«Цей собор вчить нас, що світло Бога не знищує нашу унікальну ідентичність, а, навпаки, об’єднує різні історії та культури в одну дивовижну мозаїку миру – таку необхідну в наш час, позначений новими поділами та конфліктами», – наголосив Святіший Отець під час Святої Меси, яку він звершив у катедральному соборі святого Стефана у Меці – величній готичній святині, яка славиться найбільшим в Європі ансамблем середньовічних і сучасних вітражів.
Завершальною подією Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Франції стала Свята Меса за мир і справедливість, яку він очолив у понеділок, 28 вересня 2026 р., у катедрі святого Стефана в Меці. Це місто на сході країни впродовж 75 років почергово належало Франції та Німеччині, аж поки 1945 року остаточно не повернулося під французький контроль.
Цю переплетену історію кордонів і приналежності втілила доля Слуги Божого Роберта Шумана – одного з архітекторів об’єднаної Європи, якого часто називають „людиною кордонів”. Він був сином лотарингця, що після німецької анексії краю став німецьким громадянином, і матері-люксембурки. Дорослим Шуман оселився в Меці, а 1919 року, після повернення Ельзасу-Лотарингії Франції, його обрали депутатом парламенту від департаменту Мозель. Свою публічну діяльність він нерозривно пов’язував із молитвою, тишею та Євхаристією. У 2021 році Папа Франциск проголосив героїчність чеснот цього Слуги Божого.
Історія катедри святого Стефана сягає ще V століття, коли на цьому місці стояв храм, присвячений культу цього першомученика. У 451 році, коли орди Аттіли зруйнували Мец, цей храм дивом лишився неушкодженим, що ще більше зміцнило шанування святого серед містян. Нинішню споруду зводили від 1120 до 1522 року; її склепіння заввишки 41,41 метра є третіми за висотою у Франції і належать до найбільших у світі. Своєю ж неповторною назвою – «Ліхтар Доброго Бога» – собор завдячує вітражам площею понад 6 500 квадратних метрів, що робить їх найбільшим ансамблем готичного вітражного скла в усій Європі: саме завдяки цьому морю кольорового світла інтер’єр катедри наповнюється особливим, ніби неземним сяйвом.
Шлях від пустелі до дому миру
«Тут, на історичній землі Мозеля, яка впродовж століть була місцем зустрічі народів і водночас болючим рубежем Європи, Божа обітниця лунає сьогодні з особливою силою. У першому читанні (пор. Іс 32, 15–18) пророк Ісая говорить про прихід Божого Царства в категоріях права, справедливості та миру», – наголосив на початку проповіді Святіший Отець. У цьому випадку біблійний текст посилається на три образи: пустеля, сад та оселя.
За словами Папи, у пустелі, яка є місцем стриманості та тиші, утверджується справедливість, тобто закон, який допомагає людині крокувати шляхом добра. Цей суворий образ нагадує про важливість простоти та зосередженості на найголовнішому, завдяки чому людина здатна правильно оцінювати речі, а водночас вчиться зречення й жертви. Образ саду – це місце, де панує справедливість. Якщо пустеля являє собою найсуттєвіше, то сад являє собою красу. Тут є вода, проростає насіння, з’являються паростки, розквітають квіти, кожна – своєю особливою красою. «Це і є вплив праведного життя, яке дозволяє людині повністю розквітнути, у свободі приймаючи Господні задуми», – наголосив Наступник святого Петра.
Третій образ, про який згадав проповідник, – це «образ дому, місця миру». Якщо пустеля і сад – це середовища, де переважає Божа дія, яка причиняється до проростання та зростання, то будівництво дому, натомість, вимагає більш безпосередньої та значущої участі самої людини. За словами Папи, так само і мир, хоч є Божим даром, потребує відповіді з боку людини через об’єднання зусиль. «У цьому сенсі слова пророка нагадують нам, що у світі, позначеному обмеженнями, згоду можна будувати лише в любові, яка вміє розділяти радощі й смутки, яка вміє підбадьорювати й прощати, без розрахунку чи меж, як у родині», – наголосив він.
Свідчення можливого примирення
За словами Святішого Отця, євангельський фрагмент, який був прочитаний під час Літургії слова (пор. Мт 5,38-48), говорить про те, як у світі, позначеному проявами насильства, маніпуляції та зверхності, «перетворювати пустелі на оази, засаджувати сади і будувати домівки». Наш Спаситель вказує тут на дорогу прощення, милосердя і великодушності.
«Декому ці слова можуть здатися проявом слабкості або капітуляцією перед злом, але це не так. Погляньмо у глиб себе і довкола нас: що народжують у світі та в нас самих помста, відплата й відкинення?» – запитував Папа. Він підкреслив, що Мец і Мозель дають всьому світу свідчення того, що «примирення стає можливим лише тоді, коли ми маємо відвагу перервати ланцюг образи». Для цього потрібна сила і велика внутрішня рівновага. «Проте перед лицем несправедливості єдиний шлях порятунку для людства – це любов, яка дбає про інших і прагне дарувати довіру, незалежно від обставин, навіть коли стикається з найважчою для сприйняття поведінкою (пор. Мт 5, 42). Отже, закон, справедливість і мир – це етапи шляху навернення, який починається як особиста подорож і поступово стає дедалі більш спільнотним, ведучи до цивілізації, що поважає людину та її Творця», – наголосив Лев XIV.
Духовна спадщина Європи
Продовжуючи проповідь, Святіший Отець нагадав, що саме ці цінності лежать в основі тієї Європи, яку ми знаємо, Європи, чия духовна спадщина передувала спадщині економічній і політичній. Він послався на слова святого Івана Павла II про те, що корені європейської спільноти сягають життя чоловіків і жінок, які проповідували й ділилися Євангелієм, а також згадав внесок чернецтва в історію континенту та постать святого Хродеганга, «невтомного пастиря» мецької спільноти. «Моральні принципи, що керують світом, у якому ми живемо, були передані нам звідти: принципи, як-от першість людської особи та священний і недоторканний характер життя на кожному його етапі і за будь-яких обставин; захист свободи людини; фундаментальне значення сім’ї як основи суспільства; турбота про бідних і найбільш знедолених; гостинність до чужинців; і повага до людей похилого віку», – сказав Лев XIV.
«Ваша місцева Церква, яка завдяки своєму особливому статусу зберігає унікальну спадщину плідного діалогу між громадянським суспільством і вірою, покликана стати живою лабораторією цієї вірності», – наголосив Святіший Отець. За його словами, залишатися вірними цим принципам ніколи не було легко, навіть для попередніх поколінь. Однак саме завдяки вірності й наполегливості вони передали ці цінності як скарб, який нині належить передати далі – уже збагаченим власним досвідом і власними історіями.
Світло Бога не нищить унікальності
Продовжуючи проповідь, Папа звернув увагу на сам собор, у якому відбувалася Свята Меса, – його здавна називають «Ліхтарем Доброго Бога» через великі вітражі, що ніби зводять стіни до мінімуму, аби світло щедро проникало всередину святині. За словами Святішого Отця, той, хто входить до собору, немов занурюється у своєрідну Biblia pauperum (середньовічну Біблію для бідних у образах), яка крізь відблиски тисячі барвистих кольорів стає джерелом молитви й роздумів. Лев XIV також згадав, що в наші часи це сяйво давніх вітражів збагатили твори Марка Шагала, вмуровані в стіни собору, – і саме завдяки їм «Ліхтар Доброго Бога» став незвичайним символом екуменізму та міжрелігійного діалогу.
«Цей собор вчить нас, що світло Бога не знищує нашу унікальну ідентичність, а, навпаки, об’єднує різні історії та культури в одну дивовижну мозаїку миру – таку необхідну в наш час, позначений новими поділами та конфліктами. Споглядаючи ці вітражі, ми вчимося того, що майбутнє Європи полягає не в одноманітності, а в гармонії відмінностей, в якій рани минулого стають щілинами, крізь які проникає світло», – наголосив Папа і додав, що в цьому також є символ ідентичності Церкви. Структури Церкви, на думку Лева XIV, мають сенс лише настільки, наскільки допомагають нести світло Євангелія. «Без цих вітражів вікна собору святого Стефана були б просто отворами, залитими сліпучим світлом. Проте завдяки вітражам вони перетворюються на “книги”, які об’єднують нас заради спогадів про дивовижні історії, сповнені героїзму, добра, милосердя, любові та моральної краси, свідками яких – щедрими й відважними – маємо бути й ми самі», – підсумував Святіший Отець.
Після завершення Святої Меси Папа Лев XIV вирушить до аеропорту Мец-Нансі-Лотарингія, де відбудеться церемонія прощання за участю Президента Франції Еммануеля Макрона.
с.Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан
Папа Лев: рани минулого стають щілинами, крізь які проникає світло – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/papa-rany-mynulogo-staiut-shchilynamy-dla-switla.html
ПАПА В МЕЦІ ПРО КОРІННЯ ЄВРОПИ, СМІЛИВІСТЬ ДІАЛОГУ ТА ВИКЛИК БУДУВАННЯ МИРУ.
Перша половина заключного дня Апостольської подорожі Папи Лева XIV у Францію завершилася зустріччю на тему «До коріння Європи заради миру та єдності», що відбулася в конгрес-центрі Роберта Шумана в Меці. У своїй промові Святіший Отець наголосив, що християнський спадок є живим джерелом європейської цивілізації, закликав відродити пошану до міжнародного права й «даного слова», а також застеріг від ілюзії переозброєння, закликавши молодь бути будівничими миру, родин та громад.
«Замість того, щоб бути виключно конфесійним критерієм, згадка про борг європейської культури перед християнством дозволяє краще зрозуміти, наскільки відкритість до трансцендентного завжди є невід’ємною складовою людської особи та живим джерелом цивілізації», – наголосив Папа Лев XIV, промовляючи до учасників заходу «До коріння Європи заради миру та єдності», який у понеділок, 28 вересня 2026 р., відбувся в конгрес-центрі Роберта Шумана в Меці. Зустріч зібрала представників світу політики, віри, культури та громадянського суспільства, зокрема, глав держав і урядів.
Святіший Отець прибув до аудиторіуму після міжрелігійної зустрічі, що відбувалася в сусідньому залі. Після вітальних слів Президента Франції Еммануеля Макрона та очільника єпископату Франції кардинала Жан-Марка Авеліна відбувся показ тематичного відеоролика та прозвучав гімн Європейського Союзу.
На перехресті континенту
Далі до присутніх промовив Наступник святого Петра, висловивши радість з огляду на можливість перебувати в цьому історичному місті, «перехресті в серці континенту». Саме цей регіон, за його словами, надихнув Роберта Шумана зробити внесок у формування Європи сьогоднішнього і завтрашнього дня через відому Декларацію від 9 травня 1950 року. «Сьогодні ми хочемо думками здійснити подорож, яка починається від витоків Європи, пролягає до її сьогодення і спрямована в майбутнє. Ми запитуємо себе, яким чином історія цієї землі, сином якої був Роберт Шуман, сформувала його особистість і як він зробив вирішальний внесок у формування сучасної Європи, завдяки чому його вважають одним із батьків-засновників», – сказав Лев XIV.
Креативна взаємодія
За словами Папи, не є легко дати визначення Європі, адже вона поступово «усвідомлювала себе» в різні епохи, від елліністичної через римську, через поширення християнства, інтегруючи нові культури, як от германські та слов’янські, аж до охоплення дедалі ширших регіонів. «Отож, Європу, перш ніж географічну дійсність, слід розглядати як культурну та історичну», – сказав Лев XIV, зауважуючи, що протягом віків вона набувала нових меж і визначень, переживаючи періоди зростання, глибоких криз і відродження. «Однією з незмінних закономірностей, яку можна помітити у її тривалій та бурхливій історії є те, що Європа розвивалася та прогресувала тоді, коли була здатна осмислити позитивні аспекти свого минулого та втілити їх у нових і креативних формах завдяки взаємодії з іншими», – додав Папа, згадуючи про присутність арабської культури на Іберійському півострові чи спрямування «Старого континенту» до «Нового світу».
Спадщина християнства
Але, як наголосив далі Святіший Отець, цю довгу історію не можливо збагнути, не згадавши ще одного «Отця Європи», святого Венедикта, якого святий Павло VI проголосив 1964 року покровителем континенту. «Допомога вбогим, хворим, літнім людям; освіта дітей та університети; лікарні та медицина; архітектура та інженерія; розвиток наук; право та організація міст і самих держав: у Європі дуже багато сфер зазнали глибокого впливу святого Венедикта та його монахів!» – наголосив Лев XIV, підкреслюючи, що без цього спадку не існувало б європейської цивілізації, як ми її знаємо. Таким чином, «неможливо говорити про Європу, не згадуючи про християнство», й Роберт Шуман добре це усвідомлював. Це також, за словами Папи, відлунює також і в словах Альчіде Де Ґаспері, ще одного батька-засновника сучасної Європи, який саме в християнському спадку вбачає джерело моралі, яка вивищує постать і відповідальність людської особи. Тож йдеться не про конфесійний критерій, що виключає інші, а про те, що «дозволяє краще зрозуміти, наскільки відкритість до трансцендентного завжди є невід’ємною складовою людської особи та живим джерелом цивілізації».
У цьому контексті Святіший Отець навів 17 статтю «Трактату про діяльність Європейського Союзу», який заохочує до «відкритого, прозорого та регулярного діалогу» з Церквами. Наступник святого Петра підкреслив, що світськість держави включає «не лише позаконфесійний характер цивільних інституцій», а передбачає «справжню співпрацю між сторонами», а також «повагу з боку державних та громадських органів до автономії Церков та сприяння їхній свободі організації, самовираження та культу». Тобто, йдеться про те, щоб «повернутися до джерела цінностей, які є фундаментом цивілізованого співіснування».
Необхідність діалогу
«У сучасному мультикультурному контексті утвердження універсальності цих цінностей, що є необхідною умовою його виживання, відбувається також через переосмислення свого коріння та відкритість до діалогу з іншими», – вів далі Лев XIV, вказуючи на «суспільну та політичну необхідність» наново відкривати центральну роль людської особи та «дати ефективне наповнення таким словам, як свобода, демократія, мир і єдність». І цей подвійний рух поновного відкриття та діалогу, на думку Папи, дозволить також «знайти правильну рівновагу між самими ж правами, як також між правами та обов’язками».
Виклик прийняття
За словами Святішого Отця, сучасна Європа стоїть на порозі нового етапу «своєї довгої історії зустрічей», пов’язаного з прибуттям на континент численних людей, які втікають із театрів воєнних дій та переслідувань або шукають кращого життя подалі від злиднів. Він підкреслив, що йдеться не тільки про матеріальну підтримку прибулих, адже прийняти людину означає «інтегрувати немовби в свою сімʼю», даючи можливість для розвитку.
Діалог, що може стати фундаментом
«Потрібно усвідомити історичне значення того, що відбувається, а саме – безпрецедентну зустріч народів і культур, яка закликає до творчого переосмислення наших коренів і, водночас, до уважного слухання один одного. Універсальність основоположних цінностей Європи дає нам впевненість, що цей діалог є можливим і що він зможе стати міцним фундаментом для наших суспільств, даючи змогу ефективніше діяти на благо миру та примиреного світу», – сказав Лев XIV, наголошуючи, що саме це натхнуло таких людей як Шуман «здолати протиставлення між культурними ідентичностями й започаткувати європейські інституції по завершенні жахливої трагедії Другої світової війни».
«Роберт Шуман, який був свідком постійних змін кордонів, допоміг закласти основи Європи, що усвідомлювала нагальну необхідність знесення стін, які розривали її на частини. Його християнське виховання прищепило йому цінність рівності, без розрізнення за расою чи соціальним станом, і навчило гідності праці. Послідовність різних національних суверенітетів закарбувала в ньому усвідомлення важливості міжнародного права та цінності даного слова. Вирісши в середовищі, де, здавалося, панували гордість і дух помсти, Шуман присвятив себе справі миру та братерства між народами, які, після тривалих воєн між собою, нарешті визнали, що потребують одне одного», – додав Святіший Отець.
Будування миру – не наївний іренізм, а креативні зусилля
Тож далі Папа запросив замислитися над тим, якими є уроки Роберта Шумана для сучасних Європи та світу. Насамперед, за його словами, «глибоке прагнення миру». Сьогодні, на жаль, війна знову явилася в Європи, щодня сіючи смерть. І сьогодні залишаються актуальними слова «Декларації Шумана» з 1950 року про те, що внесок «організованої Європи» незамінний для підтримки мирних стосунків.
«Необхідно вести терпеливий діалог, виявляти сміливість у переговорах і бути готовими поступитися деякими позиціями заради вищого блага – миру», – сказав Лев XIV, наголошуючи, водночас, що «пошуки миру в Європі та в інших частинах миру не слід плутати з наївним іренізмом», бо як писав Шуман, мир неможливо зберегти «без креативних зусиль, пропорційних до небезпек, які йому загрожують». Однак, за словами Святішого Отця, слід «остерігатися ілюзії переозброєння». «Сприяння миру – це активна діяльність, – сказав він. – Сьогодні слід запитати себе, чи ми справді докладаємо “творчих зусиль” для сприяння всесвітньому миру, чи просто стараємося “зупинити кровотечу війни” та краще підготуватися до тих воєн, які, як ми припускаємо, ще мають відбутися».
Відродження пошани до даного слова
Далі Папа сказав, що Європа згідно з баченням Шумана ґрунтується на «пошані до міжнародного права», яке, на відміну від національних законодавств, не може бути навʼязане силою держави, а ґрунтується на універсальному принципі pacta sunt servanda. «Міжнародне право та багатосторонність підкреслюють фактичну рівність держав у їхніх взаємних стосунках і є найкращою протиотрутою від прагнення підкорення, яке лежить в основі кожного конфлікту. Сьогодні стосунки між людьми та державами стають дедалі більш варварськими. Цінність даного слова зневажається; натомість хваляться брехнею та обманом. Європа може покласти край цій спіралі завдяки повазі до іншого, яку вона зуміла плекати й зберігати», – наголосив Лев XIV.
Віра у власні можливості
Святіший Отець також вказав на те, що Шуман нагадує про те, що потрібно завжди виявляти «реалізм і відвагу», стверджуючи, що «Європу не побудується за одним махом», але через конкретні вчинки, починаючи з фактичної солідарності. «Ніколи не слід втрачати віру в нашу здатність чинити поступ, навіть якщо зроблені кроки іноді є невеликими й майже непомітними. Сучасна претензія “мати все й одразу” не відповідає європейській історії та культурі, які, навпаки, вчать цінувати час і терпеливість», – сказав Папа, підкреслюючи, що саме завдяки «малим крокам можна оживити ту конкретну солідарність, яка означає, що ніхто не почуватиметься покинутим або забутим».
Заклик до молоді
Підсумовуючи ці роздуми, Наступник святого Петра скерував думку до молоді, тобто, до тих, хто «покликаний будувати Європу сьогоднішнього і завтрашнього дня». До них Папа звернувся із закликом: «Майте сміливість відповідально виконувати місію будування миру в своїх серцях, у своїх стосунках, у своїх родинах, у школах та університетах, у житті ваших міст, ваших країн та всієї Європи. Не підкоряйтеся логіці насильства та гноблення. Любіть життя в кожну мить і не бійтеся майбутнього! Не бійтеся створювати сім’ю, народжувати дітей, захищати гідність кожної людини від першої миті в лоні матері аж до останнього подиху. Не бійтеся невтомно трудитися на благо своїх громад, у тому числі й через політичну діяльність. Будьте будівничими громад! І разом з вами Європа, міцно вкорінена, й надалі буде процвітати та надихати весь світ».
По завершенні заходу Лев XIV мав коротку зустріч із главами держав і урядів, які брали в ньому участь.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа в Меці про коріння Європи, сміливість діалогу та виклик будування миру – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/papa-pro-korinnya-i-majbutnje-jevropy-zustrich-v-metzi.html
ВЕЛИЧ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ВИМІРЮЄТЬСЯ ТИМ, ЯК ВОНА ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ЛЮДИНУ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
В останній день Апостольської подорожі до Франції Папа Лев XIV прибув до Меца, де під час міжрелігійної зустрічі закликав представників різних релігій спільно свідчити про мир, братерство та пошану до людської гідності, наголошуючи на особливій відповідальності релігій у захисті життя та найуразливіших.
Останній день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Франції, понеділок, 28 вересня 2026 р., розпочався з його перельоту з Люрду до міста Мец, що на північному сході країни на кордоні з Люксембургом та Німеччиною. Після прибуття в місцевий аеропорт Святіший Отець, у супроводі кортежу, вирушив в авто до Конгрес-центру ім. Роберта Шумана для участі у двох подіях: міжрелігійній зустрічі та зустрічі на тему «До коріння Європи заради миру та єдності».
На початку міжрелігійної зустрічі представники різних релігій та конфесій зачитали «Звернення з Меца», після чого до присутніх промовив Папа.
«З великою радістю, але й із глибоким почуттям духовної відповідальності я сьогодні перебуваю серед вас у Меці – місті кордонів і перехресть – у конгрес-центрі, що носить ім’я Роберта Шумана, одного із засновників Європейського Союзу», – сказав Лев XIV, додаючи, що цей видатний діяч зумів перетворити старі лінії розколу на мости надії для всієї Європи. «Як представники релігій, ми несемо спільну відповідальність, щоб, наслідуючи його приклад, свідчити про те, що, незважаючи на кордони, завжди можна взаємодіяти, налагоджувати дружні стосунки та будувати мир», – наголосив він.
Діалог як шлях до дружби та миру
Глава Католицької Церкви підкреслив, що діалог не применшує нашу ідентичність, а правдиво виражає її, відкриваючись на відмінність іншого. Цитуючи енцикліку Папи Франциска Fratelli tutti, він зауважив, що діалог між людьми різних релігій не обмежується лише дипломатією, ввічливістю чи терпимістю, а його мета полягає у встановленні дружби та миру. Святіший Отець пригадав також французького філософа Поля Рікера, який писав, що діалог – це шлях, завдяки якому ми сприймаємо іншість як можливість, а не як загрозу; це мистецтво зустрічі, яке є повною протилежністю агресії та насильства.
«Призивати Боже ім’я для виправдання насильства чи гноблення – це осквернення цього імені, – наголосив Лев XIV. – Ніщо з того, що принижує людську гідність, не може претендувати на справжнє божественне натхнення. Релігійний дискурс повинен завжди закликати до роззброєння сердець і слів. Це передбачає пряму відповідальність кожного з нас як хранителів наших відповідних традицій».
Релігії на служінні життю
Якщо плідність релігійних традицій виявляється насамперед у їхньому служінні миру та братерству, то, як зауважив Папа, вона також виражається в їхній здатності захищати, супроводжувати та служити життю. «Велич цивілізації, – підкреслив Святіший Отець, – вимірюється не її матеріальними досягненнями, а тим, як вона піклується про людину, захищає її та сприяє її розвитку. Релігії є охоронцями життя: вони стверджують його священну цінність. Їхня плідність проявляється у люблячій присутності поруч із найуразливішими та найслабкішими людьми. Служити життю означає оточувати його турботою, присутністю та ніжністю, особливо у випробуваннях, аж до самого кінця. Нам, хто відкритий до трансцендентності, належить місія надати міцні орієнтири, зокрема молоді, для побудови спільноти, яка шанує та цінує гідність кожної людини».
Світлана Духович – Ватикан
Лев XIV: велич цивілізації вимірюється тим, як вона піклується про людину – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/lev-xiv-mizhrelihijna-zustrich-v-metz.html
ПАПА ПОПРОЩАВСЯ З ФРАНЦІЄЮ – ПРЯМУЄМО ВПЕРЕД У СЛУЖІННІ БОЖОМУ ЦАРСТВУ.
Лев XIV повертається до Риму. Чотириденна Апостольська подорож у Францію з візитом до ЮНЕСКО завершилася. Під час перельоту запланована підсумкова пресконференція з журналістами, які супроводжують Папу.
Оскільки Свята Меса, яку Папа Лев XIV у понеділок, 28 вересня 2026 р., очолив у соборі святого Стефана в Меці, була заключною подією насиченої чотириденної Апостольської подорожі у Францію та до UNESCO, наприкінці Євхаристійного богослужіння він звернувся з кількома подячними словами.
«Ця Свята Меса є останньою прилюдною зустріччю під час мого візиту до Франції, тому я відслужив її з глибоким почуттям вдячності Господу, і бажаю висловити свою вдячність також усім тим, хто своїм зусиллям зробив її можливою», – сказав Святіший Отець, подякувавши Президенту Республіки та органам влади, місцевій Церкві та всім волонтерам. «Дорогі брати та сестри, далі прямуймо вперед разом, об’єднані у святій матері Церкві, на Божу славу та в служінні Його Царству любові, справедливості та миру», – закликав він.
Із собору святого Стефана Лев XIV від’їхав до міжнародного аеропорту, де відбулася церемонія прощання. Святішого Отця зустрів президент Еммануель Макрон. Після короткої розмови про красу готичного собору міста, яку зафіксували камери прямої телетрансляції, Папа та президент провели приватну бесіду тривалістю близько 30 хвилин, яка не була передбачена програмою, у приміщенні аеропорту, що неминуче призвело до затримки вильоту. Потім вони разом взяли участь у церемонії прощання, що супроводжувалася виконанням гімнів, військовими почестями та привітаннями між офіційними делегаціями. Папа останнім піднявся на борт повітряного судна французької авіакомпанії «Air France», яке о 19:33 місцевого часу піднялося в небо.
V Апостольська подорож Лева XIV добігає до завершення. Під час перельоту, що триватиме приблизно дві години, заплановане спілкування із журналістами.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа попрощався з Францією: прямуємо вперед у служінні Божому Царству – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/papa-lev-xiv-poproschavsya-z-frantsijeju.html
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0vrpLt7gTjth8TYzpbB63jzMivFXg4LmYiwRicboABUxyS963kVtN9uLiZXdgzwP8l&id=61585522936379
о. Петро Фостик
