення Христового розп’яття присутнє, як завершення нашого іконостасу. Подібно, як цілий іконостас, воно авторства покійного вже професора Юрія Новосільського. Пофесор Новосільський, якого батько походив з Лемківщини, охрещений у греко-католицькій церкві в Кракові, був одним з найвизначніших іконописців ХХ століття. Його іконостас в нашому соборі та інші його ікони визнані як пам’ятки мистецтва. На основі цього першого хресного зображення виконане друге Розп’яття – Гологофта, яка стоїть при північній стіні, напроти бічного входу до нашого собору. Виставляємо його на середину храму в часі Великого Посту. Автором цього хреста є також покійний вже Віталій Садовський, який понад тридцять років тому прибув до Вроцлава зі Львова. Маємо ще одне особливе хресне зображення у формі візантійської мозаїки. Воно на завні нашого храму, на фоні південної стіни нашого собору, праворуч після виходу з притвору. Автором мозаїки Христового розп’яття, яка була посвячена у 2017 р., є Львівський художник Андрій Дутка. Це розп’яття, напроти Генерального Консульства України, є своєрідним свідоцтвом та знаком присутності нашої Церкви в цьому соборі, який первісно був старинним латинським костелом. Може не всі знають, що початки нашого собору сягають початків ХІІІ ст., а його першим будівничим був князь Генрик Побожний, який загинув у 1241 р. під Лігницею в битві з тими самими татарами, які прийшли аж тут після знищення Києва у 1240 р.
Іконографічне зображення Христового Розп’яття наче поєднює в собі два скоріше представлені зображення Христа Розп’ятого. На іконі Христос представлений одночасно як ягня, яке ведено на заріз та одночасно з великою гідністю, як Цар і Господь. Його як Царя пізнають навіть представлені на іконі небесні сили – сонце і місяць, які символізують ціле сторіння. Увесь всесвіт дрожить та страждає коли бачить свого Сотворителя, як він переносить терпіння і приймає смерть з рук людини, свого створіння. На іконографічному зображенні Христового розп’яття, прямо під хрестом, зображений теж череп. Це череп Адама, першого чоловіка, який через свій непослух спровадив на людство смерть, терпіння та віддалення від Бога. Христос приходить, як другий Адам, який послухом, покорою та своєю добровільною жертвою на хресті привертає первісний лад та єдність людини з Богом. При Христовому хресті стоять свідки Христової жертви: Пресвята Богородиця та св. Іван Євангелист. Іван залишить сводоцтво про Христа, про його навчання, про його смерть на хресті та про його воскресіння.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішній день є для всіх нас особливим та святочним. Спільно молимось, будемо приступати до Христового хреста, щоб поцілувати його та вклонитись перед ним до самої землі. Дехто вже отримав благословення свяченою на вчорашній Вечірні олією. Всі зможуть ще отримати благословення свяченою сьогодні водою. Буде теж нагода до братньої зустрічі. Звичайно завжди бракує нам часу. Затримаймось сьогодні трохи довше, щоб можна було порозмовляти, стрінути приятелів та знайомих.
Однак, бодай трохи, використаймо сьогоднішній день також для глибшої духовної рефлексії над значенням Господнього хреста у нашому життя. Варто запитати себе, чи в нашому житті взагалі є присутній Христовий хрест? Чи маємо його на наших грудях, чи знайшлось для нього місце на стіні в наших хатах? Чи розпочинаємо і закінчуємо ним кожний свій день? Чи вчимо робити його на своїх грудях наших дітей та онуків? Чи робимо його на своїх грудях коли переходимо біля церкви, чи біля іншого святого місця?
Якщо він присутній на наших грудях та в нашому життєвому просторі то чи розуміємо чим він повинен бути для справжнього християнина? Чи віримо в Христа Спасителя, який задля нашого спасіння прийняв людське тіло та віддав за нас на хресті своє життя?
На хрест, особливо в контексті війни в Україні, ми повинні вміти дивитись теж, як на знак терпіння, яке особливо доторкає тих, які залишились в Україні, у бомбардованих містах, таких як Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса та на окупованих територіях. З причини війни наш народ дуже терпить: молоді захисники батьківщини, чоловіки і жінки, гинуть як герої. Тисячі втрачають руки або ноги, стаючи каліками. У завалах спричинених бомбардуваннями, гинуть невинні люди, в цьому числі також діти. Постійні тривоги не дають людям нормально спати та відпочивати. Психічне виснаження видається не дуже меншим, як те переживане під обстрілом на фронті.
Сьогоднішня присутність Христа Спасителя на хресті є свідоцтвом цього, що Він є з нами також в цих важких моментах. Його терпіння на хресті проявляється сьогодні як поранення на фронті, як поранення спричинене ворожими обстрілами українських міст і сіл, як поранення спричинене завалами. Він теж терпить разом з нами, коли батькам приходиться хоронити своїх синів і дочок, жінкам свої чоловіків, малим дітям своїх батьків. Розп’ятий Христос страждає разом з нами, коли нам приходиться залишати свої рідні місця і села та ставати воєнними втікачами – скитальцями у чужому, не завжди привітному середовищі.
Заохочую всіх скористати з нагоди сьогоднішнього празника, щоб застановитись про місце і сенс Христового хреста в нашому житті. Не переходім байдуже біля Христового хреста. Але не втрачаймо теж надії, бо після Страсної П’ятниці завжди приходить радісний день Воскресіння. Часто бачу, як люди затримують при нашому соборі біля хреста – ікони та застигають у короткій молитві. Всім бажаю щоб ми вчились набирати багато душевної сили від нашого Спасителя, розп’ятого на хресті. Його сила нехай допомагає кожному і кожній з нас поборювати всі перешкоди, які приходиться зустрічати в нашому житті. Нехай радість Воскресіння підтримує нас та додає душевної сили навіть тоді, коли доторкає нас страшне горе. Пригадуймо собі тоді слова сьогоднішнього тропаря: Хресту твоєму покланяємось, Владико, і святеє воскресіння твоє славимо!
Слава Ісусу Христу!
